Тема 8. Контроль у сфері державного управління

Ключові слова і терміни: контроль в державному управлінні; види контролю: внутрішній і зовнішній; управлінський і бюджетний; суб’єкти і об’єкти контролю, етапи проведення контролю; контроль, інституціалізований за гілками державної влади.

Питання для самостійної роботи

1. Контроль як зміст державного управління. Місце і роль контролю в системі державного управління.

2. Функція та мета контролю в державному управлінні.

3. Система державного контролю: особливості формування і функціонування.

4. Основні види державного контролю, їх загальні та специфічні риси.

5. Головні завдання Державної податкової адміністрації України.

6. Громадський контроль.

Методичні вказівки до теми

У період формування нових адміністративних структур, утворення якісно нового інституту державної служби виникає потреба в органах, які б забезпечували з позицій інтересів суспільства, держави і громадян контроль за діяльністю апарату державного управління.

На рівні суспільства можна вирізнити дві загальні форми соціального контролю:

- формальний (правоохоронні органи, контрольно-ревізійні органи, державний примус);

- неформальний (контроль засобів масової інформації, громадська думка, громадські організації).

Термін „контроль” (від фр. сontrole – зустрічний, вторинний запис з метою перевірки першого) часто вживається в розумінні англ. сontrol – панування, наявність, влада.

Термін „нагляд” означає спостереження з метою перевірки, орган для спостереження за ким-небудь, чим-небудь (технічний, санітарний, патентний, прокурорський нагляд).

Контроль – це процес забезпечення досягнення організацією своєї мети, що складається зі встановлення критеріїв, визначення фактично досягнутих результатів і запровадження корективів у тому випадку, якщо досягнуті результати суттєво відрізняються від встановлених критеріїв.

Контрольна діяльність ґрунтується на певних принципах: об’єктивність, дієвість (оперативність), універсальність, гласність, систематичність (постійність), ефективність.

Контроль у державному управлінні – це одна з найважливіших функцій, яка дає змогу:

- порівняти фактичний стан у тій чи іншій галузі з вимогами, які поставлені перед нею;

- виявити недоліки та помилки в роботі та попередити їх;

- оцінити відповідність здійснення інших функцій управління завданням, що поставлені перед ним.

Суб’єктами контролю в державному управлінні виступають органи державної влади та орган місцевого самоврядування, відомчі органи, структурні підрозділи зазначених органів, громадські організації, колективні та колегіальні органи управління тощо.

Об’єктами контролю є: цілі, стратегії, процеси, функції і завдання, параметри діяльності, управлінські рішення, організаційні формування, їх структурні підрозділи та окремі виконавці. Взаємопов’язана сукупність контролюючого суб’єкта, контрольних дій та контрольованого об’єкта є організаційною системою контролю.

У державному управлінні розрізняють такі види контролю: управлінський і бюджетний.

Управлінський контроль – це процес спостереження і регулювання діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх матеріальних придатків з метою полегшення виконання організаційних завдань.

Бюджетний контроль здійснюється у формі різного роду перевірок з метою виявлення відповідності здійснюваних видатків попередньо затверджуваних кошторисам.

Попередній (превентивний) контроль – це контроль, що здійснюється до початку реалізації того чи іншого проекту, до приведення акта до виконання.

Мета контролю полягає в попередженні та профілактиці можливих порушень. Його основні важелі закладено в процесі реалізації таких функцій управління, як планування, організація взаємодії.

Поточний контроль визначає стан об’єкта в процесі виконання операції і здійснюється безпосередньо під час самої роботи у вигляді перевірки, обліку, обстеження, ревізії, інспектування, спостереження.

Кінцевий (підсумковий) контроль запроваджується після завершення виконавчої процедури, тобто зворотний зв’язок використовується після того, як робота виконана. Фактично отримані результати порівнюють із встановленими вимогами (нормативами), ухвалюючи на основі цього висновок щодо окремої дії до цілої системи актів, здійснених протягом певного періоду.

Система контролю над державним апаратом і органами місцевого самоврядування включає: президентський контроль, державний контроль, який інституціалізований за гілками державної влади, і громадський контроль.

Зовнішній контроль – це контроль надвідомчий з боку виборних органів державної влади, спеціалізованих органів та громадськості за законністю в організаційно непідпорядкованих їм об’єктах, який в основному стосується одного з аспектів їх діяльності. Цей вид контролю здійснюється у таких формах: конституційний, парламентський, судовий, фінансовий, громадський та прокурорський нагляд.

Спільними для цих видів контролю є мета та об’єкт – діяльність органів виконавчої влади, а різниця полягає у завданнях, що стоять перед ними, формах і методах здійснення, а також кінцевих результатах.

