Процес засвоєння як зміст учбової діяльності учнів




ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Процес засвоєння як зміст учбової діяльності учнів



Згідно поглядів С.Л. Рубінштейна, Д.Б. Ельконіна, учбова діяльність має свій зміст. Його складає засвоєння. Поняття засвоєння пояснюється по-різному, наприклад, засвоєння як механізм присвоєння суспільно-іс­торичного досвіду, сукупності знань, значень, узагальнених способів дій, моральних норм і правил поведінки. Засвоєння розуміють як складну ін­телектуальну діяльність людини, яка включає всі пізнавальні процеси, зокрема, сприймання, розуміння, запам'ятання та відтворення сприйня­того матеріалу. Засвоєння по відношенню до учіння в цілому та учбової діяльності учнів є результатом. Є й інші підходи у розумінні засвоєння. Так, С.Л. Рубінштейн пояснював засвоєння як зміст учбової діяльності, а В.В. Давидов - як основну мету та головний результат діяльності [6]. І.А. Зимня приєднується до поглядів С.Л. Рубінштейна і пише, що у за­гальному вигляді засвоєння визначається як процес сприйняття, смисло­вої обробки, збереження знань, вироблення умінь та навичок [8]. Анало­гічно визначає засвоєння Дж. Брунер, виділяючи у ньому основні фази перебігу. На його думку, у цьому процесі відбувається отримання нової інформації, трансформація її, пристосування цієї інформації до завдань, задач та перевірка і контроль [2].

Можна сказати, що всі дослідники відмічають компонентність, фаз-ність цього процесу (С.Л. Рубінштейн, В.О. Крутецький, І.І. Ільясов), але пояснюють їх по-різному. Основними компонентами засвоєння є: пози­тивне ставлення учнів, процес безпосереднього чуттєвого ознайомлення з матеріалом, мислення як процес переробки навчального матеріалу, про­цес запам'ятання та збереження отриманої інформації. І.І. Ільясов визна­чає учіння як здобуття конкретного досвіду. На емпіричному рівні визна­чає учіння як процес засвоєння конкретних видів знань, умінь та нави­чок, а тому його структура учіння є структурою засвоєння [9; 74].

На думку І.І. Ільясова, виділені багатьма дослідниками компоненти засвоєння недостатньо узагальнені, виділялись за неоднорідними озна­ками, а тому варто виділити лише два різних компоненти у цьому про­цесі: 1) отримання засвоюваних знань про об'єкт та дій з ним і 2) об­робка, освоєння знань та дій. І.І. Ільясов всі виділені у різних підходах компоненти називає макрокомпонентами, зокрема, розуміння та заучу­вання (Коменський), заглиблення (чіткість, асоціації, система) (Гербарт) та метод знаходження знання і закріплення (Дістервег), сприймання, переробка та вираження в дії (Лай), отримання та закріплення (Ушин-ський), отримання, переробка та використання (Каптерєв), сприймання, відволікання та перевірка в діяльності (Лесгафт), установлення зв'язку та зміцнення зв'язку (Торндайк), успіх та пам'ять (Коффка), селективне сприймання та кодування, збереження, виконання (Гегні), орієнтування та пророблення (Лінгарт), увага, розуміння та пам'ять, моторика (Банду­ра), оцінка, вибір способів дії та реалізація (Перис та Кросе), сприймання, розуміння та виконання, перевірка (Леонтьєв), з'ясування, орієнтування та обробка (Гальперін), сприймання, осмислення та закріплення, оволо­діння (Рубінштейн), засвоєння пояснення та закріплення в дії (Кабано-ва-Меллєр), сприймання, пошук та заучування (Ітельсон), усвідомлення засобів та вправи (Щедровицький), когнітивне засвоєння діяльності та практична дія (Шадриков) [9; 76].

З питання різноманітності підходів у поясненні компонентності за­своєння І.А. Зимній імпонує думка С.Л. Рубінштейна про те, що всі про­цеси, які входять у засвоєння, формуються протягом навчання, що вони формуються у двобічному процесі навчання, у якому взаємопов'язаніта взаємозумовлені вчитель-учень-навчальний матеріал [8]. Автор називає загальною стратегією засвоєння розгорнуту схему засвоєння С.Л. Ру­бінштейна, до якої входять такі стадії, як первинне ознайомлення з ма­теріалом та його сприймання у широкому розумінні цього слова, його осмислення, спеціальна робота по закріпленню, використанню на прак­тиці [22; 85].

Однією зі стратегій засвоєння може бути схема поетапного управлін­ня формуванням розумових дій (П.Я. Гальперін, Н.Ф. Тализіна). Автори

цієї схеми виділяють п'ять етапів засвоєння. До першого' етапу належить ознайомлення з діями, які потрібно формувати. Учням показують, на що потрібно орієнтуватися при виконанні дії. Другий етап засвоєння на­зивається етапом матеріальної (або матеріалізованої) дії. Це зовнішня, матеріальна, розгорнута дія. Учні засвоюють склад дії, її окремі опе­рації, перевіряють виконання кожної операції. На третьому етапі учні переводять виконання цієї дії у план зовнішнього усного або писемного мовлення. Дія удосконалюється, узагальнюється, скорочується, але ще не досягає рівня автоматизації. Четвертий етап - це етап "зовнішнього мовлення про себе": дії виконуються у формі "зовнішнього мовлення про себе". Дія продовжує змінюватися у напрямку узагальненості та згорнутості. Завершується засвоєння дії на п'ятому - розумовому етапі. Дія виконується в плані внутрішнього мовлення, максимально скорочу­ється та автоматизується.

Чим же характеризується засвоєння та як його відрізнити від незасво-єного матеріалу? І.А. Зимня систематизувала такі основні характеристи­ки засвоєння, як міцність, яка визначається незалежністю використання засвоєних знань та вироблених умінь від часу, особливостей ситуації та умов використання знань. На міцність засвоєння знань впливає систем­ність та усвідомленість сприйнятого навчального матеріалу, та те, якого значення надає учень цьому матеріалу, як він ставиться до нього, чи за­довольняє цей матеріал його пізнавальні потреби, чи вчиться школяр ви­користовувати знання у практичних ситуаціях.

Наступною характерною особливістю засвоєння є його організова­ність. Прикладом організованості засвоєння є поетапне формування ро­зумових дій, програмоване та проблемне навчання та ін..

Засвоєння має особистісно-діяльнісний характер та особистісну зу­мовленість. Це означає, що якість засвоєння залежить в ід того, як учень ставиться до учіння, до навчального матеріалу, які відносини у нього складаються з вчителем, як впливає сам процес засвоєння на формуван­ня мотивів школяра, цілей, стратегій засвоєння.

Засвоєння має певні характерні особливості залежно від віку учнів. У зв'язку з цим воно може бути опосередкованим, репродуктивним та про­дуктивним. Так, у молодшому шкільному віці учні засвоюють навчаль­ний матеріал, не змінюючи його структуру. У старшому шкільному віці учні трансформують навчальний матеріал, виробляють власну структуру його відтворення.

Високий рівень засвоєння визначається здатністю учня до переносу навчального матеріалу, до використання його в завданнях іншого харак­теру. Перенос засвоєних знань можливий при умові їх узагальненості.

Засвоєння характеризується швидкістю актуалізації знань, їх повно­тою, системністю та рівнем дій у процесі використання цих знань.





Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.234.247.75 (0.004 с.)