Методика формування граматичної правильності мовлення у дітей



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Методика формування граматичної правильності мовлення у дітей



 

Формування граматично правильного мовлення у дітей передбачає Такі напрями: перевірка граматичної правильності дитячого мовлення і запобігання помилкам; наслідування мовленнєвому зразку педагога, мовлення якого відповідає всім нормативним вимогам, використання ефективних методів і прийомів формування граматичної правильності мовлення дітей як на заняттях, так і в повсякденному житті.

Перевірка дитячого мовлення і запобігання помилкам.Щоб правильно обрати напрям роботи з формування граматичної правильності мовлення, вихователь має знати, які саме помилки характерні для дітей конкретної групи, як часто вони трапляються. З цією метою в кожній віковій групі дошкільного закладу проводиться індивідуальна перевірка мовлення дітей двічі на рік: восени (вересень-жовтень) і навесні (травень-червень). Перевіряють такі сторони граматичної будови мови:

особливості побудови речень: з'ясовують, які речення переважають (прості, поширені, непоширені, складносурядні, складнопідрядні), порядок слів у реченні; особливості вживання сполучників і сполучних слів;

відмінювання іменників за відмінками (помилки в іменниках жіночого роду в орудному відмінку: їла ложком) або відмінювання невідмінюваних слів на зразок: кофе, радіо);

вживання роду і числа іменників та їх узгодження з іншими частинами мови;

помилки, що допущені дітьми у використанні дієслівних форм (відмі­нювання за особами, чергування в основі слова);

узгодження числівників з іменниками;

вживання прийменників у реченні;

помилки, допущені дітьми у використанні інших частин мови.

Вихователю обов'язково потрібно перевіряти граматичні помилки, зумовлені специфічними умовами двомовності - так звані русизми, украї­нізми.

Для перевірки дитячого мовлення потрібно мати спеціальний матеріал, дібрати найвдаліші прийоми, які б дали можливість виявляти особливості граматичної будови мови дітей.

Сюжетні картинки.Розповідь за такими картинками дає змогу про­стежити побудову речень. Картинки слід добирати так, щоб дитина могла скласти речення різної складності, наприклад, з двох слів (Хлопчик читає; Дівчинка поливає; Бабуся плете); з трьох слів (Дівчинка тримає ромашку); багатослівні (Дівчинка прибирає свої іграшки); складні речення (Дівчинка подає кубики хлопчику, а хлопчик складає їх у машину; Дівчинка дивиться, як хлопчик малює); речення з прийменниками (Дівчинка сидить на стільці, а хлопчик стоїть біля неї; Хліб лежить на столі, а яблука в тарілці).

Читання невеликих оповідань та бесіда за їх змістом.Вихователь читає оповідання і звертається до дітей з двома-трьома запитаннями. Наприклад такі оповідання: К. Ушинського «Півник з родиною»; Л. Толстого «Була у Насті лялька Катя», «Курочка», «Кінь»; М. Коцюбинського «Дві кізочки», «Про двох цапків».

Бесіди (за раніше накресленим планом).Дидактичні ігри з картинками й іграшками на зразок «Чого не стало», які дають можливість перевірити вміння дітей відмінювати іменники, та гра «Що змінилось?» (на вживання прийменників). Спеціально підібрані дидактичні вправи на ті частини мови, що потребують перевірки. Наприклад, за­пропонувати дітям скласти речення зі словами вухо, радіо, піаніно та ін.

Для перевірки граматично правильного мовлення можна використати діагностичні завдання, складені самим вихователем або взяті із спеціальної методичної літератури (А. Арушанова, А. Богуш, К. Крутій, Н. Лопатинська, Н. Маковецька, Г. Ніколайчук, О. Ушакова та ін.).

Розглянемо приклади діагностичних завдань.

Завдання.Мета: з'ясувати здатність дитини розрізняти граматичні форми однини й множини іменників.

Перед дитиною розкладають картинки. На одних зображені одиничні предмети, на інших - ті самі предмети у кількості від двох і більше. Спочатку добирають картинки із зображенням предметів, назва яких у множині має наголос наприкінці слова. Наприклад: гриб - гриби, стіл - столи, слон - слони, олівець - олівці, кіт -коти.

Потім картки із зображенням предметів з ненаголошеним закінченням у множині: собака - собаки, лопата - лопати, кішка - кішки, корова -корови.

Педагог пропонує показати, де собаки, а де собака; де гриб, а де гриби тощо.

Гра «Назви велике».

Мета: з'ясувати особливості вживання та розуміння дітьми іменників із суфіксом згрубілості -ищ-, здатність до рефлексії під час самостійного творення слів за допомогою цього суфікса.

