ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Формування взаємовідносин, груп і колективів у молодших школярів



Першокласники спілкуються переважно в процесі виконання навчаль­них завдань або під впливом зовнішніх обставин (учні сидять за однією партою). Стосунки між дітьми в класі складаються в основному за допо-мої ою вчителя. Учитель завжди виділяє деяких учнів у класі як зразок для інших в навчанні і поведінці, одночасно звертає увагу й на хиби в по-нсдінці деяких учнів. Як правило, більшість першокласників відтворює в своєму ставленні до них ставлення вчителя, не досить ще усвідомлюючи критерії, з яких він виходить у своїй оцінці тих чи інших учнів. Від сти­лю взаємин, що складаються між учнем і вчителем залежить активність і самопочуття дитини.

У 1 і особливо в З класі виникають короткочасні об'єднання, які іноді переростають у досить стійкі мікро колективи шкільного й позашкільно-іі) характеру.

Ці об'єднання відносно неформальні, з невеликою кількістю правил для їх ровесників. Структура цих груп гнучка і швидкозмінна. Але у 10-12 років ці групи набувають рис колективу і відіграють важливу роль для дитини. Тиск на дитину з боку ровесників набуває значної сили. У групі ниділяються діти із хорошою пристосованістю, ентузіазмом, контактніс-і ю, а також з хорошою шкільною успішністю. При цьому діти з проти-нежними якостями часто ігноруються, група їх не помічає, або вони ста-юіь предметом насмішок. Особливо у несприятливих умовах у групах і колективах знаходяться діти-невротики з деякими аномальними озна­ками у поведінці і порушеннями соціальних контактів. Не користуються популярністю у групі діти надзвичайно агресивні і соромливі.

Тиск групи, колективу на окремих учнів може бути позитивним (сприя-і и підвищенню навчальної мотивації тощо) так і негативним (куріння, ан-і игромадські вчинки). Негативному впливові більше піддаються хлопчики у порівнянні з дівчатками. Небажані групи не вдається "зруйнувати" про­сі ою забороною. Шляхом організації співробітництва, дружніх стосунків між дітьми та окремими група можна сформувати класний колектив.

Характер дружби у дітей змінюється. В учнів 1-2 класів дружба має егоцентричний характер. У 3-4 класах діти починають встановлювати Гшіьш близькі взаємини з друзями. Ця дружба сильна, але недовготри-іиіла. Дружба двох молодших школярів може бути різною. Так, в одних випадках вона може базуватись на тому, що одному подобається коман­дувати, а іншому - підпорядковуватись. В деяких випадках один може сприймати іншого як модель, яку тргба навчати, як "правильно" поводи-і и себе, одягатись тощо. У третіх - дружба будується на рівноправ'ї, без чі гко виражених ролей (Г. Крайг та ін.)

Молодші школярі здатні оцінювати моральні якості оточуючих лю­дей при визначенні ідеалів та людей несимпатичних їм. Проте ця здат­ність більш-менш чітко проявляється в учнів переважно третіх класів. Змістовна спрямованість оцінних ставлень третьокласників, що ви­значають зміст їхнього ідеалу неоднозначна. Зміст оцінок 53% тре­тьокласників - морально-вольові та комунікативні якості: скромність, сміливість, чуйність, турбота, доброта, чесність, товариськість, праце-любство тощо. У змісті оцінних суджень 47% третьокласників поряд з моральними були фізичні, інтелектуальні та якості, що характеризують способи розваг - кмітливість, весела вдача, охайність тощо. Найцін­нішими вважаються третьокласниками уміння ровесників проводити дозвілля (співати, грати на музичному інструменті). Учні цього віку оцінюють і таку якість особистості, як здатність спілкуватися, знахо­дити спільну мову, готовність постояти за себе і захистити слабшого (Г.О. Карпова).

У межах молодшого шкільного віку змінюється зміст і якість скарг дітей один на одного. Першокласник, на якого скаржаться, здебільшого не ображається, оскільки скарги в учнів першого класу та навіть дру­гого мають особливий зміст. Скарги першокласників є наслідком на­магання дитини сумлінно й відповідально виконати класне завдання, шкільні правила поведінки. Першокласник не тільки намагається сам виконувати вимоги вчителя, а й турбується про те, щоб усі учні класу робили згідно з втановленими правилами. Під кінець 2 і в 3 класі ця форма впливу дітей один на одного змінюється, і скарги набувають ін­шої якості. Іноді вони набувають характеру "ябед". Тому учні 3 класу починають сприймати скаргу на товариша як щось негативне, а учень, який тихенько поскаржився на товариша, засуджується колективом класу (Л.І. Божович).

