Проблема розумового розвитку дитини в наукових дослідженнях українських вчених

Перші 3 р. ж. вчені виділяють в особливий період – РД, що зумовлено істотними якісними та психофізіологічними особливостями дітей цього віку. У період раннього дитинства відбувається становлення і розвиток усіх психічних процесів – сприймання, пам’яті, наочно-дійового мислення, розвитку мови, уяви. Малюк набуває уявлення про навколишні предмети, починає орієнтуватися у формі, кольорі, величині.

Щелованов - всебічне вивчення процесу розвитку здорової дитини з моменту її народження. Таким чином, були закладені основи наукового обгрунтування системи вих. дітей РВ в дитячих установах, вивчалось і таке явище як "госпіталізм".

Вітчиз. переддошкільна пед.розв. як пед. сусп. вих. дит. Кричевської, Пібанової, Тихеєвої, ЧулицькоїЩелованова,Аксаріної, Кистяковсько- розкр. своєрідність пед. проц. в яслах у порівнянні з вих.м дитини в родинах. основне розходження полягає в різних можлив. безпосереднього вих. впливу дор. на дітей у тих і ін. умовах.

У ран. пед. літ. визн. особлива роль пед. впливу на дітей. Тихеєва – вел. знач. пед. орг-го матер. середовища, разом з тим – знач пед. керівництва. Бехтерєв - про необхідність спрямовуючого впливу дор. у відношенні псих. сфери дитини. (обґрунт завд. і принципи вих. дітей РВ з позиції активної ролі дорослого, є ряд цінних практичних рекомендацій по здійсненню пед. впливу. Ці думки отримують подальший розвиток у роботах Щелованова і його співробітників.

Поступово в розвитку системи переддошкільного вих. відбуваються значні зміни, з'являються нові погляди з питань методики педагогічних впливів. змінюється ідеями про обов'язкову організацію педагогічної роботи, необхідність створення «середовища, що виховує», ствердженням особливої ролі активності дорослого, що виховує дітей перших трьох років життя. Аксаріна - відзначається, що виховательці належить ведуча роль.

У вітч. пед. і псих. доведено, що чим мол. дит., тим значніша роль навч.(Аксаріна, Кистяківська).

Щеловановим, Фігуріним, Денисовою, Кистяківською- зор. і слух. аналізаторів у перші місяці життя дитини.

Укр…-Олійник, Саприкіна яка вивчала проблему розвитку мовлення дітей РВ, І.С. Кліш (проблема фізичного вих. дітей до 3 років засобами етнопед)

Аксаріна, Гураш, Денисюк, Щелованов потрібно керуватись 1. найкращими вчителями - батьки; 2. навчання треба організовувати через гру,; 3. не треба перевіряти; 4. допитливість дитини підтримується швидкістю та новиною і 5. не слід примушувати дитину до навчання.

Аксаріна, Бачинський, Щелованов - чим раніше поч. навч. малюка, тим вищий буде інтелект. розвиток дит. в ДВ. Дослідженнями Г.Домана, С.Лупан, Л.Павлової, Е.Томаса та ін. було доведено, що починаючи з трьохмісячного віку немовля можна знайомити з буквами, цифрами, різноманітними предметами, іГ.шками. При цьому вчені-практики рекомендують використовувати наочний матеріал: іГ.шки, математичні набори, комплекти абетки, малюнки та ін.

Прав. орг-я вих. та навч. дітей РВ – це важл. завдання вих-ля і батьків. Від його пед майстерності, вміння помічати, аналізувати та врах. особ-і характеру кожної дит, а також її потенційні можл-і залежить успіх навч.-вих. роб-и.

Хар-ні особл. немовлячого періоду:інтенс. фіз. і псих. розвиток; підвищена вразливість організму дитини, недостатня морфо­логічна функціональна зрілість органів і систем; безпосередньо-емоційне, ситуативно-особисісне спілкування; поява «комплексу пожвавлення»; прояви передумов становлення образу «Я»; криза 1-го року життя.

Сенсомоторна потреба (Кистяковська) – потр. у зов­нішніх враженнях і в рухах. Вияв­. у перші 3 місяці життя дит.

Прийоми формування потреби у спілкуванні: контакт поглядів; усмішка; фіз. дотик; викор. іГ.шки в акті мовленнєвого спілк.; паузи в процесі мовленнєвого спілкування з тим, щоб дати ди­тині можливість «відповісти».

