Формування комунікативних навичок в учнів старших класів в процесі вивчення англійської мови

Під час кожного уроку вчитель має діяти, враховуючи індивідуальні особливості учня, приділяти велику увагу підготовці до спілкування з учнями, а також вибору форм, методів роботи з ними. Наразі перевага надається інтерактивній технології кооперативного, колективно-групового навчання, технології ситуативного моделювання, технології опрацювання дискусійних питань, ігровим технологіям ([Федорович О.С., Розвиток комунікативних здібностей школярів на уроках англійської мови, 2008 р., 11 с., с. Веприк). Поряд з відомими активними формами роботи вчителями впроваджуються технології інтерактивного навчання, суть яких полягає у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учнів.

Навчально-виховний процес має стати процесом спільної творчості педагога та учнів, але не зважаючи на це, творчі здібності кожного з учнів будуть розвиватись різними темпами. Міністерство освіти і науки України вимагає, аби усі учні мали однакові успіхи з іноземної мови і вивчали її в однаковому об’ємі, але в той же час необхідно створити такі умови навчання, щоб діти сприймали вивчення іноземної мови як приємний, цікавий процес, щоб вони легко спілкувались цією мовою, не турбуючись про те, що допустять деякі помилки, що є дуже суттєвим для мотивації вивчення дітьми іноземної мови [Федорович О.С., Розвиток комунікативних здібностей школярів на уроках англійської мови, 2008 р., 11 с., с. Веприк).

При вивченні іноземної мови в старшій школі, у центрі уваги знаходиться систематичний та послідовний розвиток у школярів комунікативних навичок у процесі оволодіння різноманітними стратегіями говоріння, читання, аудіювання і письма [Федорович О.С., Розвиток комунікативних здібностей школярів на уроках англійської мови, 2008 р., 11 с., с. Веприк).

Враховуючи те, що процес оволодіння комунікативними навичками – це багаторазове виконання іншомовних дій, спрямованих на автоматизацію в різних видах мовленнєвої діяльності і спілкуванні іноземною мовою, не можна забувати й те, що навички припускають формування як суто лінгвістичних навичок (лексичних, фонетичних, граматичних), так і їх нормативне використання в усній і письмовій мові. Різні теми, тексти, проблеми, мовні завдання орієнтовані на формування різних видів мовленнєвої діяльності, розвиток соціокультурних навичок і вмінь, що забезпечує використання іноземної мови як засобу спілкування ( 4. Державний стандарт з іноземних мов. - 2006.-18 с.).

Отже, враховуючи це, треба зауважити, що комунікативні навички формуються на основі:

а) мовних знань і навичок;

б) лінгвокраїнознавчих і країнознавчих знань. [Програми для середніх загальноосвітніх шкіл. Іноземні мови. 5-12 класи // English. – 2001. - №29-30– С. 2-28].

На думку Н. Шевандріна, слід враховувати вікові особливості учнів, що пов’язані з одночасною потребою у відособленні і включенні вчителем в групу та рівень володіння комунікативними уміннями, аби успішно сформувати комунікативну навичку; вчитель також має усвідомлювати, що в учнів старшого шкільного віку з’являється підвищена цікавість до спілкування з однолітками та з дорослими; зростання учнівських потреб та їх незадоволення можуть стати причиною появи труднощів, а неможливість самостійно здолати виникаючі труднощі призводить до конфліктів, тому необхідно формувати у старшокласників цілісну систему знань про механізми спілкування, комунікативні уміння і навички, вчити знаходити способи пізнання себе, розуміння інших людей (58. Шевандрин Н. И. Социальная психология в образовании / Н. И. Шевандрин. – М.: ВЛАДОС, 1995. – 544 с.).

М. Бурдіна виділяє три основні етапи формування комунікативної навички:

1. Орієнтовно-підготовчий;

2. Стандартизуючий (синтетичний);

3. Варіативний (ситуативний). [8, с. 38]

На першому етапі учні знайомляться з новим мовним матеріалом: граматичним, лексичним, фонетичним, і виконують окремі мовленнєві дії за зразком або за правилом; на другому етапі має місце автоматизація дій учнів з новим мовним матеріалом в аналогічних ситуаціях мовлення, головним чином на рівні фрази/речення (в окремих випадках – слова або словосполучення); на третьому – подальша автоматизація дій учнів з новим мовленнєвим матеріалом на рівні надфразної єдності [8, с. 38] (Вишневский О.І. Діяльність учнів на уроці іноземної мови.Ї К.: Радян.школа, 1989.Ї 223 с.)

