Правова регламентація прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів. Завдання і повноваження прокурора

Діяльність органів прокуратури з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів регулюється Конституцією України, Законом України „Про прокуратуру”, наказами, вказівками та розпорядженнями Генерального прокурора України.

Відповідно до чинної редакції Закону України „Про прокуратуру” нагляду за додержанням і застосуванням законів присвячено главу 1 розділу 3 (прокурорський нагляд).

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про прокуратуру” предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є:

1) відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам;

2) додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав;

3) додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

Повноваження, якими наділено прокурора з питань нагляду за додержанням і застосуванням закону передбачено статтею 20 Закону «Про прокуратуру», згідно якої,прокурор має право:

1) безперешкодно за посвідченням, що підтверджує займану посаду, входити у приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, військових частин, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності без особливих перепусток, де такі запроваджено;

2) витребовувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних підприємств, установ та організацій рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності і заходи щодо її забезпечення, мати доступ до відповідних інформаційних баз даних державних органів;

3) вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз;

4) мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, у тому числі за письмовою вимогою, і таких, що містять комерційну таємницю або інформацію з обмеженим доступом. Письмово вимагати подання в прокуратуру у визначений ним розумний строк зазначених документів та матеріалів, видачі необхідних довідок, у тому числі щодо операцій і рахунків юридичних осіб та інших організацій, для вирішення питань, пов’язаних з перевіркою. Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність";

5) отримувати від посадових та службових осіб і громадян усні або письмові пояснення, в тому числі шляхом виклику відповідної особи до органу прокуратури.

Дії, передбачені пунктами 3, 4 та 5 частини першої цієї статті, можуть бути вчинені виключно під час проведення перевірки в порядку, передбаченому статтею 21 цього Закону.

Так, згідно положень статті при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право:

1) вносити подання;

2) у встановленому законом порядку ініціювати притягнення особи до дисциплінарної, адміністративної відповідальності, складати протокол про адміністративне правопорушення та починати досудове розслідування;

3) звертатися до суду в передбачених законом випадках.

При цьому до повноважень прокурора віднесено як повноваження на проведення перевірки так і акти реагування на порушення закону.

Порядок проведення перевірки з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів регулюється статтею 21.даного закону.

Так, перевірки проводяться за письмовими зверненнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, фізичних та юридичних осіб, а також за власною ініціативою прокурора. При цьому перевірки за заявами фізичних чи юридичних осіб, зверненнями та запитами депутатів усіх рівнів, крім заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, проводяться лише у разі їх попереднього розгляду компетентними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами або неприйняття ними у встановлені строки рішень з цих питань.

У разі якщо захист прав і свобод людини і громадянина та інтересів держави згідно із законом є компетенцією відповідних органів державного нагляду (контролю), перевірки проводяться з обов’язковим наданням оцінки щодо законності їх діяльності. У зв’язку з бездіяльністю уповноваженого органу державного нагляду (контролю) або відсутністю такого органу вживаються відповідні заходи прокурорського реагування, спрямовані на забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина, інтересів держави.

Для здійснення перевірки прокурор приймає постанову, в якій зазначає підстави, що свідчать про можливі порушення законності, та обґрунтовує необхідність вчинення дій, передбачених пунктами 3, 4 та 5 частини першої статті 20 цього Закону. Не допускається проведення перевірки без надання копії зазначеної постанови представнику підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, фізичній особі - підприємцю. Постанова прокурора може бути оскаржена цими особами до прокурора вищого рівня або суду в порядку адміністративного судочинства протягом десяти днів з дня одержання копії постанови.

За результатами розгляду скарги прокурор вищого рівня приймає рішення про задоволення скарги та скасування постанови або про відмову у задоволенні скарги. Оскарження постанови до прокурора вищого рівня не позбавляє особу права на її оскарження до суду, яке може бути здійснене нею протягом десяти днів з дня одержання рішення прокурора вищого рівня про результати розгляду скарги.