Матеріал: перша серія малюнків: маленький і великий слон; друга серія малюнків: маленький і великий лев; третя серія малюнків: мавпа, вовк, тигр, ведмідь, верблюд.

Хід заняття: перша серія. Вихователь: «У місті, де живуть Максимко і Даринка, є великий зоопарк. Як же люблять наші малята ходити до нього! Проте, на жаль, це відбувається не дуже часто, адже татусь і матуся працюють зранку до вечора, а зоопарк розміщений так далеко, що їхати туди потрібно тролейбусом, тому самостійно діти піти туди не можуть. І ось одного вихідного дня тато запропонував Максимкові й Даринці поїхати до зоопарку. Уявіть собі радість братика й сестрички!

Як же цікаво в зоопарку! Он слони: дбайливий тато-слон, біля нього - маленьке вухате слоненятко. Як ти гадаєш, як ще можна назвати великого слона? (Прогнозована відповідь: слонище.) У слоненятка хоботочок, а в тата-слона... (Прогнозована відповідь: хоботище.) У слоненятка вуха ще не дуже великі, а в тата-слона не великі вуха, а ... (Прогнозована відповідь: вушища). Слоненя ще дуже маленьке, тому й ніжки в нього маленькі, а в тата-слона - не просто великі ноги, а справжні... (Прогнозована відповідь: ножища.)

Завдання.Мета: з'ясувати особливості вживання дітьми дієслів н умовному і наказовому способі дії; перевірити вміння створювати слова за допомогою суфіксів.

1. Що зробив зайчик, якби зустрів вовка (лисицю)? (втік би, сховав­ся б, злякався б).

Відповідь дитини:

правильно називає слово в умовному способі дії;

добирає два слова;

називає тільки одне слово.

2. Скажи зайчику, щоб він пострибав, сховався, затанцював. Відповідь дитини:

правильно називає слова в наказовому способі дії; добирає два слова; називає одне слово.

3. Скажи, як називають дитинча зайчика? (зайченя), дитинчат? (зайченята), у зайця багато... (зайченят).

Аналогічні запитання пропонуються і щодо інших тварин. У лисиці.. , у вовка.., у ведмедя.., у їжака... Відповідь дитини:

називає всіх дитинчат у правильній граматичній формі; називає правильно тільки одну граматичну форму; не виконує завдання.

4. Назви дитинчат собаки, корови, коня, вівці (собака - цуценя, цуценята, багато цуценят; корова - теля, телята, багато телят; кінь - лоша, лошата, багато лошат; вівця - ягня, ягнята, багато ягнят).

Відповідь дитини:

дитина називає всі слова правильно;

називає два-три слова;

називає одне слово.

5. Де живуть звірі? (у лісі). Які слова можна утворити зі словом лісі (лісний, лісок, лісище, лісовик, лісовичок, лісочок).

Відповідь дитини:

називає більше двох слів;

називає два слова;

повторює задане слово.

Індивідуально мовлення перевіряється в ранкові години, після денного сну і на прогулянці. Маючи загальну картину граматичних помилок, вихователь може спланувати подальшу роботу щодо їх запобігання й виправлення. Якщо частина дітей вимовляє неправильно якесь слово, то можна сподіватись (завдяки схильності дошкільнят до наслідування), що ця помилка може з'явитись і в інших дітей. У зв'язку з цим вихователь планує роботу, яка спрямована на запобігання можливим помилкам: дидактичні ігри, вправи, розповідання за картинками з усією групою дітей та індивідуально з тими дітьми, в яких були виявлені помилки.

Наявність правильного зразка для наслідування.Дитина народжується, живе і розвивається в суспільстві. Для неї це не тільки вузьке коло предметів і явищ природи, а й люди, речі, суспільні відносини, культура, мова, наука тощо. Спочатку дитина не розмовляє, але чує мовлення дорослих, звернене до неї, потім приходить час, коли дитина сама включається в активне мовленнєве спілкування. Середовище, за П. Блонським, відіграє важливу роль у розвитку мовлення маленької дитини, воно дає чи не дає дитині можливість багато говорити і постійно чути мовлення дорослих, воно прискорює або гальмує розвиток мовлення. Отже, від мовного середовища, в якому знаходиться дитина, залежить її власне мовлення.

«Правильність граматичної будови мови у дітей раннього віку, - зауважує М. Красногорський, залежить від правильності побудови мовлення навколишніх людей. Трирічний малюк правильно вживає відмінки, особи, дієслівні форми, засвоюючи їх у мовних сполученнях, які він сприймає від тих, хто його оточує. Тому для правильного розвитку дитячого мовлення важливо, щоб діти на другому і третьому році життя чули правильне мовлення з досить багатим словниковим складом».

