Теорія і практика фізичного виховання дітей дошкільного віку: термінологічне поле проблеми, наукові дослідження

Фізичне виховання історично є однією з перших педагогічних проблем. Необхідність фізичних вправ для зміцнення здоров'я і загартування організму дитини відзначали Сократ, Платон, Арістотель. Зокрема, Платон стверджував, що “гімнастика є цілюща частина медицини”. Вже у перших педагогічних системах було обґрунтовано роль фізичного розвитку як необхідної умови і результату правильного виховання.
Коменський вважав турботу про здоров'я дитини найпершим обов'язком матері, яка поруч із повноцінним харчуванням має забезпечувати умови для рухової активності дитини вже з перших днів життя. Для зміцнення здоров'я та фізичного розвитку дітей рекомендував правильно підібрані і дозовані фізичні вправи.
Догляд за тілом, турбота про зміцнення здоров'я необхідні для виховання гідної людини, вважав Дж. Локк, який започаткував введення обов'язкового фізичного виховання в англійських навчальних закладах у формі рухливих ігор та спортивних вправ.
Ж.-Ж. Руссо підтримував вимогу Я.-А. Коменського стосовно обов'язкового годування немовляти материнським молоком, а час від народження до двох років життя вважав найважливішим для фізичного виховання. Особливу увагу приділяв дитячим рухливим іграм та фізичним вправам на свіжому повітрі. Для того щоб розвинути розум дитини, щоб вона була мудрою і розсудливою, вважав Руссо, потрібно зміцнювати її тіло, зробити її здоровою.
Й.Т. Песталоцці у книзі “Елементарна гімнастика” охарактеризував типи вправ залежно від рухливості суглобів, за анатомічною класифікацією: вправи для голови, ніг, рук, тулуба. Ці вправи він розглядав як “підготовчий засіб” ефективного фізичного розвитку дітей, за допомогою якого можна забезпечити навчання більш складних рухів, спортивних вправ тощо.
Зв'язок фізичного і розумового виховання відзначав Г. Сковорода: фізичне виховання має зміцнити дітей “таким чином, що допоможе краще пізнати науки”.
К. Ушинський надавав виняткового значення народним рухливим іграм як засобу фізичного виховання і схвалював дослідження цього засобу зміцнення здоров'я дітей. Значний внесок у цю справу зробили книги російського педіатра і педагога Єгора Покровського (1838—1895), у яких обґрунтовано культурологічні засади фізичного виховання, зібрано та проаналізовано ігри різних народів.
Один з основоположників гігієни і теорії фізичного виховання, лікар, анатом і педагог П. Лесгафт розробив систему фізичного виховання дітей, засновану на антропології — науці про людський організм. Його періодизація дошкільного дитинства ґрунтувалася на таких проявах досягнень дитини у фізичному розвитку, як перехід із лежачого положення у сидяче, поява молочних зубів і т. д. Систему фізичного виховання він підпорядкував закономірностям анатомії і фізіології.
Наукова концепція фізичного виховання П. Лесгафта заснована на зв'язку фізичних і духовних сил людини, провідній ролі свідомого оволодіння фізичними вправами. Розроблена методика поетапного оволодіння рухами свого тіла: від вивчення правильних рухів через поступове збільшення напруження до оволодіння орієнтуванням у часі і просторі.
Послідовник П. Лесгафта, вчений-гігієніст Валентин Гориневський (1857—1937) розробив систему засобів фізичного виховання, яка включала фізичні вправи, загартовувальні процедури, рухливі ігри. Він наголошував на значенні дошкільного віку як часу найбільшої пластичності тіла дитини.
С. Русова приділяла значну увагу питанням здоров'я, повноцінної життєдіяльності дитини та рухливим народним іграм.
Дослідженням проблем дошкільної гігієни, лікарсько-педагогічного контролю за фізичним розвитком дитини займалися Л. Чулицька, Юхим Аркін (1873—1948). Вони визначили вимоги до гігієни дошкільного закладу, педагогічного процесу, режиму дітей, добору фізичних вправ для дітей різних вікових груп.
Як важливий елемент всебічного розвитку людини розглядав фізичне виховання В. Сухомлинський, наголошуючи на необхідності гармонізувати фізичний розвиток і духовне життя дитини.
Проблеми фізичного виховання знайшли вирішення у теоретичних і методичних дослідженнях Є. Леві-Гориневської, Г. Викової (методика навчання дітей рухів, проведення занять з фізичної культури), М. Кистяковської (розвиток рухів у ранньому дитинстві), Т. Осокіної (система занять з фізичної культури). Цілісну систему фізичного виховання дітей дошкільного віку розробив Е. Вільчковський; проблема забезпечення рухового режиму в дошкільному закладі досліджена Т. Дмитренко, Н. Денисенко; удосконалення основних рухів під час різних форм організації фізичного виховання — Г. Шалигіною, О. Богініч.
Базовий компонент дошкільної освіти в Україні наголошує на турботі про фізичне здоров'я дитини як одному з пріоритетів педагогічної роботи. Тому розроблення теоретико-методичних засад здійснення фізичного виховання є важливою частиною наукових досліджень у галузі дошкільної педагогіки.