Оригінали витребуваних чи отриманих прокурором актів, документів та матеріалів мають бути повернуті відповідним особам після закінчення перевірки, крім випадків долучення їх до матеріалів кримінального провадження в порядку, передбаченому процесуальним законодавством. У разі необхідності до закінчення перевірки можуть бути повернуті копії зазначених документів.

Вимоги до документів прокурорського реагування в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів регулюються статтями 23, 24 Закону.

Так, подання - це акт реагування прокурора на виявлені порушення закону з вимогою (вимогами) щодо:

1) усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяли;

2) притягнення осіб до передбаченої законом відповідальності;

3) відшкодування шкоди;

4) скасування нормативно-правового акта, окремих його частин або приведення його у відповідність із законом;

5) припинення незаконних дій чи бездіяльності посадових і службових осіб.

Подання може бути внесено Прем’єр-міністру України, Кабінету Міністрів України, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, міністерствам та іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, військовим частинам, громадським об’єднанням, органам державного нагляду (контролю), посадовим і службовим особам цих органів, підприємствам, установам та організаціям незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, фізичним особам - підприємцям.

Відповідний прокурор має бути повідомлений про результати розгляду подання та вжиті заходи у визначений ним строк, що обчислюється з дня отримання подання та не може бути меншим 10 днів.

Колегіальний орган, якому внесено подання, повідомляє про день його розгляду прокурору, який вправі особисто взяти участь у засіданні цього органу.

У разі відхилення подання в цілому чи частково або неповідомлення прокурора про результати розгляду подання, а також якщо подання не вносилося, прокурор може звернутися до суду щодо:

1) визнання незаконним нормативно-правового акта відповідного органу повністю чи в окремій його частині;

2) визнання протиправним рішення чи окремих його положень і щодо скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень;

3) визнання протиправними дій чи бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій.

Для звернення прокурора з позовом до суду встановлюється 15-денний строк, що обчислюється з дня одержання повідомлення про відхилення подання або в разі неповідомлення прокурора про результати розгляду подання з дня закінчення визначеного прокурором строку для його розгляду.

Однак, у разі виявлення в діянні посадової особи або громадянина ознак адміністративного правопорушення прокурор, його перший заступник, заступник виносить мотивовану постанову про ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Постанова про ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності підлягає розгляду повноважною посадовою особою або відповідним органом у 10-денний строк з дня її надходження, якщо інше не встановлено законом. У постанові прокурора обов’язково зазначається, ким і яке положення закону порушене та в чому полягає порушення.

Також, законом, а саме статтею 28 врегульовується питання гарантій і компенсацій громадянам, що викликаються до прокуратури

Так, особі, яка викликається до прокуратури, виплачується середній заробіток за час, затрачений у зв'язку з викликом, за рахунок державного бюджету. Підставою для оплати і відсутності на роботі є повістка з відповідною відміткою прокуратури.

Виплата винагороди експертам, перекладачам та іншим спеціалістам, а також витрат, пов'язаних з їх викликом до прокуратури, провадиться за рахунок державного бюджету. У такому ж порядку відшкодовуються витрати обвинуваченим, яких виправдано судом.

Виходячи з пункту 7 ч. 1 ст. 15 Закону України від 5 листопада 1991 р. «Про прокуратуру», Генеральний прокурор України відповідно до законів України видає обов’язкові для всіх органів прокуратури накази, розпорядження, затверджує положення та інструкції. Зазначене положення по суті надає Генеральному прокурору України можливість правотворчої діяльності.

Саме реалізуючи цю можливість, Генеральний прокурор України 07 листопада 2012 року підписав наказ № 3гн «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів». Зазначений наказ є ґрунтовним і визначає організаційні засади здійснення прокурором вищевказаним діяльності.

Відповідно до вимог даного наказу Генерального прокурора України основним завданням прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів вважати захист від неправомірних посягань гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини та громадянина, державних та суспільних інтересів.