У ранньому дитинстві за дуже короткий час (два-три роки життя) дитина оволодіває рідною мовою. Засвоєння відбувається завдяки здатності нервової системи до наслідування. М. Красногорський наголошує: «Під час нормального мовленнєвого спілкування дитини з навколишніми людьми мовні зв'язки утворюються шляхом наслідування і зміцнюються шляхом спонтанного повторення, або, як ми називаємо, фізіологічної ехолалії».

Методи і прийоми формування граматичної правильності мовленняу дітей.Для формування граматичної правильності мовлення використовують такі методи: дидактичні ігри і вправи, розповіді з використанням спів, в яких діти допускають помилку, картинки, переказування художніх оповідань, читання віршів, складання дітьми розповідей із використанням групи слів на тему, запропоновану вихователем.

Найефективнішим методом формування граматичної правильності мовлення є дидактичні ігри. Це доволі поширений вид діяльності в роботі дошкільних закладів, хоча вихователі не завжди правильно обирають ту чи ту гру для досягнення потрібної мети. Гра планується сама собою, оскільки ігри на формування граматичної правильності мовлення недостатньо описані в методичній літературі, відсутні вони і в планах виховної роботи вихователів дошкільних закладів.

Які групи дидактичних ігор використовуються для формування граматичної правильності мовлення? Це насамперед дидактичні ігри, спрямовані на формування вміння дітей відмінювати іменники множини в родовому («Чого не стало?», «Чого більше?») та називному відмінних («Що змінилось?», «Назви предмети», «Опиши картинку», «Пошта»); на відмінювання іменників однини і множини у знахідному відмінку («Що я бачив?», «Розкажи про картинку»); на вживання роду іменників («Плутанина», «Одягни ляльку», «Крамниця іграшок»); на вживання невідмінюваних іменників («На гостини», «Що я чув по радіо?»); на вживання дієслів за особами і дієслівних форм з чергуванням приголосних в основі («Що ми робимо?», «Що написано в листі?»); па узгодження числівників з іменниками («Що змінилось?», «Порахуй, скільки?»); на відмінювання іменників, що вживаються тільки в однині або множині («Кому що потрібно?», «Про що ми задумали?»); на правильне вживання прийменників («Сховай зайчика», «Що змінилося?», «Де ведмедик?»); на виправлення помилок, зумовлених двомовністю («Назви слово іншою мовою», «Що змінилось?», «Крамниця іграшок», «Про що ми задумали?»); на виправлення граматичних помилок («Так чи не так?», «Виправ, Петрушку», «На уроці рідної мови» та ін.). Крім дидактичних ігор у практиці роботи дошкільних закладів слід широко використовувати дидактичні вправи, які доступні дітям старшого дошкільного віку. Дидактичні вправи високо оцінював К. Ушинський. У його книзі «Рідне слово» зібрано чимало корисних вправ для розвитку мовлення дітей. Добираючи дидактичні вправи для дітей, К. Ушинський водночас вимагав від педагога правильної методики їх проведення, правильного добору запитань, оскільки кожна дидактична вправа складається із запитання та відповіді. «У перших вправах, - писав автор, - наставникові, безперечно, доведеться керувати безперестану і дитячою спостережливістю, і дитячою думкою, і дитячим словом та задовольнятися, коли діти дадуть правильну відповідь на найконкретніші запитання, наприклад: як називається предмет? як називається та чи інша частина предмета? якого вона кольору? Потім він може комбінувати свої запитання так, що на них потрібно відповідати цілим реченням, наприклад: що їсть кінь? якої масті бувають коні?.. Далі запитання мають, розширюватися таким чином, щоб відповідь на них складала кілька речень. Наприклад: як їсть корова, а як кінь? Чим віслюк схожий на коня, а чим на корову? Далі йдуть запитання, які припускають у відповіді цілу низку речень... Так, щоб поступово підготуватися до самостійного опису і таких предметів, про які нічого не говориться у книзі, але діти можуть їх розглянути»1.

Великого значення дидактичним вправам надавала і Є. Тихєєва, яка розробила цілу систему дидактичних вправ з розвитку мовлення у до­шкільнят.

У дошкільній педагогіці визначено такі педагогічні вимоги до дидактичних вправ, що використовуються в роботі з дітьми:

а) правильний добір дидактичних вправ відповідно до помилок, що трапляються в дитячому мовленні;

б) дидактична вправа повинна мати чітко визначену мету, основне навчальне завдання (наприклад, дидактична гра на засвоєння дітьми прийменників або дієслівних форм);

в) матеріал до дидактичної вправи слід добирати так, щоб діти мали можливість зіставляти правильні й неправильні форми, щоб у ньому були не лише ті граматичні форми, в яких діти допускають помилки, а й інші близькі граматичні форми, раніше засвоєні дітьми (червоне яблуко, червоний прапорець, червона стрічка);

г) кожна дидактична вправа має стимулювати дитячу думку, сприяти розвитку мислення;

д) будувати дидактичну вправу потрібно на знайомому дітям матеріалі, пов'язаному з їхнім життям і діяльністю;

є) у дидактичних вправах потрібно передбачити наочний матеріал; є) дидактичні вправи слід проводити жваво, цікаво, використовуючи ігровий прийом.

