До самостійного вивчення окремих тем

УКРАЇНСЬКА МОВА

(ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ)

 

Методичні рекомендації та вимоги

до самостійного вивчення окремих тем

 

Для студентів спеціальності 5.05130109

«Виробництво тугоплавких неметалевих і силікатних матеріалів і виробів»

 

Підготувала викладач Гречко О.В.

 

 

Розглянуто і затверджено на

засіданні циклової комісії

«Діловодство»

Протокол №___від_____2012

Голова цк ______О.В. Гречко

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

 

Перед вищими навчальними закладами І-ІІ рівнів акредитації поставлено завдання підготувати висококваліфікованих, грамотних, з належним інтелектуальним потенціалом спеціалістів. До майбутніх фахівців ставляться високі вимоги, які полягають не лише в досконалих знаннях фаху, а й у високому рівні володіння українською мовою, вільному користуванні нею у всіх сферах і особливо у професійній та офіційно-діловій.

Уміння спілкуватись мовою професії сприяє швидкому засвоєнню спеціальних дисциплін, підвищує ефективність праці, допомагає орієнтуватися у професійній діяльності та ділових контактах.

Програму дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)» складено відповідно до Державних стандартів гуманітарної освіти в Україні.

Мета курсу - сформувати національно-мовну особистість, ознайомити студентів з нормами сучасної української мови в професійному спілкуванні, з основними вимогами до складання та оформлення професійних документів, навчити їх професійного мовлення, збагатити словник термінологічною, фаховою лексикою; підвищити загальномовний рівень майбутніх фахівців, формувати практичні навички ділового усного і писемного спілкування в колективі, розвивати комунікативні здібності.

Програма складається з 5 розділів: «Культура фахового мовлення», «Етика ділового мовлення», «Лексичний аспект сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні», «Нормативність і правильність фахового мовлення», «Складання професійних документів».

Предметом вивчення практичного курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)» є мова фахової галузі.

На вивчення дисципліни відводиться 81 година, з них: 48 годин – аудиторні заняття, 33 годин - на самостійне опрацювання.

Мета самостійної роботи студентів:

· розвиток творчих здібностей та активізації розумової діяльності;

· формування потреби безперервного самостійного поповнення знань;

· здобуття глибокої системи знань як ознаки міцності їх;

· самостійна робота студентів як результат морально-вольових зусиль.

 

Завдання самостійної роботи студентів:

· навчити студентів самостійно працювати з літературою;

· творчо сприймати навчальний матеріал і осмислювати його;

· набути навички щоденної самостійної роботи в одержанні та узагальненні знань.

Після вивчення курсу студент повинен знати:

· Значимість вивчення курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)».

· Особливості стилів та жанрів сучасної української літературної мови.

· Поняття «літературна мова», «мовна норма», функції мови.

· Основні умови ефективного мовленнєвого спілкування, композицію публічного виступу.

· Прийоми мислення, вимоги до мовлення і мислення, як правильно читати й осмислювати прочитане.

· Сутність, види, завдання етики ділового спілкування, етичні норми та нормативи.

· Основні функції, рівні ділового спілкування, міжособові стосунки.

· Мову професії, термінологію свого фаху, джерела поповнення лексики сучасної української літературної мови.

· Особливості використання багатозначних слів, паронімів та омонімів у професійному мовленні, правила написання складноскорочених слів, абревіатур, географічних скорочень.

· Основні правила українського правопису.

· Синтаксичні аспекти професійного мовлення, основні форми викладу матеріалу, структуру речень і словосполучень, труднощі узгодження підмета з присудком.

· Призначення, кваліфікацію документів, вимоги до складання та оформлення різних видів документів та правила їх оформлення.

 

Студент повинен вміти:

· Здійснювати регламентування спілкування, застосовувати орфоепічні та акцентологічні норми української літературної мови в усному спілкуванні, доречно використовувати моделі звертання, привітання, ввічливості,

· Володіти різними видами усного спілкування; готуватися до публічного виступу.

