Характеристика основних функцій та педагогічних умінь

Педагогічна діяльність реалізується в певних педагогічних ситуаціях за допомогою різноманітних дій, а саме перцептивних, мнемічних, ко­мунікативних, предметно-перетворюючих, дослідницьких, контрольних, оцінюючих. Вони підпорядковані відповідним цілям та спрямовані на вирішення різноманітних педагогічних задач. 389

Дослідники педагогічної діяльності (Н.Ей. Кузьміна, О.І. Щербаков, В.В. Богословський, В.А. Сластешн та ін.) всі педагогічні функції поді­ляють на дві групи доцільні та організаційно-структурні.

Перші об'єднують орієнтаційну, розвиваюзчу, мобілізуючу (стимулю­ючу психічний розвиток учня) та інформаційну функції. їх можна спів­віднести з дидактичними, академічними, авторитарними, комунікатив­ними здібностями людини.

Організаційно-структурна функція включає конструктивну функцію, яка забезпечує відбір та організацію змісту шавчальної інформації, про­ектування діяльності учнів, за яким інформаціія може бути засвоєна, про­ектування майбутньої власної діяльності і повзедшки.

Організаційна функція реалізується за догаомогою інформації під час її підготовки та повідомлення учням, різних вшдів діяльності учнів; влас­ної діяльності та поведінки в процесі взаємодії з учнями. Комунікативна функція передбачає встановлення правильних^ взаємовідносин з учнями, вчителями та адміністрацією школи.

Гностична (дослідницька) функція передбгачає вивчення змісту та за­собів впливу на інших людей, їх вікових та індивідуально-психологічних особливостей, а також особливостей процесу/ та результатів власної ді­яльності, її переваг та недоліків.

Педагогічні уміння включають в себе сукугпність самих різноманітних дій вчителя, які співвідносяться з функціями гпедагогічної діяльності.

О.І. Щербаков, О.В. Мудрик вважають, іщо власне в дидактичному плані їх можна звести до трьох основних:

уміння переносити відомі вчителю знаншя, варіанти рішення, прийоми навчання та виховання в умови нової педагогічної ситуації;

уміння знаходити для кожної педагогічнюї ситуації нове рішення;

уміння створювати нові елементи педагогічних знань та ідей та конструювати нові прийоми для вирішення конкретної педагогічної ситуації.

Найбільш повно уміння вчителя розкриваіються А.К. Марковою. До основних можна віднести дев'ять груп.

Перша група — уміння бачити в педагогічшій ситуації проблему та оформити її у вигляді педагогічної задачі, під час визначення педагогіч-, ної задачі орієнтуватися на учня, як на активнюго співучасника навчаль­но-виховного процесу з власними мотивами та цілями; вивчати та пе­ретворювати педагогічну ситуацію; конкретизувати педагогічні задачі в поетапні та оперативні, приймати оптимальні тедагогічні рішення в умо­вах невизначеності; гнучко перебудовувати педагогічні цілі та задачі і за­лежності від зміни педагогічної ситуації; достсойно виходити з складних педагогічних ситуацій; передбачати близькі тш віддалені результати ви­рішення педагогічних задач та ін.ззо

Друга група педагогічних умінь поділяється на три підгрупи:

уміння, які відповідають на питання "чому вчити": працювати зі змістом навчального матеріалу (обізнаність у нових концепціях та технологіях навчання; виділяти ключові ідеї навчального предмету, оновлювати його (за рахунок використання понять, термінів, дискусій у відповідній галузі наук); інтерпретувати інформацію, яка надходить з газет та журналів; формувати у школярів загальноучбові та спеціальні уміння та навички; встановлювати міжпредметні зв'язки та ін.

уміння, які відповідають на питання "кого вчити": вивчати стан окремих психічних функцій (пам'яті, мислення, уваги, мовлення та ін) учнів та цілісних характеристик видів діяльності (навчальної, трудової);навчальності та вихованості учнів; вивчити реальні учбові можливості школярів, розрізняти успішність та особистісні якості учнів; виявляти не лише актуальний рівень, а й зону найближчого розвитку учнів, умови їх переходу з одного рівня розвитку на інший; передбачати та враховувати можливі ускладнення в учнів; виходити з мотивації самих учнів під час планування та організації навчально-виховного процесу; проектувати та формувати у школярів відсутні у них рівні діяльності; уміння вчителя розширювати поле для самоорганізації учнів; працювати як зі слабкими, так і з обдарованими дітьми, розробляя для них індивідуальні програми.