Предметом прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів є нагляд за додержанням і застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та відомствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами державного нагляду (контролю) та управління, військовими частинами, підприємствами, установами й організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, фізичними особами-підприємцями, посадовими особами та громадянами.

У зв’язку з цим прокурорам доручено не рідше одного разу на місяць відповідним прокурорам вивчати законність актів, які видаються Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Згідно даного наказу основними напрямами нагляду за додержанням і застосуванням законів вважати захист соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина, насамперед осіб, які потребують державної підтримки та допомоги; фінансово-економічних інтересів держави, передусім у бюджетній та земельній сферах; конституційних засад підприємницької діяльності.

Крім того, пріоритетні напрями нагляду за додержанням і застосуванням законів визначаються Генеральним прокурором України та рішеннями колегій Генеральної прокуратури України; рішеннями колегій прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратур (на правах обласних) з урахуванням стану законності також можуть додатково визначатися інші пріоритетні напрями нагляду за додержанням і застосуванням законів.

Також, згідно положень наказу, обов’язковими умовами здійснення нагляду за додержанням і застосуванням законів органами державного нагляду (контролю) та управління потрібно вважати наступні:

- Особливу увагу звертати на законність проведення ними перевірок суб’єктів господарювання, прийняття рішень, які зупиняють господарську діяльність, анулюють документи дозвільного характеру або передбачають інші заходи, що обмежують законні права та інтереси таких суб’єктів;

- Не допускати підміни органів державного нагляду (контролю) та управління, не дублювати їх функцій.

- Не відображати роботу цих органів як результати нагляду за додержанням і застосуванням законів;

- За наслідками перевірок обов’язково надавати оцінку законності діяльності органів державного нагляду (контролю) та управління, уповноважених на захист прав і свобод людини і громадянина та інтересів держави.

- За необхідності, перевірки проводити безпосередньо на підпорядкованих і підконтрольних їм об’єктах;

- вживати відповідні заходи реагування у зв’язку з бездіяльністю органів державного нагляду (контролю) та управління або за відсутності такого органу з метою захисту прав і свобод людини і громадянина та інтересів держави.

Перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів організовувати та проводити за письмовими зверненнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, фізичних та юридичних осіб, матеріалами контролюючих органів, повідомленнями у засобах масової інформації та за власною ініціативою.

Перевірки за заявами та скаргами фізичних і юридичних осіб, зверненнями та запитами депутатів усіх рівнів, крім заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, проводити лише у разі їх попереднього розгляду компетентними органами виконавчої влади, державного нагляду (контролю), органами місцевого самоврядування, посадовими чи службовими особами відповідного рівня або неприйняття ними рішень з цих питань у встановлені строки.

Перевірки за власною ініціативою проводити з урахуванням стану законності в регіоні, на підставі рішень колегій органів прокуратури, координаційних і міжвідомчих нарад, вимог інших організаційно-розпорядчих документів, доручень керівництва прокуратур вищого рівня.

У накопичувальних справах зосереджувати: перелік законодавчих та нормативно-правових актів; список відповідних органів державної влади та контролю; інформаційні матеріали щодо стану законності (зокрема статистичні та аналітичні дані, інформації контролюючих, правоохоронних, інших державних органів); науково-практичні посібники, методичні рекомендації, аналітичні дослідження, інформаційні листи про позитивний досвід роботи та орієнтувального характеру.

Положення наказу Генерального прокурора України № 3 визначає також порядок проведення перевірки.

Так, до початку перевірки витребовувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних підприємств, установ та організацій рішення, розпорядження, інструкції, накази, інші документи, одержувати інформації про стан законності та заходи щодо її забезпечення.

Активно використовувати право доступу до відповідних інформаційних баз даних державних органів. Опрацьовувати інформацію, яка міститься в автоматизованих, інформаційних, інформаційно-аналітичних, інформаційно-пошукових спеціалізованих системах, банках і базах даних, реєстрах (інформаційні бази даних) державних органів.

