Методичні рекомендації щодо проведення корекційної роботи з розвитку мовлення дітей

ІЗ ФФНМ, РОЗВИВАЛЬНІ ІГРИ ТА ВПРАВИ [25]

 

Навчити дітей правильному та чіткому мовленню означає допомогти їм опанувати способи формулювання думок засобами мови. Це можливо здійснити тільки за умови вмілого оперування фонетико-фонематичними та лексико-граматичними одиницями.

4.1. Формування передумов оволодіння фонетико-фонематичною складовою мовлення під час логопедичних ігор-занять у середній групі для дітей із ФФНМ [*, 45]

Фонетико-фонематична сторона мовлення має дві важливі складові: фонетичну та фонематичну, що тісно взаємопов’язані та взаємообумовлюють одна одну.

Фонетична складова мовлення включає вимову звуків як результат узгодженої роботи обох відділів мовленнєвого апарату, а саме центрального та периферичного. Центральною ланкою мовнорухового аналізатора є тім’яний відділ головного мозку, де аналізується інформація про положення органів мовленнєвого апарату під час процесу мовлення, та лобний відділ (центр Брокá), який програмує та здійснює контроль за виконанням рухів.

Периферичний відділ мовленнєвого апарату має у своєму складі 3 відділи: а) дихальний – забезпечує енергетичну основу мовлення (діафрагма, легені, бронхи, трахея, гортань); б) голосовий апарат – бере участь в утворенні звуків (гортань з голосовими зв’язками); в) артикуляційний апарат – перетворює звук, який виникає у гортані, у власне мовленнєві звуки (ротова та носова порожнини).

До провідникового відділу аналізаторів належать три пари черепно-мозкових нервів (язикоглотковий, блукаючий, під’язиковий), а також підкоркові утворення, що передають перероблену інформацію до кори (Т. І. Науменко, Г. Д. Розенгарт-Пупко, С. Н. Цейтлін та ін.).

Фонематична складова мовлення визначає здатність розрізняти та диференціювати фонеми рідної мови, що забезпечується роботою мовнослухового аналізатора. Центральним відділом мовнослухового аналізатора є скроневий відділ домінантної півкулі (центр Вéрніке), де здійснюється аналіз почутого та відтворюваного мовлення, тобто відбувається звуковий аналіз та розрізнення близьких за акустичними параметрами звуків.

Периферичний відділ мовнослухового аналізатора знаходиться у кортіївому органі та здійснює прийом слухової інформації, у т.ч. й мовленнєвих звуків. Провідниковий відділ забезпечується великою кількістю ланок передач (корінець присінково-завиткового нерва, довгастий мозок, мозочок, середній мозок, медіальне колінчасте тіло). Ядра нижніх горбків середнього мозку є координатором генетично визначених рефлекторних рухів на різні характеристики звуку: його напрямок, одночасне звучання двох компонентів із різною частотою, зміни частот тощо (Л. О. Бадалян, В. Д. Сокур, Г. М. Чайченко, В. О. Цибенко та ін.).

Тільки злагоджена взаємодія у роботі центрального та периферичного відділів мовнослухового аналізатора створює міцний базис для оволодіння фонологічною системою рідної (української) мови, яка являє собою сукупність фонем у їхніх взаємозв’язках і характеризується дзвінкістю вимови приголосних (у т. ч. й у кінці слова та складу), схильністю до „вокальної гармонії” (явища спрощення, уподібнення), складотворчою функцією голосних фонем (Г. А. Губарєва, Т. В. Михайлова, О. В. Чуєшкова та ін.).

Незважаючи на безліч найрізноманітніших звуків, які існують в мові, усі вони об’єднуються в лімітовану кількість звукових одиниць, що служать для творення й розрізнення звукових оболонок слів та їхніх граматичних форм, тобто виконують смислорозрізнювальну та словорозпізнавальну функції. Ці найпростіші звукові одиниці, або звукові типи (звукотипи), які вже не розкладаються на дрібніші частини, мають назву фонеми (від грецьк. phonema – звук, голос).

Фонему можна розпізнати лише у протиставленні з іншими фонемами, тобто завдяки диференційним ознакам, наприклад, розрізнення за глухістю – дзвінкістю, твердістю – м’якістю, місцем, способом творення тощо. Об’єднуючись між собою, фонеми впливають одна на одну, утворюючи так звані варіанти фонем. Саме варіанти, або відтінки, фонем являють собою звуки, характер яких залежить від сусідніх звуків, наголосу, позиції в слові тощо (Л. О. Кадомцева, П. П. Кононенко, Л. І. Мацько, О. М. Сидоренко та ін.). Фонолог О. С. Ахманова підкреслює, що фонеми не відносяться до тих засобів мови, які безпосередньо беруть участь у розрізненні смислу слів, а лише вказують на різні значення, зовнішні оболонки слів і морфем.