· Знаходити в тексті й доречно використовувати в мовленні власне українську та іншомовну лексику, термінологічну лексику та виробничо-професійні, науково-технічні професіоналізми; користуватися словником іншомовних слів, термінологічними словниками та довідковою літературою.

· Знаходити в тексті і доречно використовувати у професійному мовленні синоніми, пароніми, омоніми; користуватися різними видами словників.

· Перекладати тексти українською мовою, використовуючи термінологічні двомовні словники, електронні словники.

· Правильно записувати числівники та цифрову інформацію у професійних текстах; узгоджувати числівники з іменниками.

· Правильно використовувати найпоширеніші дієслівні форми у професійному спілкуванні; користуватися додатковою літературою.

· Правильно вживати прийменникові конструкції у професійних текстах, перекладати прийменникові конструкції українською мовою; користуватися довідковою літературою.

· Користуватися синтаксичними нормами у професійному спілкуванні.

· Правильно використовувати синтаксичні конструкції при складанні документів.

Мета цього посібника – допомогти студентові самостійно оволодіти навчальним матеріалом; перевірити самостійно набуті знання та навички.

Посібник складається з:

- пояснювальної записки з вимогами до основних знань і вмінь студентів;

- орієнтовного тематичного плану;

- рекомендації щодо роботи студентів з літературою;

- програми навчальної дисципліни для позааудиторної самостійної роботи студентів з методичними рекомендаціями;

- підбору контрольних завдань, запитань для самоперевірки;

- довідкових матеріалів укладанні документів та зразків документів;

- переліку основної та додаткової літератури.

Орієнтовний тематичний план

 

№	Назва розділу, теми	Всього, год	Теорет.	Практ.	Сам. роб.
І	Культура фахового мовлення
	Вступ. Державотворча роль мови. Функції мови. Стилі, типи і форми мовлення.			-
	Літературна мова. Мовна норма. Культура мови. Культура мовлення під час дискусії.			-
	Специфіка мовлення фахівця (відповідно до напряму підготовки).
	Формування навичок і прийомів мислення. Види, форми, прийоми розумової діяльності. Основні закони риторики.
ІІ	Етика ділового спілкування			-
	Поняття етики ділового спілкування, її предмет та завдання.			-
	Структура ділового спілкування.Техніка ділового спілкування. Мовленнєвий етикет.			-
	Правила спілкування фахівців при проведенні зустрічей, переговорів, прийомів та по телефону.			-
III	Лексичний аспект сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні
	Терміни і термінологія. Загальнонаукові терміни. Спеціальна термінологія і професіоналізми
	Точність і доречність мовлення. Складні випадки слововживання.
	Пароніми і омоніми. Вибір синонімів.
IV	Нормативність і правильність фахового мовлення
	Орфоепічні та орфографічні норми сучасної української літературної мови. Орфоепічні та орфографічні словники
	Орфографічні норми сучасної української літературної мови.
	Морфологічні норми сучасної української літературної мови, варіанти норм.
	Морфологічні норми сучасної української літературної мови, варіанти норм.
	Синтаксичні норми сучасної літературної мови у професійному спілкуванні.
V	Складання професійних документів
	Загальні вимоги до складання документів. Текст документа. Основні реквізити. Види документів.
	Укладання документів щодо особового складу.				-
	Укладання документів щодо особового складу.				-
	Текстове оформлення довідково - інформаційних документів.
	Текстове оформлення довідково - інформаційних документів.
	Особливості складання розпорядчих та організаційних документів.
	Укладання фахових документів відповідно до напряму підготовки.
	Комплексна контрольна робота
	Підсумкове заняття
	Всього

 

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ

ЩОДО РОБОТИ СТУДЕНТІВ З ЛІТЕРАТУРОЮ

 

Опрацювання матеріалу потрібно починати з прочитання всього тексту, параграфу, дотримуючись таких правил:

1. Зосередитись на тім, що читаєш.

2. Виділити суть прочитаного, відкидаючи дрібниці.

3. Зрозуміти думку автора чітко і ясно. Це допоможе виробити чітку власну думку.

4. Мислити послідовно.

5. Ясно уявити те, про що читаєш.