 

Дослідженням проблем дошкільної гігієни, лікарсько-педагогічного контролю за фізичним розвитком дитини займалися Л. Чулицька, Юхим Аркін (1873—1948). Вони визначили вимоги до гігієни дошкільного закладу, педагогічного процесу, режиму дітей, добору фізичних вправ для дітей різних вікових груп. Проблеми фізичного виховання знайшли вирішення у теоретичних і методичних дослідженнях Є. Леві-Гориневської, Г. Викової (методика навчання дітей рухів, проведення занять з фізичної культури), М. Кистяковської (розвиток рухів у ранньому дитинстві), Т. Осокіної (система занять з фізичної культури). Цілісну систему фізичного виховання дітей ДВ розробив Е. Вільчковський; проблема забезпечення рухового режиму в дошкільному закладі досліджена Т. Дмитренко, Н. Денисенко; удосконалення основних рухів під час різних форм організації фізичного виховання — Г. Шалигіною, О. Богініч.
Базовий компонент дошкільної освіти в Україні наголошує на турботі про фізичне здоров'я дитини як одному з пріоритетів педагогічної роботи. Тому розроблення теоретико-методичних засад здійснення фізичного виховання є важливою частиною наукових досліджень у галузі дошкільної педагогіки.

Анисимовим, В. Бойком, О. Лазурським, В. М’ясищевим, Б. Ломовим, С. Рубінштейном та ін. Ученими М. Амосовим, Г. Апанасенком, І. Брехманом, В. Дімовим, Ю. Лисициним, В. Петленком, І. Муравовим та ін. досліджено феномен здоров’я: розкрито гармонійну єдність фізичної, психічної, духовної та соціальної його сфер, визначено чинники, що сприяють збереженню і зміцненню здоров’я. Пошуку шляхів зміцнення фізичного здоров’я дошкільників присвячено праці О. Богініч, Е. Вільчковського, Л. Волкова, Н. Денисенко, О. Дубогай, Л. Сварковської та ін.

Проблему формування в дітей психічного здоров’я досліджували І. Бех, Л. Божович, Д. Ельконін, О. Запорожець, О. Кононко, В. Котирло, В. Кузь, В. Кузьменко, С. Кулачківська, С. Ладивір, С. Максименко, В. Мухіна, Т. Пироженко та ін.

У працях Т. Бойченко, І. Брехмана, О. Дубогай, О. Іванашко, В. Оржеховської, С. Свириденко та ін. значну увагу приділено розгляду проблеми формування здорового способу життя підростаючого покоління. Питанням методичного забезпечення навчально-виховного процесу з формування здоров’я, визначення змісту та обсягу інформації, адресованої дошкільникам, підготовки вихователів щодо заявленої теми присвячено праці Н. Денисенко, Т. Книш, Л. Лохвицької, В. Нестеренко, З. Плохій, С. Юрочкіної та ін.

ФВ. Є одним з найдав. Напрямком цілеспрямованого вих. впливу.

ФК- частина загальної культури, яка хар-ся досягненнями суп-ва в сфері фіз., псих і соц здор. Функції: Нормативна(закр. норм рух.д.), інф.(перед. Досв. Від пок. До пок.), комун(встанов. міжособ. відношень), біологічна.

ФВ-пед. Проц. Спрям. На досяг. Гар. Зд.. фіз. та рух. розвитку діт.

