Методи вивчення стану мовленнєвого розвитку дошкільника

Аналіз рівня сформованого мовлення полягає у з'ясуванні триманого кількісного і якісного мовленнєвого матеріалу під час занять із навчання мови і розвитку мовлення, а також у нестимульованому спілкуванні впродовж дня (ігрова діяльність, самостійна художня діяльність, спілкування з однолітками, невимушені бесіди і дорослими тощо).

Передусім слід вивчити нестимульоване мовлення дітей молодшого, середнього і старшого дошкільного віку, а саме: стан мовленнєвого розвитку кожної дитини, - і скласти загальну характеристику мовлення дітей певної групи. Головною умовою оцінки мовленнєвого розвитку є досягнення контакту з дитиною.

Необхідно враховувати, що кожна дитина має свій особливим, унікальний шлях мовленнєвого розвитку, який може зовсім не збігатися і розвитком мовлення інших дітей.

Оцінка стану розвитку мовлення дитини охоплює:

- збирання інформації (спостереження за мовленням дитини, аналіз відповідей, продуктів дитячої діяльності, бесіди з батьками, обстеження життя в родині тощо);

- реєстрацію отриманих даних;

- інтерпретацію отриманих результатів.

Вивчення мовлення дітей не слід обмежувати одним метолом. Під час проведення діагностики необхідно домогтися, щоб вивчення було повним, досконалим і дійовим завдяки застосуванню різних методів, об'єднаних у систему, що дозволяє у звичних умовах поведінки і діяльності дитини всебічно виявити стан її мовленнєвого розвитку (використати спостереження, бесіди, доручення).

Методи вивчення мовлення дитини: спостереження, бесіда, метод доручень, аналіз мовлення батьків,рідних дитини.

 

Ці методи вивчення мовлення дитини цілком доступні кожному вихователю, що в подальшому дає змогу залучити достатню кількість дітей до обстеження.

- Спостереження як метод дослідження є цілеспрямованим сприйманням певного педагогічного явища, завдяки якому педагог (дослідник) отримує конкретні фактичні матеріали або дані. У сучасній науці єдиного погляду на класифікацію видів спостережень не існує. На нашу думку, найбільш доцільною для вирішення питань діагностики мовлення дітей буде класифікація на основі типу зв'язку дослідника з об'єктом вивчення, а саме: безпосередні, опосередковані, відкриті і закриті спостереження.

Спостереження сприяє вивченню мовлення дитини за різних обставин її життя: на прогулянці, у грі, на заняттях тощо. Істотним моментом в його організації е складання плану, в якому передбачається. що і як слід спостерігати, а також фіксуються мовленнєві явища, що спостерігаються.Для цього пропонується робити точні й докладні записи про поведінку та дії дітей. Висловлювання фіксуються у спеціальному протоколі (час, місце, ситуація), застосовуються також технічні засоби.

Спостереження за мовленням дітей буде ефективним, якщо проводиться систематично, планомірно і цілеспрямовано впродовж тривалого часу, а помічені факти мовленнєвої поведінки і діяльності дитини дістають пояснення з розкриттям причин, що призвели до певних вал, а також визначаються шляхи мовленнєвого впливу.

- Бесіда є допоміжним методом вивчення мовлення дитини. Нею користуються, щоб з'ясували рівень мовленнєвого розвитку, ставлення дитини до різних явиш дійсності, до інших дітей, їхніх учинків тощо.

Діагностування стану мовлення повинно проводитися в години, відведені режимом дошкільного навчального закладу для самостійної діяльності дітей у груповій кімнаті й на прогулянці, а саме: з 9 год. 45 хв. до 12 год., з 15 год. 30 хв. до 17 години.

 

Запис результатів може проводитися одночасно двома-трьома особами (вихователь, методист, студенти педагогічного училища та ін.). які впродовж спостереження докладно фіксують мовлення

дітей.

Потім отримані записи зіставляються і на їхній основі складається протокол обстеження. Спостереження одночасно декількома особами дає змогу одержати більш об'єктивні дані.

Пропонуємо приклад протоколу для заповнення дорослим під час спостереження за дитиною.

 

 

Протокол №

 

Дошкільний навчальний заклад № місто (село,смт.)

район область

Дата обстеження

Прізвище та ім’я дитини

Вік: роки(років) міс. днів.

Вид діяльності дитини під час обстеження мовлення дорослим (гра або будь-яка продуктивна діяльність, описати ситуацію, в якій проводиться реєстрація мовлення)

 

 

Початок спостереження (вказати час, хв.) год. хв.

Час закінчення спостереження год. хв.

Запис нестимульованого мовлення дитини:

 

Підпис педагога (іншої особи), який проводить спостереження

Наведемо експериментальні дані (13). отримані нами під час спостереження за нестимульованим мовленням дітей дошкільного віку (таблиця І).