У процесі роботи над темою тлумачення незнайомих слів і спеціальних термінів знаходити у словнику іншомовних слів і в спеціальних довідниках.

Незрозумілі місця, фрази, вирази перечитувати декілька раз.

В тексті зустрічаються окремі слова, фрази або цілі речення, що виділені курсивом, жирним шрифтом або набрані в розпорядку. Це говорить про акцент автора на основному.

Після прочитання тексту необхідно:

1. Виділити головну думку автора.

2. З’ясувати основні питання тексту.

3. Усвідомити зв’язок між теоретичним матеріалом і практичними завданнями.

4. Засвоїти прочитане.

5. Пов’язати нові знання з попередніми у даній галузі.

6. Перейти до заключного етапу засвоєння і опрацювання записів.

Записи необхідно починати з назви теми та посібника, зазначивши його вихідні дані, після чого скласти план, тобто короткий перелік основних питань тексту в логічній послідовності. План може бути простий або розгорнутий, більш поглиблений, особливо при опрацюванні додаткової літератури з даної теми.

Записи потрібно вести розбірливо і чітко. Вони можуть бути стислі або поширені, залежно від рівня знань студента, багатства його літературної і професійної лексики, навиків самостійної роботи з книгою.

Для зручності користування записами необхідно залишати поля для заміток і вільні рядки для доповнень. Записи не повинні бути одноманітними. В них треба виділяти місця, основні слова, які акцентуються різним шрифтом або різним кольором шрифтів, підкреслюванням, замітками на полях, рамками, стовпчиками тощо.

Записи можуть бути у вигляді конспекту, простих або розгорнутих тез, цитат, виписок, систематизованих таблиць, схем.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Офіційно-ділового стилю

Студенти повинні:

ü знатинормативні документи про державний статус української мови, особливості стилів та жанрів сучасної української літературної мови;

ü розкривати поняття «національна мова», «державна мова»;

ü сприяти утвердженню і розвитку державної української мови;

ü визначати стилі різних текстів;

ü користуватися державною мовою в усіх сферах життя.

Акцентуаційна норма в українській мові цілком сформована, але найменш усталена, оскільки на наголос впливають діалекти та інші мови. Слід правильно наголошувати слова: новий, фаховий, випадок, одинадцяте, рукопис, перепис, тощо.

Лексичні норми встановлюють правила слововживання. Вони відзначаються не тільки стабільністю, а й рухливістю. Лексичні норми фіксуються – Словником української мови в 11-ти томах (1970-1980); Російсько-українським словником у 3-х томах (1983-1985); Орфографічним словником української мови (1994) та іншими. У лексиці офіційно-ділового стилю часто вживаються слова-кальки з російської мови, що є наслідком недостатнього опанування лексичними нормами, невмілого використання синонімів.

Норма Калька

навчальний учбовий

численний багаточисельний

захід міроприємство

наступний слідуючий

ставитися відноситися

 

Граматичні норми передбачають правильне вживання граматичних форм слів, усталено побудову словосполучень, речень.

Українські відповідникиРосійські дієприкметники

вирішальний решающий

наступний последующий

вступник поступающий

службовець служащий

 

на особливу увагу заслуговують прийменникові конструкції, поширені насамперед у діловому мовленні. Порушенням норми вважається вживання прийменника по, оскільки в українській мові є чимало прийменників, які є вдалими замінниками:

Українські відповідникиРосійські конструкції

на ваш погляд по вашему усмотрению

у службових справах по делам службы

за наказам по приказу

після закінчення терміну по истечении срока

 

Стилістичні норми визначають вживання мовних засобів відповідно до стилю мовлення. Наприклад, для ОДС характерні сталі словосполучення – мовні штампи, що зазнають суржикового викривлення внаслідок впливу російської мови.