Для формування граматичної правильності мовлення у старшому дошкільному віці використовують різні групи дидактичних вправ.

Вправи на словотворення.Головна мета - формування інтересу до слова, розвиток критичного ставлення до мовлення, пошук серед різних варіантів слів граматично правильного. Це такі вправи:

утворення іменників за допомогою суфіксів («Хто у нього мама?», «Хто вона (він)?», «Скажи одним словом»):

- Вовченя. Хто в нього мама?

- Вовчиця.

- Зайченя. Хто в нього мама?

- Зайчиха.

- Левеня. (Левиця.) Порося. (Свиня.)

- Оля плаває. Як про неї можна сказати? Хто вона? (Плавчиха.)

- Машина, що ріже овочі. Як про неї можна сказати одним словом?

(Овочерізка.)

- Посуд, в якому лежать цукерки. Як про нього можна сказати

одним словом? (Цукерниця.);

утворення порівняльних ступенів прикметників:

- Навесні тепло, а влітку... (тепліше).

- Вода холодна, а лід ... (холодніший);

утворення прикметників з двох слів:

- Довгі вуха. Як сказати про це одним словом? (Довговухий.)

- Сірі очі. Як сказати одним словом? (Сіроокий.);

утворення дієприкметників:

- Розбили тарілку. Як про неї сказати? (Розбита тарілка.)

- Розлили молоко. Як про нього можна сказати? (Розлите молоко.);

утворення іменників від дієслів («Назви професію»,«Хто це робить?»):

- Будувати - будівельник.

- Лікувати - лікар.

- Виховувати - вихователь;

утворення споріднених слів:

- Які слова можна утворити від слова ліс?

- Лісний, лісник, лісовик, лісовичок.

Вправи на словозміну:

відмінювання дієслівних форм (бігати ~ біжу, їздити - їжджу, носити ~ ношу, хотіти - хочу — хочемо, просити — прошу — просимо, водити — вожу - водимо та ін.).

Наприклад, вихователь говорить:

- Ми ходимо. А як ти скажеш про себе? (Я ходжу.)

- Як ти скажеш про Валю? (Валя ходить.)

- Ми бігаємо. Як ти скажеш про себе? (Я біжу.)

- Як ти скажеш про Юрка? (Юрко біжить.)

- Як ти скажеш про них? (Вони біжать.);

узгодження числівників і прикметників з іменниками:

- Червоний олівець. Про що ще можна сказати червоний? (Червона квітка, червоний помідор, червоний м'яч, червоний бант.)

- Як сказати про воду? Вода яка? (Холодна, тепла, прозора, чиста.)

- Молоко яке? (Біле, смачне, тепле, парне, холодне, кисле, солодке); відмінювання іменників:

- Качка кличе кого? (Каченят.)

- Собака годує кого? (Цуценят.)

- На дереві ростуть що? (Яблука.);

відмінювання займенників:

- У мене лялька. Як сказати, що має Оксана? (У неї лялька.)

- Про Юрка? (У нього лялька.)

- Про них? (У них лялька.);

вживання часу дієслів:

- Що я (ти, він, вони, ми) роблю?

- Що я (ти, він, вони, ми) робитимуть?

- Що я (ти, він, вони, ми) робив?

- Що я (ти, він, вони, ми) зроблю?

- Що було влітку? Що буде взимку?

Дидактичні вправи з картинками: «Знайди маму», «Чий хвіст?», «У кого хвіст?», «Дещо лежить?», «З ким розмовляє хлопчик?»; вправи на вживання невідмінюваних іменників (пюре, піаніно, радіо).

Дидактичні вправи на вдосконалення синтаксичної сторони мовлен­ня.Після розгляду картинки дитиною вихователь ставить запитання:

- Кого ти бачиш на картинці?

- Я бачу хлопчиків.

- Що вони роблять?

- Один маленький хлопчик тікає від іншого, щоб той його не наздогнав. Один хлопчик тікає, а другий наздоганяє.

Можна використовувати просто запитання вихователя:

- Коли кульбабка буває зелена, а коли жовта?

- Вранці, коли ще немає сонця кульбабка зелена, а коли з'являється сонце, вона розкривається і стає жовтою.

Вправи на виправлення граматичних помилок.Вихователь: «Новенька дівчинка - Оленка зайшла в групу, побачила іграшки і сказала: «Ой, скільки тут ляльків, машинів, іграшків!» У яких словах Оленка зробила помилки? Як правильно сказати?».

