Загальна характеристика підліткового віку

Підлітковий вік — це один з найважливіших етапів життя людини. В ньому багато джерел і починань всього подальшого становлення особис­тості. Вік цей нестабільний, ранимий, важкий і виявляється, що він біль­ше, ніж інші періоди життя, залежить від реальностей довкілля.

Загальна характеристика підліткового віку варіює в різних теоріях за­лежно від їх основної ідеї. Так, в психоаналізі домінують ідеї статевого дозрівання і пошуку ідентичності, в когнітивних теоріях - зростання ро-іумових здібностей, в діяльнісному підході - змін провідної діяльності. Однак, всі ці і багато інших підходів об'єднує те, що в них існують за-і ильні показники, які характеризують даний вік. Вони визначаються чис­ленними соматичними, психічними і соціальними змінами.

В підлітковому віці відбувається втрата дитячого статусу, хоч збері-іаються нереалістичні уявлення про власні привілеї і статус дорослих. І акому становищу сприяють і суб'єктивні враження: різкі фізичні зміни, мрії та ідеали, які починають уявлятися вже менш реальними, кризові зі-і кнення з самим собою і сім'єю, почуття самотності та прагнення швид­ше досягнути статусу дорослої людини.

Ще на початку століття Л.С. Виготський у широко відомій на той час книзі «Педологія підлітка» запропонував об'ємне розуміння підліткового піку, яке зберігає свою значущість і в сучасний період. Суть його поляга­ли в наявності трьох точок дозрівання, які не співпадають одна з одною. (' гатеве дозрівання, на думку вченого, починається і закінчується раніше, ніж наступає кінець загальноорганічного розвитку підлітка, і раніше, ніж підліток досягне завершення свого соціально-культурного становлення. І рафічно Л.С. Виготський зобразив це у вигляді трикутника, вершинами якого слугували визначені точки дозрівання: статевого (8), загально-ор-і пнічного (3) і соціального (С).

Схема 5.1

Взагалі життєві етапи розвитку людини включають три часові модаль­ності: хронологічний, соціальний та історичний вік. Перший відображаї розвиток когнітивного, соціального, статевого та інших планів у онтоге­незі. Другий - систему норм, соціальних вимог і правил поведінки, що засвоюються у певному віці конкретного суспільства. Третій — положен­ня людини в тих чи інших вікових групах, які послідовно розвиваються в ході історії.

В сучасних умовах стало очевидним, що життєвий досвід підліткового віку, його домінуючі цінності і норми поведінки набули історичних змін. За короткий історичний період в нашому суспільстві відбулися глибинні зміни в різних сферах життя, які вплинули на процес становлення підрос­таючої особистості. В результаті на очах сучасного покоління відбулася суттєва перебудова загальної спрямованості особистості підлітка.

У наукових дослідженнях психологів установлені цікаві факти, що стосуються меж підліткового віку. Якщо в 50-х роках перехідний момені в уявленнях про майбутнє, вибір майбутньої професії спостерігався і був актуальним для підлітків 15 років (Л.І. Божович), в 60-х — 17 років (Ні. Крилов), то в 80-х і 90-х - це рубіж 13 років (Н.Н. Толстих). Та­ку розбіжність результатів можна пояснити зміною соціальної ситуації розвитку поколінь підлітків. Це підтверджує як історичну, так і соціаль­ну обумовленість розвитку особистості підлітка і вказує на відсутність стабільних меж даного віку. В розвинутих країнах світу останнім часом спостерігається тенденція до поступового збільшення тривалості цього періоду життя. За сучасними даними він охоплює майже десятиліття -від 11 до 20 років. Але суб'єктивна середня тривалість підліткового віку в різних країнах коливається в діапазоні від 14 до 17 років і залежить від соціального становища молодої людини і тривалості її освіти.

Основна проблема встановлення тривалості підліткового віку в про­цесі індивідуального розвитку полягає у визначенні своєї межі. Більшісі ь вчених прийшла до думки, що його початок пов'язаний з появою перших статевих ознак. Закінчується підлітковий вік з входженням людини в світ дорослих. Однак загальноприйнятих критеріїв досягнення дорослого статусу не існує. Вчений-дослідник даного віку М. Кле у зв'язку з цим зазначає, що підлітковість - спосіб існування, який виникає з початком пубертату і закінчується тоді, коли індивід досягає незалежності у своїх вчинках, тобто коли він дозрів емоційно, соціально і володіє мотивацією до виконання ролі дорослого.