До початку перевірки керівнику органу прокуратури приймати мотивовану постанову, копію якої з роз’ясненням порядку оскарження надавати представнику підприємства, установи, організації, фізичній особі – підприємцю, що підлягає перевірці.

Під час перевірки, за необхідності, вимагати від керівників піднаглядних органів проведення ревізій, перевірок підпорядкованих і підконтрольних об’єктів, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих та позавідомчих експертиз.

Письмово вимагати надання документів, які містять комерційну таємницю або інформацію з обмеженим доступом, видачі необхідних довідок, у тому числі щодо операцій і рахунків юридичних осіб та інших організацій. Отримувати від банків інформацію, яка містить банківську таємницю, у порядку та обсягах, встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Вивчати оригінали документів під час перевірок, як правило, на місці без їх витребовування, а за потреби – отримувати їх копії. Оригінали документів після закінчення перевірки повертати, крім випадків долучення їх в установленому законом порядку до матеріалів кримінального провадження.

Отримувати від посадових та службових осіб, громадян усні або письмові пояснення, у тому числі шляхом виклику відповідної особи до органу прокуратури. У випадку ухилення від прибуття за викликом у прокуратуру ініціювати притягнення винної особи до відповідальності.

Під час перевірок у міністерствах і відомствах, місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, державного нагляду (контролю) та управління, на підприємствах, в установах і організаціях звертати увагу на додержання законів у сфері запобігання корупційним правопорушенням.

Перевіряти законність і повноту вжитих заходів щодо усунення порушень закону, притягнення винних осіб до відповідальності.

Невідкладно інформувати прокурорів вищого рівня про порушення законів, які можуть бути усунені лише за їх безпосереднього втручання. Вносити документи реагування, а також надсилати запити до вищих органів, на які не поширюються власні повноваження, винятково через прокурорів відповідного рівня.

При залученні до перевірок прокуратур інших регіонів чи спеціалізованих прокуратур у письмовому дорученні зазначати підставу для проведення перевірки, об’єкти перевірки, перелік заходів, які необхідно вжити, та долучати постанову про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів. Такі доручення виконувати у 15-денний термін, якщо інше не передбачено строками перевірки.

Загалом перевірки організовуються і проводяться у порядку, визначеному наказом Генерального прокурора України № 111 від 12 листопада 2012 року

Також, даним наказом забороняється допускати зупинення діяльності суб’єктів господарювання засобами прокурорського реагування. За наявності достатніх для цього підстав звертатися з відповідними заявами до суду.

Скарги на постанови про проведення перевірок вирішувати упродовж п’ятнадцяти днів з дня їх надходження до прокуратур. У разі пропуску заявником передбаченого законом строку на оскарження постанови в обов’язковому порядку роз’яснювати право на звернення до суду.

Прокурору вищого рівня у випадку задоволення скарги виносити постанову про скасування постанови про проведення перевірки, а за клопотанням заявника – надавати її копію.

За наслідками проведених перевірок у разі виявлення порушень закону вносити подання, ініціювати притягнення особи до дисциплінарної, адміністративної відповідальності, складати протокол про адміністративне правопорушення, розпочинати досудове розслідування, звертатися з позовом (заявою) до суду, подавати апеляційні скарги на постанови суду у справах про адміністративні правопорушення.

У поданнях ставити питання про усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяли, притягнення осіб до передбаченої законом відповідальності, відшкодування шкоди, скасування нормативно-правового акта, окремих його частин, або приведення його у відповідність із законом, припинення незаконних дій чи бездіяльності посадових і службових осіб.

Винесені постанови про ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності невідкладно направляти на розгляд відповідному органу або посадовій особі.

У поданнях обов’язково зазначати особу, яка допустила порушення закону, його зміст та порушену норму, а також необхідність та строк вжиття посадовою особою або органом відповідних заходів.

Досудове розслідування за результатами самостійного виявлення у ході здійснення нагляду за додержанням і застосуванням законів обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, розпочинати у порядку, визначеному окремим наказом Генерального прокурора України.