Одним із методів формування граматичної будови мовлення є розповіді, складені вихователем. У них мають бути слова, в яких діти найчастіше допускають граматичні помилки (вухо, кашне, піаніно, кіно). Наприклад: «Піаніно»:

«В Оксанчиній кімнаті стоїть... (піаніно). Піаніно зовсім нове, його тільки вчора купили. Оксанка дуже зраділа, побачивши в кімнаті... (піаніно), таке саме, як у дитячому садку. Вона підійшла до... (піаніно), провела пальчиком по блискучій чорній поверхні... (піаніно), натиснула на клавіші... (піаніно) і радісно усміхнулася, коли піаніно озвалося до неї. Потім узяла стілець і поставила його біля... (піаніно). Дівчинка довго милувалася... (піаніно) і вирішила, що обов'язково навчиться грати на... (піаніно). Усю ніч Оксанці снилося, що вона грала на... (піаніно), а діти зачаровано слухали її гру».

Вихователь може дати завдання дітям скласти розповіді з відповідним словом або кількома словами. Наприклад: зі словом вухо: «У Тані заболіло вухо. Мама зав'язала дівчинці вуха і викликала лікаря. У вусі був нарив». Або зі словами санчата, лижі, сніг, вітер: «Настала зима, подув холодний вітер, випав білий пухнастий сніг. Діти взяли лижі й пішли кататися з гори. А у Валі й Віті немає лиж, вони каталися на санчатах».

Для активізації й закріплення граматичних форм використовують художні твори. Наприклад, заняття на тему «Про Тому Чому» (розроблено К. Крутій).

Мета: активізувати в мовленні дітей сполучник тому що. Нами ти їх правильно вживати конструкцію з цим сполучником.

Хід заняття: дітям пропонується прослухати казку М. Рибакова «Про Тому і Чому» і відповісти на запитання.

Жили-були Тому і Чому. Бачать вони - котиться колода.

- Чому вона котиться? - запитав Чому.

- Тому що вона кругла, - відповів Тому.

- А чому б нам не зробити що-небудь кругле? - спитав Чому. Почали тоді Чому і Тому стругати, пиляти і вийшло у них кругле колесо. Сіли вони й покотилися по землі. Котяться вони, котяться, дивляться - летить птах.

Чому він летить? - запитав Чому.

Тому що у нього є крила, - відповів Тому.

Чому б нам не зробити крила?

Зробили тоді Тому і Чому крила, і вийшов у них літак. І полетіли

вони далі дивуватися.

Ось, діти, тому все і робиться на світі, що є чому.

Діти, з якими запитаннями звертався Чому? Як відповідав Тому? А тепер ви продовжіть розповідь про Тому і Чому. Діти «навчають» Чомусика: «Чому прийшов лікар? Чому люди беруть парасольки? Чому відлітають птахи? Чому влітку не носять шубу? Чому не можна їсти сніг? тощо».

Одним із методів формування граматичної правильності у дітей старшого дошкільного віку є моделювання, використання наочних моделей, в яких дитина відображує структуру об'єктів і відношень між ними (Л. Венгер, Д. Ельконін, М. Поддьяков, К. Крутій, Н. Лопатинська та ін.).

Так, для визначення ступеня оволодіння дітьми старшого дошкільного віку способом виділення слова з мовленнєвого потоку К. Крутій пропонує дати дітям можливість будувати моделі речень, які у своєму складі мають: тільки слова-назви; слова-назви та службові частини мови («слова-товариші»); слова-назви, слова-дії тощо.

Наприклад, дітям пропонується картка зі схемами:

Завдання:

- скласти речення до схем;

- дібрати речення із запропонованого вихователем тексту;

- доповнити схему моделями.

Гра «Склади речення». Складання речення за двома опорними словами: стілець, підлога; тарілка, стіл; крісло, кошеня; книга, полиця тощо. Діти складають схему-модель речення з прийменником на: Стілець стоїть на підлозі.

Розглянемо конспект заняття з використанням моделей (складено Н. Маковецькою).

Мета: познайомити дітей із творенням іменників за допомогою суфікса з відтінком збільшення -ищ-. Продовжувати формувати уявлення про універсальність словотвірної моделі.

Матеріал: ляльки - хлопчик і дівчинка, м'яка іграшка - Сонячний зайчик, моделі слів-предметів, що мають у своєму складі лише корінь, а також корінь і суфікс, папір, олівець, малюнки із зображеннями великих і маленьких тварин: верблюда, мавпи, слона, вовка.

Хід заняття: вихователь розповідає казку: «І знову наші мандрівники вирушили в подорож країною Мови, а Сонячний зайчик продовжив свою розповідь.