На ранніх вікових етапах провідна роль у розвитку мовлення дитини належить формуванню фонематичного слуху – здатності розрізняти звуки мовлення, впізнавати їх, адже саме фонематичний слух створює основу для повноцінного фонематичного сприймання – специфічної мовленнєвої дії, котра спрямована на переробку сприйнятої мовленнєвої інформації (в її фізичних характеристиках) в систему мовних знаків і смислів (Є. Ф. Соботович).

Структура процесу сприймання різних модальностей, у т. ч. й фонематичного, є багаторівневою та містить сенсорний, перцептивний і смисловий рівні. На сенсорному рівні (6–8 міс.) відбувається слуховий аналіз почутих мовленнєвих сигналів, внаслідок чого стає можливою диференціація звуків мовлення за їх фізичними, акустичними ознаками, їх повторення на імітаційному рівні. Саме завдяки формуванню сенсорного рівня фонематичного сприймання у дитини з’являється лепет, який складається зі звуків, почутих від близьких дорослих. З 8 міс. у дитини формується елементарне розуміння мовлення, що засноване на сприйманні, виділенні, запам’ятовуванні та наступному впізнаванні окремих ритміко-інтонаційних утворень (Л. В. Бондарко, Л. В. Загорулько, Л. А. Чистович та ін.).

На перцептивному рівні (9–10 міс.) унаслідок зростання мовленнєвого досвіду дитини через її спілкування з батьками здійснюється виділення константних корисних ознак фонем (усвідомлення положення органів артикуляційного апарату під час вимови певного звука в різних фонетичних позиціях) та їх узагальнення, що дає змогу стабілізувати звуковий склад мовлення, а, отже, в подальшому впізнавати фонемні образи слів у мовленні дорослих. На смисловому рівні (з 1 р. 8 міс.) встановлюється взаємозв’язок між звуковими образами слів і відповідними предметами, діями, явищами, тобто здійснюється розуміння значення цілих слів, внаслідок чого відбувається значне зростання у розвитку імпресивного мовлення (Є. Ф. Соботович, І. Е. Соботович).

До двох років дитина у нормальному онтогенезі добре розрізняє на слух усі звуки мовлення, що свідчить про достатній рівень розвитку у неї фонематичного слуху. У словах з’являються стійкі звукові заміни, що обумовлені недостатньою сформованістю артикуляційної бази звуків (тобто неправильним положенням органів мовнорухового апарату). До 2,5 років дитина вже добре диференціює слова-пароніми (чи квазіомоніми, як зазначають українські лінгвісти), що різняться акустично та артикуляційно далекими звуками (наприклад, [б] – [г]: б ілка- г ілка), артикуляційно далекими, але акустично близькими звуками (наприклад, [с] – [ш]: ми с ка-ми ш ка). У три роки дитина розрізняє пароніми, що містять артикуляційно близькі, але акустично далекі звуки (наприклад, [р] – [л]: Ма р ина-ма л ина), артикуляційно та акустично близькі звуки (наприклад, [и] – [і], [з] – [с]: д и м-д і м, ко з а-ко с а). До 4–5 років дитина диференціює всі звуки мовлення як на слух, так і у вимові.

Паралельно з розвитком фонематичного слуху у дитини формується фонетичний слух, тобто вміння сприймати та аналізувати складову структуру мовлення. Завдяки фонетичному слухові дитина впізнає фонему у різних фонетичних позиціях, виділяє з різних складових ланцюжків, у дошкільників формуються практичні звукові та морфологічні узагальнення. Фонетичний слух оцінює також спотворену вимову. Фонематичний і фонетичний слух разом формують мовленнєвий слух, який визначає правильність почутого мовлення та контролює власне.

Після чотирьох років у дітей починають з’являтися первинні навички фонематичного аналізу звукового складу слова, що є важливою передумовою опанування у подальшому писемним мовленням. Спочатку ці навички формуються з опорою на слухове сприймання слова, а згодом відбуваються вже не у зовнішньому, а у внутрішньому плані, без залучення опори на власне слухове сприймання.

З 5 років і упродовж навчання у початкових класах у дітей формуються та закріплюються вміння розрізняти голосні і приголосні, тверді та м’які, дзвінкі та глухі звуки, здійснювати частковий і повний звуковий аналіз слів, знаходити близькі за звучанням слова, пояснювати значення слів-паронімів, не допускати помилок у їх написанні.