Норма Порушення норми

укладати угоду заключати угоду

брати участь приймати участь

впроваджувати у виробництво внедряти у виробництво

відшкодувати збитки возмістити убитки

 

Орфографічні норми охоплюють правила написання слів та їх частин. Слова в українській мові пишуться за такими принципами:

1) фонетичним (пишуться так, як вимовляються): підрозділ, дата, бланк;

2) морфологічним (позначення на письмі складових частин слова незалежно від їхньої вимови): підписуєшся, укладається, безстроковий;

3) історичним (традиційним) (букви, морфеми, слова пишуться за традицією, а не відповідно до існуючих норм): дзвінок, рівень, зосереджений;

4) смисловим (диференціюючим) (різне написання однозвучних слів, які мають неоднакове значення): напам’ять – на пам’ять, вишневе – Вишневе, проте – про те.

Пунктуаційні норми регулюють вживання розділових знаків: крапки, знака питання, знака оклику, трьох крапок, коми, крапки з комою, двокрапка, три, дужок, лапок, абзацу; вони полегшують сприймання тексту і виклад думок на папері.

Мовні норми найповніше і у певній системі фіксуються у правописі, словниках, довідниках, підручниках і посібниках з української мови.

Культура писемного й усного мовлення всіх, хто користується українською мовою як засобом спілкування, полягає в тому, щоб досконало оволодіти мовними нормами і послідовно дотримуватись їх.

Норми характеризуються:

- системністю (наявні на всіх рівнях мовної системи);

- історичною зумовленістю (виникають у процесі історичного розвитку мови);

- соціальною зумовленістю (виникають у зв’язку з потребами суспільства);

- Стабільністю.

Проте з часом літературні норми можуть змінюватися, тому виникають мовні варіанти. Вони співіснують в межах однієї мовної одиниці. Варіанти виникають відповідно до потреб суспільства і відображають тимчасове слововживання старого й нового в мові: алфавіт – алфавіт, вогонь – огонь (фонематичні), моста – мосту Р.В (морфологічні).

Мовні норми

відображені у словниках, довідниках, підручниках з української мови.

 

 

Тема 3. Композиція мовлення

Види підготовки до виступу

Студенти повинні:

ü знати основні умови ефективного мовленнєвого спілкування, композицію публічного виступу;готуватися до публічного виступу;

ü правильно сприймати фахову інформацію;

ü володіти різними видами усного професійного спілкування.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. З яких елементів складається композиція виступу?

2. Які вимоги висуваються перед оратором під час публічного виступу?

 

ЗАВДАННЯ

1. Складіть тези статті “Композиція мовлення”.

2. Запишіть види підготовки до виступу

3. Підготуйте публічний виступ (на вибір) відповідно до свого фаху.

Література:

1. Глущик С.В. та інші. Сучасні ділові папери. Навч. посіб. для вищ. та серед. спец. навч. закладів. – 3-тє вид. – К.: А.с.к., 2000. – с. 193-195, 196-199

2. Зубков М.П. Сучасна українська ділова мова. – Х.: Торсінг, 2002 – с. 316-318

 

 

ДИДАКТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ

Види підготовки до виступу

Доповідач повинен знати заздалегідь:

1) тему засідання, конференції, круглого столу, зустрічі тощо;

2) склад аудиторії;

3) хто ще виступатиме на зібранні;

4) де й коли відбудеться засідання, конференція, круглий стіл, зустріч тощо

Проголошення доповіді вимагає серйозної підготовки. Перший крок у підготовці — накреслити мету та завдання виступу, визначити коло питань, що їх він має охопити. Насамперед, заздалегідь слід сформулювати предмет та тему останнього (можливо, все це вже було визначено організаторами зібрання). Другий крок — добір допоміжної інформації. Перш за все це тривалий процес нагромадження (збирання) інформації із чітким окресленням кола тем, проблем, зацікавлень на найближчий період та перспективних. Інформаційний бум останнього десятиріччя та сучасні засоби електронного зв'язку надають можливість відносно легко й оперативно отримати потрібну інформацію, а комп'ютерні технології полегшують її обробку, класифікацію та зберігання. Під час опрацювання матеріалу слід навчитися зафіксовувати інформацію для виступу за належним порядком (положення, постулати, гіпотези, хід міркування, аргументація, приклади, порівняння, ілюстративний матеріал, цифрові дані, висновки).

Композиція мовлення

Будь-який виступ включає вступ, основний текст, висновок.

