Тендерні відмінності у формуванні граматично правильного мовлення дошкільників

Термін "тендер" у психології розглядається як соціально-біологічна характеристика, за допомогою якої дасться визначення "чоловік" і "жінка". На думку відомого психолога Є.П.Ільїна, термін "гендерний" доречно використовувати для пояснення соціокультурних відмінностей. Тому під час інтерпретації отриманих нами результатів дослідження будемо використовувати термін гендерні відмінності розуміючи соціальний статус і соціально-психологічні характеристики особистості дитини дошкільного віку, які дійсно пов'язані зі статтю, але виникають лише під час взаємодії (спілкування оточуючими (дорослими, однолітками тощо).

Щодо ґрунтовних пояснень тендерних відмінностей між хлопчиками і дівчатками дошкільного віку, то досліджень із цієї проблеми, жаль, недостатньо. Дослідження рівнів вербального і невербального інтелекту, а також мовленнєво-мисленнєвих функцій в дітей 6-7 років стверджує вірогідність вищого рівня у дівчаток. Показник розвитку мовленнєво-мисленнєвих функцій складає: у хлопчиків - 74,9,у дівчаток - 81,3. Заданими Т.П.Хризман, у мовленні дівчаток старшого дошкільного віку зафіксовано 85% іменників, тоді як у хлопчиків дієслівні форми презентовано 18%, а в дівчаток - 8%. Інші показ; мають місце і під час уживання дошкільниками прикметників (дівчаток і 4% хлопчиків).

Психологи наводять аргументовані докази відмінностей просторовому мисленні, які зумовлені тендерними особливостями. Так, хлопчики шести років краще конструюють тривимірні об'єкти Пояснення цього факту можна знайти в дослідженнях психофізіологів щодо спеціалізації правої півкулі мозку відносно просто - функцій, яка у хлопчиків формується до 6 років, а в дівчаток набагато пізніше. На думку В.С.Мухіної, велике значення в утворенні уявлення щодо просторових відношень між предметами та в оволодіння вміннями їх визначати має продуктивна діяльність Форму-' уявлень про простір тісно пов'язано із засвоєнням вербальних позначень предметів. їхнього місцезнаходження, параметричні дані.

Відмінності в просторових здібностях зумовлюють і той факт, що у своїх іграх дівчатка найчастіше спираються на ближній зір: вони розкладають перед собою речі, з якими грають, використовуючи

при цьому обмежений простір, тобто їм достатньо невеликого куточка. Хлопчики, навпаки, частіше спираються на далекий, використовуючи весь простір, який можуть охопити. Якщо горизонтального простору замало, хлопчики будуть використовувати вертикальний, звісно, що й лексичний склад мовлення матиме свою специфіку. Хлопчики частіше вживають дієслова руху, простору, дії що, толі як в мовленні дівчаток частіше фіксуються предметно-оцінні слова.

Поінформованість дівчаток у віці 5-6 років вища, ніж хлопчиків, проте достовірних даних щодо тендерних відмінностей у функції пам'яті немає, хоча заучування цифр дівчаткам дошкільного віку дається краще. Досліджено також взаємозв'язок вербальної пам'яті й всій вербальної сфери в дітей молодшого, середнього і старшого ^шкільною віку. Так, Н.М.Гнєлова і С.М.Єлінова довели перевагу дівчаток у заучуванні слів. Слід зазначити, що жіноча перевага в лінґвістичних функціях переважає, починаючи з віку немовлят (Мс Сarthу D.). За даними тендерних досліджень, дівчатка починають говорити на 2-4 місяці раніше, ніж хлопчики. У віці місяців дівчатка знають приблизно 50 слів, хлопчики набувають такого запасу лише до 22 місяців. Дівчатка використовують речення за своєю граматичною структурою набагато складніші, ніж хлопчики, артикуляційні здіб­ності дівчаток 6-7 років можна порівнювати зі здібностями хлопчиків 1-9 років. Дослідження українського науковця Т.М. Титаренко також підтверджують, що мислення дівчаток умовно можна назвати вербальним, тоді як у хлопчиків краще розвинуто просторове уявленням. На думку авторки, хлопчики раніше навчаються розрізняти суттєве і другорядне, схильні до узагальнень, а дівчатка ретельніше аналізують факти і події, заглиблюються в деталі. Як відомо, вже трилітні діти виявляють здібності до об'єднання предметів або за кольором, або за формою. Увага до кольору як важливого емоційного компонента форми знижується з віком і зберігається передусім у дівчаток. Заданими В.С.Мухіної, групування одночасно за кольором і формою доступно лише дітям чотирьох років, але відсоток здатних до цієї операції дошкільників не збігається з віковими або статевими відмінностями.