Пароніми (від гр. para – поруч та onoma – ім’я) – це слова, близькі за своїм звучанням, але різні за значенням. За звуковим складом пароніми бувають як одно-, так і різнокореневі. Так, наприклад, однокореневі пароніми відрізняються лише суфіксами чи префіксами: консервний – пов’язаний із консервами, призначений для консервів; який виробляє консерви – консервний завод (ніж); консервований – спеціально оброблений для запобігання псуванню; те, що зберігається (знаходиться) в консервних банках – консервовані овочі (фрукти); сніговий – покритий снігом, утворений зі снігу, який несе сніг – снігові замети; сніжний – багатий на сніг – сніжна зима; враховувати – брати до уваги, зважати на щось – враховувати помилку; підраховувати – визначати наявність, кількість чогось – підраховувати прибуток. Різнокореневі пароніми відрізняються одним або кількома звуками: коледж – вищий або середній навчальний заклад – медичний коледж; котедж – невеличкий заміський житловий будинок – дерев’яний котедж; антарктичний – той, що стосується Антарктики – антарктична експедиція; арктичний – той, що стосується Арктики – арктичний холод.

За лексичним значенням розрізняють синонімічні (слимак – слизняк, притаїтися – причаїтися), антонімічні (експорт – імпорт, густо – пусто), семантично близькі (крикливий – кричущий, ніготь – кіготь) та семантично різні пароніми (ефект – афект, орден – ордер). Використання паронімів у художній літературі робить мовлення героїв яскравішим, емоційно насиченішим, створює каламбур, тобто емоційну гру слів: „Сумніваюсь, чи ти козак чи кізяк, – засміявся задоволений своїм жартом Варчук” (Михайло Стельмах).

Передумовою оволодіння фонетико-фонематичною складовою мовлення є саме розвиток слухової уваги і пам’яті, спрямованості уваги на фонологічну структуру слова, удосконалення слухового та слухо-просторового гнозису, навичок слухового контролю. З метою розвитку вищезазначених процесів і операцій нами розроблені ігрові завдання та вправи зі звуками і словами, адже саме в ігровій діяльності, під час ігор-занять, прогулянок дошкільники, починаючи з чотирьох років, оволодівають цими навичками, що допоможе їм успішно навчатися у школі та засвоювати предмети мовного циклу.

Схожі слова

Мета: Виробляти у дітей увагу до звукового оформлення слова.

Вправляти у знаходженні римованих слів.

Мовленнєвий матеріал:

Йшов грибочок на горбочок

Й зачепився за пеньочок.

Не здолав грибок горбка,

Та й лишивсь біля пенька.

***

Іній, іній срібнозорий

Ніжно вкутав осокори,

І в саду всі гілочки

Одяглися в зірочки.

***

Взяв Сергійко пиріжок

Та й подався на лужок.

Поряд біг і пес Дружок –

Поглядав на пиріжок.

Вдвох вертали із лужка,

Тільки вже без пиріжка.

***

Білка скочила на гілку,

Розгойдала гілку білка.

Погойдалась білка трішки

Та й майнула по горішки.

(В. Кравчук)

Варто самостійно добирати мовленнєвий матеріал, грати у „рими”. Це буде цікавим і корисним заняттям.

Опис вправи:

Вчитель-логопед читає вірш і пропонує дитині знайти схожі за звучанням слова.

Непосиди

Мета: Розвивати у дітей слухову увагу.

Виробляти вміння розрізняти значення слів з урахуванням зміни їх звукового складу.

Попередня робота: пояснення значення слова „непосиди”, впізнавання та розрізнення слів-паронімів (наприклад: з лива – с лива, ка с ка – ка з ка, ми с ка – ми ш ка, ш апка – с апка, Л ука – р ука, гі л ка – гі р ка і т.д.).

Спочатку слід показати дитині пару паронімічних зображень. Потім – переконатися, що дитина розуміє, де, наприклад тачка, а де качка.

Кількість картинок можна збільшувати до 4–6.

Мовленнєвий матеріал: див. Додаток В.

Опис гри:

Вчитель-логопед розповідає малюку, що є діти, які й хвилини не можуть всидіти на місці – все б їм бігати, стрибати, тому й називають їх непосидами. Повідомляє, що до цієї гри завітали звуки-непосиди. Пустуючи, вони стрибають з місця на місце, з одного слова в інше, від чого змінюється значення слів. Педагог читає вірш і пропонує дитині виправити помилки.

Схованки

Мета: Виробляти у дітей вміння виділяти та розрізняти слова, схожі за своїм звуковим складом.

Мовленнєвий матеріал:

1) простий варіант:

[И] – [У]

Із галявини синички

Несли ягоди сунички.

А шпаки у них питали:

– Де це жару ви набрали?

– То не жар, а ягідки.

Пригощайтеся, шпаки!

(В. Кленц)

[Б] – [Д]

У дворі собача будка,

В Петрика – співуча дудка.