 

Вступ

Початок доповіді є визначальним і повинен чітко й переконливо відбивати причину та мету виступу, розкривати суть конкретної справи, містити докази. Першочергове завдання доповідача на цьому етапі – привернути й утримати увагу аудиторії. Для того аби не дозволити думкам слухачів розпорошитися вже після перших речень доповіді, потрібно висловлюватися чітко, логічно та змістовно, уникаючи зайвого. Отже, речення мають бути короткими і стосуватися виключно суті питання; варто інтонаційно виділяти найважливіші місця висловлювання і виражати своє ставлення до предмета мовлення.

Практичні поради промовцеві:

1) подякуйте тому, хто представив вас аудиторії;

2) чітко назвіть тему вашої доповіді та проблему, їй присвячену;

3) стисло поясніть, в який спосіб ви аналізуватимете проблему, на що насамперед звернути увагу. Обмежте кількість аналізованих у доповіді питань. Зазначте, яку візуальну допомогу ви задієте (відеофільми, графіки, діаграми, таблиці та ін.)

 

Основний текст

В основній частині викладається суть проблеми і, дотримуючись попередньо визначеної структури доповіді, наводяться докази, пояснення, міркування. Слід пояснювати кожен аспект проблеми, добираючи переконливі цифри, факти, цитати (проте кількість таких прикладів має бути не надто великою – нагромадження ілюстративного матеріалу не повинно поглинати змісту доповіді). Варто подбати про зв’язки між частинами, поєднавши їх в єдину струнну систему викладу; всі питання мають висвітлюватися збалансовано. Постійно й уважно потрібно стежити за відповідністю між словом і тим, що воно позначає.

Надзвичайно важливо продумати, в яких місцях тексту потрібні своєрідні “ліричні” відступи, адже суцільний текст погано сприймається. Приміром, у політичних доповідях доцільно розповісти анекдот чи якусь кумедну історію. Анекдот – випробуваний і перевірений спосіб утримати увагу. Він дає можливість дещо розрядити напруження, а слухачам – перепочити.

При цьому не слід забувати, що подібні відступи обов’язково мають бути короткими і, певна річ, повинні ілюструвати повідомлення.

Висновки

Підсумуйте все сказане.

Висновки певним чином мають узгоджуватися із вступом і не випадати з загального стилю викладу.

У тому разі, якщо, готуючись до виступу, промовець вирішить записати доповідь на папері, йому слід враховувати, що розмовна мова значною мірою відрізняється від писемної. Тому не варто говорити так, як пишемо, навпаки, потрібно писати так, як говоримо, адже розмовна мова менш формалізована, менш структурована, вільніша, сприймається легше. При цьому не можна нехтувати дотриманням загальноприйнятих літературних норм у користуванні лексичними, фонетичними, морфологічними і стилістичними засобами мови, адже важливою умовою успіху є бездоганна грамотність.

Варто записати промову на касету і прослухати, оцінюючи її критично.

Виступаючи, можна користуватися нотатками. Зважаючи на це, було б доречно записати найбільш важливі речення, щоб під час виступу відтворити їх дослівно. Останнє може бути особливо корисним у процесі виголошення заключної частини доповіді.

 

Тема 4. Формування навичок і прийомів мислення.

Основні закони риторики.

Студенти повинні:

ü знати прийоми мислення, вимоги до мовлення і мислення, як правильно читати й осмислювати прочитане;

ü володіти прийомами мислення та мовлення, збагачувати індивідуальний словник, правильно читати, осмислювати й опрацьовувати текст, вміти відредагувати текст.