У дослідженнях О.М.Торошилової та Т.В.Морозової доведено, що гендерні відмінності в сприйманні кольору, фактури, форми предметів набагато разючіші, ніж ми собі це уявляємо. Так, серед дітей дошкільного віку на річницю в насиченості кольору не звернути уваги 100% респондентів, толі як різницю у фактурі самостійно помітили 3-7% дітей молодшого і середнього віку і 10% дітей старшого віку, дівчаткам краще вдавалося пояснити, чому саме так відбулося групування.

На наш погляд, цікавими є пояснення щодо більш розвинутих лінгвістичних здібностей у дівчаток зарубіжними авторами (Mc Carthy D., Levis М.), які засвідчують більш активне спілкування матерів із дівчатками, ніж хлопчиками, співання колискових донька змісті яких частіше використовуються тендерні відносини.

Здійснений лінгвістичний аналіз українських колиско пісень фіксує неправомірність таких висновків. Так, нами було проаналізовано 226 колискових пісень, що вміщені в книзі фольклор". Зазначимо, що піт час аналізу нас цікавили не лише тендерні настанови, але й лексико-граматичний аспект цієї проблеми. Тому результати порівняння текстів колисанок, які подано далі, де розширено.

Так, найбільш активно було використано такі назви кольорів і відтінків (подаємо у називному відмінку): білий (білесенький), білявий зелененький, золотий, карий, муругий, сірий, сіренький, сивий, тем червоний, чорний. Як видно із переліку, основних кольорів (оранжевий жовтий, голубий, синій, фіолетовий) у текстах колискових пісень зафіксовано.

Якщо браги до уваги, що найчастіше для дитини співається улюблених пісень (проаналізовано 226), то цей факт вимагає іншої інтерпретації, ніж тієї, яку пропонують зарубіжні автори. Серед ознак смаку ми виокремили лише такі слова: смачний, солоденький стиглий, пристиглий. Більш активно використовуються слова позначення ознак і параметрів предметів: великий, волохатий, дрібний (дрібнесенький), маленький (малесенький), маненький, м'якенький пухкий, тепленький, тоненький, холодний. Просторові ознаки б представлено словами високий, глибокий. низький, широкий. Та параметр, як внутрішні якості людини, для малюків було пере словами добрий, дрімливий, здоровий, лихий, молодий, раденький радісний, сонливий, старий, хоробрий, хороший, чесний, чужий.

Аналіз тендерних установок дає можливість дійти певних висновків. В українських колискових піснях активно використовую слова на позначення періоду дитинства: дитя, дитина, дитинка, дитятко, дитиночка, дитинонька; стосунків між рідними: унученька, внучок; синок, синочок, доня, донечка. Майже в кожній українській колисковій звертання будується або на середньому роді іменника (дитятко), або на зменшено-пестливій формі (дитинонька). Вико­ристання імен хлопчиків у колискових більш активне, ніж дівчаток — 17:12 (у відсотковому відношенні до аналізованих пісень — 7,52:5,30). Найбільш активно було використано такі імена хлопчиків: Андрійко,

Ванюша, Васько, Івашечка, Іванко, Гриша, Лесюта, Кирилко, Панасик, Платон, Ромця, Русланик, Шурочка, Юра, Юрчик; серед імен дівчаток констатовано: Галя, Ґандзя, Ганя, Гапка, Марися, Марька, Маруся, Наташа, Одарка, Оксана, Олена, Парася [194]. Як видно з наведених прикладів використаних імен, найчастіше зменшену форму вико­ристовують для хлопчика, а не для дівчинки.

Як відомо, дівчатка вже в наймолодшому віці тонше розрізняють 5апахи, мають розвинений смак і слух, сприйнятливіші до дотор­кувань тощо. Психофізіологічна несхожість хлопчиків і дівчаток позначається на успішності засвоєння різних видів діяльності, широті та вибірковості взаємин із довкіллям. Спостереження за дітьми і фіксування нестимульованого мовлення констатували як специфічність лексики дівчаток і хлопчиків, так і правильність граматичної конструкції, вжиту респондентами [1З].