За неможливості позасудового захисту та поновлення конституційних прав і свобод людини і громадянина, відшкодування завданої державі шкоди та в інших передбачених законом випадках звертатися з позовом (заявою) до суду.

При зверненні з позовом (заявою) до суду ставити питання про визнання незаконним нормативно-правового акта відповідного органу повністю чи в окремій його частині; визнання протиправним, нечинним або скасування рішення чи окремих його положень; визнання протиправними дій чи бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій.

Також, на прокуратури Генеральним прокурором України покладається:

- Забезпечувати контроль за своєчасністю та повнотою розгляду документів прокурорського реагування.

- Використовувати надане право особистої участі у засіданнях колегіального органу, яким розглядається подання прокурора.

- При відхиленні подання в цілому або частково за наявності підстав звертатися до суду з позовом (заявою) протягом 15-ти днів, що обчислюються з дня одержання повідомлення про відхилення подання, у разі неповідомлення про результати розгляду подання – з дня закінчення визначеного строку для його розгляду.

- Складати протокол про вчинення адміністративного правопорушення у разі ухилення від виконання законних вимог прокурора, залишення без розгляду подання або несвоєчасної відповіді на нього.

Даним наказом звертається увага на необхідність здійснювати нагляд за додержанням законодавства про адміністративні правопорушення, а саме на прокурорів покладається обов’язок:

- Забезпечити нагляд за додержанням і застосуванням законів про адміністративні правопорушення органами та посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності (крім справ про корупційні правопорушення, організація нагляду у яких регулюється окремим наказом Генерального прокурора України).

- Своєчасно реагувати на незаконні постанови у справах про адміністративні правопорушення. Вживати заходів до всебічного розгляду скарг громадян, органів державної влади та контролю на постанови судів у справах про адміністративні правопорушення.

- Забезпечити обов’язкову участь прокурорів у судах апеляційної інстанції при розгляді справ про адміністративні правопорушення, у яких ними внесено апеляційні скарги.

- Систематично, але не рідше одного разу на десять днів, перевіряти у місцях та установах органів внутрішніх справ законність адміністративного доставлення, затримання, застосування та відбуття адміністративного арешту.

- У кожному конкретному випадку самостійно визначати необхідність участі у розгляді адміністративних справ про порушення митних правил та охорони державного кордону, зважаючи на тяжкість правопорушення та необхідність захисту прав і свобод громадян, державних і суспільних інтересів.

Також, на прокурорів покладається обов’язок

- Забезпечити обов’язкову участь у справах, де предметами порушення митних правил є: товари, вилучені або обмежені у вільному обігу на території України; валютні цінності на суму, що перевищує розмір, допустимий для переміщення через митний кордон України без письмового декларування згідно з встановленими Національним банком України вимогами; товари, вартість яких перевищує більше як у сто разів розмір податкової соціальної пільги, визначеної Податковим кодексом України».

- Щоквартально проводити взаємозвірки з контролюючими органами за направленими ними матеріалами. Забезпечувати їх своєчасний розгляд, повідомляти контролюючі органи про прийняті рішення.

- Проведення координаційних нарад для вжиття узгоджених заходів, спрямованих на зміцнення законності та забезпечення нагляду за додержанням і застосуванням законів, активно використовувати можливості координаційних заходів.

- Надсилання копій внесених документів реагування. Копії постанов про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів, документів прокурорського реагування, одночасно з їх прийняттям, внесенням (винесенням) надсилати до прокуратур вищого рівня.

Варто звернути увагу на те, що прокурори зобов’язані систематично інформувати громадськість та органи влади, у тому числі через засоби масової інформації, офіційні Інтернет-сайти прокуратур про вжиті заходи прокурорського реагування за фактами порушень прав і свобод громадян та інтересів держави.

