Базисна характеристика мовленнєвого розвитку та спілкування дітей семи років

 

За умов правильного мовленнєвого розвитку та відсутності органічних недоліків органів мовленнєвого апарату звукова культура мовлення дітей семи років досягає вельми високого рівня розвитку. Дитина абсолютно правильно й чітко вимовляє всі звуки рідної мови ізольовано, у звукосполученням, словах та фразах відповідно до норм літературної вимови. У неї добре розвинений фонетичний слух, диференціює близьке й схоже у словах, легко помічає і виправляє допущені помилки звуковимови, порушення наголосу, застосовує діалектизми та говірки. Відповідно до ситуації регулює силу голосу (голосно, тихо, помірно, пошепки) та темп мовлення (швидко, помірно, повільно). У дитини змішаний (діафрагмально нижньореберний) тип мовленнєвого дихання, плечі опущені, вона дотримується пауз, логічних наголосів, інтонаційних засобів виразності. Доречно використовує питальну, розповідну та окличну інтонації; обмежено - пара лінгвістичні засоби виразності (міміку, рухи, жести).

До семи років завершується процес фонематичного розвитку дитини, формуються досить тонкі диференційовані звукові образи слів і окремих звуків. З'являється усвідомлення звукового складу рідної мови.

Розвиток усвідомлення звукової сторони рідної мови є центральним новоутворенням психічного розвитку дитини в дошкільному віці. Діти оволодівають прийомами звукового та складового аналізу слів як за схемою звукового аналізу, так і без неї. Розрізняють і виокремлюють голосні та приголосні звуки, тверді й м'які приголосні; визначають кількість слів у реченні, складів та звуків у слові, наголошений склад. Дитина повністю готова до навчання грамоти (читання і письма).

Орієнтування у звуковій системі рідної мови є міцним підґрунтям для засвоєння дітьми граматичної будови мовлення, дає можливість дитині орієнтуватись у складних співвідношеннях граматичних форм, від одних звукових форм до інших.

До семи років завершується засвоєння морфологічної системи української мови: дитина засвоює усі граматичні категорії (рід, число, відмінкові закінчення); типи відмін і дієвідміни. Відбувається розмежування окремих граматичних форм за відмінами, дієвідмінами, особами, які раніше дитина заміщувала і допускала помилки; засвоюються усі поодинокі граматичні форми.

Дитина засвоює синтаксичну структуру рідної мови. У її мовленні наявні всі типи речень як простих, так і складних, зустрічаються всі види сполучників і сполучних слів. На прохання дорослого вона складає наказове, розповідне, окличне речення, з однорідними членами, з прямою мовою, зі вставними словами. В одному реченні може налічуватися до 18 слів.

Дитина надзвичайно легко утворює нові слова (з різних частин мови) за допомогою суфіксів, префіксів, двох слів; споріднені однокореневі слова тощо. Виявляє ініціативу у словотворчих іграх. За словами О. Гвоздєва, рівень оволодіння рідною мовою, якого дитина досягає у дошкільному віці, є досить високим. Дитина оволодіває усією складною системою граматики, найтоншими закономірностями морфологічного й синтаксичного ладу, поодинокими граматичними формами таким чином, що мова, яку вона засвоює, справді стає для неї рідною, знаряддям мислення і спілкування.

У словнику дитини, який розширюється до 5 тис. слів, наявні усі частини мови. Дитина оперує узагальню вальними словами різного порядку, абстрактними поняттями, словами іншомовного походження, складними словами (різної структури), стійкими загальновживаними словоспо­лученнями. Розуміє й розрізняє близькі за значенням слова та переносне значення слова; добирає синоніми, антоніми, омоніми, епітети, метафори, багатозначні слова тощо. Дитина доречно вживає образні вирази, фра­зеологічні звороти. Знає прислів'я, приказки, утішки, загадки, скоромовки. Володіє формулами мовленнєвого етикету відповідно до ситуації (привітання, прощання, знайомства, вибачення, подяки, прохання, зустрічі, компліменту), формами звертання до дорослих і дітей.

За кількісною та якісною характеристикою словник дитини досягає такого рівня, що вона може вільно спілкуватися з дорослими й дітьми, підтримувати розмову на будь-яку тему, що в межах її розуміння. Дитина доречно й точно добирає синоніми, а також слова, в яких відображено диференційований підхід на позначення предмета (зимовий, весняний, осінній одяг; повітряний, водний транспорт), професійної належності. Повністю зникає словотворення.

На сьомому році життя мовлення дитини стає структурно складнішим, тобто більш розгорнутим, логічним і послідовним. Вона засвоює як діалогічну, так і монологічну форми мовлення. Вільно, невимушено вступає в розмову з дітьми, дорослими (як знайомими, так і незнайомими), підтримує запропонований діалог відповідно до теми; не втручається в розмову інших; будує стимульований, запропонований діалог відповідно до ситуації (групове мовлення), відповідає на запитання, звернені до неї, відповідає за змістом картин, художніх творів. Відповіді на запитання розгорнуті, з монологічними вставками. Виконує словесні доручення, звітує про їх виконання, доручення, передає діалог попереднього спілкування.