ЗАВДАННЯ

Виконайте тести:

1. Вища форма загальнонародної мови – це:

А територіальні діалекти Б наріччя

В сучасна українська літературна мова Г жаргони

 

2. Риторику як «мистецтво переконання» визначав:

А Арiстотель Б Квiнтiлiан В Цицерон Г Демосфен

 

3. Під час виступу голос треба підвищувати тоді:

А коли хочете когось переконати

Б коли хочете відповісти на запитання

В коли ставите запитання, виявляєте здивування чи радість*

Г з ясувати причину своєї невдачі

 

4. Установіть послідовність етапів доповіді:

А висновки Б вступ В основний текст

 

5. Риторика – це:

А наука про культуру спілкування та мовлення

Б наука і мистецтво переконувати співрозмовника

В наука про правильне застосування міміки ті жестів

Г наука про правильну артикуляцію звуків мовлення

 

6. Щоб утримувати увагу слухачів, потрібно:

А говорити надто голосно

Б говорити тихо

В пристосовувати свій голос до тієї обстановки, де відбувається спілкування

 

7. Основоположником сучасної української літературної мови вважають:

А Котляревського І.П. Б Лесю Українку

В Шевченка Т.Г. Г Франка І.Я.

 

8. Ораторська дiяльнiсть складається з етапiв:

А трьох Б чотирьох В п’яти Г шести

 

9. Предмет риторики — це публiчний виступ:

А так Б ні

 

10. Щоб бути приємним співрозмовником, треба:

А якомога більше говорити, дотримуватися правил спілкування, бути тактовним

Б вітатися першим, намагатися всіх переговорити, бути тактовним

В говорити тихо

Г вітатися першим, виявляти дружнє ставлення до людей, дотримуватися правил спілкування

11. Головна ознака літературної мови:

А варіативність Б черговість В унормованість Г легітимність

 

12. Бiльш критично до промови оратора налаштованi аудиторії:

А великі; Б малі

 

13. Публiчний виступ i презентацiя — це синоними:

Атак Б ні

 

14. Якщо ви бажаєте навчитися критикувати так, щоб не образити людину, то:

А вказуйте на її помилки в присутності інших, робіть це по-дружньому

Б критикуйте прямо, в присутності інших, похваліть те, що ваш знайомий

робить як слід

Г вказуйте на помилки лише віч-на-віч, попросіть вибачення за зроблене зауваження

 

15.Установіть відповідність між типовими комунікативними ситуаціями і характерною для них системою мовних формул:

1. Хай щастить! А знайомлення

2. Ви так чудово виглядаєте! Б розрада

3. Викиньте це з голови В комплімент

4. Дозвольте відрекомендуватися Г прощання

16.Установіть відповідність між типовими комунікативними ситуаціями і характерною для них системою мовних формул:

1. До зустрічі! А знайомлення

2. Ви така чарівна! Б звернення

3. Даруйте, що затримав Вас В комплімент

4. Будьмо знайомі! Г прощання

 

17.Встановіть відповідність між родами і жанрами ораторського мистецтва:

1. Вузівська лекція А церковно- богословське

2. Репортаж Б судове

3. Звинувачувальна промова В лекційне

4. Промова на соборі Г академічне

 

18.Встановіть відповідність між родами і жанрами ораторського мистецтва:

1. Наукова доповідь А церковно- богословське

2. Інструктаж Б судове

3. Захисна промова В лекційне

4. Церковна проповідь Г академічне

 

Розділ 2. Етика ділового спілкування

Тема 5. Поняття етики ділового спілкування

Студенти повинні:

ü знати сутність, види, завдання етики ділового спілкування, етичні норми та нормативи;

ü вмітивикористовувати набуті знання у процесі ділового спілкування.

ЗАВДАННЯ

1. Запишіть основні правила ділового етикету

2.Продовжіть речення:

· Етикет – це…

· Службовий етикет визначає…

· Перше враженні від людини складається з того, наскільки…

· Поганий настрій не слід.., оскільки…

· Кожна ситуація потребує певних мовних засобів, наприклад..

· Пошанна множина в українській мові виражається тільки…

· Невід’ємним атрибутом ділового життя сьогодні є…

· Візитна картка – це…

· Візитні картки бувають різних типів: …

· Колір візитних карток повинен бути…

· Обмін візитними картками відбувається зразу після…

3. Наведіть приклади недоречного мовлення; поясніть, які теми є табу (заборонені) під час відвідин хворого в лікарні, у швидкісному транспорті, на весіллі, на уроці в школі.

4. Оформіть (на вибір) сімейну візитну картку, картку для неофіційних намірів, візитну картку установи.