Рекс почує звуки дудки,

Зразу вибігає з будки.

(Ю. Рібцун)

[М] – [Н]

Сом наївся досхочу:

Ситно Сому-Вусачу.

Спочиває собі Сом:

Ой, солодкий сниться сон!

(скоромовка)

[К] – [Т]

У качечки Касі

Вивелися Тасі,

Білі та жовтенькі,

Дзьобики чорненькі.

(В. Власенко)

[С] – [З]

Заплетена в Катрусі кіска.

Готова йти на пашу кізка.

Напаслась кізонька й брикає,

А поруч дівчинка стрибає.

Розвеселилась дуже кізка

І розплелась в Катрусі кіска.

(Ю. Рібцун)

[Ш] – [Ж]

Смаженю

Смажив,

Смажив

Саша, –

Замість

Смажені

В Саші

Сажа!

(скоромовка)

[ЛИ] – [Л¢І]

Написав записку Лис,

Щоб прийшов Когутик в ліс.

Бо Ведмедик довго спить

І нема кому збудить.

(Л. Куліш-Зіньків)

Їхав лис через ліс,

Поламав п’ять коліс.

Треба стати, погадати,

Скільки грошей йому дати.

(лічилка)

[Р] – [Л]

Вбрання зелене має,

Ніколи не скидає.

І хоч мала Яринка,

Вже знає: це – … (ялинка)

(В. Верховень)

2) ускладнений варіант:

[А] – [И] та [К] – [М]

Каже Килинка:

– Калинка – не малинка!

– Так, так, Килинко:

Гірка калинка!

(Г.Бойко)

[Ш] – [Ж] та [К] – [М]

Шапка, жабка,

Мурчик, Жмурчик,

Жук, павук,

Курка, Мурка,

Зіна – жмурка.

(лічилка)

[В’] – [Л¢] та [З] – [С]

Дід Олекса взяв візок

І поїхав у лісок.

Навантажив дров візок

Тих, що дав йому лісок.

(Ю. Рібцун)

[Л¢] – [Н¢] та [ЛИ] – [Л¢І]

Обережно хитрий лис

До нори вечерю ніс.

Біг додому лісом лис,

Шелестів над лисом ліс.

(Л. Андрієнко)

[ТИ] – [Т¢І] та [Н] – [Н¢]

Обгородив город весь тин.

Від тину – прохолодна тінь.

Тепер гарбуз лізе на тин,

А огірки сховались в тінь.

(Ю. Рібцун)

[МИ] – [М’І] та [Ш] – [С]

Прибігла Мишка до Мишка:

– Позич горіхів пів мішка!

Сказав Мишко до тої Мишки:

– А ти мені – медку пів миски.

(В. Лучук)

[ЛИ] – [Л¢І] та [Г] – [Н]

Під горою хвойний ліс,

За горою хижий лис.

Вкрита травами гора.

Збоку – лисяча нора.

В ній хитрюга неспроста

Від собак хова хвоста:

Як навідався в курник,

То відразу півень зник!

(В. Гринько)

[Н¢] – [Л¢], [П] – [К] та [С] – [Ж]

По рецепту на базарі

Дятел вибрав окуляри,

Натягнув собі на ніс,

Полетів трудитись в ліс.

У осінню хмуру пору

Хитрий жук зашивсь під кору,

Дятел глянув, сів на сук,

Носом тук – і згинув жук.

Ось які-то окуляри

Вибрав дятел на базарі.

(М. Стельмах)

[Н¢] – [М’] та [Г] – [Х]

З неба пада білий сніг,

А кругом лунає сміх.

Що дзвенить це? Може сніг?

Ні, – дзвінкий дитячий сміх!

(Ю. Рібцун)

[БИ] – [Б’І], [ЛИ] – [Л¢І] та [КИ] – [К’І]

Сивий бик приліг на бік –

Він удень поспати звик.

Хитрий лис прибіг у ліс,

Ковбаси з села приніс.

Кит подумав, що він кіт –

Мишу ловить на обід.

(О. Лещак, Е. Міляновський)

Якщо дитина вже вміє читати, нехай вона сама знайде, якими саме буквами різняться підкреслені слова.

Опис гри:

Вчитель-логопедрозповідає дитині, що у віршованих рядках сховалися слова, які дуже схожі між собою, і пропонує знайти їх та розповісти, що означає кожне слово, якими саме звуками вони різняться.

Щоб дитині було легше впоратися із завданням, доцільно акцентовано вимовляти слова-пароніми, особливо наголошуючи на звуках, що змінюються. Корисно буде також добирати до слова-пароніма відповідну пару, використовуючи на початкових етапах картинки, а згодом діючи лише за уявленнями.