Послідовність виник.рухів у дитини 1рж: розгляд.іГ.шки > баж. одержати > уміння переміщ. у просторі.

Госпіталізм – сук-ть негатив. впливів, що гальмують фіз. і псих. розвиток дит, яка вих-ся у дит. закладі закр. типу.

Характерні особливості РВ:освоєння предметних дій шляхом повторення, наслідування; зміна ставлення до дорослог; усвідомлення себе і прагнення реалізувати власне «Я»; потреба активної участі у житті дорослих; криза 3р.

Симптоми: Негативізм не хоче чогось робити лише через те, що це запропоновано дор.; ре­акція на дор. Непокірність - проти норм поведінки, що нав'язують ди­тині. Впертість - реакція, коли дитина наполягає на чомусь не тому, що їй цього хочеться, а тому, що вона вимагає цього. Самовілля - прагнення до самостійності, виражене в реакції «Я сам».

Основні педагогічні правила вих. дітей РВ: 1 єдності оздор. і вих. роб.2єдність підходу до вих. дит з боку оточуючих її людей.3.індивідуальне звертання до дітей.4.врах. вік. та індик. особл. і можл. діт. 5.Вих. позит. ставлення до пропозицій і доручень дор. 6. Шкідливість частих заборон, тривалих пасивних очікувань. 7.Своєчасне форм. навичок самостійності та їх ускладнення. 8. Психол-а підготовка дит до викон. вимог дор. 9. Поведінка дор. - зразок для наслід.

Адаптація - встановлення найбільш правильних співвідношень між орг-ом і зовнішнім середовищем

Біол-а адаптація -перебудова фізіол. систем ор­г-у, що забезпечує доцільне пристос. до нов. умов життя. (врод)

Соціальна адаптація - здатність передбачити і заздал. підго­туватися до змін зовн. середовища, що дає можливість швид­ко і без суттєвих порушень пристос. до нов. умов, так само як впливати на них відповідно до своїх потреб. Ступені адаптації: легкий - поведінка дитини нормалізується (10-15 дн) середній (15-30 дн) важкий (від 2 міс)

Полегшення адаптації: макс. наближ. режиму дня дит до режиму дня ДНЗ; привч. її до активної участі в режим. проц; широким використ. комплексу загарт. процедур; збіль-ям рух. актив., не обхід. для підвищ. працездат-і дит. орг-у.

Режим – раціон. розподіл у часі та правильна взаємопослідовність задоволення основних фізіол. потреб орг-у дит, а також зміна видів діяльності. Неспання - діяльний стан кори головного мозку, який підтриму­ється подразниками із зовнішнього світу Сон - активний процес, який виникає в результаті природної втомленості після достатнього за неспання. Фізіологічна основа режиму - динамічний стереотип (система умовних рефлексів на час).

 

Виховання і навчання спрямовані на те, щоб нові покоління, засвоюючи основи наук, суспільно-історичний досвід, були підготовленими до самостійної життєдіяльності, цивілізованого ставлення до природи, культури, інших людей, адаптації у світі, який динамічно змінюється. Ці вимоги особистість засвоює свідомо чи несвідомо як необхідні умови життя і діяльності. Разом із знаннями, які формуються у дитини в процесі виховання, розвиваються способи пізнавальної діяльності: вміння аналізувати, порівнювати, узагальнювати.
Розумове виховання — систематичний, цілеспрямований вплив дорослих на розумовий розвиток дитини з метою формування системи знань про навколишній світ, розвитку пізнавальної діяльності, здатності до самостійного пізнання. Метою підвищення рівня загального розвитку дошкільників; всебычний розвиток. Розумовий розвиток — ступінь розвитку в дитини пізнавальних процесів (відчуттів і сприймання, мислення та мовлення, пам?яті й уяви), сформованість уміння міркувати, обґрунтовувати свої думки, діяти адекватно до вимог старших, виявляти інтерес до пізнання навколишнього середовища, здатність швидко і правильно розуміти те, що їй говорять, вибудовувати власні судження, користуватися поняттями й узагальненнями. Емоції надають своєрідного забарвлення сприйманню, уявленням, судженням. Пізнавальну діяльність супроводжують такі почуття, як допитливість, сумнів, упевненість, що тісно пов?язані з пізнавальними інтересами.
Уява в переддошкільному віці теж пов?язана зі сприйманням, але вона ще надто обмежена за своїм змістом. Протягом дошкільного дитинства вона розширюється, збагачується, сприяючи розвитку мислительних процесів.
У старшому дошкільному віці всі психічні процеси стають цілеспрямованішими, стійкішими, ускладнюється пізнавальна діяльність. Відбувається перехід від “практичної” позиції до “пізнавальної” (Д. Ельконін), коли пізнавальне завдання виникає не лише у зв?язку з ігровою і практичною діяльністю, а й із власне пізнавальною.
Розумове виховання — систематичний, цілеспрямований вплив дорослих на розумовий розвиток дитини з метою формування системи знань про навколишній світ, розвитку пізнавальної діяльності, здатності до самостійного пізнання.