- Я хочу відкрити вам одну таємницю: в нашій країні є не тільки загадкові частинки, що надають словам значення зменшення, пестливості, а й такі, за допомогою яких утворюються слова, що означають великі предмети або великих тварин, і серед них частинка-помічниця -ищ-. Ось у цьому будинку живе слово лапа, а в цьому -лапище.

У цьому будинку І - рука, а в цьому ? (Прогнозована відповідь - ручище.)

У цьому будинку і - живе слово лев, а в цьому ? (Прогнозована відповідь - левище.)

- Ой, та ці ж будиночки дуже подібні до тих, в яких живуть слова листок, дубочок, лісочок, - радісно заплескала в долоньки Даринка.

-Так, адже це теж слова-предмети й складаються вони зі звичайного слова та його помічниці, - пояснив Сонячний зайчик».

Вихователь: «А тепер назвіть, будь ласка, одним словом: великого верблюда (прогнозована відповідь: верблюдище), велику мавпу (про­гнозована відповідь: мавпище); великого вовка (прогнозована відповідь: вовчище).

Спробуйте розмістити ці слова в будинки. (Вихователь пропонує

дитині дві словотвірні моделі: , .)

Діти мають розмістити малюнки із зображеннями тварин залежно під кількості складів у слові.

Останнім часом у методичній літературі з'явився і такий метод, як лінгвістична казка. К. Крутій лінгвістичну казку визначає як таку, зміст якої спрямований на ознайомлення дітей з лінгвістичними термінами в доступній для них формі, а також на розвиток «чуття мовлення».

Зміст таких лінгвістичних казок складає сам вихователь. Наприклад, «У країні чеберяйчиків», «Подорож до країни мавп», «У мовному царстві» та ін.

Заняття з формування граматичної правильності мовлення.У до­шкільних навчальних закладах формування граматичної правильності мовлення відбувається на комплексних і тематичних заняттях. Комплексні заняття проводять двічі на місяць, тематичні — один раз на квартал.

Комплексне заняття складається з трьох частин, однією з яких є формування граматичної правильності мовлення. На заняттях реалізується матеріал відповідно до програми виховання дітей.

На комплексних заняттях використовують здебільшого дидактичні вправи та ігри. Для прикладу розглянемо заняття у другій молодшій групі (жовтень).

Розвиток мовлення. Завдання: Граматика. Вправляти дітей у підмінюванні іменників, що означають назви малят тварин, у називному й родовому відмінках однини і множини, у правильному вживанні іменників у роді і числі.

Під час першої частини заняття діти розглядають вже знайому картину із зображенням кішки та кошенят.

Вихователь: «Діти, кішка велика, а як сказати про маля кішки? (Кошеня.) Одне кошеня, а багато? (Кошенята.) Кошеня воно, а кошенята? (Вони.) Немає кішки, а як сказати про її маля? Немає кого? (Кошеняти.)»

Старша група (грудень).

Розвиток мовлення. Завдання: Граматика. Навчити утворювати нові слова від іменників і дієслів.

У другій частині заняття вихователь пропонує дітям продовжити навчання словотворенню. Які слова можна утворити від слів пшениця (пшеничний, пшеничка, пшениченька), брат (братній, братерство, братик, брататися), служити (служба, служіння, слуга, службовий), писати (писар, писаний, списаний, написаний, переписувати), море (моряк, морський)?».

На іншому занятті діти вчаться перебудовувати просте речення в поширене за допомогою прикметників та сполучника і.

Під час заняття вихователь пропонує дітям доповнити речення «Мій син» словами, що відповідали б на запитання який? (Мій син працьовитий і скромний. Мій син чесний і сумлінний.) Потім пропонуються такі речення: Уважний син, що робить? Ледачий син, що робить? Сильний син, що робить? Дидактична вправа: Син який? Дідусь який? Хлопчик веселий, а мати (сумна). Мати працьовита, а син (ледачий).

На тематичному занятті розв'язуються завдання, спрямовані тільки на формування граматичної правильності мовлення. Повторюють той матеріал, який вивчався на комплексних заняттях, додають одне чи два нових завдання. Наприклад, молодша група.

Розвиток мовлення. Завдання: Граматика. Вправляти у відмінюванні іменників (качка, каченя, кладка) в однині та множині, у правильному узгодженні числівника з іменником; навчати складати поширені речення; розвивати уважність, кмітливість.