Зазначені розвивальні ігри та вправи стануть гарною підготовчою базою для відпрацювання паронімічних пар, засвоєння їх значення та розрізнення на слух.

4.2. Ігри з кольором як засіб корекції ФФНМ у дітей середнього
дошкільного віку [*, 32]

Діти п’ятого року життя із ФФНМ, окрім вад звуковимови та недорозвитку фонематичних процесів, мають деякі відставання у формуванні лексико-граматичної складової мовлення, тому ми вважаємо, що вчителю-логопеду слід планувати свою роботу таким чином, щоб здійснювати корекцію мовлення комплексно, активізуючи усі психічні процеси.

На п’ятому році життя паралельно з активним оволодінням мовленням у процесі гри інтенсивно розвивається дитяча уява, сприймання та спостережливість. Малюк цього віку може упродовж короткого часу самостійно спостерігати за тим чи іншим об’єктом, виділяти головне, розрізняти і називати основні кольори та відтінки.

Знайомство з кольорами та відтінками у середньому дошкільному віці виступає на перший план, а тому набуті знання закріплюються під час усіх видів ігор-занять, у т. ч. й логопедичних. Пропонуємо дидактичні ігри, які на різних етапах корекційно-розвивальної роботи індивідуально може проводити як вихователь, так і вчитель-логопед[26].

Кольорові піжмурки

Мета:

Закріпити назви основних кольорів та їх відтінків.

Активізувати слухову увагу.

Формувати спрямованість уваги на фонологічну структуру слова.

Розвивати фонематичне сприймання на перцептивному рівні.

Удосконалювати граматичну будову мовлення шляхом узгодження назв кольорів із родом іменників.

Обладнання: картинки із зображенням різнокольорових предметів на позначення слів-паронімів; картки із зображенням слів-паронімів одного кольору та конфліктних:

· білий б и нт – білий б а нт, сірий танк, коричневий стіл, червоний бант, сірий вовк;

· блакитна б а б ка – блакитна п а п ка – блакитна ш апка, сіра па п ка – сіра па л ка, зелена жабка;

· чорний ж ук – чорний с ук, зелений ж ук – зелений л ук, сірий сук, сірий ключ;

· червоний р ак – червоний л ак – червоний м ак, синій м’яч, рожевий лак;

· коричнева т ачка – коричнева к ачка – коричнева к а ш ка – коричнева ч ашка, синя тачка, червона ручка;

· чорна г алка – чорна п а лка – чорна п и лка, сіра гі л ка – сіра гі р ка, зелена гірка;

· червона ма ш ина – червона м а л ина – червона к алина, жовтий коло б ок – жовтий коло с ок, синя машина;

· сіра ми ш ка – сіра м и с ка – сіра м а ска, зелена каска, коричнева шишка, червона миска;

· сіра ш апка – сіра с апка – сіра л апка, зелена жабка, синя шапка, зелена книжка;

· коричнева р ама – коричнева л а м а – коричнева ла п а, блакитна лампа, оранжева риба, блакитна рама;

· сіра ко с а – сіра ко з а, коричнева л оза – коричнева к оза, чорна коса, рожева ваза.

Мовленнєвий матеріал: слова-пароніми, що містять: а) акустично та артикуляційно далекі звуки – и–а, б–с, п–л, м–р, м–к, с–л, ж–с, ж–л, г–п, к–ч; б) артикуляційно далекі, але акустично близькі звуки – с–ш, т–к; в) артикуляційно близькі, але акустично далекі звуки – р–л; г) артикуляційно та акустично близькі звуки – б–п, ж–ш, ч–ш, с–з.

Попередня робота: називання окремих предметів та їх кольорів.

Опис гри:

Варіант 1.

Учитель-логопед викладає перед дитиною картку і розповідає: „Різнокольорові слова запросили гномика Ау пограти з ними у піжмурки. Вони швиденько розбіглись і поховались хто куди. Деякі слова були однакові за кольором і схожі за звучанням, тому їх важко було знайти. Допоможи гномику Ау знайти слова, які я назву. Покажи, де червоний мак. А де червоний рак?”.

Варіант 2.

Учитель-логопед викладає на стіл одну картинку і пропонує серед інших знайти відповідну паронімічну пару.

Розповідь учителя-логопеда: „Гномик Ау вибрав одну картинку, а знайти пару ніяк не може, адже він знає, що їх назви мають бути дуже схожими між собою”. (Вчитель-логопед першу пару картинок підбирає самостійно)

У Країні Кольорів

Мета:

Закріпити назви основних кольорів та їх відтінків.

Автоматизувати та диференціювати вимову звуків різних фонетичних груп.

Формувати навички слухового контролю.

Збагачувати словник.