Даним наказом також регулюється методичне керівництво підпорядкованими прокуратурами. Так, згідно положень наказу галузевим підрозділам Генеральної прокуратури України та прокуратур обласного рівня, прокуратурам міст з районним поділом: забезпечити методичне керівництво підпорядкованими прокуратурами та оперативний контроль за станом законності на піднаглядній їм території; вивчати постанови про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів, документи прокурорського реагування та за необхідності узагальнювати прокурорську практику з цих питань; у разі невідповідності вимогам закону скасовувати постанови про проведення перевірок, відкликати документи прокурорського реагування; звертатися до суду у порядку та за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», за ініціативою відповідного структурного підрозділу представництва брати участь у розгляді такого позову (заяви) у суді; за наявності підстав для захисту прав громадян або інтересів держави у суді матеріали перевірок передавати відповідним підрозділам представництва для підготовки та пред’явлення позову (заяви), застосування інших заходів представницького характеру, передбачених статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру»; систематично вивчати позитивний досвід роботи прокурорів, розробляти методичні рекомендації щодо здійснення наглядової діяльності та стан впровадження їх у практичну діяльність.

Прокурорський нагляд за додержанням і застосуванням законів підпорядкованих прокуратур оцінювати, виходячи зі стану законності, своєчасності та повноти реагування на порушення закону, фактичного поновлення прав і свобод громадян та інтересів держави, реального відшкодування коштів та завданих збитків, притягнення винних до відповідальності, передусім посадових осіб органів державної влади та контролю. Не допускати оцінки роботи прокурорів виключно за кількісними показниками.

Згідно положень даного наказу передбачено, що особливості нагляду за додержанням і застосуванням законів у сфері охорони навколишнього природного середовища, земельних відносин, щодо захисту прав і свобод дітей, воєнній, міжнародній та транспортній сферах визначаються окремими галузевими наказами Генерального прокурора України.

Зокрема, відповідно до наказу №3/1гн від 28 грудня 2012 року „Про особливості організації діяльності органів прокуратури у сфері транспорту” Генеральний прокурор України покладає на заступника Генерального прокурора України згідно з розподілом обов’язків, прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, керівників структурних підрозділів апаратів, спеціалізованих прокурорів з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері забезпечити на залізничному, морському, річковому, авіаційному, трубопровідному, автомобільному транспорті, включаючи сферу автодорожнього комплексу, міському електротранспорті, у тому числі у метрополітені, виконання функцій органів прокуратури та повноважень прокурорів, визначених Конституцією України і Законом України «Про прокуратуру».

Основними напрямками роботи прокуратури у забезпеченні додержання і застосування законів у сфер транспорту є наглядова, представницька, слідча діяльність, процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення в судах які потрібно здійснювати за територіальним і функціональним принципами на підставі галузевих наказів Генерального прокурора України.

Основними органами за якими здійснюється нагляд прокуратури за додержання та застосування законодавства у сфері транспорту, являється: Кабінет Міністрів України (при виданні нормативних актів у сфері транспорту); Міністерство інфраструктури України (крім Державного департаменту з питань зв’язку та інформації, Державної спеціальної служби транспорту); Міністерство доходів і зборів України (у частині оформлення вантажів на митній території України, а також у зонах митного контролю у пасажирських та вантажних поїздах, аеропортах, морських та річкових портах, у ліцензованому автотранспорті, що здійснює пасажирські та вантажні перевезення, крім виконання функцій щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності); Державна адміністрація залізничного транспорту України та підпорядковані їй підприємств, які здійснюють матеріально-технічне забезпечення залізничного транспорту та діяльність, пов’язану з організацією залізничних вантажних перевезень; Державна авіаційна служба України; Державне агентство автомобільних доріг України; Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті; Державна інспекція України з безпеки на морському та річковому транспорті; Департамент Державної автомобільної інспекції (крім виконання функцій щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності); підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, на які покладено обов’язки щодо протидії злочинності, корупції та іншим правопорушенням на транспорті; інші центральні органів державної виконавчої влади, управління та контролю (нагляду) при здійсненні ними діяльності, пов’язаної з державним управлінням та контролем на транспорті; територіальні підрозділи вищезазначених органів; місцеві органи державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування при виданні ними нормативних актів у сфері транспорту; суб’єкти господарювання, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності.