Аспекти проблем розумового розвитку дітей: 1. логіко – математичний розвиток (Баглаєва, Гайдаржинська, Зайцева, Малікова, Степанова, Татаринова, Фунтікова) 2. розвиток пізнавальної активності, самостійності (Брежнєва, Буркова, Демидова, Лохвинська, Суржанська, Удіна) 3. організація навчально – пізнавальної діяльності у днз (Кудрявцева, Скірко)

Українські вчені плідно працюють над такими проблемами розумового розвитку дошкільників:
— особливості системи розумового виховання дітей ДВ (О. Фунтікова);
— формування пізнавальних здібностей дітей ДВ (Л. Проколієнко, О. Проскура);
— методика вивчення загального рівня розумового розвитку п'яти-шестирічних дітей з метою диференційованого підходу в навчально-виховному процесі (Т. Кондратенко, В. Котирло, С. Ладивір);
— особливості мовленнєвого розвитку (А. Богуш, Н. Гавриш, К. Стрюк, К. Крутій), навчання зображувальної діяльності (Г. Сухорукова, В. Котляр), ознайомлення з природою (Н. Яришева, 3. Плохій, Н. Лисенко), навчання математики (К. Щербакова, Т. Степанова, Н. Баглаєва).
сучасна педагогіка і психологія зосереджуються на дослідженні таких проблем розумового розвитку дітей ДВ: діагностика розумового розвитку; особливості пізнавальної діяльності; виховання і навчання розумово обдарованих дітей; інтелектуальна підготовка до навчання в школі; сучасні технології розумового виховання; розвиток інтелектуальних здібностей; роль навчання у розумову розвитку дитини, його зміст, форми і методи.
Сучасні інформаційні технології окреслюють новий спектр проблем, пов'язаних з розвитком і використанням інтелектуальних можливостей особистості. Постіндустріальна епоха пред'являє якісно нові вимоги до інтелектуального потенціалу людини, що предбачає зміни в системі освіти і розумового виховання. Мислення — узагальнене відображення дійсності в процесі її аналізу і синтезу, пов'язаний із мовленням психічний процес пошуків і відкриттів нового. Протягом ДВ формуються і вдосконалюються головні розумові дії (мислительні операції): аналіз (розкладання цілого на його складові), синтез (об'єднання предметів і явищ за спільними ознаками), порівняння (встановлення схожих і відмінних ознак об'єктів), узагальнення (перехід від одиничного до загального, від менш загального до більш загального), класифікація (розподіл предметів за певними ознаками) та ін.
Увага — спрямованість і зосередженість особистості, що передбачає підвищення рівня сенсорної, інтелектуальної, рухової активності індивіда Результати мислительних операцій дитини не зникають безслідно. Вони фіксуються, зберігаються, відтворюються у корі головного мозку залежно від життєвих ситуацій, потреб. Це означає, що пам'ять є особливою формою психічного життя людини, аналітико-синтетичної діяльності. Пам'ять — процеси фіксування (запам'ятовування), зберігання, відтворення, забування індивідом його попереднього досвіду. Уява — процес створення людиною образів об'єктів на основі попереднього досвіду. Розвиток розумових здібностей, формування пізнавальних інтересів і допитливості. Різні індивіди неоднаково оволодівають знаннями, набувають навичок і вмінь, що залежить від здібностей. Здібності — психічні особливості людини, які створюють передумови для успішного оволодіння певним видом діяльності.