Контроль, інституціалізований за гілками державної влади, представлений парламентським контролем, судовим (у тому числі конституційним) контролем та контролем органів виконавчої влади.

Здійснення парламентського контролю забезпечує Верховна Рада України. Цілями парламентського контролю є вирішення різноманітних проблем у різних сферах суспільного життя. Об’єктом парламентського контролю виступає діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій різних форм власності.

Конституційний контроль здійснює Конституційний Суд України – єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні, завданням якого є гарантування верховенства конституції України як основного Закону держави на всій території України; забезпечення відповідності законів та інших правових актів Президента України, органів законодавчої та виконавчої влади Конституції України.

Судовий контроль – це заснована на законі діяльність судів щодо перевірки правомірності актів і дій органів виконавчої влади, їх посадових осіб із застосуванням, якщо виникає необхідність, правових санкцій.

Зміст судового контролю як способу забезпечення законності полягає: 1) в оцінці судом правомірності дій органів управління; правомірності дій їх посадових осіб, правомірності прийнятих нормативних актів і рішень; 2) у викритті порушень законності, обмеження прав громадян і організацій, підприємств, установ; встановленні причин порушень; 3) вжитті заходів відносно порушених прав і заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, які припустилися порушення законності.

Фінансовий контроль поширюється на всі галузі та сфери державного управління. Основними його завданнями є здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю, цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів та коштів централізованих і децентралізованих фондів, збереженням державного майна, економним використанням матеріальних і фінансових ресурсів, за виконанням планових завдань, правильністю ведення бухгалтерського обліку, а також виявлення відхилень від прийнятих стандартів фінансовими ресурсами та державною власністю, усунення фактів порушення фінансової дисципліни, заподіяння збитків, безгосподарності й марнотратства, перекручення звітності на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

Об’єктом фінансового контролю є всі господарські операції, які здійснюються з використанням коштів, цінних паперів та інших розрахунків. Відповідно до Конституції суб’єкти контролю можна умовно поділити на дві підсистеми: за ознаками ініціювання та здійснення контролю. До контролюючих суб’єктів першої підсистеми належать громадяни України, Президент, Верховна Рада, КМУ та інші органи виконавчої влади, Конституційний та інші суди, органи прокуратури, органи місцевого самоврядування, політичні та громадські об’єднання, засоби масової інформації. Їх особливістю є те, що зазначені суб’єкти виступають як ініціатори, так і виконавці контролю.

Громадський контроль. Одним із видів контролю за діяльністю органів державного управління і місцевого самоврядування є громадський контроль – один з видів соціального контролю, який здійснюється об’єднаннями громадян та самими громадянами.

Згідно ст. 38 Конституції України „громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та місцевого самоврядування”. Суб’єктами такого контролю є громадські об’єднання: політичні партії, професійні союзи, молодіжні та інші громадські організації, органи самоорганізації населення, трудові колективи, збори громадян за місцем проживання, а також окремі громадяни.

Громадський контроль як засіб забезпечення законності в діяльності виконавчо-розпорядчих органів суттєво відрізняється від усіх інших видів контролю.

Для громадського контролю характерною рисою є попередження порушень у сфері виконавчої влади за допомогою засобів суспільного впливу. Як і державний, громадський контроль базується виключно на правових засадах.

Громадський контроль також здійснюють профспілки. Він реалізується через діяльність різноманітних контрольних комісій, рейдових бригад за використанням суспільних фондів споживання, за дотриманням техніки безпеки, промислової санітарії. Органи профспілок здійснюють контроль за дотриманням адміністраціями та власниками підприємств чи їх уповноваженими законодавства про працю, законодавчих та інших нормативних актів з питань соціального захисту та розмірів соціальних виплат.

Прокурорський нагляд. Прокуратура у механізмі державного контролю посідає особливе місце. Будучи видом (частиною) державного контролю в цілому, прокурорський нагляд має широку сферу застосування, хоча його межі та повноваження весь час були і є предметом досліджень і суперечок законодавців, учених і практиків. У юридичній теорії та практиці ця функція визначається як загальний нагляд прокуратури.

Предметом загального нагляду є:

1) відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, вимогам Конституції та чинним законам;

2) додержання законів про недоторканість особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі та гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав;

3) додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття контролю у державному управлінні.

2. Які види контролю у державному управлінні?

3. Назвіть організаційно-правові засади державного контролю у сфері виконавчої влади.

4. Загальні та специфічні риси і види контролю в державному управлінні.

5. Інституціалізований контроль за гілками державної влади.

6. Хто виступає суб’єктами контролю в державному управлінні?

7. Громадський контроль за діяльністю органів державної влади та місцевого самоврядування.

Література: основна [1, 3, 4, 5, 6, 24, 37];

додаткова [29, 31, 32, 39, 43].