В традиційній класифікації підлітковим прийнято вважати період роз­витку індивіда від 10-11 до 14-15 років. У психологічній літературі на­вколо даного віку існує широка термінологія, яка має цілий синонімічний ряд: «критичний вік», «критичний період», «зламний вік», «перехідний вік». Підлітковознавці схиляються до думки, що лише останній термін VI. Психологія особистості підлітка

адекватно визначає суть тих явищ, які протікають у цей період. «Пере­хідний вік» характеризується якісними змінами, що виникають у психіці дпіини на стику двох віків і визначається зміною новоутворень. У пере­хідний від дитинства до дорослості період індивід проходить великий шлях у своєму психічному розвитку: через внутрішні конфлікти з самим собою та іншими, через зовнішні зриви і внутрішні сходження до «при­дбання» почуття особистості.

«Підйоми» і «падіння» в цьому віці обумовлені якісними змінами, икі, з одного боку, супроводжуються появою у самого підлітка значущих і уб'єктивних труднощів різного порядку, а з іншого — виникненням об'єк-і ивних перешкод при його взаємодії з довкіллям. Така варіативність змін пов'язана з протиріччями підліткового віку. У двотомній книзі Ст. Холла, якого вважають засновником психології перехідного віку, таких проти­річ нараховується біля дванадцяти. У підлітків висока активність може призвести до раптового знесилення, шалена радість змінюється смутком, ішевненість у собі переходить у зніяковіння, егоїзм чергується з альтру-ісіичністю, високі моральні прагнення змінюються низькими спонукан­нями, пристрасть до спілкування — замкнутістю в собі, тонка чутливість переходить в апатію, жива зацікавленість - у розумову байдужість, праг­нення до читання - в зневагу до нього, устремління до нового, до рефор­мувань - в любов до стандартів, шаблонів, захоплення спостереженнями в нескінченні розмірковування. Л.С. Виготський підкреслював те, що іпких протиріч можна було б віднайти у підлітків ще у двадцять разів (пльше.

Сучасні дослідники підліткового віку зійшлися у важливості визна­чення одного протиріччя. З одного боку, підлітковість - це вік соціалі-шції, врощування в світ людської культури та суспільних цінностей, а з іншого - це вік індивідуалізації, відкриття та утвердження власного уні­кального і неповторного "Я".

На полярних полюсах даного протиріччя, як на гойдалці, розгойду-нмься всі підлітки, хоч у кожного з них ці полюси мають різний ступінь ииразності. Більше того, в різні історичні часи саме суспільство по-різ­ному «розгойдує гойдалку», піднімаючи вгору то цінність індивідуаль­ності, то цінність суспільства. А підлітки найбільш чутливо схоплюють ці коливання, відбиваючи все у своїй свідомості, поведінці, спілкуванні,

ДІЯЛЬНОСТІ.

Підлітковий вік, як суперечливий вік, є часом досягнень і часом пев­них втрат. Підліткові досягнення пов'язані зі стрімким нарощуванням шань, умінь, становленням моральності і відкриттям "Я", опануванням нової соціальної позиції. Підліткові втрати корелюють зі зникненням ди-іячого світосприймання, безтурботливого і безвідповідального способу життя, що пов'язано з сумнівами у собі, у своїх здібностях, з пошуками

правди у собі тав інших людях. Крім тої о, досяі иувши періоду 11,і ин<>м> дозрівання, підліток потрапляє в суперечливе становище: він вже не ди­тина, але ще не ствердився в культурі дорослих.

Особливості психосексуального розвитку підлітка. Взаіалі підліт­ковий вік пов'язаний з перебудовою організму дитини - статевим дозрі­ванням. Останній аспект визначається на основі поняття пуберіаіпості (від лат. риЬеагеге — покриття волоссям). Пубертатний період це с ііідш, коли людина досягає статевого дозрівання. Лінії психічного і фшолої іч-ного розвитку не йдуть паралельно, через що індивідуальні межі всіуиу в пубертат значно варіюють. Одні діти вступають в пубертатний період раніше, інші - пізніше. В середньому пубертат триває 3-4 роки.