Розвивати граматичну будову мовлення шляхом узгодження назв кольорів із числом та родом іменників.

Обладнання: площинні будиночки, у віконечках яких можна побачити предмети одного кольору, в назвах яких наявні однакові звуки.

Мовленнєвий матеріал:

· на етапі автоматизації:

[Б]: б лакитний Лю б ин б ерет, б лакитні б рудні чо б оти, б лакитний Б орисів ком б інезон, б лакитна б а б ка;

[З]: з елений во з ик, з ла з елена з мія, з ручний з елений комбіне з он, величе з ний з елений гарбу з, з елена про з ора ва з а, з елений з алі з ний парово з ик, з апашна з елена з елень, з елена ло з а, з елений Телепу з ик;

[С]: с иня ве с ела с какалка, с ині ве с няні пролі с ки, с иня с портивна с умка, пухна с тий с иній с ветр, с ині ла с ти і ма с ка, с иній пило с о с, с иня пла с тма с ова ми с ка, с иня с муга с та с орочка, с иня ка с труля;

[С]: с кляне с алатне нами с то, с віжа с алатна капу с та, кори с ний с алатний с алат, с алатна с ерветка, с алатна гу с ениця, с вяткова с алатна с катертина, с алатний по с уд, с алатні с андалі, с алатний кіо с к;

[Ч]: кори ч невий Ч ебурашка, кори ч неві пан ч охи, вели ч езна кори ч нева ч ерепаха, сма ч не кори ч неве пе ч иво, ч истий кори ч невий гле ч ик, кори ч нева ч епурна ка ч е ч ка, вели ч езний кори ч невий ч емодан, кори ч нева ка ч алка, зру ч ні кори ч неві ч оботи;

[Ч]: вели ч езний ч ервоний м’я ч, ч ервоні порі ч ки, ч ервоний обру ч, ч арівна ч ервона квіто ч ка, ч удові ч ервоні ч ерешні, сма ч ні ч ервоні полуни ч ки, ч ервона ч етвірка, зру ч ні ч ервоні ч ереви ч ки;

[Ч]: ч орна ч айна ч аше ч ка, ч орний клю ч, ч орна зру ч на сумо ч ка, ч орний га ч е ч ок, сма ч ні ч орні ч орниці, незви ч айний ч орний ч айни ч ок, ч орна та ч ка, невели ч кий ч орний ч емодан ч ик, ч орний вели ч езний ч овен;

[Ж]: ж овте мере ж ивне ж абó, ж овтий ж овток, пова ж ний ж овтий ж ук, ж овті ж олуді, ж овте ведме ж а, ж овта ж ирафа, ж овта ванта ж івка, ж овте ж ито, ж овта стру ж ка;

[Ж]: а ж урний ро ж евий аба ж ур, ро ж евий кру ж ечок, ро ж ева ло ж ка, ро ж евий папу ж ка, ро ж евий а ж урний д ж емпер, ро ж еві босоні ж ки, ро ж ева пі ж ама, ні ж ні ро ж еві ж ор ж ини, ро ж ева кру ж ка Ж анни;

[Ж]: оран ж евий ж илет, оран ж ева кни ж ка, молоді ж ні оран ж еві босоні ж ки, оран ж еві ри ж ки, оран ж евий ж акет, оран ж еві но ж иці, оран ж еві ли ж і, оран ж еве ж еле, оран ж ева ж уйка;

[Л]: кис л е зе л ене яб л уко, зе л ені л ипові л источки, зе л ений пена л, ма л енька зе л ена я л инка, зе л ений п л ащ;

[Л]: бі л а е л ектроп л ита, бі л ий го л уб, бі л а б л узка, бі л а бі л изна, бі л ий козе л;

[Л]: са л атний те л ефон, са л атна моча л ка, са л атні ко л готи, ве л икий са л атний к л убок, п л астмасова са л атна виде л ка, те п лий са л атний ха л ат;

[Л]: фіо л етовий к л убок, фіо л етові с л иви, п л астмасовий фіо л етовий пена л, спі л ий фіо л етовий бак л ажан, легкокри л ий фіо л етовий мете л ик, ма л енькі фіо л етові фіа л ки;

[Л]: б л акитна л ампа, б л акитна футбо л ка, б л акитне п л аття, б л акитне ми л о, б л акитні ко л готи;

[Р]: о р анжева ху р ма, о р анжевий г р ебінець, о р анжеві аб р икоси, пе р истий о р анжевий га р буз, х р умка о р анжева мо р ква, о р анжева мо р ська р иба, о р анжевий пе р сик, о р анжевий чо р ноб р ивець, о р анжевий манда р ин;

[Р]: сі р ий р огатий ба р ан, к р асива сі р а ку р тка, сі р ий з р учний бе р ет, сі р е від р о, сі р ий па р кан, сі р ий го р обчик;

