Валідність і надійність вимірювань результатів діагностичного обстеження дітей дошкільного віку.

 

Валідність і надійність це головні поняття освітнього ви­мірювання, їх розрізнюють як перші два стандарти, за якими визначають адекватність, і це не випадково. Результати педагогічних досліджень, яким бракує валідності та надійності, будуть не точними, незалежно від вибірки (кількості обстежених), зібраних даних і їхньої інтерпретації. Кожен методист дошкільного навчального закладу, який переймається вимірюванням, а саме - діагностуванням дітей, повинен проаналізувати ці два поняття.

Поняття валідності і надійності мають певний спектр застосування.

Валідність (з англійської - дійсний, придатний, що має силу) комплексна характеристика методики (тесту), що охоплює відомості про галузь досліджуваних явиш і репрезентативності діагностичної процедури за відношенням до них |5|.

У психологічній діагностиці вигідність — обов'язкова і найважливіша частина відомостей про діагностичну методику, яка передбачає дані про ступінь узгодженості результатів діагностування з іншими відомостями про досліджувану особу, одержаними з різних джерел (теоретичні очікувань, спостереження, експертні оцінки, результати інших методик, достовірність яких встановлена, тощо) [5]. Валідність описує також конкретну спрямованість діагностичної методики (контингент випробовуваних за віком, рівнем освіти (для дорослих), соціально- культурною приналежністю тощо) і ступінь обгрунтованості виснов­ки у конкретних умовах застосування діагностики.

У сукупності відомостей, що характеризують валідність діагностичної методики, міститься інформація про адекватність застосо­ваної діагностичної методики. У поняття валідність входить також не лика кількість найрізноманітнішої інформації про застосовану діагностичну методику. Різні категорії цих відомостей і способи їхнього отримання утворюють типи валідності.

Діагностична (конкурентна) валідність відбиває здатність методики диференціювати випробовуваних за ознакою, що вивчається. Аналіз діагностичної валідності має відношення до встановлення відповідності показників реальному стану особливостей мовленнє­вого розвитку дитини-реципієнта на момент обстеження.

Прикладом визначення цього типу валідності може бути дослі­дження за методом контрастних груп. Так, проведення діагностичного обстеження дітей старшого дошкільного віку, що навчалися за експериментальною програмою, і їхніх однолітків з контрольної гру­пи, може виявите глибокі кількісні та якісні відмінності у виконанні дітьми завдань. Ступінь надійності диференціації дітей першої і другої груп за даними тесту буде характеристикою діагностичної валідності оцінки мовленнєвого розвитку, що одержана за допомогою пропонованої методики.

Валідність якогось інструменту вимірювання в конкретній ситуації передбачає його використання за призначенням. Безсумнівно, якщо задіяна діагностична методика не є відповідною, значущою або корисною, то будь-які висновки на її підставі викликатимуть сумнів, її найімовірніше будуть неадекватними чи навіть повністю хибними.

Надійність стосується точності і чіткості вимірювання певної характеристики.

Отже, якщо валідність певної діагностичної методики передбачає її використання за призначенням, то надійність зумовлена точністю вимірювання. Так. діагностична методика може відзначатися високою надійністю, але не бути валідною.

Наприклад, вимірювання зросту дитини середнього дошкільного віку. безперечно, надійне (тому що вимірюємо його і високою точністю)! але зовсім не валідне, коли йдеться, скажімо, про вимірюванні зросту дитини молодшого шкільного віку (застосовуються одні й ті ж показники). Надійність - важлива, але недостатня умова валідності.

Рівень участі (вибірка) має значення, коли досліджується певний контингент дошкільників, а саме - намагаються оцінити успішність кожної дитини за низкою характеристик.

Головне завдання педагога - оцінити успішність дітей певної вікової групи за кількома характеристиками. Чільна мета такого дослідження - оцінити успішність дібраної групи дошкільників з конкретного] напряму роботи (розділу програми тощо).

Аби успішно виконати діагностичне обстеження, треба мати валідні та надійні діагностики з нього розділу програми, а також належная вибірку (кількість) дітей. Відповідність дібраної групи визначаємо за способом її формування (випадкова вибірка) і розміром

Рівень участі, тобто частка дітей початково дібраної групи, які фактично взяли участь у діагностуванні, головний показник відповідності. Теоретично будь-який рівень участі, нижчий за 100%, робить результати діагностування необ'єктивними. Безперечно, більш упередженість спричинить рівень 40%, а не. скажімо, 95%, але слід орієнтуватися на рівень 80% і вище. Отже, за умов незмінності решти чинників, дослідження із високим рівнем участі реципієнтів дадуть точнішу оцінку обраної групи, ніж дослідження з низьким рівнем

Проблема надійності та рівня участі дітей у діагностичному обсте­женні досить складна. Доведено, що незалучення деяких дітей вікової групи до обстеження стає причиною необ'єктивності, і тут не допо­може ні висока валідність, ані надійність діагностичної методики

Зауважимо, що діагностичні методики, що застосовуються в дошкільних навчальних закладах, можуть охоплювати велику кіль­кість досліджуваних (високий рівень участі), але мати низький рівень надійності, тому то не дають правдивих результатів на індивідуальні йому рівні.

У процесі складання схеми проведення діагностики пропонуємо керуватися розробленими, модифікованими й адаптованими методиками з'ясування рівнів розвитку мовлення дитини.