Настання пубертатного періоду характеризується загальними змінами морфологічної будови організму. У підлітків спостерігається інтснсмн ний ріст скелета (за рік хлопчики в середньому підростають на 4-7 см, її дівчатка на 3-6 см). У дітей обох статей дозрівання стосується спочатку внутрішніх органів, а потім тіла. У дівчаток розширюється таз, а пле­чі залишаються вузькими, у хлопчиків - зворотні пропорції: збільшення ширини плечей, таз залишається вузьким. Дане співвідношення с класич­ною морфологічною ознакою для оцінки пубертатного розвитку.

Паралельно росту скелета відбувається розвиток маси тіла, мускуль­ної і жирової тканин, що призводить до зовнішніх статевих відмінностей між хлопчиками і дівчатками. У дівчаток починається розвиток грудей (и середньому в 12 років), що супроводжується оволосінням лобка. Серед­ній вік появи перших менструацій (менархе) припадає на 13 років (індиш-дуальний діапазон від 10 до 16,5 років). У хлопчиків розвиток вторинних статевих ознак починається зі збільшення яєчок, потім настає оволосіння лобка (в середньому 12,5 років). Волосся під пахвами з'являється пізніше на два роки, з цим співпадає поява бороди. Важливим феноменом пубер-тату стає ломка голосу.

Пубертат характеризується також гормональною активністю. Гормо­нальна регуляція здійснюється на різних рівнях: ендокринних залоз, гіпо­фізу, щитовидної залози, які починають виділяти гормони росту і статеві гормони. Значні цикли статевого розвитку в підлітковому віці пов'язані з функціями гіпоталамусу, який інтенсивно виділяє молекулярні частини в гіпофіз, запускаючи в роботу всю ендокринну систему. Гіпоталамус <■ основним, відповідальним центром за емоційну поведінку.

Основні структурні і функціональні зміни в головному мозку завер­шуються до 14 років, коли він досягає свого кінцевого обсягу і ваги. Співвідношення ж між сірою речовиною та нейронами набуває свого кінцевого рівня розвитку приблизно у 18 років.

У зв'язку зі швидким розвитком у період пубертату всіх систем орга­нізму виникають труднощі у кровопостачанні мозку та функціонуванні

< і'пч леї спін. Осіііііні хоч і розвиваються в цей період, але не встигають нині ну їй нікого ріння, щоб повноцінно забезпечити роботу організму. І йму для підлії кін характерні перепади м'язового і судинного тонусів. і їїкі перепади никліікаюіь швидку зміну фізичних та емоційних станів. Підцмок спроможний і оди нами іаняти м'яч чи активно рухатися в такт популярній му іиці, але, у відносно спокійний період, може відчувати се­не дуже сіомлспим. Нмоційний фон у підлітковому віці характеризується

ІК'СІІібіЛЬНІСТЮ.

Іімощйиа нестабільність підсилює статеве збудження. Більшість ч пончиків усвідомлюють джерела цього збудження, у дівчаток більше індивідуальних відмінностей: одні з них відчувають статеві збудження, піни мають невизначені відчуття, які пов'язані із задоволенням потреб у нідіримці, самоповазі, любові. Разом з цим, важливим моментом стате-иоі самосвідомості підлітків стає статева ідентифікація.

Усвідомлення і переживання статевої ідентичності передбачає наяв-і не 11. у підлітків певних зразків, тобто уявлень про найбільш привабливі і иінчущі якості особистості чоловіка і жінки, які виявляються в багатьох сферах життєдіяльності індивіда. Дані зразки включають як незалежні під с гаті моральні установки, стереотипи поведінки, так і специфічні, що иои'язані з розрізненням форм взаємостосунків чоловіків і жінок у сус­пільстві, діяльності, побуті. Слід підкреслити, що поняття статевої іден-і ифікації в підлітковому віці розглядається в сукупності з проблемами родової ідентичності і статевих ролей.

Родова ідентичність включає в себе тілесні аспекти уявлень підлітка про себе і свою стать. Вплив батьків та інших дорослих, а також одно-лііків стає визначальним у привласненні підлітком тілесних параметрів «Я». Статеве дозрівання робить його тіло відверто сексуальним для са­мого себе і оточуючих та вимагає побудови фізичного образу «Я» згід­но норм адекватної статевої поведінки, заданої суспільством і, особливо жорстко, — групою однолітків.