[Р]: з р учні р ожеві р укавички, а р оматна р ожева т р оянда, з р учний р ожевий фа р тушок, к р угла р ожева се р ветка, І р инчин р ожевий са р афан, аква р ельна р ожева фа р ба, р ожевий п р озо р ий ша р ф, р ожеве по р ося, р ожева к р асива жо р жина;

[Р]: чо р ні шо р ти, гі р ка чо р на р едька, чо р ний к р іт, гост р ий чо р ний к р юк, чо р ні ку р и, ко р исна чо р на смо р одина, чо р ний во р он, чо р на пантера, чо р ний ша р ф, чо р ний г р ак, чо р на хма р а;

[Р]: че р воний помідо р, че р воний п р апо р ець, че р вона р акета, р озквітла че р вона т р оянда, гост р ий че р воний пе р ець, к р асива че р вона го р обина, ва р ений че р воний р ак, от р уйні че р воні мухомо р и, че р воний т р акто р;

[Р]: тве р дий ко р ичневий панци р че р епахи, ко р ичневі шка р петки, ши р окий ко р ичневий р емінь, ко р ичневий по р тфель, ко р ичневі г р иби, ко р ичнева ка р топля, ко р ичнева че р епаха, ко р ичневі шо р ти, ко р ичнева к р уто р ога ко р ова, ко р ичневий к р аб.

· на етапі диференціації:

[Б] – [П]: б лакитне п лаття, б лакитна п а п ка, б лакитний п арашут, б лакитне п альто, б лакитний п отяг, б лакитний п а п уга;

[Ф] – [Ф′]: ф іолетові ф локси, ф іолетова ф ірмова ф утболка, ф іолетовий Ф росин ф артушок, ф іолетова ф арба, ф іолетовий теле ф он, ф іолетовий порт ф ель Ф едькá, ф іолетова ко ф та, ф іолетовий сара ф ан;

[Ф′] – [В]: ф іолетовий в иноград, ф іолето в а в аза, ф іолетовий ди в ан, ф іолетові сли в и, ф іолетовий в озик;

[К] – [Т]: к оричневі т уфлі, к оричнева т абуре тк а, к оричневий т ри к у т ни к, к оричнева т аріл к а, к оричневий т ан к, к оричневе т еля;

[К] – [Х]: к оричневий х алат, к оричнева х уст к а, к оричневий х овра х, к оричневий х рущ, к оричнева му х а, к оричневий фарту х;

[К] – [Г]: к оричневий г лечик, к оричневий г орщи к, к оричневий г оробець, к оричневий г риб, к оричневі г раблі;

[С] – [С′]: с ильний с ірий с лон, с іра с коворідка, с ердитий с ірий гу с ак, с ірі с портивні кро с івки, с іра с онна с ова, с ірий но с оріг, с ірі с ходи, ве с елий с ірий пе с ик, с ірий о с лик;

[С′] – [Ш]: с іра ш апка, с іра ш уба, с ірий ш арф, с ірі ш тани, с іра ми ш а, с іра ма ш ина, с іра ми ш ка;

[С′] – [Ч]: с ірі о ч і, с ірі ч еревики, с ірий ч айник, с ірий ч а с ник, с іра ч апля, с ірий ч овен;

[С′] – [ШЧ] (ШЧ’): с ірий я щ ик, с ірий пла щ, с іре щ еня, с ірі щ ипці, с ірий щ ур, с іра щ ітка, с іра я щ ірка;

[З] – [С]: з елена с умка, з елена гу с ениця, з елений пило с о с, з елений с амо с кид, з елене нами с то, з елена с катертина, з елена с ерветка, з елений с ветрик;

[З] – [Ц′]: з елений гребіне ц ь, з елений пере ц ь, з елені олів ц і, з елені рукави ц і, з елений прапоре ц ь, з елена гусени ц я;

[З] – [Ж]: з елений ж ук, з елена ж аба, з елена пі ж ама, з елений ж олудь, з елений ж илет, з елена кни ж ка;

[Ж] – [Ш]: ро ж ева ш ип ш ина, ро ж ева ш апка, ро ж еві ш палери, ро ж еві ш карпетки, ро ж еві ш орти, ро ж евий ш арф;

[Ч] – [Ц′]: ч ервоний прапоре ц ь, ч ервоний оліве ц ь, ч ервоний пере ц ь, ч ервона полуни ц я, ч ервона мильни ц я, ч ервона супни ц я, ч ервона пере ч ни ц я;

[Л] – [Л′]: зе л ена цибу л я, зе л ена квасо л я, зе л ений о л івець, п л астмасова зе л ена л ійка, зе л ена па ль ма, зе л ений капе л юх;

