Генеральний директор, кандидат технічних наук

Вул. Артема, 125, Донецьк, Україна, 83055

Тел.: [phone]. Факс: [phone]

Представницькі картки вручають, якщо її власник не бажає продовжувати особистий контакт. У такій візитній картці зазначається тільки назва фірми, а інколи – адреса й телефони, наприклад:

Фірмовий знак

КОЛЕКТИВНЕ ПІДПРИЄМСТВО

«ДОНСЕТ»

Пр. Перемоги, 22, м. Красноармійськ, Тел. / факс [phone]

Донецька обл., 84300

Об'єднана візитна картка, в якій зазначається прізвище (прізвища), імена та по батькові чоловіка й дружини, а також їх домашня адреса й телефон. Такі картки вручаються, як правило, жінками:

СПІВАК

Юрій Семенович

Ольга Олександрівна

Вул. Костянтинівська, 63/12, кв. 5, Київ, 04080

Тел. [phone]

Обмін візитними картками відбувається зразу після того, як співрозмовники були представлені один одному. Вручається візитна картка так, щоб новий знайомий міг прочитати текст. Візитну картку беруть вказівним і великим пальцями лівої або правої руки, ознайомлюються Із текстом і ховають. Ні в якому разі їх не можна м'яти, згинати, крутити в руках перед власником, робити на них помітки, бо це сприймається як неповага до візитера.

Візитними картками не лише обмінюються, але й надсилають їх після ділового візиту або разом із подарунками, книгами, журналами, квітами тощо. Іноді їх можна надсилати замість листа, зазначивши в лівому нижньому кутку стандартну міжнародну символіку (літери французьких слів):

p. r. – висловлення подяки;

p. f. – привітання;

p. f. n. a. – вітання з Новим роком;

p. f. c. – висловлення задоволення від знайомства;

p. p. – заочне представлення, знайомство, рекомендування;

p. p. c. – прощання через від’їзд із країни;

p. c. – висловлення співчуття.

За неофіційних обставин можна зробити інші позначки, написи, але тільки у третій особі: Вітає зі святом. Дякує за вітання.

Візитні картки вручають особисто; залишають удома, якщо адресат відсутній, надсилають з кур'єром і дуже рідко пересилають поштою. Якщо візитну картку завозять особисто, то загинають правий верхній кут, що є знаком вираження найглибшої пошани. Порушенням етикету вважається, якщо загнуту картку завозить кур'єр або водій. На отримані картки треба відповісти своїми візитними картками впродовж 24 годин, тому ділові люди повинні мати при собі не менше десяти візитних карток.

 

Тема 6. Мовленнєвий етикет у діловому спілкуванні

Студенти повинні:

ü знати основні функції, рівні ділового спілкування, види міжособових стосунків, особливості мовленнєвого етикету у діловому спілкуванні;

ü вміти говорити, слухати, формулювати запитання, сприймати партнера.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Якими вимогами слід керуватися з метою дотримання мовленнєвого та професійного спілкування?

 

ЗАВДАННЯ

1. Записати пам’ятку «Вимоги до мовленнєвого етикету»

2. Прочитайте вислів Д.С. Лихачова щодо проблеми існування людини в суспільстві. Перекладіть текст українською мовою.

Надо быть открытым к людям, терпимым, искать в них прежде всего лучшее.

Заметить красоту в природе, в поселке, городе, улице, не говоря уже о человеке, сквозь все заслоны мелочей — это значит расширить сферу жизни, сферу всего жизненного простора, в которой живет человек...

Самая большая ценность в мире — жизнь, а она бесконечно глубока. Мы всегда встречаемся с чем-то, чего не замечали раньше, что поражает нас своей красотой, неожиданной мудростью, неповторимость).

3. Поміркуйте і доведіть, чому, вітаючись, правильніше сказати «Доброго дня», ніж розповсюджене «Добрий день». Чи відрізняються ці вітання за змістом?

4. Підготувати (на вибір) службову нараду, переговори, використовуючи професійну лексику

 

ДИДАКТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ

МОВЛЕННЄВИЙ ЕТИКЕТ

 

Етикет – це правила поведінки і спілкування людей у суспільстві; зовнішній прояв відносин між людьми, культури особистості.

Мовленнєвий службовий етикет – це правила мовленнєвої поведінки на роботі.

Перше враження про людину складається з того, наскільки щиро і привітно вона вітається. Наше враження може бути хибне, але люди підсвідомо орієнтуються на свої почуття під час привітання. Тому, незалежно від настрою, треба вітатися завжди привітно. Поганий настрій не слід поширювати на інших людей, оскільки можна наразитися на зустрічну неприємність. Загальна і мовна культура людини виявляється у вмінні вибрати доречну форму привітання чи прощання. Вибір залежить від того, в якому оточенні перебуває людина, від віку співрозмовника чи співрозмовників, від характеру стосунків між людьми, що вітаються чи прощаються, від того, де й коли це відбувається, тощо. Формул привітання в українській мові порівняно не багато: Доброго ранку! Добрий день! Добридень! Добрий вечір! Добривечір! Здрастуйте!

Формул прощання є трохи більше: До побачення! Бувайте здорові! Ходіть здорові! Прощавайте! На все добре! Усього найкращого!. Щасливої дороги! До зустрічі! До завтра! До наступної зустрічі! Добраніч! На добраніч!

Хоч вибір і тут невеликий, але завжди можна знайти потрібний вираз, виходячи з конкретної ситуації, щоб висловити пошану до особи, з якою прощаємося. Не варто під час прощання чи вітання з людьми, старшими за віком, малознайомими чи незнайомими, вживати скорочені або усічені форми типу: “ Добрий!”, “Здрастє!”, “Вітаю!”.

Кожна ситуація потребує певних мовних засобів. Згоду, наприклад, можна висловити так: Добре. Згода! Будь ласка! Із задоволенням! З Радістю! Є в мові ціла низка ввічливих форм відмови: Ні, дякую; Дякую, не треба; На жаль, ні; Перепрошую, але не можу; Мені дуже шкода, але...; Шкодую, що не зміг...

Подяку краще висловити продуманим, спеціально дібраним відносно ситуації словом. За дрібну послугу можна сказати: Дякую! Спасибі! Якщо зроблене щось значне: Сердечно Вам дякую! Щиро Вам дякую! Прийміть мою найщирішу вдячність! Дозвольте висловити Вам подяку! Дуже вдячний за Вашу турботу! Це дуже люб’язно з Вашого боку, не знаю, як вам дякувати! Щоб вибрати форму подяки, треба знати форми ввічливості, враховувати значущість послуги, вік співрозмовника, характер стосунків, середовище.

Відповідаючи на подяку, можна сказати: Немає за що; Прошу; Будь ласка.

Є вибір і серед форм висловлення прохання: Будь ласка! Будьте ласкаві! Коли Ваша ласка; прошу вас! Чи не могли б Ви...; Якщо можете...; Якщо Вам не важко.

Треба вирізняти слова прошу (відповідь на подяку) і прошу (звертатися з проханням, клопотанням).

Знайомство супроводжується особливими формулами мовного етикету:

Дозвольте відрекомендуватися...; Мене звуть...; Моє ім’я, моє прізвище...; Дозвольте представити (відрекомендувати) Вам...; Дозвольте познайомити Вас із...; Познайомтеся, це...; Познайомте мене, будь ласка, з...; дуже радий з Вами познайомитися...; Дуже приємно...

Звертання до співрозмовника на ім’я та по батькові звучить ввічливіше, ніж звертання за допомогою займенників ми, Ви. А тому треба пам’ятати, що в ОДС звертатися, правильно дібране за формою (ім’я та по батькові в кличному відмінкові) та змістом (ім’я, ім’я + по батькові, ім’я + по батькові + прізвище) є важливим елементом мовної культури. В офіційних звертаннях використовуються також вирази: Добродію! Добродійко! Пане! Пані! Панове! Товаришу! Товаришко! Товариші! Дорогий друже! Дорогі друзі! Шановне товариство! Вельмишановне панство! До незнайомого, малознайомого, старшого за віком або посадою співрозмовника прийнято звертатися на Ви, щоб висловити пошану. Використовуючи пошану множину, потрібно узгоджувати присудок з підметом у числі: Ви обіцяли розглянути це питання. Ви не залишили своєї адреси. Якщо присудок виражено прикметником, то він може стояти як у множині, так і в однині, залежно від обставин, проте висловлення буде стриманішим, якщо присудок стоятиме у множині: Ви були відсутні на нараді. Ви вільні на сьогодні. Пошана множина в українській мові виражається дієсловом та займенником у формі другої особи множини.

Правила мовленнєвого етикету залежать від конкретних ситуацій. За умов їх дотримання можливе змістовне спілкування.

 

 

Тема 7. Культура телефонного діалогу

Студенти повинні:

ü знати основні вимоги до ділового телефонного спілкування та способи їх застосування в своїй діяльності;

ü вміти спілкуватися по телефону.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Які вимоги висуваються до ділового телефонного спілкування?

 

ЗАВДАННЯ

1. Користуючись порадами статті “Телефонне ділове спілкування”, розіграйте ділову телефонну розмову.

2. За поданою статтею складіть пам’ятку – “ Вимоги до ділового телефонного спілкування”.

3. Виконайте тестові завдання:

1. Виберіть правильний варіант визначення поняття культури управління:

а) Культура управління – це сукупність вимог до процесу управління й особистих якостей людей, які його здійснюють;

б) Культура управління – це сукупність вимог – до етики спілкування й
естетики робочого місця;

в) Культура управління – це сукупність вимог до моральних якостей керівника.

2. Виберіть правильний варіант відповіді:

а) Найбільш дієвими і продуктивними є дискусійні наради;

б) Найбільш дієвими і продуктивними є інформаційні наради;

в) Найбільш дієвими і продуктивними є оперативні наради.

3. Виберіть правильний варіант відповіді щодо правил користування
телефоном:

а) При прийомі відвідувачів проблеми треба вирішувати зразу, тому телефон не можна вимикати;

б) При прийомі відвідувачів користування телефонами здійснюсться в обмеженому режимі;

в) При прийомі відвідувачів телефони мають бути відімкнені або переключені на секретаря.

4. Виберіть правильний варіант відповіді:

а) При прийомі відвідувачів спілкування має бути коректним, ввічливим на будь-яких етапах і при будь-якому результаті;

б) При прийомі відвідувачів тон спілкування залежить від співбесідника;

в) При прийомі відвідувачів спілкування має бути коректним, але ввічливість залежить від поведінки співбесідника.

5. Виберіть правильний варіант відповіді:

а) Не треба перетворювати прийом відвідувачів на бюрократичний акт з попереднім записом. Треба реагувати на проблему зразу ж при безпосередньому спілкуванні;

б) До прийому треба готуватися заздалегідь, познайомившись із суттю проблем, викладених відвідувачами при попередньому записі;

в) Прийом відвідувачів краще вести через секретаря шляхом його ознайомлення з проблемою у письмовому вигляді, а через деякий час повідомити відвідувачеві про результати,

6. Виберіть правильний варіант відповіді:

а) Прийом відвідувачів краще вести літературною мовою, якою розмовляє присутній, не вживаючи професіоналізмів, діалектизмів і жаргонізмів;

б) Прийом відвідувачів треба вести тільки державною літературною

мовою;

в) Прийом відвідувачів треба вести державною мовою з використанням професіоналізмів, діалектизмів і жаргонізмів.

7. Виберіть правильну модель поведінки при спілкуванні за допомогою телефону:

а) Ділова телефонна розмова вимагає вирішувати проблему зразу ж при її виникненні;

б) Ділова телефонна розмова потребує ретельної попередньої підготовки;

в) Ділова телефонна розмова потребує ретельної попередньої підготовки і вирішення проблем тільки після наступного ознайомлення з ними.

8. Виберіть правильну модель поведінки при спілкуванні за допопогою телефону:

а) Краще перетворити ділову розмову в звичайний побутовий діалог;

б) Ділова телефонна розмова дозволяє вирішувати швидко всі справи, які накопичилися;

в) При діловій телефонній розмові спочатку треба викладати найважливіші справи.

9. Виберіть правильну модель поведінки при спілкуванні за допопогою телефону:

а) При діловій телефонній розмові треба швидко все сказати, тому
темп має бути підвищеним, а вимова емоційна;

б) При діловій телефонній розмові вимова має бути чіткою, повідомлення стислими, але з наявністю пауз, діалог ввічливим без зайвої емоційності і брутальності;

в) При діловій телефонній розмові вимова, поведінка, тон – все залежить від займаної посади.

 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Глущик С.В. та інші. Сучасні ділові папери. Навч. посіб. для вищ. та серед. спец. навч. закладів. – 3-тє вид. – К.: А.с.к., 2000. – с. 193-195, 196-199

2. Зубков М.П. Сучасна українська ділова мова. – Х.: Торсінг, 2002 – с. 316-318

 

ДИДАКТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ.

Телефонне ділове спілкування.

В усному діловому спілкуванні, телефон відіграє суттєву допоміжну роль зв’язку для отримання інформації, оперативного реагування на події, дистанційного керування чи коригування діями тощо. Головна перевага над іншими традиційними засобами зв’язку (листи, телеграми, факси) – оперативність, швидкість, зручність.

Службова телефонна розмова складається з таких компонентів:

- момент установлення зв’язку;

- виклад суті справи;

- завершальні слова, фрази – знак про закінчення розмови.

У кожній телефонній розмові чітко розмежовані комунікативні ролі співрозмовників: той, хто телефонує, повідомляє (адресант) і той, хто приймає повідомлення (адресат, абонент), хоча й можлива участь третьої особи – посередника (секретаря, диспетчера чи ін.), який допомагає встановити контакт адресанта з адресатом.

До ділової телефонної розмови слід завчасно готуватися. А саме:

- укласти чіткий план спілкування (порядок питань, які б ви хотіли поставити адресатові);

- мати поряд допоміжним матеріал (довідкові, цифрові дані, списки та ін, усе, що може знадобитися як додаткова інформація);

- мати напохваті чим і на чому зафіксувати потрібну інформацію.

Принцип телефонного спілкування треба будувати таким чином, щоб інформація отримана від попередньої розмови, була вихідною для наступної і т.д.

Телефонне спілкування висуває перед співрозмовником низку етикетних реплік (кліше, шаблонів), якими, неначе паролями, обмінюються обидві сторони розмови.

Адресант після короткого вітання називає своє прізвище, ім’я та по батькові, посаду й організацію, яку він представляє. Якщо слухавку взяв не той, хто вам потрібен, слід ввічливо попросити покликати його до телефону. У разі відсутності потрібної вам людини в офісі взагалі та коли ви не встигли відрекомендуватися, ви можете почути: “Хто його запитує?”. Назвавши себе, можна попросити:

- занотувати інформацію для подальшої передачі;

- попередити потрібну вам людину про час, коли ви знову зателефонуєте;

- щоб вам зателефонували, назвали номер телефону та час.

Але в усіх зазначених випадках варто поцікавитися, з ким ви щойно розмовляли.

Адресат, приймаючи “вхідний” дзвінок, із метою економії часу, після відповіді на вітання мусить відразу назвати організацію, відділ, свою посаду, прізвище, ім’я та ім’я по батькові, наприклад:

“Фірма – Оріон”, відділ збуту, менеджер Власенко”.

Подібний вступ надає розмові робочого тону й ритму.

Якщо співробітника, якого просять до телефону, немає на місці, а питання, яке порушує адресант може вирішити інший співрозмовник, слід запросити його або дати відповідний номер телефону.

Якщо “вхідний” дзвінок порушує робочий процес, слід вибачитися й попросити зателефонувати пізніше, назвати час, або ж пообіцяти самому зв’язатися з адресантом, також назвати час.

Декілька загальноусталених правил:

- службовий телефон – переважно для службових справ;

- телефон загального користування має бути розташовано у зручному, доступному, звукоізольованому місці (коридор, окрема кабіна тощо);

- говорити слід чітко, стисло, коректно;

- уважне слухання виключає постійне перепитування;

- не слід прохати про значну послугу малознайому людину;

- слід пам’ятати, що телефонна розмова – це діалог, а не монолог;

- поздоровлення, вітання та співчуття слід висловлювати особисто або листом і аж ніяк не телефоном;

- телефон – це засіб вирішення важливих питань, котрі останнього вирішуються під час особистої зустрічі;

- у випадку роз’єднання, поновлює зв’язок той, хто телефонував;

- закінчує розмову той, хто телефонував.

- Характер службових телефонних стосунків, окрім зазначених правил, визначають такі чинники: ступінь близькості співрозмовників, їх вік, посада, стать тощо.

Розділ 3. Лексичний аспект

сучасної української літературної мови

у професійному спілкуванні

Тема 8. Терміни і термінологія

Студенти повинні:

ü знати особливостівживання термінів своєї професії, термінологію свого фаху, джерела поповнення лексики сучасної української літературної мови;

ü знаходити в тексті й доречно використовувати в мовленні термінологічну лексику та виробничо-професійні, науково-технічні професіоналізми;

ü володіти літературною професійною мовою, користуватися термінологічними словниками та словниками іншомовних слів, правильно використовувати терміни свого фаху.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Що таке терміни?

2. Які групи термінологічної лексики можна виділити?

3. Як утворюються нові терміни?

4. Які терміни найчастіше використовуються у вашому спілкуванні?

 

ЗАВДАННЯ

1. Складіть російсько-український словник професійної термінології.

2. Написати твір-мініатюру «Моя майбутня професія», використовуючи професійну лексику (терміни та професіоналізми).

3. Поясніть значення слів: в’яжучий, високомолекулярний, розчинник, кераміка, вапно, глазурування, випал.

До якої групи лексики вони належать?

4. Перекладіть українською мовою:

Керамическое сырье, свойства глин, литье и формовка изделий, сушка, обжиг, известь, глазурь, строительные изделия.

 

 

Тема 9. Складноскорочені слова,