Навчання іноземній мові загалом направлено на вивчення її як засобу міжнародного спілкування завдяки:

- формуванню і розвитку базових комунікативних навичок та вмінь в основних видах мовленнєвої діяльності;

- соціокультурному розвитку школярів в контексті європейської та світової культури за допомогою країнознавчого та лінгвокраїнознавчого матеріалу. ( 7. Державний стандарт по іноземних мов. 2006.18 з.)

Щоб активізувати комунікативну діяльність учнів на уроках іноземної мови, активно впроваджуються:

· особистісно-орієнтоване спілкування (особистий контакт з учнем, повага до особистості учня, створення відчуття душевного комфорту, заміна «залізної» дисципліни діловою співпрацею);

· збагачення змісту навчання емоційним, особистісно-значущим матеріалом; педагогічна підтримка, оцінювання;

· діалог між учнями, учнями і вчителями як домінуюча форма навчального спілкування;

· ситуації вільного вибору учнями навчальних завдань у класі та вдома;

· залучення учнів до стимулювання самооцінки, самопізнання й самовдосконалення в різних видах діяльності;

· багатоваріантність, гнучкість форм організації різних видів діяльності: індивідуальна, парна, групова, колективна;

· створення позитивної емоційної атмосфери і духовного взаємозбагачення; надання можливості кожній дитині випробувати себе в різних видах творчості [Федорович О.С., Розвиток комунікативних здібностей школярів на уроках англійської мови, 2008 р., 11 с., с. Веприк)

На основі вивчення праць Ю. Рись, В. Степанова та В. Ступницького можна виділити двi групи навичок. Перша група навичок – навичка сприйняття (перцептивна): навичка слухати і чути (правильно інтерпретувати інформацію, в тому числі і невербальну (міміку, пози і жести), розуміти підтексти та ін.), навичка розуміння почуттів і настрою іншої людини (здатність до емпатії, дотримання такту, співпереживання), навичка аналізувати (здатність до рефлексії та саморефлексії); до другої групи відносимо навичку взаємодії в процесі спілкування (інтерактивна): навичку проведення бесіди, переговорів, обговорення, навичку ввічливого висловлювання думки, здатність правильно ставити запитання, навичку ведення за собою, навичку сформулювати вимогу, навичку спілкування в конфліктних ситуаціях, навичку керування своєю поведінкою [ 14. Рысь, Ю. И. Психология и педагогика: [учеб. пособ. для студ. вузов] / Ю. И. Рысь, В. Е. Степанов, В. П. Ступницкий. – М.: Академический Проект; Изд-во научно-образов. лит-ры РЭА; Екатеринбург: Делов. книга, 1999. – 308 с.]

Враховуючи цi групи, Н. Полуектова виділяє такі етапи формування в учнів комунікативних навичок:

· мотиваційний – розкриття учнями старших класів значущості комунікативної навички в досягненні успіху в спілкуванні;

· ознайомчий – ознайомлення учнів зі змістом комунікативної навички, накопичення знань про неї;

· оволодіння навичкою – створення в умовах навчального діалогу ситуації змістовно-предметної взаємодії учнів і вчителя з метою оволодіння комунікативною навичкою;

· вдосконалення навички – самостійне використання учнями старших класів комунікативних навичок у процесі спілкування, виконання творчої справи.[3. Педагогика: Учебное пособие для студентов педагогических учебных заведений / В. А. Сластенин, И. Ф. Исаев, А. И. Мищенко, Е. Н. Шиянов. – 3-е изд. – М.: Школа-Пресс, 2000 – 512 с.]

У сфері комунікативних універсальних навчальних дій учні старших класів набувають навичку враховувати позицію співрозмовника, організовувати і здійснювати співпрацю та кооперацію з учителем і однолітками, адекватно передавати інформацію та відображати предметний зміст і умови діяльності в мові(3. Педагогика: Учебное пособие для студентов педагогических учебных заведений / В. А. Сластенин, И. Ф. Исаев, А. И. Мищенко, Е. Н. Шиянов. – 3-е изд. – М.: Школа-Пресс, 2000 – 512 с.)