Статева роль - це уявлення про себе, як про істоту чоловічої чи жі­ночої статі, в термінах установок і поведінки, що проявляються в соці-ильних ситуаціях. Засвоєння статевої ролі припадає на короткий період між пубертатом і початком дорослості. В перехідному віці соціальний тиск дорослих і групи однолітків вимагає від підлітка прийняти соціаль­но схвалювану статеву роль з усім набором властивих їй поведінкових характеристик.

Статева роль інтегрує в собі специфічні особливості індивіда, як представника конкретної статі. Це визначається у хлопчиків у проявах мужності (маскулінності), а у дівчаток - жіночності (феміцінності). Маскулінність (фемінінність) можна представити як сукупність най­більш значущих ознак, властивостей, притаманних чоловіку (жінці) на

154

правди у собі та в інших людях Крім того, досягнувши періоду статевого дозрівання, підліток потрапляє в суперечливе становище: він вже не ди­тина, але ще не ствердився в культурі дорослих.

Особливості психосексуального розвитку підлітка. Взагалі підліт­ковий вік пов'язаний з перебудовою організму дитини - статевим дозрі­ванням. Останній аспект визначається на основі поняття пубертатності (від лат. риЬевгегг - покриття волоссям). Пубертатний період - це стадія, коли людина досягає статевого дозрівання. Лінії психічного і фізіологіч­ного розвитку не йдуть паралельно, через що індивідуальні межі вступу в пубертат значно варіюють. Одні діти вступають в пубертатний період раніше, інші - пізніше. В середньому пубертат триває 3-4 роки.

Настання пубертатного періоду характеризується загальними змінами морфологічної будови організму. У підлітків спостерігається інтенсив­ний ріст скелета (за рік хлопчики в середньому підростають на 4-7 см, а дівчатка на 3-6 см). У дітей обох статей дозрівання стосується спочатку внутрішніх органів, а потім тіла. У дівчаток розширюється таз, а пле­чі залишаються вузькими, у хлопчиків - зворотні пропорції: збільшення ширини плечей, таз залишається вузьким. Дане співвідношення є класич­ною морфологічною ознакою для оцінки пубертатного розвитку.

Паралельно росту скелета відбувається розвиток маси тіла, мускуль­ної і жирової тканин, що призводить до зовнішніх статевих відмінностей між хлопчиками і дівчатками. У дівчаток починається розвиток грудей (п середньому в 12 років), що супроводжується оволосінням лобка. Серед­ній вік появи перших менструацій (менархе) припадає на 13 років (індиві­дуальний діапазон від 10 до 16,5 років). У хлопчиків розвиток вторинних статевих ознак починається зі збільшення яєчок, потім настає оволосшия лобка (в середньому 12,5 років). Волосся під пахвами з'являється пізніше на два роки, з цим співпадає поява бороди. Важливим феноменом пубер-тату стає ломка голосу.

Пубертат характеризується також гормональною активністю. Гормо­нальна регуляція здійснюється на різних рівнях: ендокринних залоз, гіпо­фізу, щитовидної залози, які починають виділяти гормони росту і статеві гормони. Значні цикли статевого розвитку в підлітковому віці пов'язані з функціями гіпоталамусу, який інтенсивно виділяє молекулярні частини в гіпофіз, запускаючи в роботу всю ендокринну систему. Гіпоталамус «основним, відповідальним центром за емоційну поведінку.

Основні структурні і функціональні зміни в головному мозку завер шуються до 14 років, коли він досягає свого кінцевого обсягу і ваги Співвідношення ж між сірою речовиною та нейронами набуває свою кінцевого рівня розвитку приблизно у 18 років.

У зв'язку зі швидким розвитком у період пубертату всіх систем орга­нізму виникають труднощі у кровопостачанні мозку та функціонуванні

серця, легенів. Останні хоч і розвиваються в цей період, але не встигають досягнути такого рівня, щоб повноцінно забезпечити роботу організму. Тому для підлітків характерні перепади м'язового і судинного тонусів. Такі перепади викликають швидку зміну фізичних та емоційних станів. Підліток спроможний годинами ганяти м'яч чи активно рухатися в такт популярній музиці, але, у відносно спокійний період, може відчувати се­бе дуже стомленим. Емоційний фон у підлітковому віці характеризується нестабільністю.