Ф роз.- проц. Зміни морф. та функц. Ознак (основою якого є біол.. проц., зумовлені зумовлені спадковими генетичними факторми. Умовами зовн. Середовища і вих.) орг-му під впливом умов життя та вих.

Ф освіта- одна з сторін ФВ., спрям. на овол. Знаннями з ФВ, гіг. І рух вмін. та нав..

Фіз. впр.- це рухи, рух. Дії, що вик для розвяз завдань з ФВ

Спорт-спец. Д. спрям на досягнення найвищ результ. В різних видах Ф впр., зо були здобуті у результ змагань.

Реактивність організму — здатність організму змінювати фізіологічні функції під впливом зовнішнього середовища. Фізичне виховання дітей дошкільного віку — систематичний вплив на організм дитини з метою його морфологічного і функціонального вдосконалення, зміцнення здоров'я, формування рухових навичок і фізичних якостей.

У перші шість-сім років фізичне виховання є основою всебічного розвитку дитини.

Система дошкільних установ має широкі й різноманітні можливості для забезпечення реалізації таких завдань фізичного виховання дошкільників:

— зміцнення здоров'я; — забезпечення гармонійного розвитку організму; — розвиток рухових умінь, навичок і фізичних якостей (сили, спритності, витривалості, гнучкості тощо); — підвищення фізичної та розумової працездатності; — загартування організму; — прищеплення культурно-гігієнічних навичок, формування уявлень про здоровий спосіб життя; — виховання потреби у заняттях фізичною культурою спортом.

Фізичний розвиток у дошкільному віці є особливо стрімким. З огляду на це фізичне виховання має бути своєчасним, методично правильно організованим.

Ріст і розвиток дитини — не тотожні процеси: ріст — це збільшення розмірів тіла та окремих його частин, а розвиток — диференціювання тканин і органів. Дитина росте і розвивається нерівномірно. В періоди сповільнення темпів росту інтенсивніше відбуваються процеси диференціювання тканин і формоутворення, а в періоди інтенсивного росту дещо сповільнюються темпи розвитку. Однак процеси розвитку і росту взаємопов'язані та неперервні, їх черговість і послідовність значною мірою визначають вікові особливості дітей.

людський організм є цілісною біосоціальною системою, що існує в єдності з навколишнім середовищем і регулюється центральною нервовою системою. У процесі фізичного розвитку постійно взаємодіють чинники спадковості та середовища, визначаючи особливості організму. За вченням російських фізіологів Івана Сеченова (1829— 1905) та Івана Павлова (1849—1936), зовнішнє середовище впливає на розвиток вроджених даних організму, регулює його функціональні можливості. Взаємодія чинників спадковості й середовища обумовлює особливості будови тіла, вищої нервової діяльності, здібностей дитини.

Організм може існувати й успішно функціонувати лише тоді, коли перебуває у рівновазі з навколишнім середовищем, під впливом якого йому доводиться змінювати фізіологічні функції, тобто виявляти реактивність.

Реактивність організму — здатність організму змінювати фізіологічні функції під впливом зовнішнього середовища.

Технологія збереження, формування та зміцнення фізичного здоров'я дитини

Оздоровчі заходи носять комплексний підхід і побудовані на трьох основних напрямках: 1Створення оздоровчого середовища для профілактики в дітей різних відхилень у психофізичному розвитку (зір, плоскостопість, порушення постави, артикуляційний апарат, подих). 2Формування здорового способу життя дітей у дитячому садку й будинку.3 Розвиток фізичної культури.

А також будуегься на основних принципах: комплексності; дифференцированности; послідовності; аксиологичности.

Погіршення стану здоров'я дітей диктує необхідність розробки й впровадження заходів оздоровчого характеру, спрямованих на поліпшення стану здоров'я дітей, зниження їх захворюваності.

Ароматерапія - лікування за допомогою ефірних масел різних рослин. Це не тільки наука, але й мистецтво, дуже прадавнє й надзвичайно сучасне. Незвичайно забута на час форма допомоги людському організму знову зростає. Застосовувані ефірні масла - це природні речовини, що втримуються в зфирномасляничньїх рослинах, продукт їх життєдіяльності. При вдиху леткі ефірні масла через мільйони чутливих кліток, що вистилають носові ходи, попадають усередину організму, Ці клітки посилають сигнали безпосередньо в мозок і впливають на емоції. Таким чином, при аромотерапии ефірні масла одночасно впливаю на фізичне й на психічне самопочуття дитини.