Учителю необхідно не тільки підібрати нові методи навчання, навчитися співпрацювати, але і мати в руках навчально-методичний комплект, що допомагає досягти високих результатів.

Аби обрати форми, методи, прийоми роботи з формування комунікативної грамотності в учнів старших класів, О. Федорович враховує такі принципи: 1) ситуативність; 2) колективна взаємодія; 3) життєва орієнтація навчання; 4) особистісно-орієнтована самостійна робота; 5) залучення дітей в комунікативну діяльність. Ці принципи реалізуються в таких прийомах: 1) рольового спілкування; 2) дискусійного спілкування; 3) формування орієнтовних здібностей учнів; 4) навчання комунікативній взаємодії (обмін інформацією, прийняття групових рішень, координація спільних дій і ін.). ([Федорович О.С., Розвиток комунікативних здібностей школярів на уроках англійської мови, 2008 р., 11 с., с. Веприк
може, краще рубриками в стовпчик?

Отже, формування комунікативних навичок в учнів старших класів – надзвичайно велика проблема, оскільки ступінь сформованості даних умінь впливає не тільки на результативність навчання дітей, а й на процес їх соціалізації і розвитку особистості в цілому.

Н. Скляренко наголошує на існуванні спеціальних вправ для формування комунікативних навичок в учнів старших класів. Вправа – це спеціально організоване в навчальних умовах багаторазове виконання окремих операцій, дій або діяльності з метою оволодіння ними або їх удосконалення (3. Скляренко Н.К. Навчання граматичного матеріалу / Н.К. Скляренко // Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах. – К.: Ленвіт, 1999. – С. 72–92.).

Кожна вправа має три- або чотирифазову структуру, до них відносимо: завдання; зразок виконання; виконання завдання; контроль, взаємоконтроль або самоконтроль (3. Скляренко Н.К. Навчання граматичного матеріалу / Н.К. Скляренко // Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах. – К.: Ленвіт, 1999. – С. 72–92.)

Вправи поділяються на види та типи у залежності від критеріїв класифікації. До головних критеріїв класифікації вправ відносять: 1) спрямованість вправи на прийом або видачу інформації та 2) критерій комунікативності; допоміжними критеріями є 1) місце виконання вправ, 2) функція в навчальному процесі, 3) роль рідної мови, 4) спосіб виконання. ( Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник. кол. авторів під кер. С.Ю.Ніколаєвої. - К.: Ленвіт, 2002. - 328 с./ст.59-71) – думаю, також краще рубриками

С. Ніколаєва поділяє вправи на рецептивні, рецептивно-репродуктивні, репродуктивні, продуктивні за критерієм спрямованості вправ на прийом/видачу інформації. У рецептивних вправах учень сприймає вербальну інформацію через слуховий або зоровий канал, а потім тим чи іншим способом показує, що він впізнає, розрізняє звуки, графеми, граматичні структури, розуміє усне чи писемне висловлювання. У репродуктивних вправах учень відтворює повністю або зі змінами сприйнятий ним навчальний матеріал (слово, звук, речення, текст). ( Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник. кол. авторів під кер. С.Ю.Ніколаєвої. - К.: Ленвіт, 2002. - 328 с./ст.59-71) Всі репродуктивні вправи фактично є рецептивно-репродуктивними, адже учень спочатку сприймає певну вербальну інформацію від диктора, учителя або з підручника, а вже потім репродукує її повністю або частково. У продуктивних вправах учень самостійно породжує висловлювання різних рівнів (від рівня речення до рівня тексту) в усній або письмовій формі, якщо ж продукуванню висловлювання передує сприймання і розуміння тексту, то вправа – рецептивно-продуктивна (Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник. кол. авторів під кер. С.Ю.Ніколаєвої. - К.: Ленвіт, 2002. - 328 с./ст.59-71).

За критерієм комунікативності виділяються такі типи вправ: комунікативні – спеціально організована форма спілкування, коли учень реалізує акт мовленнєвої діяльності мовою, що вивчається; умовно-комунікативні – передбачаються мовленнєві дії учнів у ситуативних умовах на рівні фрази та понадфразової єдності (основними визначальними якостями даного типу вправ виступають наявність мовленнєвого завдання і ситуативності); некомунікативні – учні виконують дії з мовним матеріалом поза ситуацією мовлення, зосереджуючи увагу лише на формі (Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник. кол. авторів під кер. С.Ю. Ніколаєвої. - К.: Ленвіт, 2002. - 328 с./ст.59-71).