Матеріал: качка з каченятами, макет - ставок із кладкою. Хід заняття: на столі макет ставка з кладкою. Вихователь: «Який гарний ставок! Сюди дуже часто приходять гуси, качки. Послухайте, діти, і відгадайте, хто йде до ставка? Кря - кря - кря! (З'являється качка.) Качка прийшла купатись. (Качка купається.) Що робить качка? Вийшла з води і пішла на кладку погрітись на сонечку. Кого ви бачите на кладці? Ось ще хтось біжить до кладки. Хто це? (Маленьке каченятко.) Каченя сіло на кладці біля качки. Хто тепер сидить на кладці? Скільки качок і скільки каченят? Хтось знову йде до ставка. (З'являється ще одна велика качка). Викупалась велика качка й сіла на кладку. Кого тепер ви бачите на кладці? (Дві великі качки й одне маленьке каченя). Кого більше - качок чи каченят? А що потрібно зробити, щоб качок і каченят було порівну? (Треба, щоб припливло ще одне каченя.) Покличемо його. (Діти кличуть: кря -кря.) Хто це пливе? Скільки тепер каченят? Одне каченя пішло у воду. Хто залишився на кладці? Кого більше? (Забирає велику качку.) Кого не стало на кладці? Хто залишився на кладці? Аж ось по­близу пробігла лисиця. Качки злякались і всі кинулись у воду». Під час гри можна запропонувати загадку: «У воді купалася, сухою зосталася. Хто це?».

Крім групових занять із дітьми, які мають граматичні помилки в мовленні, проводять індивідуальні. Для прикладу розглянемо індивідуальне заняття «Де Чомусик»? (розроблено К. Крутій).

Мета: з'ясувати розуміння дітьми значення прийменників з, із-за, по, у (в), над, під, перед, між, по, при, через, коло, біля, крізь.Матеріал: малюнки, на яких зображений Чомусик у різних ситуаціях.

Хід заняття: вихователь: «Чомусик вирішив погратися з тобою. Але в кожній грі є свої правила. Правило цієї гри таке: я показуватиму тобі малюнок із зображенням чеберяйчика Чомусика, а ти маєш відповісти, де він знаходиться або що він робить. Згоден? Якщо ти правильно відповідатимеш, Чомусикові це обов'язково сподобається, і ви удвох підете сьогодні на прогулянку». Вихователь показує перший малюнок, на якому зображений чеберяйчик, котрий визирає ці дерева.

Прогнозовані відповіді дитини за малюнками: Чомусик виглядає і за дерева. Чомусик стоїть на пеньку. У Чомусика є гарненький штанці тощо. Чомусик схилився над кущем, павучком. Чомусик робить зачіску перед люстерком. У Чомусика в кошику є гриби. Чомусик іде по дорозі. Чомусик стоїть біля ромашки. Чомусик стоїть між мурашником та кущем суниць. Чомусик стоїть із капелюшком у руці. Чомусик стоїть без капелюшка. Чомусик дивиться крізь скло. Чомусик іде через місточок.

Наприкінці кожного кварталу проводять контрольні заняття на з'ясування рівня засвоєння дітьми граматичної будови рідної мови.

Практичні завдання для самостійного опрацювання

1. К. Ушинський назвав граматику «логікою мови». Поясніть, чому Саме граматика є логікою мови.

2. Як свідчать наукові дані, вже в ранньому віці (з 1 року 10 місяців, 18 О. Гвоздєвим) дитина інтенсивно засвоює відмінкові закінчення. До Трьох років вона оволодіває майже всіма відмінковими формами. Вчені по-різному пояснюють це явище. «Дитина раннього віку робить у своєму житті друге велике відкриття - відкриває для себе флективну природу рідної мови» (К. Бюлер).

«Оволодіння граматичною будовою мови відбувається на основі складної динаміки встановлення граматичних стереотипів, їх генералізації та наступної диференціації. Так, наприклад, при вивченні орудного відмінка спочатку спостерігаються однотипні шаблонні форми із закінченням -ою (ложкою, молоткою, ножою, відрою). Під впливом мовленнєвої практики цей стереотип поступово змінюється, з'являється закінчення -ом. Цей новий зв'язок генералізується, підпорядковуючи собі попередній стереотип і починає панувати над ним (ложком, руном)» (Ф. Сохін).

«Чуття мови» допомагає дитині легко і швидко засвоїти граматичні форми «рідної мови» (К. Ушинський, К. Чуковський).

«У своїй творчості дитина копіює дорослих. Не можна думати, що нона сама створює нашу мову, змінює її граматичну будову... сама того не підозрюючи, вона спрямовує свої зусилля на те, щоб шляхом аналогії засвоїти створене багатьма поколіннями мовне багатство» (Чуковский К. И. От двух до пяти. - О 343-344).

«Той факт, що саме відмінкові форми, в яких виражаються між предметні відношення, засвоюються раніше від інших граматичних категорій, засвідчує провідне значення предметної діяльності дитини та її спілкування з дорослими для процесу засвоєння мови» (Д. Ельконін).