Кожне ефірне масло багатофункціональне, але закономірності. Усе без винятку ефірні масла: не мають негативної пооїчної дії на організм і не викликають звикання; мають бактерицидні, антисентитическими й протизапальними діями; впливають на нервову систему, на сферу емоцій і психічне здоров'я; підтримують механізм саморегуляції в організмі; мають біоенергетичну цінність.

Різні способи застосування масел. використовуються масла в індивідуальних аромакулонах;денні сеанси ароматерапии через аромалампу.

Перспективним методом профілактики распираторньїх захворювань і поліпшення стану нервової системи дитини є застосування фітотерапі ї (використання індивідуальних фітоподушок).

При призначенні фітотерапії слід ураховувати:Лікарські рослини слід призначати дитині індивідуально з обліком їх терапевтичної дії. При призначенні фітотерапії необхідно враховувати не тільки основне, але й супутнє захворювання. На початку лікування доцільне використання окремих лікарських рослин або зборів з 2-3 рослин, а надалі (особливо у випадках хронічнім захворюванні) - зборів складного складу. Лікування травами вимагає тривалого періоду їх застосування, особливо у випадках хронічного плину захворювання. При хронічнім захворюванні необхідні профілактичні курси фітотерапії, які призначаються в періоди сезонного загострення захворювання. При призначенні фітотерапії слід обов'язково уточнити, не чи було раніше нестерпності деяких рослин або алергійних реакцій на трави в дитини. 7. У дитячій практиці не можна використовувати сильнодіючі лікарські
рослини, а також ті, які в більших дозах можуть викликати токсична дія

(наприклад, високі концентрації й тривале застосування трави багна, пижма, звіробоя).

Фітоподушки міняються щотижня, прикріплюються на крючечки в головах кожної дитини. Фітоподушки використовуються з метою зниження хронічних і рецидивирующих захворювань, підвищення имуно- біологічного захисту організму, найшвидшої реабілітації дитини після перенесених простудних распираторньгх захворювань. Доведене, що застосування фітоподушок зменшує число вялотекущих і затяжних ринітів, крім того, легше протікає період адаптації в дітей, що знову зробили в ДНЗ, значно зменшується частота й тривалість распираторньїх захворювань.Зміна трави у фітоподушках відбувається щорічно наприкінці серпня на початок навчального року. Трава збирається педколлективом під контролем медсестри, частина трави здобувається в аптеках. На трави, придбані в аптеці с ліцензія.

2в. Ефективним засобом загартовування є ходіння по сольових доріжках. Ефект сольових доріжок полягає в тому, що сіль дратує стопу дитини, багату нервовими закінченнями.

Методика сольового загартовування

Показання: Метод сольового загартовування показаний усім дітям ДВ.

Техніка: Загартовування проводиться після денного сну під спостереженням вихователя. Дитина проходить босоніж по фланелевому килимкові, змоченому 10% розчином повареної солі кімнатної температури. Тупцюють на килимку протягом 2х хвилин. Потім діти переходять на другий килимок, стираючи сіль із підошви ніг, а потім переходять на сухий килимок і витирають ступні насухо. Важливим моментом при проведенні загартовування є те, що стопа повинна бути попередньо розігріта. Із цією метою використовується массажерьі для стоп, ґудзикові й кийові доріжки.

Даний метод загартовування доступніш і простий, не вимагає більших матеріальних витрат і часу, робить приємність дітям. А найголовніше має виражений ефект, відіГ.є істотну роль у профілактиці простудних захворювань у дітей.

2д. Фітбол-гімнастика.