До семи років діти оволодівають контекстовим мовленням, різними типами монологічного мовлення: повідомлення, розповідь (опис, роздум, пояснення). Вони самостійно складають розповіді з власного досвіду про предмети, іграшки, картинки, явища, творчі розповіді на тему чи за планом, запропонованим вихователем, або на самостійно обрану тему чи складений план.

Уміють домислювати події, які відсутні на картині, поділяти на логічно завершені частини сюжетну картину, художній текст, придумують до частин назву; об'єднують в єдину розповідь кілька сюжетів (розповіді за серією картин, порівняльні розповіді), складають казки, загадки, розповіді про смішні епізоди.

Переказують казки і художні оповідання за вказівкою вихователя. Самостійно розповідають знайомі казки, передають сюжети мультфільмів, телепередач. Уміють пояснити майбутній сюжет малюнка, конструкції, аплікації, якогось виробу, хід наступної гри, як пройти до якоїсь знайомої дітям установи тощо.

До семи років у дітей формується нова інтелектуальна функція мовлення, що планує і регулює практичні дії дитини. Досягнуті результати мовленнєвого розвитку дитини в дошкільні роки дають можливість їй легко засвоювати програму навчання у школі. Різні сторони мовлення дитини вдосконалюються упродовж її шкільного навчання.

Практичні завдання для самостійного опрацювання

 

1. Прочитайте лист матері чотирирічного Миколки, який вона надіслала К. Чуковському:

«...Він настирливо запитує мене, що таке війна, що таке кордон, які народи живуть за кордоном, хто з ким воював і з ким жив дружно, з ким збирається воювати і що спонукає до війни тих чи тих. Його не можна зупинити: так настирливо, наче хоче вивчати напам'ять. Я часто відмовляюся йому відповідати, тому що не знаю, як пристосовува­тися до чотирирічного розуму; він роздратовується і навіть починає ненавидіти мене за моє незнання» (Чуковский К. И. Сто тьісяч поче-му // Собр. соч.: Вбт.-М.: Худож. 1965. - Т. 1. - С. 455). Як можна оцінити поведінку молодої матері? Як би вчинили ви? 2. Прочитайте наступний уривок з цього самого листа: «Як улаштований водопровід, паровий котел, трактор, автомобіль, електричне освітлення; що таке гроза, звідки беруться річки, як полюють на диких звірів, на кожний вид окремо, від чого заводяться в утробі матері дитинчата: «Від їжі, чи що?». Докладно запитує про птахів, про мешканців ставка тощо. Все це його запитання, вони йдуть безпосередньо від нього, з ними він звертався до мене, коли йому було три роки. Часто я йому відповідаю: «Підростеш, усе сам зрозумієш». А він мені надзвичайно серйозно відповідає: «Не будеш мені відповідати, я буду дурний, а якщо ти не будеш відмовлятися мені пояснювати, тоді я, мамо, буду все розумнішим і розумнішим» (Там само. С. 456).

Поміркуйте, яким чином ви відповіли б на запитання хлопчика. Чи потрібно давати наукові відповіді на всі ці запитання?

3. Б. Житков у своїх спогадах пише: «Є дитячий вік між 4-6 роками, коли діти невідступно, майже автоматично на кожне слово дорослого, як маніяки, як навіжені запитують: Чому?

«Пташка літає, пташка пурхає», - намагається відволікти увагу дорослий. Та дитина знову запитує: «Чому літає?» Діти ставлять батькам ділові, конкретні запитання, на які інколи вони не знають відповіді.., і тому говорять дітям неправду... Проте слово батьків для дітей — авторитет» (Жизнь и творчество Б. С. Житкова. - М., 1955. - С. 185™ 386).

Підготуйте письмову консультацію для батьків за текстом спогадів. Дайте конкретні поради, як потрібно поводити себе батькам з дітьми-чомусиками.

4. Прочитайте розмову хлопчика Сашка (6,5 року) з високоосвіченим дорослим (кандидатом психологічних наук):

- Що таке погода? - запитують у Сашка.

С. - Погода - це імпульс природи... ну, розумієш, яка атмосфера...

Д. - Що таке горе?

С. - Те, чого не можна виправити.

Д. - Що таке совість?

С. - Совість, коли людина пізнає себе і те, що вона робить.

Д. - Чим відрізняється вчитель від учня?

С. - У вчителя розум у голові, а в учня - в підручнику.

Надалі Сашко сам перетворює запитання і відповіді у своєрідну гру:

С. - А знаєш, що таке книга?

С. - Це розум, яким користується людина, коли захоче.

С. - А хитрість?

С. - Коли людина обдурює інших з користю для себе.

С. - А що таке людина?

С. - Це радість іншої людини.

С. - А хто такий учений?

С. - Це людина, яка в молодості все обмірковувала, а на старість дістала винагороду.

С. - А що таке здоров'я?

С. - Це прогноз погоди в наших органах...

(Глушко Е. Как быть с вундеркиндами? // Лит. газ. — 1980. -7 окт.)

Оцініть рівень мовленнєвого розвитку дитини. Що б ви робили з цим хлопчиком, якби він був у вашій групі?