«Дитина не переймає готових форм, а конструює їх за відомими правилами... Вона ставиться до мови не пасивно, а активно, конструктивно, постійно здійснюючи неусвідомлений аналіз мовних явищ.

Мова дитини відрізняється від мови дорослих. «Граматична непра­вильність» дитячої мови закономірна і є наслідком створеної самою дитиною мовної системи, всередині якої вона діє зовсім несуперечливо. У створенні цієї системи відіграють роль аналітичні дії дитини загалом» (Негневицкая Е. И., Шахнаровский А. М. Язьік и дети. - М.: Наука, 1981. - С. 38-40).

Якого з цих поглядів дотримуєтеся ви? Яке з цих положень найбільш науково й об'єктивно пояснює засвоєння дітьми граматики? Чиї думки можна спростувати і чому?

Прочитайте записи дитячого мовлення:

«У мене дома є багато іграшш... іграшків, іграшков, іграшок; ляльков, ой...ляльок...» (Оля П., 4 роки 4 місяці).

«Ой, подивись, скільки на небі зірків, ні... зір...ков... зір... ну, як, підкажи, зірок...» (Оля П. 4 роки 7 місяців).

«Ой, швидше, швидше, йди-но сюди, тут повзу відсонився» (Ігор С, З роки 2 місяці).

«У мене вже болять правакові пальці, можна я візьму олівець літаковими пальцями?» (Вадим Я., З роки 2 місяці).

«Коло... коло... колобок, коло... коло... коло... колосок, коло... коло... колодім, коло... коло... коло рук, коло... коло... колорак, ... коло... ко-лосік, коло... коло... колобрід. Все» (Миколка Ц., 5 років 4 місяці).

Поясніть причину цих граматичних явищ.

3. У програмі навчання і виховання дітей дошкільного віку «Дитина» в розділі «У країні граматики» визначено такі завдання формування граматичної правильності мовлення у дітей старшої групи:

навчити утворювати слова із здрібніло-пестливими суфіксами та суфіксами згрубілості, негативної оцінки: відерце, деревце, хлібець, вовчисько, вітрище; жартівливі слова: цибайлик, помагайлик; слова -назви вигаданих істот: луговик, домовик;

навчити утворювати дієслова на зразок накупатися, настрибатися; недоспати, недоказати, недомалювати; перестрибнути, перебігти; допити;

навчити вживати вставні слова мабуть, здається, напевне; порівняльні звороти із сполучниками мов, немов, як, ніби (К.: Освіта, 1993. - С. 147-149).

До кожного з цих завдань розробіть систему дидактичних вправ та ігор, випишіть художні тексти з цими словами (з різними граматичними формами), визначте прийоми ознайомлення дітей із ними та введення цих граматичних форм в активне спілкування дітей.

Складіть зразки розповідей вихователя, в яких би траплялися синонімічні форми слів.

Продумайте, як можна пояснити ці форми дітям.

4. Прочитайте подану нижче таблицю вживання кличної форми іменників (табл. 37).

Таблиця 37

Закінчення іменників у кличній формі однини Приклади
Тверда група - -о   М'яка і мішана група - -є,-є     Іменники з пестливим суфіксом - Валентино, Миколо, Хомо, Івго, Оксано, Ніно, Ганко, голово, тітко Марусе, Катре, Насте, пісне, листоноше, зоре, Лукіє, Маріє, Софіє, Надіє Матусю, Надюсю, Ганнусю, Галю, Маню, татусю, доню  

 

Зробіть аналогічну таблицю на всі відомі вам імена та слова, які часто вживаються під час спілкування з дітьми дошкільного віку. Введіть ці слова в речення. Побудуйте речення з кличною формою іменників.

5. До поданих завдань та початку комплексного заняття доберіть иідповідні дидактичні вправи, ігри, вірші та інші прийоми, які сприяли б засвоєнню дітьми граматичних форм. Закінчіть заняття.

Завдання:

1. Зв'язне мовлення. Навчити дітей відповідати на запитання за змістом картини, описувати тварин, складати розповіді з 2-3 речень.

2. Словник. Збагачувати словник синонімами, антонімами, дієсловами.

3. Граматика. Навчити утворювати іменники за допомогою зменшувальних суфіксів (заєць - зайчик, зайченя, зайчатко, зайченятко); правильно вживати прийменники до, на, в, з, біля; виховувати бажання доглядати за тваринами, оберігати їх.

Хід заняття: стук у двері. Вихователь: «Хтось до нас у гості йде. Відгадайте, хто це?»:

Я вухатий ваш дружок,

В мене сірий кожушок,

Куций хвостик, довгі вуса,

Я усіх-усіх боюся.

( зайчик.)



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.184.215 (0.048 с.)