 

ДИДАКТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ

Етика ділового спілкування

У випадку суто індивідуалізованого приватного спілкування використання певних мовних засобів, зокрема лексичних і синтаксичних, є органічною частиною складного й багатогранного процесу управління.

Якщо під культурою управління розуміти сукупність вимог до процесу управління й до особистих якостей людей, які його здійснюють, то мова є найголовнішим посередником між зовнішньою його стороною (естетика робочого місця, принциповість, оперативність, діловитість) і внутрішньою культурою керівника (доброзичливість, вміння дорожити своїм і чужим часом, відкритість до потреб і турбот підлеглих). Високий ступінь ситуативності при проведенні нарад, прийомі відвідувачів, ділових контактах і службовій телефонній розмові примушує їх учасників «відкривати» реальні можливості власної вихованості й ознайомленості зі структурами службовою мовного етикету.

Ділові контакти «переживають», як правило, етап знайомства або встановлення контакту і припинення або продовження спільної діяльності чи контактування в неофіційній сфері. При цьому головним є етап знайомства, бо від форми представлення і конструкцій мовного етикету часто залежить, чи будуть подальші ділові контакти між новими партнерами. Ось чому при безпосередньому знайомстві і знайомстві через посередника слід пам’ятати низку обов'язкових правил.

1. Якщо це безпосереднє знайомство, то для початку розмови достатньо вступних фраз типу Я хотів би з вами познайомитися; Мені хотілося б з вами познайомитися; Дозвольте з вами познайомитися; Дозвольте відрекомендуватися і при формулюванні мети встановлення ділового контакту – відомостей про посаду, звання, фах та ін. Знайомство через посередника має більш офіційний характер, що зобов’язує нових знайомих вітатися один з одним, навіть якщо вони й не підтримуватимуть знайомства. Той, хто знайомить, повинен, крім імені, по батькові й прізвища, назвати й посаду, звання співбесідника. Лише після цього розмову розпочинає той з них, хто старший віком чи за службовим становищем. При цьому в офіційній обстановці, на роботі, зразу ж можна переходити до викладу справи, а в неофіційній, у товаристві, треба спочатку шукати спільні інтереси, щоб підтримати розмову. У будь-якому разі треба поводитися зі всіма по-дружньому, уважно слухати, цікавитися сказаним і поступово «вивчати» нового знайомого, щоб швидше пристосуватися до його характеру, мови й поведінки.

2. І посередники, і майбутні ділові партнери повинні чітко й ясно називати прізвища, імена та по батькові в називному відмінку. При цьому не слід соромитися перепитати ім^’я, якщо ви його не почули або погано розібрали. Це краще, ніж намагатися обминути звертання на ім'я.

Якщо посередник у знайомстві каже: Познайомтеся, у вас є багато спільного, і ви швидко знайдете про що поговорити, то рівноправні партнери називають себе, кажуть «дуже приємно», потискують один одному руки – і знайомство відбулося.

Коли ж при знайомстві підкреслюється перевага одного з партнерів у майбутній справі («Вікторе Федоровичу! Дозвольте відрекомендувати Вам цього молодого слухача магістратури...»), то промовити слова «дуже радий» і першим подати руку повинен той, кому цього «молодого слухача» рекомендують.

3. Обмінюватися візитними картками слід вибірково, обережно і мати лише одну мету: інформативність для підкреслення наміру про бажаний довгостроковий діловий або дружній контакт. Роздавати їх на всі боки – свідчення непродуманості подальшою розвитку подій або підкреслення своєї значущості. При небажаному знайомстві це взагалі неприпустима річ, але відмовлятися від нього – прояв крайньої невихованості, тому в цій ситуації треба ввічливо триматися і після знайомства не розпочинати розмову. Простягнену руку треба потиснути обов'язково (не прийняти простягнутої руки – образа). Якщо цього не можна зробити (рука болить, брудна або зайнята), треба вибачитися й пояснити причину, чому цього не можна зробити.