[Л] – [Л′]: бі л осніжні конва л ії, бі л а л і л ея, бі л а л ітня б л узка, бі л а пості л ьна бі л изна, ве л икий бі л ий хо л оди л ьник, бі л а ма ль ва, бі л а п л яшка;

[Л] – [Л′]: насті л ьна са л атна л ампа, са л атний а л ьбом д л я ма л ювання, са л атна ко л яска, са л атна ск л янка;

[Л] – [Л′]: фіо л етовий о л івець, чо л овічий фіо л етовий капе л юх, фіо л етова л ійка, фіо л етове па ль то;

[Л] – [Л′]: ве л икий б л акитний л ітак, б л акитне б л юдце, б л акитна п л астмасова л інійка, б л акитний п л яжний капе л юх, б л акитна парасо л ька;

[Л] – [Р]: б л акитний ко р аб л ик, б л акитна р ибка, б л акитний па р оп л ав, б л акитний к р уг;

[Р] – [Р′]: сі р ий куче р явий ба р ан, сі р і хма р и, з р учні сі р і че р евики, сі р ий носо р іг, сі р ий р юкзак;

Опис гри:

Вчитель-логопед розповідає дитині: „У Країні Кольорів у різнобарвних будиночках жили-були фарби. Якого кольору була фарба, такого кольору був і будиночок, та предмети, що знаходились у ньому”.

Варіант 1.

Учитель-логопед викладає перед дитиною площинний будинок, у віконечках якого видно предмети одного кольору, запитує: „Як ти думаєш, якого кольору фарба живе у цьому будиночку?” (Синя) Як ти здогадався? (Фарба розфарбувала кожен предмет у синій колір) Я називатиму картинку та її колір, а ти показуй її та повторюй за мною”. (С иня с умка, с иня ка с труля, с иній с ветр тощо).

Варіант 2.

Зображені предмети та їх колір дитина може називати самостійно.

Варіант 3.

Вчитель-логопед може називати кольори та зображення неправильно, а дитина повинна виправити його.

Барвистий маскарад

Мета:

Закріпити назви основних кольорів та їх відтінків.

Формувати навички словотвору.

Обладнання: предметні картинки та картки різних кольорів.

Мовленнєвий матеріал: малина – малиновий, чорниця – чорний, абрикоса – абрикосовий, пісок – пісочний, салат – салатний, бузок – бузковий, молоко – молочний, шоколад – шоколадний, лимон – лимонний, фіалка – фіалковий, оливки – оливковий, буряк – буряковий, кора – коричневий, волошка – волошковий, морква – морквяний, кава – кавовий, болото – болотний, горох – гороховий, вишня – вишневий, трава – трав’яний.

Попередня робота: а) пояснення значення слова „маскарад”; б) розгляд предметних картинок, називання їх, повторення за вчителем-логопедом назв кольорів у співвіднесенні з предметом.

Опис гри:

Варіант 1.

Учитель-логопед розповідає, що діти вирішили влаштувати маскарад і готували різноманітні костюми до свята. Дівчатка вибрали для себе костюми квітів. Надійка була Фіалкою. Костюм у неї був фіалкового кольору. Оленка була Волошкою. Якого кольору костюм був у Оленки? (Волошкового) У Оксанки був костюм Бузку. Якого він кольору? (Бузковий)

Варіант 2.

Вчитель-логопед розповідає, що у вихідний день діти з мамами пішли у кафе. Там вони вибрали собі різні ласощі. Миколка попросив сік із вишень. Якого кольору був сік? (Вишневий) Тетянка замовила желе із абрикосів. Якого кольору було желе? (Абрикосове) Олесі подобаються цукерки із шоколаду. Якого вони кольору? (Шоколадні) Максимкові до вподоби морозиво із малиною. Якого воно кольору? (Малинове) Подумай і назви, які „смачні” кольори ти ще знаєш” (лимонний, молочний, салатний тощо).

Як сказати краще?

Мета:

Закріпити назви основних кольорів та їх відтінків.

Визначити рівень сформованості лексичної поєднуваності слів.

Розвивати граматичну будову мовлення шляхом узгодження назв кольорів із числом та родом іменників.

Обладнання: картки із зображенням предметів, які можна об’єднати в пари за кольором.

Мовленнєвий матеріал: карі очі – коричневі черевики, сивий дідусь – сизий голуб, рум’яні щічки – червоні капці, руда білка – оранжева морквина.

Попередня робота: розгляд картинок, називання зображених предметів та їх кольорів.

Опис вправи:

Вчитель-логопед пропонує дитині розглянути картку, назвати пару предметів, запитує: „Як сказати краще: карі очі чи коричневі очі? Карі черевики чи коричн