Нетрадиційна методика фітболгімнастики є чи не найпростішою у застосуванні та викликає велике емоційне задоволення у дитини. Фітболгімнастика включає виконання гімнастичних вправ на великих надувних еластичних м'ячах різного діаметру і конфігурації. Гімнастичні м'ячі та їх аналоги є багатофункціональним обладнанням, що забезпечує реалізацію загальнорозвивальних і профілактичних завдань. Ці м'ячі являють собою пусті гумові камери, які мають якості еластичності, незвичайної форми, яскраве забарвлення, приємний запах, спеціальну поверхню, що не дозволяє легко зсковзігути з м'яча. Перераховані якості гімнастичних м'ячів допомагають створити

позитивну емоційну атмосферу, викликати жвавий інтерес у дітей до виконання фізичних вправ і рухів. Спільна робота рухового, вестибулярного, зорового і тактильного аналізаторів, що включаються при виконанні вправ з м'ячем, підсилює якість виконання рухів. Рухові дії з гімнастичними м'ячами зміцнюють м'язи спини й черевного пресу, але головне формують навички правильної постави. Крім того, така діяльність сприяє вдосконаленню функцій рівноваги і рухового контролю, а також зміцненню та розслабленню груп м'язів і можуть буги використані для тренування серцево-судинної та дихальної систем. Гімнастичні м'ячі ефективно застосовувати також і в роботі з дітьми, які мають відхилення в стані здоров'я: при порушенні координації рухів; при надлишковій вазі; при захворюваннях органів дихання; при слабкості м'язів; при порушеннях постави тощо. Проте, ця робота вимагає від вихователя врахування певних особливостей. Наприклад, при порушеннях постави у дітей стрибки на м'ячі слід включати тільки в кінці комплексу фітболгімнастики, а саме, після вправ, що зміцнюють відповідні групи м'язів. При виборі м'ячів для фітболгімнастики необхідно пам'ятати про їх оптимальні розміри:

- для дітей 3-4 років - діаметр 45 см;

- для дітей 5-6 років - діаметр 50 см;

- для дітей 7-8 років - діаметр 55 см.

Варто звернути увагу і на колір обраного м'яча, оскільки кольорова гама по різному може впливати на психічний стан і фізіологічні функції організму людини. Теплий колір (червоний, жовтогарячий) підвищує активність, підсилює збудження центральної нервової системи. Холодний колір (синій, фіолетовий) навпаки заспокоює. Жовтий і зелений кольори сприяють прояву витривалості. Врахування цього аспекту у підборі обладнання для фітболгімнастики надасть можливість різноманітно впливати на психоемоційний стан дитини. Вправи на м'ячах можна використовувати у навчально-виховному процесі під час різних організаційних форм роботи з дітьми як на заняттях з фізичної культури, фізкультпаузах, валеохвилинках, святах, розвагах тощо, так і на прогулянках.
Це сприятиме забезпеченню активної й змістовної рухової діяльності дітей та їхнього оздоровлення. Вправи фітболгімнастики можливо виконувати з різних вихідних положень: сидячи на м'ячі, лежачи на м'ячі обличчям вниз з
опорою на кисті рук та стопи ніг, стоячи, тримаючи м'яч в руках. Для уникнення перевтоми дітей під час виконання певної вправи важливо враховувати фізіологічні особливості розвитку дитини ДВ. Наприклад, дітям складно утримувати рівновагу на великому м'ячі, тому
тривалість виконання вправи, сидячи на м'ячі, повинна бути;- для дітей 3-5 років не більше 3-4 хв;- для дітей 5-7 років не більше 5-7 хв. Фітболгімнастику можна використовувати в усіх вікових групах, проводиться вона як зі всією
групою дітей, так і по підгрупам (5-7 чоловік) та індивідуально. Підвищує ефективність виконання фізичних вправ на м'ячах використання музичного супроводу, художнього слова та наявність сюжету, яким об'єднані всі рухові
дії. Зокрема, обирати сюжети можна з літературних джерел (оповідання, казки, віршовані твори); з навколишнього життя (побут, трудова діяльність дорослих, об'єкти та явища природи. Використання сюжету забезпечує ігровий характер рухів, що в свою черіу, надає їм привабливості і виразності. Саме завдяки цьому у дітей підвищується інтерес до виконання фізичних вправ і рухових дій, покращується якість їх виконання. Слід пам'ятати про те, що застосуваїщя різноманітних ефективних профілактичних, оздоровчих технологій та діагностичних методик у навчально-виховному- процесі і постійне здійснення моніторингу стану здоров'я дітей є своєрідною запорукою створення здоров'язберігаючого середовища, тобто середовища, в якому дитині приємно і безпечно знаходитися, що стимулює її розвиток, забезпечує комфортні умови для формування здоров'я і є оптимальним для її зростання.