Отримані нами дані на вживання дітьми дошкільного віку відприкметникових дієслів свідчать про більш швидке збільшення кількості у хлопчиків, ніж у дівчаток. З метою порівняння вживання дошкільниками іншої граматичної категорії запропонуємо здійсне­ний Тендерний аналіз уживання відприкметникових прикметників дітьми старшого дошкільного віку.

Так, під час нестимульованого мовлення показник вживання відприкметникових прикметників дітьми шостого року життя становив: у хлопчиків - 7.0510.86. у дівчаток - 7,81 ±0,87; в дітей сьомого року життя відповідно - 9.05±0,91 і 9.4810,97. Дані стимульованого мовлення дітей старшого дошкільного віку значно вищі, ніж попередні. Показник уживання дітьми шостого року життя відприкметникових прикметників становив: хлопчики - 16,1011,46 і дівчатка - 17,5211,63; в дітей сьомого року життя відповідно: 16.9511,41 і 18,7611,76. Як видно із наведених показників, дівчатка швидше, ніж хлопчики, засвоюють граматичні категорії й активніше ними користуються. Унаочнимо дані за допомогою діаграми 1.

Діаграма 1. Показники вживання відприкметникових утвору дівчатками всіх вікових категорій.

 

Діаграма 2. Тендерні відмінності у вживанні старшими дошкільниками відприкметникових прикметників.

 

Діаграма 2 наочно демонструє, що наприкінці старшого дошкільного віку тендерні відмінності у вживанні дітьми відприкметникових прикметників найбільш суттєві. Дані. які ми одержали, не суперечать теоретичним положенням більшості вчених, які працюють над дослідженнями гендерних відмінностей. Причину такого швидкого зростання вживання відприкметникових утворень дівчатками ми вбачаємо як у психологічних особливостях, так і гендерних установках дорослих, які оточують дівчинку (активне вживання іменників і прикметників із суфіксами зменшено-пестливого значення з боку дорослих під час спілкування).

Мовознавці (Біполід І.К., Внноградов В.В., Грищенко А.П., Ковалик 1.1. та ін.) засвідчують, що досить продуктивним для іменників прикметників є словотворення за допомогою суфіксів з лексико-граматичним значенням, що надають слову відтінків суб'єктивної оцінки. Це демінутивні та пейоративні суфікси. Під демінутивними усвідомлюють суфікси, які утворюють зменшено-пестливі форми слова, під пейоративними - суфікси, які надають слову негативного забарвлення.

Засвоєння хлопчиками граматичних категорій повинно відбувається на емоційному тлі, яке забарвлює мовлення таким чином, що операційному рівні відповідні механізми актуалізують ті мовні одиниці, які є співзвучними внутрішній програмі висловлювання (за О. М. Шахнаровичем).

На нашу думку, активне вживання дівчатками якісних при­четників вищого й найвищого ступеня, утворення складних і складених форм прикметників, а також активне словотворення кінчать не тільки і не стільки про високі мовні і мовленнєві здібності - дівчаток. скільки про виший рівень сформованості граматичної компетенції в цьому віці.

За умов правильно організованого навчання мови, а саме: уваги до збагачення й активізації лексики під час ознайомлення з довкіллям, практичного вправляння хлопчиків у вживанні різноманітних граматичних категорій, - цю розбіжність можна подолати на користь збагачення мовлення хлопчиків емоційно-забарвленою лексикою. Отже, аналіз теоретичних положень і практичних досліджень стверджує необхідність звернути увагу передусім до проблеми врахування індивідуальних тендерних відмінностей у мовленні дітей дошкільного віку не тільки під час нестимульованого мовлення з метою усунення нелітературних слів, але й на мовленнєвих заняттях для активізації вживання різних граматичних категорій.

Аналіз рівнів сформованого граматично правильного мовлення в дітей дошкільного віку за всіма параметрами, що з'ясовувалися впродовж констатувального експерименту, дозволив нам вияви і потім згрупувати лані щодо сформованого контролю за граматичною правильністю висловлювань, які ми подаємо у таблиці 3.

Як засвідчує таблиця, ставлення дітей різних рівнів сформованості граматично правильного мовлення до помилок — різноманітне: від повної відсутності контролю і самооцінки (низький рівень) неусвідомленого самоконтролю і самооцінки (високий). Граматичні помилки в мовленні дітей перших чотирьох рівнів відбуваються як рівні фонемних, так і морфемних ґраток, що свідчить про необхідність постійної роботи вихователів над усіма рівнями мови (фонетичний граматичний тощо).

Таблиця 3