Формування самосвідомості молодших школярів

З перших днів перебування дітей в школі вчитель учить їх бути уважними, спостерігати демонстровані їм об'єкти, запам'ятовувати їх, слухати, уявляти, думати, висловлюватися, стежити за вимовою тощо. Тим самим він звертає увагу на різні сторони їх психічної діяльнос­ті, допомагає їм усвідомлювати свої психічні процеси, дії, довільно їх скеровувати, оволодівати ними, стримуватися, керувати своєю поведін­кою, помічати й виправляти свої вади. У молодшому шкільному віці формується все точніше і повніше уявлення про свої фізичні і психоло­гічні якості та якості оточуючих людей, що приводить до уточнення і ускладнення "Я-образу" та образів інших людей (М.Й. Боришевський, П.Р. Чамата та ін.)

З віком молодших школярів змінюється співвідношення між пози-і іншою і негативною оцінкою ровесників і себе самих. В оцінюванні своїх ровесників це співвідношення становило у першокласників 2,4:1, її в третьокласників - 1,3:1; в оцінюванні власних якостей воно ставило у першокласників 18:1, а у третьокласників - 8,3:1.

З віком молодші школярі поступово стають самокритичнішими (О.В. Скрипченко). У молодшому шкільному віці зароджуються еле­менти самооцінок та оцінок взірців, наслідування. Третьокласники за цими ознаками поділяються на дві групи.

Першу групу становлять школярі, які загалом правильно оцінюють себе і взірець для наслідування. Таких третьокласників нараховується 10%. Ці діти мають нахил до самовдосконалення, намагаються виро-йити у собі моральні якості, зокрема чесність, працьовитість тощо. У їхній поведінці зримо проступає прагнення самостійно або ж за допо­могою дорослих знаходити і використовувати відомі їм прийоми само-ниховання.

Типовим для багатьох третьокласників (70%) другої групи є неадек-маїна оцінка себе і взірців для наслідування. Такі діти мають або зани­жену оцінку взірця, або ж ідеалізація людини. У цих третьокласників прийнятий ідеал не завжди визначає моральні вимоги до себе як осо-(іпстості.

Неадекватність самооцінки у цих дітей частково пояснюється тим, що учні не аналізують власні дії і якості зі взірцем. ("Жодного разу не за-нумувалась, чому не схожа на свою подругу, думаю, що я не гірша за неї" - міркує учениця) (Г.О. Карпова).

У формуванні самооцінки, самокритики та інших проявів само-і нідомості учнів важливу роль відіграють стосунки учнів у колективі. І і іасмодіючи з членами колективу, школяр порівнює себе з іншими ді-и.ми, учиться об'єктивніше оцінювати свої фізичні й розумові сили, < ноі якості, знаходячи критерії для об'єктивної оцінки своєї діяльності (М.Й. Боришевський, І.М. Данилюк, Г.О. Карпова та ін.).

Формуванню самосвідомості молодших школярів сприяє усві­домлення ними структури власної мовної діяльності, подальше ово­лодіння мовленням, зокрема читанням і письмом. У процесі засво-• пня мови, зокрема, граматики об'єктами аналізу й синтезу дітей і іають не тільки предмети, дії та стани, які означаються словами, а и самі ці слова як одиниці мовлення. Фізичні й психічні стени, дії та ичинки дитини відображаються в них узагальнено, у формі певних уявлень і почасти понять. Завдяки цьому і про себе саму дитина по­чинає думати в узагальнених формах, які становлять важливу осно-иу для формування поняття про себе на наступних етапах життя і розвитку.

Питання для самоконтролю

1. Відомо, що у молодшому шкільному віці учбова діяльність стає провідною, але не відразу, а в процесі формування її складових. Назвіть ці складові і як вони змінюються у продовж молодшого шкільного віку.

2. Що відіграє провідну роль у становленні саморегуляції поведінки молодшого школяра?

3. Які зміни відбуваються у пізнавальній діяльності дитини у продовж навчання в початкових класах?

4. Назвіть причини динаміки ставлення молодшого школяра до школи і вчителя.

5. Яка роль батьків у формуванні навчальної успішності молодшого школяра?

6. Назвіть особливості розвитку мовлення молодшого школяра.

7. Які особливості формування міжоособистісних стосунків в молодшому шкільному віці?

Література

Давьідов В.В. Видьі обобщения в обучении. - М.: Педагогика, 1972.

Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток осо­бистості. — К.: Радянська школа, 1989.

Менчинская Н.А., Моро М.И. Вопросьі методики и обучения в началь­них классах. - М.: Просвещение, 1965.

Скрипченко О.В., Падалко О.С., Скрипченко Л.О. Психолого-педаго-гічні основи навчання. - К.: УЦДК, 2005. -712 с.

1 51





Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.239.233.139 (0.006 с.)