Згідно наказу № 3/2гн від 4 жовтня 2011 року „Про особливості організації діяльності органів прокуратури у сферах охорони навколишнього природного середовища та земельних відносин” Генеральний прокурор покладає на першого заступника та заступників Генерального прокурора України, прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокурорів (на правах обласних), керівників структурних підрозділів апаратів, міських, районних, міжрайонних і прирівняних до них прокурорів забезпечити наглядову діяльність у сферах охорони навколишнього природного середовища та земельних відносин з метою захисту прав і свобод людини і громадянина, державних та суспільних інтересів.

Згідно даного наказу правозахисну діяльність органів прокуратури у сфері охорони навколишнього природного середовища передусім спрямувати на:

- збереження, використання, охорону та відтворення природних ресурсів, а саме: об’єктів природно-заповідного фонду, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів, тваринного і рослинного світу, морського середовища, територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони;

- захист життя і здоров’я громадян, навколишнього природного середовища від негативного впливу господарської та іншої діяльності, особливо при поводженні з токсичними, радіоактивними й іншими небезпечними для довкілля речовинами, побутовими, промисловими відходами, у тому числі при їх ввезенні, транспортуванні та захороненні на території України;

- відшкодування збитків, заподіяної природним ресурсам унаслідок порушення природоохоронного законодавства, нецільового використання бюджетних та інших коштів, виділених на охорону довкілля, ліквідацію наслідків екологічного забруднення, природних і техногенних явищ та їх попередження.

В свою чергу, захист інтересів громадян і держави у сфері земельних відносин здійснювати шляхом комплексного застосування правозахисних, представницьких та кримінально-правових засобів прокурорського реагування на порушення закону. Основну увагу звертати на:

- захист прав громадян, які неспроможні самостійно їх реалізувати;

- захист інтересів держави і територіальних громад щодо володіння, користування і розпорядження землею, насамперед природно-заповідного, лісового, водного фонду, сільськогосподарського, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, житлової та громадської забудови, забезпечення додержання вимог закону при зміні цільового призначення земель;

- захист земель оборони, підприємств оборонної промисловості та транспортної галузі, що перебувають у державній власності;

- додержання вимог закону при здійсненні землеустрою та веденні державного земельного кадастру;

- своєчасність і повноту внесення плати за землю.

Відповідно до вимог наказу Генерального прокурора України № 6 гн від 28 листопада 2012 року на заступників Генерального прокурора України, прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, Дніпровському екологічному прокурора, прокурорів регіонів з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, міським, районним, міжрайонним, районним у містах та прирівняним до них прокурорів, керівників відповідних структурних підрозділів, забезпечити своєчасне, повне та обґрунтоване застосування повноважень щодо захисту інтересів громадянина або держави в суді при розгляді цивільних, адміністративних, господарських справ, а також при виконанні судових рішень у цих справах.

Активно застосовувати надані законом повноваження щодо вступу та участі за своєю ініціативою в розгляді будь-якої справи, якщо цього вимагає захист прав і законних інтересів громадянина або держави. Відомості про наявність на розгляді в судах справ, що зачіпають права громадян або інтереси держави та потребують застосування представницьких повноважень прокурора, виявляти з використанням джерел, зазначених у пункті 3 цього наказу.

Забезпечувати своєчасне та принципове реагування на виявлені під час реалізації представницьких повноважень факти незаконних дій (бездіяльності) суддів, постановлення ними неправосудних рішень, тяганини з розглядом справ.

При виявленні в ході здійснення захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень порушень закону в діяльності органів, установ та організацій, а також у діях фізичних осіб вживати заходів щодо їх усунення відповідно до повноважень, визначених Законом України «Про прокуратуру».

Відповідно до вимог наказу Генерального прокурора України №7гн від 12 квітня 2013 року „Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян” першому заступнику та заступникам <