уміння, які відповідають на питання "як вчити": відбирати та застосовувати різноманітні прийоми та форми навчання та виховання; враховувати затрати сил та часу учнів і вчителя; порівнювати та узагальнювати педагогічні ситуації та комбінувати їх, використовувати диференційований та індивідуальний підходи до школярів, організовувати їх самостійну учбову діяльність, знаходити декілька способів вирішення однієї педагогічної задачі.

Третю групу утворюють уміння використовувати психолого-педаго-гічні знання, передовий педагогічний досвід; хронометрувати, фіксувати, реєструвати процес та результати своєї праці; співвідносити ускладнення учнів з недоліками своєї роботи; виділяти слабкі та сильні сторони своєї праці, оцінювати свій індивідуальний стиль, аналізувати та узагальнюва­ти свій досвід, співвідносити його з досвідом інших вчителів; будувати плани розвитку своєї педагогічної діяльності.

Четверта група умінь - це прийоми постановки широкого спектру ко­мунікативних задач, головними з яких є вміння створювати умови для реалізації внутрішніх резервів партнера по спілкуванню та забезпечення його психологічної безпеки.

П'ята група умінь - це прийоми, які сприяють досягненню високих рівнів спілкування. До них відносяться уміння зрозуміти позицію ін­шого, проявити інтерес до його особистості; інтерпретувати та читати391

його внутрішній стан за нюансами поведінки, володіти засобами невер-бального спілкування (міміка, жести); прийняти точку зору учня ("де­центрація" вчителя); використовувати демократичний стиль керівництва; володіти різними ролями як засобом попередження конфліктів в спілку­ванні (наприклад зайняти позицію учня); бути готовим подякувати учня; володіти засобами, підсилюючими вплив (прийомами риторики); пере­важно використовувати організуючі впливи у порівнянні з оцінюючими і особливо дисциплінарними; підтримувати однакове відношення до всіх дітей; відмовлятися від корпоративного стереотипу "вчитель завжди пра­вий"; з гумором відноситися до окремих аспектів педагогічної ситуації, не помічати деяких негативних моментів, бути готовим посміхнутися, володіти тонами і напівтонами, слухати і чути учня, не перебивати його мовлення та учбових дій; впливати на учня не прямо, а опосередковано, через створення умов для виявлення у учня бажаної якості; не бояти­ся зворотного зв'язку у учнями; діяти в обстановці публічного виступу, близькій до театральної.

Шоста група - це перед усім уміння тримати стійку професійну по­зицію педагога, який розуміє значущість своєї професії та може проти­діяти труднощам заради соціальних та загальнолюдських цінностей; реалізовувати та розвивати свої педагогічні здібності, включаючи як їх перцептивний (розуміти та вивчати іншу людину, співпереживати їй, приймати її точку зору) так і керівні компоненти (впливати не лише на поведінку та вчинки учня, а і на його мотиви, цілі); керувати своїм емоційним станом; сприймати позитивні можливості свої та учнів, а тому сприяти ствердженню своєї позитивної Я-концепції; оволодівати еталонами праці (педагогічною майстерністю); здійснювати творчий пошук.

Сьома група - уміння усвідомлювати перспективи свого професій­ного розвитку, визначати особливості свого індивідуального стилю, використовуючи все позитивне з своїх природних даних; підсилювати свої сильні сторони та знімати слабкі, використовувати компенсаторні можливості здібностей, бути спрямованим на пошук нового, переходи­ти до рівня майстерності, до власне творчого, новаторського рівня.

Восьма група об'єднує уміння визначати характеристики знань учнів на початку та в кінці навчального року; визначати стан діяльності, умінь та навичок, видів самоконтролю та самооцінки в учбовій діяль­ності на початку та в кінці навчального року; виявляти окремі показни­ки навчальності (активність, орієнтування, кількість дозованої допомо­ги, необхідної учневі для просування), визначати причини відставання та здійснювати індивідуальний та диференційований підхід; поетапно відпрацьовувати всі компоненти навченості і навчальності; стимулюва­ти готовність до самонавчання та безперервної освіти. 392

Дев'ята група умінь співвідноситься з оцінкою вчителем стану вихо­ваності школярів: за поведінкою учнів визначати погодженість мораль­них норм та переконань школярів; бачити особистість учня в цілому у взаємозв'язку того, що він говорить, думає та діє; створювати умови для стимуляції слаборозвинених рис особистості окремих учнів (наприклад стимулювати активність окремого учня, сприяти зниженню тривожності другого, підтримати прагнення до лідерства третього).