Усі ці вправи сприяють розвитку формування комунікативних навичок в учнів старших класів. Але якщо враховувати індивідуальні вікові особливості підлітка, то для формування його комунікативних навичок можна й необхідно використовувати гру як засіб проектування комунікативних навичок на імітаційно створені умови існуючого в реальному світі спілкування.

Гра – це важлива діяльність не тільки в молодшому віці, але і в більш старшому. Вона дозволяє коригувати проблеми, що виникають у процесі спілкування, допомагає підлітку побудувати свою систему взаємовідносин, міжособистісної взаємодії, проявити свої лідерські вміння, розвинути свої комунікативні вміння і навички (Рожков М.И., Куприянов Б.В. "Организация и методика проведения игр с подростками" М., изд. "Владос" 2001 г.). Гра дає міцну основу та теоретичне моделювання майбутніх ситуацій, з якими підліток може зустрітися в реальному житті. Досвід підпорядкування і керівництва в грі може виховувати у підлітків здатність до самостійних рішень та відстоювання власної думки, а також допоможе в деяких ситуаціях протистояти навіюванню і придушенню, крім того тут втілюється певна виховна задача (Рожков М.И., Куприянов Б.В. "Организация и методика проведения игр с подростками" М., изд. "Владос" 2001 г.)

Саме у цьому виді діяльності учні безперервно змінюють позиції, вчаться поводитися в певній ролі, неважливо, керівник це або підлеглий, тут формується адекватна самооцінка і здатність реально сприймати своє місце в системі суспільних відносин – завдяки цьому в підлітків формується гнучкість спілкування і сприйняття, здатність до емпатії, вони переживають саме ті емоції, які допоможуть на ігровому рівні контролювати себе, переключення від одного виду діяльності або спілкування на інший; граючи, підлітки "вбирають у себе" досвід спілкування дорослих людей. (Понаморенко Л.П., Белоусова Р.В. "Психология для старшеклассников, Ч.2" "Психология общения" М., изд. "Владос" 2002 г.)

Ігрова ситуація дозволяє підлітку донести "правильність" своєї думки, довести свою правоту, показати логіку суджень, адже вона спрямована саме на формування власної позиції з того чи іншого питання. Підліток, намагаючись донести до співрозмовника необхідну інформацію навіть в ігровій формі, приймає участь у складному і багатоструктурному процесі. Він долає різні труднощі, стикається з нерозумінням зі сторони співрозмовника, комунікативними бар'єрами, проте якщо ігрова ситуація завчасно змодельована і продумана, то мета буде досягнута (Немов Р.С. "Возрастная психология" М., 1998 г.).

Систематичне та ретельне вивчення розвитку комунікативних здібностей учнів показало необхідність акцентувати увагу на грі, яка є найбільш ефективною при формуванні комунікативних навичок. (Рожков М.И., Куприянов Б.В. "Организация и методика проведения игр с подростками" М., изд. "Владос" 2001 г.)

Страх висловлювання своєї думки на аудиторію, невміння слухати, неувага, недостатньо розвинені види комунікації (вербальна і невербальна), труднощі в спілкуванні, – це ті проблеми, що існують у сучасних старшокласників. Через це аспект виховання сучасного школяра здався нам цікавим, а засобом формування комунікативних здібностей було обрано гру, оскільки вона є цікавою та ефективною мобільною формою досягнення педагогічних цілей (Немов Р.С. "Возрастная психология" М., 1998 г.).

Розглянувши формування комунікативних навичок учнів старших класів в процесі вивчення англійської мови, зробимо такі висновки:

1. На основі робіт М. Бурдіної та Н. Полуектової були виділені етапи формування в учнів комунікативних навичок.

2. Опрацювавши структуру вправ для вивчення англійської мови учнями старших класів, виявили, що навчально-ігрова діяльність є найбільш ефективною для роботи з учнями для формування комунікативних навичок, вона використовується на уроках вивчення англійської мови все частіше.

3. Розглянули застосування навчально-ігрової діяльності, спрямованої на формування комунікативних навичок в школярів. Проблемі гри на уроках іноземної мови приділяється недостатньо уваги, можливості використання розкрито не повністю, що дає нам можливість для подальшого дослідження.