Отже, діагностичні методики, які пропонуються для використання педагогами. повинні мати високий рівень валідності (використання за призначенням), надійності (точність або чіткість вимірювання) за умов високого рівня участі (вибірки) реципієнтів.

 

 

Передусім параметрами, тобто величинами, що характеризують основні якості процесу і зберігають своє постійне значення. Про­ілюструємо зазначене прикладом обстеження рівня сформованості граматично правильного мовлення в дітей дошкільного віку. Для вирішення цього завдання можна обрати: словозміну, формотворення, словотворення. До кожного параметра виокремлюється необхідна кількість критеріїв, тобто ознак (мірил), взятих за основу класифі­кації. за якими і здійснюється обстеження.

Критерії і способи обстеження необхідно уніфікувати як для одержання порівняльних результатів, так і для досягнення необхідної єдності під час опису цих результатів. Дія нас важливо, не втрачаючи інформації, виявити найбільш значущі критерії, тому що під час статистичної обробки фактичних даних надмірна інформація (за конкретним завданням) викривляє результат, який очікується.

Пропонуємо ввести 5-бальну систему оцінювання результатів як загального мовленнєвого розвитку дитини, так і рівня сформованості мовлення.

За умов правильного виконання п'яти завдань дитина одержує: 5 балів, тобто 1 бал за кожне завдання. Кожна діагностична методика складається із трьох серій завдань.

Якщо дитина правильно виконала всі завдання, то вона може одержати 15 балів, а за правильне виконаюся чотирьох задіяних методик - 60 балів. Гак само можна розробити інші діагностичні методики.

Так, показники визначення рівня розвитку мовлення можуть мати такий вигляд:

високий рівень (5 балів) - дитина самостійно виконує всі запропоновані їй завдання;

достатній рівень (4 бали) - дитина 3 завдання виконує самостійно, інші - після уточнень з боку дорослого;

середній рівень (3 били) — дитина самостійно виконує 2 завдання, 1 - після уточнень з боку дорослого;

рівень нижнє середнього (2 бали) - дитина виконує 1 завдання самостійно, потребує уточнень з боку дорослого перед виконанням інших 4 завдань;

низький рівень (1 бал) дитина завдання самостійно не виконує, потребує уточнень з боку дорослого перед виконанням інших завдань; критичний рівень (0 балів) - відмова від виконання завдання. Отже, можна одержати максимально об'єктивні дані. З цією метою рівень стартових характеристик (тобто рівень мовлення конкретної дитини) оцінюється як критичний - 0-й рівень, низький - 1 -й рівень, нижче середнього - 2-й рівень, середній - 3-й рівень, 4-й рівень - достатній, 5-Й рівень - високий.

Такс ранжирування дозволить у подальшому відстежити проміжні та прикінцеві результати методики і побачити динаміку мовленнєвого розвитку дітей вікової групи.

Розроблена нами методика обстеження рівня розвитку мовлення дітей дошкільного віку с комплексною щодо діагностування мовленнєвої функції дитини.

Позитивні моменти, які фіксуються під час проведення діагностичних зрізів

 

 

По-перше, будь-який застосований діагностичний зріз дає можливість сукупно діагностувати сформованість різних сторін мовлення, різних рівнів внутрішнього мовленнєвого механізму при породженні мовлення. В основі запропонованої нами методики теоретична модель мовленнєвої комунікації Т.М.Ушакової, яка дозволяє бачити, що формування граматичного оформлення словосполучення або речення відбувається в ланці внутрішнього мовлення і передбачає роботу всіх ланок мовленнєвого механізму.

По-друге, запропонована методика може бути використана як діагностичний інструмент при визначенні вікових характеристик розвитку мовлення дитини дошкільного віку, яке, згідно з діяльнісним підходом, розглядається як спосіб комунікативної діяльності.

По-третє, методика діагностування може бути використана для оперативного обстеження дитини дошкільного віку з мстою з'ясу­вання ступеня і рівня сформованої граматичної будови мовлення.

Нарешті, методика дає можливість визначити рівень сформованості мовленнєвої активності дитини і здатності до ініціативної творчої роботи із запропонованим висловлюванням, до креативного розгортання внутрішнього задуму в зовнішнє висловлювання, до вміння передавати думку за допомогою екстралінґвальних засобів спілкування, до відбору найточніших мовних засобів для креативного відтворення запропонованого мовленнєвого матеріалу, л також здатності дошкільника діяти самостійно, ініціативно, без підказок, навідних запитань, пауз тощо. На думку Л.М.Паламар, сформованість мовленнєвої активності в дитини е свідченням творчого оволодіння відповідними знаннями та вміннями, що є запорукою успішного становлення в подальшому мовної особистості, тобто особистості, то виявляє високий рівень мовної і мовленнєвої компетенції [17].

Суттєвим є те, що під час індивідуального діагностування (в ситуа­ціях стимульованого мовлення) дитина виконує завдання за допомогою дорослого. Зауважимо, що слід передбачити особливий вид допомоги, коли педагог з'ясовує, що дитина не може виконати сама, але робить за допомогою дорослого. Саме така форма пропонування завдань дає можливість з'ясувати не тільки рівень, на якому знаходиться дитина, іде й що може вона зробити за допомогою дорослого, тобто окреслиш юну "найближчого розвитку" (за Л.С.Виготським) |6|.

За результатами діагностування можна дійти висновку і про такий важливий компонент, як научуваність, тобто здатність до практичного засвоєння правій граматики у спілкуванні з дорослим, схильність дитини до допомоги та швидкість засвоєння нових способів дій.