 

 

Таблиця І

Кількісні показники вживання категорій слів дітьми дошкільного віку (%)

 

Вік/ Категорії слів	Молодший дошкільний вік	Середній дошкільний	Старший дошкільний вік
вік	6 рік	7 рік
іменники	29.75	30,0	39.5	40,7
дієслова	30,05	30,2	21,3	20.42
прикметники	0,7	1.1	1.7	1,77
числівники	0.9	1,3	1.5	1.57
займеники	12,2	12,7	12,9	13,0
дієприкметники	0.08	1.1	1.3	1,37
дієприслівники	не зафіксов.	0,1	0.2	0,23
прислівники	5.25	5,7	5,9	6.1
прийменники	5.12	5.5	5,7	5.77
сполучники	2.6	3.0	3,1	3,17
частки	5.15	5.1	5,2	4,7
вигуки	7,08	3.2	1.1	0,8
зв'язки	0,58	0.4	0.3	0.2
модальні слова	0,54	0.6	0.3	0,2

 

Як видно з таблиці 1. кількісний склад аналізованих категорій слів (іменники, прикметники, дієслова тощо) е достатньо строкатим. Так, якщо іменники та дієслова становлять майже третину вживаних; дітьми частіш мови, то прислівники - тільки 5,7% выд загальної кількості.

Аналіз кількісного складу прикметників під час нестимульованого мовлення довів низький відсоток їхнього вживання дітьми.

Так, дітьми молодшого віку було вжито 0,7% прикметників від загальної кількості вживаних слів піл час нестимульованого мов­лення, тоді як дітьми середнього дошкільного віку - 1,1 % і відповідно дітьми шостого і сьомого року — 1,7% і 1.77%. Зазначимо також різницю за віковими показниками: у молодшому віці вживання прикметників складає 0,7%, у середньому - 1,1%, відповідно шостий і сьомий роки - 1,7% і 1,77%. У відсотковому відношенні приріст прикметників до сьомого року складає 62,15%, тоді як кількість дієслів починає зменшуватися. Для порівняння наведемо дані щодо дієслів: у молодшому віці вживання дієслів в мовленні складає 30,05%, у середньому - 30,2%. Діти шостого і сьомого років життя відповідно- 21,3% і 20,42%.

О Зауважимо, що зроблений аналіз кількості вживаних частин мови в мовленні дпей дошкільного віку, за даними різних авторів (Аркін Ю.Л., Підгорім Н.І., Stern C. und Stern W. тощо) є достатньо розбіжним. Звісно, розбіжності в показниках лише свідчать про відсутність ґрунтовних досліджень мовлення дітей на великій статистичній вибірці, а також про те, що до сукупної вибірки подаються лише дані стану мовлення дітей, охоплених суспільним дошкільним вихованням, тобто тих, із ким проводилася спеціальна робота з розвитку мовлення.

Результат нашою дослідження засвідчили наявність прикмет­ників у мовленні дітей усіх вікових категорій. Однак у мовленні дошкільників зафіксовано лише якісні прикметники на позначення зовнішньої форми предметів (величина, розмір, колір). Молодші дошкільники та діти середнього віку (найчастіше в ситуаціях нестимульованого мовлення) використовували екстралінгвальні засоби (міміку, жести), ігноруючи мовленнєве спілкування (особливо це було помітно в мовленнєво пасивних дітей).

На наш погляд, обстеження стану мовлення дитини дошкіль­ного віку без урахування обсягу її лексики неможливе. Ось чому кількість запропонованого дитині мовленнєвого матеріалу повинна бути більша, ніж потім обчислюється.

Обстеження мовлення дітей ґрунтується на загальних і лінгводидактичних принципах діагностики.

Основні методологічні принципи які слід використовувати під час діагностики: комплексний підхід і цілісний, системний аналіз.

 

- По-перше. комплексний підхід.

Це вимога всебічного вивчення та оцінки мовленнєвої діяльності дитини дошкільного віку різними спеціалістами (вихователем, психологом, методистом).

Досягнення такого рівня оцінки можливе у структурі спеціально організованого дослідження, яке дозволяє здійснити обмін діагностичною інформацією, відпрацювати оптимальні методи і прийоми професійної взаємодії (як корегування, так і подальшого розвитку мовлення).

- По-друге, взяти до уваги цілісний, системний аналіз. Відомо, що розвиток мовлення дитини дошкільного віку тісно пов'язаний із такими психічними процесами, як сприймання різної модальності, пам'ять, мислення тощо. Залежно від швидкості формування того чи іншого психічного процесу різниться й діапазон індивідуальних відмінностей у мовленнєвому розвитку. Так, у дитини може опізнюватися формування звуковимови, проте випереджати словниковий запас (як активний, так і пасивний), бути наявні аграматизми тощо. Зважаючи на це, діагностичні методики повинні передбачати дослідження різних рівнів мови (фонетичний, лексичний, граматичний, синтаксичний).

- Ще одним принципом, який слід враховувати, є принцип динамічного вивчення. Цей принцип грунтується на сформульованому Л С. Виготським положенні про загальні закономірності розвитку дитини і завданнях актуальної та ближньої зони розвитку. Спираючись на ці положення, нами розроблено методику співвідносного а налічу, завдяки чому можна дійти висновків про ефективність (або навпаки) мовленнєвого вилину.

 

Ми розрізняємо діагностику як загальний підхід і діагностування як процес (складову частину) практичної педагогічної діяльності.

 

 

Діагностика мовлення дитини - не прояснення всіх обставин перебігу дидактичного процесу, достеменне визначення його ре­зультатів. У нашому розумінні діагностування мовленні ваго розвитку дитини дошкільного віку повинно охоплювані контроль, перевірку, оцінювання, накопичення статистичних даних, їхній аналіз, вияв динаміки» тенденцій ї закономірностей та прогнозування подаль­шого мовленнєвого розвитку.

З метою оцінки стану мовлення дітей молодшого, середнього та старшою дошкільного віку використовують кількісний метод обробки даних проведеної діагностики.