4. Обмінюватися потиском рук прийнято в чотирьох випадках: при знайомстві, переходячи на «ти», при поздоровленні і висловленні співчуття. Подавати руку треба рішуче, але невимушене, бо млявий потиск – неприємний, подані пальці замість руки – образа, трясти руку або довго її тримати – прояв невихованості. Жінка повинна простягнути руку для знайомства першою, причому вона може подавати її і в рукавичці. Чоловіки ж, вітаючись із жінкою, рукавичку повинні скидати обов'язково. Між собою чоловіки повинні підкреслювати рівноправність: або обидві простягнуті руки в рукавичках, або без них.

Характер першого потиску руки – це свідчення або майбутнього продовження й закріплення знайомства, або його припинення. Тут, як і при встановленні контакту, важливими стають не тільки слова Пробачте! Скажіть, будь ласка, але й усе, що супроводжує цю процедуру: усмішка, рух рукою, вираз обличчя або очей, голос, нахил голови. Крім того, залежно від ситуації треба використовувати різні типи звертань на ім'я, якщо люди одного віку або давно знайомі, на ім'я та по батькові – коли люди різного віку або в дещо офіційній ситуації, на прізвище при звертанні до значно молодших за віком (наприклад, учителя до учнів, студентів), на прізвище з обов’язковим додаванням слів пане, добродію, колего, товаришу.

В українській мові звертання набуває форму кличного відмінка, наприклад, Іване Олександровичу, Анатолію Михайловичу! Вибираючи тип звертання, треба користуватися відтінками інтонації від офіційних до теплих, майже дружніх.

Якщо розмова двох відбувається в присутності третього, цю людину не можна «обзивати» він чи вона. Її треба називати не абстрактно, а на ім'я та по батькові, використовуючи прізвище й посаду, звання тощо. Про зовсімне знайому людину, присутню при розмові, можна сказати наш співрозмовник.

При особистому діловому спілкуванні, яке завжди краще й ефективніше від телефонної розмови, слід дотримуватися таких рекомендацій:

- учіться слухати у відповідальній розмові і в тих випадках, коли не дуже обізнані з питанням;

- будьте ввічливими, лаконічними, ясними і точними;

- вибирайте ситуацію, місце, час і обставини, в яких відбудеться важлива для вас ділова розмова;

- для визначення позиції партнера ставте запитання;

- не говоріть надто багато про себе, свій стан здоров'я, про родину, не нарікайте на свої неприємності – це мало кого цікавить;

- не чекайте на якісь особливі події, щоб похвалити людину навіть за

невеликі успіхи в роботі;

- не критикуйте підлеглого зразу після провини, відкладіть розмову на

деякий час;

- починайте розмову не з критики, а з похвали за ту роботу, яку ваш співрозмовник виконує добре;

- навчіться критикувати співробітників по-дружньому, віч-на-віч, пояснивши, що ви теж колись робили схожі помилки;

- не поспішайте з першою погляду на людину складати про неї остаточну думку: вистукайте співрозмовника зацікавлено, доброзичливо й уважно, а головне – без упередження й до кінця;

- не переривайте розмови запитаннями, якщо розповідь вас здивувала. Примусьте себе зосередитися, навіть якщо розмова неприємна або складна для розуміння.

Візитна картка як спосіб установлення індивідуального контакту. На сьогодні візитні картки стали невід'ємним атрибутом ділового життя. Вони вручаються (пересилаються поштою) під час знайомства чи візиту для встановлення подальших контактів, ось чому користуватися ними треба вибірково. Візитна картка згідно з протокольними вимогами має бути білого кольору (кольоровим може бути лише фірмовий знак), як правило, форматом 5 × 9 з округлими краями. Здебільшого вона містить такі реквізити:

- назву підприємства, установи, організації, фірми;

- прізвище, ім'я та по батькові власника візитної картки;

- посаду;

- адресу установи, організації, підприємства, фірми (домашню адресу);

- номери телефонів, факсу;

Назва фірми, прізвище, ім'я та по батькові друкуються великими літерами, а посада, адреса, телефони – малими.

Візитні картки бувають різних видів.

Стандартні картки використовуються під час знайомства ділових, людей. Вони мають такий вигляд: