Шляхи формування ключових компетентностей на уроках хімії




ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Шляхи формування ключових компетентностей на уроках хімії



Міжнародною комісією Ради Європи названо та оха­рактеризовано основні групи ключових компетентностей: соціальні, полікультурні, комунікативні, інформаційні, са­морозвитку та самоосвіти, продуктивної творчої діяльності. Ключові компетентності особистості пов'язані з формуван­ням загальнопредметних та предметних компетентностей. Можливості навчальних предметів щодо формування осно­вних груп компетентностей учнів розглядаються в роботах І. Родигіної. Питанню формування предметних компетент­ностей з хімії присвячені роботи О. Бабенко.

Формування предметних компетентностей учнів з хімії як складових ключових компетентностей базуєть­ся на змісті предмета, який відображено в новій програмі для 12-річної школи, і пов'язане з удосконаленням методи­ки викладання предмета та її переорієнтацією на особис-тісно орієнтовані технології навчання. Розглянемо методи та прийми в діяльності вчителя, які сприятимуть форму­ванню основних груп ключових компетентностей учнів.

Соціальні компетентності характеризують уміння людини повноцінно жити в суспільстві, робити вибір, при­ймати рішення. Формуванню таких властивостей особис­тості сприятиме організація на уроках групової роботи, ви­користання проблемно-пошукових методів і створення умов для самооцінки та взаємооцінки. Питання проблемного характеру та питання для опрацювання в групах стимулю­ють учнів до вибору раціональних шляхів розв'язання на­вчальних проблеми. Для врахування інтересів, здібностей і нахилів учнів при побудові уроків слід використовувати різнорівневі та різноманітні запитання для контролю, які сприятимуть створенню ситуації вибору та формуванню навичок самооцінки учнів. Це також створює умови для диференціації та індивідуалізації навчання.

Знання стають для дитини особисто та соціально значимими лише тоді, коли зрозуміле їх використання у житті. З цієї точки зору особливо важливим є наведення на уроках життєвих ситуацій, пов'язаних з властивостями та застосуванням речовин і прикладів, пов'язаних із життє­вим досвідом учнів. Це підтримуватиме інтерес до навчання та підвищуватиме пізнавальну активність. Особливо важ­ливим, з точки зору соціальної компетентності, вважаємо формування на уроках стійкого інтересу до предмета хімії з метою визначення майбутньої професійної орієнтації та виокремлення кола власної професійної компетенції.

Формуванню полікультурної компетентності спри­ятиме наведення на уроках біографічних відомостей про вчених-хіміків, інформації про розвиток хімічної науки та її значення для розвитку цивілізації. Історичні відомості дають можливість учням простежити за процесом здобут­тя знань, розвивають їх інтелект і творчість. Висвітлення зв'язку хімії з іншими природничими науками дозволяє поступово формувати наукову картину світу. Використання в процесі викладання прикладів з художньої літератури, демонстрація творів мистецтва не тільки сприяють форму­ванню полікультурної компетентності, але й підвищують зацікавленість учнів до вивчення хімії. Особливе значення з цього приводу має проведення різноманітних позаклас-них заходів, які для багатьох учителів стали традиційни­ми (хімічні вечори, КВК, вікторини, конкурси, виконання проектів тощо).

Висвітлення на уроках ролі хімії в розв'язанні еколо­гічних проблем, використання завдань екологічного змісту, проведення міжпредметних заходів екологічного спряму­вання (тижні екології, конференції, виставки, конкурси, заходи, які приурочені Дню довкілля, Всесвітньому Дню Землі, Дню води, Дню дій проти небезпечного спалювання відходів) створюватиме умови для виховання екологічної свідомості школярів. Необхідно формувати в учнів думку, що тільки всебічний розвиток науки, зокрема хімії, і гра­мотне використання здобутих знань сприятиме сталому розвитку нашої цивілізації.

Інформаційні компетентності учнів передбачають оволодіння новими інформаційними технологіями, вмін­нями здобувати, критично осмислювати і творчо викорис­товувати інформацію з різних джерел. Важливо навчити дітей опрацьовувати і оформиш»», аналізувати, систематизувати і представляти її у вигляді конспекту, і!ласу, тез, схем, алгоритмів, малюнків тощо Цьому сприятимуть від­повідні завдання, які вчитель може пропонувати учням під час самостійного опрацювання навчального матеріалу або під час роботи в групах. Для залучення учнів до ви­користання різноманітних джерел інформації (додаткової літератури, Інтернету, програмних педагогічних, засобів, у тому числі й комп'ютерних мультимедійних навчальних програм та програм з віртуального хімічного експеримен­ту) ми пропонуємо використовувати завдання проблемного та творчого характеру, теми для проектів та дослідницької діяльності. Це допоможе учням навчитися орієнтуватися в інформаційному просторі й сприятиме також формуван­ню здатності особистості до продуктивної творчої діяльнос­ті, стимулюватиме її саморозвиток.

Подання результатів власної діяльності з виконан­ня творчих завдань, яке може відбуватися у вигляді бесід, повідомлень, доповідей, захистів творчих робіт або проек­тів, забезпечуватиме розвиток мовлення та допомагатиме сформувати комунікативну компетентність особистості. Написання повідомлень, рефератів, звітів тощо сприятиме розвитку писемного мовлення.. Особливу увагу слід зверта­ти вчителям хімії на дотримання учнями норм наукового лексикону та вимог нової хімічної номенклатури.

Створити умови для формування компетентності самоосвіти та саморозвитку можна не тільки за допомо­гою завдань проблемного і творчого характеру, а й завдань практичного характеру, націлених на формування та розви­ток навичок дослідницької роботи. Забезпечення мотивації при вивченні нового матеріалу, визначення учнями мети та планування власної пізнавальної діяльності, рефлексія результатів навчання — дотримання вчителем цих прин­ципів у структурувати уроку дозволяє керувати самоос­вітньою діяльністю учнів. Особливого значення така діяль­ність вчителя набуває при роботі з талановитими дітьми, які проявляють стійкий інтерес до вивчення предмета.

Формуванню компетентності продуктивної творчої діяльності сприятиме рефлексія та оцінювання результатін, що досягнуті на уроці. Нри цьому відбувається оста­точне прпево'ішя здобутих знань особистістю учня. Метою рефлексії є усвідомлення учнями основних етапів, спосо­бів навчальної діяльності, її мети та отриманих результа­тів. За висловлюванням А. В. Хуторського, «рефлексія — не пригадування головного на уроці або формулювання висновків — це усвідомлення способів діяльності, виявлен­ня її смислових особливостей*.

Рефлексивно-оцінювадьн ий етап уроку можна реалі­зувати, використовуючи такі методичні прийоми: взаємо­контроль, самоконтроль; взаємоперевірка, самоперевірка; створення ситуації успіху, емоційного комфорту на уроці; домінування на уроці вербальних оцінок; участь учнів у ви­правленні помилок; надання можливості учням для дослі­дження свого помилкового судження; прийоми зворотного зв'язку в кінці уроку; відстеження емоційного стану учнів, інтерактивні технології «мікрофон», «незакінчеяє речен­ня». Для формування здатності особистості до продуктив­ної творчої діяльності важливим є проведення позакласних заходів, нетрадиційних уроків, виконання нетрадиційних домашніх завдань, залучення учнів до реалізації проектів та до науково-дослідігацької роботи в МАН.

Вибір педагогічних технологій для реалізації компетентнісного

Підходу до навчання

Ефективність процесу навчання забезпечується вико­ристанням окремих педагогічних технологій, у яких спла­новані очікувані результати навчання, окреслені умови для досягнення цих результатів, методи та прийоми, що стиму­люють та забезпечують процес пізнання. Формування всіх груп учнівських компетентностсй пов'язане з використан­ням різноманітних педагогічних пряйрмік та методів на­вчання і не може забезпечуватися окремою технологією навчання. Оновлення цілей та змісту навчання, зокрема з хімії, потребує оновлення методичного інструментарію вчителя, переходу до системного використання більш ефек­тивних педагогічних технологій, націлених на організацію продуктивної освітньої діяльності учнів і формування ком­петентної особистості.

Наведемо приклади деяких педагогічних технологій, результатом використання яких є формування основних груп ключових компетентностей.

Метод проектів

Найбільш ефективною технологією щодо формування ключових компетентностей вважається проектна техноло­гія або метод проектів, який дозволяє створити в навчаль­ному процесі умови діяльності, максимально наближені до реальних. В основі цього методу лежить розвиток пізна­вальних навичок учнів, уміння планувати свою навчальну діяльність, самостійно добувати знання, орієнтуючись в ін­формаційному просторі. Метод проектів — це спосіб досяг­нення дидактичної мети через самостійну навчальну діяль­ність учнів (індивідуальну, парну, групову), яка спрямована на детальну розробку проблеми, на виконання конкретного творчого завдання і завершується реальним практичним результатом. Робота над груповим проектом не тільки роз­виває інтелектуальні здібності школяра, а й виховує вмін­ня працювати в колективі, нести відповідальність за при­йняте розв'язування, аналізувати результати діяльності.

Навчальний проект — це дидактичний засіб, що до­зволяє навчати проектування, тобто цілеспрямованої ді­яльності зі знаходження способу розв'язання проблеми шляхом розв'язання завдань, що випливають із цієї про­блеми при розгляді їх у певній ситуації. Метод проектів до­зволяє виробляти й розвивати специфічні компетентності особистості, а саме навчає:

• проблематизації (розгляд проблемного поля й ви­ділення підпроблем, формулювання головної про­блеми й постановка завдання, що випливає із цієї проблеми);

• цілекокладання й планування діяльності;

• самоаналізу й рефлексії (самоаналіз успішності й результативність розв'язання проблеми проекту);

• презентації (самопред'явлення) ходу своєї діяльнос­ті й результатів;

• уміння готувати матеріал для проведення презен­тації в наочній формі, використовуючи для цього спеціально підготовлений продукт проектування;

• пошуку потрібної інформації, вичленовування й засвоєння необхідного знання з інформаційного поля;

• практичного застосування знань, умінь і навичок у різних, у тому числі й нетипових, ситуаціях;

• вибору, освоєння й використання адекватної техно­логії виготовлення продукту проектування;

• проведення дослідження (аналіз, синтез, висуван­ня гіпотези, деталізація й узагальнення).

Навчальний проект — з погляду учня це можливість робити щось цікаве самостійно, у групі або самому, макси­мально використовуючи свої можливості; це діяльність, що дозволяє виявити себе, спробувати свої сили, прикласти свої знання, дати користь і показати привселюдно досягну­тий результат.

Основні вимоги до використання методу проектів: до­бровільність та самостійність навчання; наявність значу­щої проблеми, яка вимагає інтегрованих знань; врахуван­ня учнівських інтересів; структурне планування проекту із зазначенням поетапних результатів; можливість застосу­вання теоретичних знань на практиці; реалізація міжпред-метних зв'язків; використання дослідницьких методів.

В основі кожного проекту лежить проблема. Немає проблеми — немає проекту. Таким чином, метод проектів можна віднести до проблемного навчання. Метод проектів відповідає основним принципам особистісно орієнтованого навчання, формує творче і критичне мислення і, за визна­ченням В. В. Гузєєва, належить до інтегральних технологій.





Последнее изменение этой страницы: 2016-06-07; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.239.233.139 (0.009 с.)