Емоційна нестабільність підсилює статеве збудження. Більшість хлопчиків усвідомлюють джерела цього збудження, у дівчаток більше індивідуальних відмінностей: одні з них відчувають статеві збудження, інші мають невизначені відчуття, які пов'язані із задоволенням потреб у підтримці, самоповазі, любові. Разом з цим, важливим моментом стате-пої самосвідомості підлітків стає статева ідентифікація.

Усвідомлення і переживання статевої ідентичності передбачає наяв­ність у підлітків певних зразків, тобто уявлень про найбільш привабливі і значущі якості особистості чоловіка і жінки, які виявляються в багатьох сферах життєдіяльності індивіда. Дані зразки включають як незалежні під статі моральні установки, стереотипи поведінки, так і специфічні, що пов'язані з розрізненням форм взаємостосунків чоловіків і жінок у сус­пільстві, діяльності, побуті. Слід підкреслити, що поняття статевої іден-і ифікації в підлітковому віці розглядається в сукупності з проблемами родової ідентичності і статевих ролей.

Родова ідентичність включає в себе тілесні аспекти уявлень підлітка про себе і свою стать. Вплив батьків та інших дорослих, а також одно­літків стає визначальним у привласненні підлітком тілесних параметрів «Я». Статеве дозрівання робить його тіло відверто сексуальним для са­мого себе і оточуючих та вимагає побудови фізичного образу «Я» згід­но норм адекватної статевої поведінки, заданої суспільством і, особливо жорстко, - групою однолітків.

Статева роль — це уявлення про себе, як про істоту чоловічої чи жі­ночої статі, в термінах установок і поведінки, що проявляються в соці-іміьііих ситуаціях. Засвоєння статевої ролі припадає на короткий період між пубертатом і початком дорослості. В перехідному віці соціальний і иск дорослих і групи однолітків вимагає від підлітка прийняти соціаль­но схвалювану статеву роль з усім набором властивих їй поведінкових характеристик.

Статева роль інтегрує в собі специфічні особливості індивіда, як представника конкретної статі. Це визначається у хлопчиків у проявах мужності (маскулінності), а у дівчаток - жіночності (фемінінності). Маскулінність (фемінінність) можна представити як сукупність най-Оільш значущих ознак, властивостей, притаманних чоловіку (жінці) на

156

відміну від жінки (чоловіка). Від своєчасності і повноти процесу опану­вання статевої ролі через формування психологічних рис маскулшності і фемінінності залежить у підлітків впевненість у собі, цільність пере­живань, визначеність установок і, в кінцевому рахунку, ефективність спілкування та взаємодій з оточуючими.

Результати сучасних наукових здобутків (М. Кле, X. Ремшмідт, І. Кон, Т. Юфєрєва) з проблеми динаміки статевої поведінки та установок під­літків вказують на те, що сексуальність стає досягненням їх самосвідо­мості і включається в підлітковий досвід. Різні лінії аналізу засвідчують, що сексуальний досвід послідовно набувається підлітками протягом пе­рехідного віку і будується під впливом змінних соціальних норм. Уста­новки і сексуальна поведінка підлітків змінились в ході останнього деся­тиліття. На це вплинули не тільки явище акселерації, але й нові соціальні нормативи суспільства. Особливо відчутні тендерні (статеві) відмінності у цих питаннях у дівчат, порівнюючи із хлопцями. У перших аутоеро-тична і гетеросексуальна активність помітно зросла. Цей процес підкрі­плюється ще й вимогами рівності статей, які широко впроваджуються феміністським рухом у розвинутих країнах світу. Ідеї цього руху, завдяки засобам масової комунікації, відбиваються у свідомості сучасних підлії-ків у нашій країні.

Сексуальна поведінка підлітків — це поведінка пошуку смислу сексу­альних символів. Адже в період пубертату підліток починає засвоювати значення сексуальних жестів і випробовувати ті стратегії поведінки, які стають своєрідним «місцем зустрічі» уявного сексуального життя і про­явів еротизму в міжособистісних взаємодіях. У цілому, сексуальний роч-виток підлітків є динамічним процесом, який призводить їх до набуття і ускладнення вмінь виражати еротичний зміст через соціальну поведінку. Слід підкреслити, що переважно у підлітковому віці відбуваються най­глибші зміни психосексуальної свідомості особистості.