Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти

(затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 05.05.2008 №371)

Поступальне вдосконалення загальної середньої освіти спрямоване на переорієнтацію процесу навчання на розвиток особистості учня, на навчання його самостійно оволо­дівати новими знаннями, на формування функціональних, х мотиваційних та соціальних компетентностей.

У контексті цього змінюються і підходи до оцінювання результатів навчальних досягнень школярів як складової навчального процесу. Оцінювання має ґрунтуватися на позитивному принципі, що передусім передбачає врахування рівня досягнень учня, а не ступеня його невдач.

Визначення рівня навчальних досягнень учнів є особливо важливим з огляду на те, що навчальна діяльність у кінцевому підсумку повинна не просто дати людині суму знань, умінь та навичок, а сформувати її компетентність здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, набутих завдяки навчанню. Поняття компетентності не зводиться тільки до знань і навичок, а належить до сфери складних умінь і якостей особистості. Компетентнісний підхід до освіти передбачає вміння на основі знань вирішувати проблеми, які виника­ють у різних життєвих ситуаціях.

Міжнародна спільнота компетентнісний підхід вва­жає дієвим інструментом поліпшення якості освіти. Так, у доповіді Міжнародної комісії ЮНЕСКО з освіти для XXI століття (1996 р.) було сформульовано чотири принци­пи, на яких має базуватись освіта: навчитися жити разом, навчитися набувати знання, навчитися працювати, навчи­тися жити. Ці принципи, по суті, є глобальними компе-тентностями.

Рада Європи, проводячи міжнародні дослідження, поглиблюючи та розвиваючи поняття компетентостей, про­понує власний перелік ключових компетентностей, якими мають володіти молоді європейці: політичні та соціаль­ні компетентності; компетентності, пов'язані з життям у багатокультурному суспільстві; компетентності, що сто­суються володіння усним та письмовим спілкуванням, компетентності, пов'язані з розвитком інформаційного су­спільства; здатність вчитися протягом життя. Пізніше вони були об'єднані в три основні напрями: соціальні, пов'язані з соціальною діяльністю особистості, життям суспільства; мотиваційні, пов'язані з інтересами, індивідуальним вибо­ром особистості; функціональні, пов'язані зі сферою знань, умінням оперувати науковими знаннями та фактичним ма­теріалом. На підставі міжнародних та національних дослі­джень українські вчені виокремили п'ять наскрізних клю­чових компетентностей (таблиця 1).

Найбільш універсальними, ключовими є компетент­ності, яких потребує сучасне життя. Вони конкретизуються на рівні освітніх галузей і навчальних предметів для кож­ного рівня навчання. Перелік ключових компетентностей визначається на основі цілей загальної середньої освіти та основних видів діяльності учнів, які сприяють оволодінню соціальним досвідом, навичками життя й практичної ді­яльності в суспільстві. їх формування здійснюється в рам­ках кожного навчального предмета.

Компетентність як інтегрований результат навчаль­ної діяльності учнів формується передусім на основі опа­нування змісту загальної середньої освіти. Виявити рівень такого опанування покликане оцінювання.

Оцінювання — це процес встановлення рівня на­вчальних досягнень учня (учениці) в оволодінні змістом предмета, уміннями та навичками відповідно до вимог на­вчальних програм.

Об'єктом оцінювання навчальних досягнень учнів є знання, вміння та навички, досвід творчої діяльності учнів, досвід емоційно-ціннісного ставлення до навколиш­ньої дійсності.

Компетентність	Сфера виявлення компетентності
1. Вміння вчитися	Індивідуальний досвід участі в навчальному процесі
2. Здоров’язберігаюча	Збереження та зміцнення фізичного, соціаль­ного, психічного та духовного здоров'я
3. Загальнокультурна	Спілкування, толерантна поведінка в умовах культурних, мовних, релігійних та інших від­мінностей між людьми й народами. Збереження соціальних, громадських та куль­турних традицій
4. Соціально-трудова	Суспільні відносин (політика, релігія, міжна­ціональні відносини), трудові відносини
5. Інформаційна	Інформаційні та комунікаційні технології

 

Види діяльності в межах компетентності	Навчальні предмети, через які в основному формується компетентність
Організація своєї праці для досягнення результату, успіху; оволодіння вміннями та навичками саморозвитку, самоаналізу, самоконтролю та самооцінки	Усі навчальні предмети
Здатність вести здоровий спосіб життя у фізичній, соціальній, психічній та духовній сферах	Основи здоров'я, біо­логія, фізична культура, географія, екологія, хімія
Оволодіння усним і письмовим спілкуван­ням у сфері культурних, мовних, релігій­них відносин. Оцінювання найважливіших досягнень національної, європейської та світової культур	Українська мова і література, рідна мова і література, зарубіж­на література, іно­земні мови, предмети художньо-естетичного циклу, історія, етика, психологія
Здатність орієнтуватися в проблемах сучас­ного суспільно-політичного життя; робити свідомий вибір та застосовувати демокра­тичні технології прийняття індивідуальних і колективних рішень, враховуючи інтер­еси й потреби громадян, представників певної спільноти, суспільства та держави. Здатність брати на себе відповідальність, брати участь у прийнятті рішень, здатність до співпраці, уміння розв'язувати проблеми в різних життєвих ситуаціях. Оволодіння етикою громадянських стосунків, навичка­ми соціальної активності, функціональної грамотності. Організація власної трудової та підприємницької діяльності; оцінювання власних професійних можливостей, здат­ність співвідносити їх із потребами ринку праці	Історія, географія, громадянська освіта, економіка, етика, право­знавство, філософія, технології
Оволодіння новими інформаційними техно­логіями, здатність відбирати, аналізувати, оцінювати інформацію, систематизувати її. Уміння використовувати джерела інформа­ції для власного розвитку	Інформатика, технології, математика

 

Основними функціями оцінювання навчальних до­сягнень учнів є:

• контролююча, що передбачає визначення рівня досягнень окремого (ї) учня (учениці), виявлення рівня готовності до засвоєння нового матеріалу, що дає змогу вчителеві відповідно планувати й викладати навчальний матеріал;

• навчальна, що зумовлює таку організацію оцінювання навчальних досягнень учнів, коли здійснення оцінюван­ня сприяє повторенню, вивченню, уточненню й погли­бленню знань, їх систематизації, вдосконаленню навичок і вмінь;

⁹ діагностико-коригувальна, що передбачає з'ясування причин труднощів, які виникають в учня (учениці) в про­цесі навчання, виявлення прогалин у знаннях і вміннях та внесення коректив, спрямованих на усунення цих про­галин, у діяльність учня (учениці) і педагога;

• стимулювальномотиваційна, що визначає таку орга­нізацію оцінювання навчальних досягнень учнів, коли здійснення оцінювання стимулює бажання поліпшити свої результати, розвиває відповідальність, сприяє зма­гальності учнів, формує позитивні мотиви навчання;

• виховна, що полягає у формуванні вміння відповідально й зосереджено працювати, застосовувати прийоми контр­олю й самоконтролю, сприяє розвитку працелюбності, активності та інших позитивних якостей особистості.

 

При оцінюванні навчальних досягнень учнів мають ураховуватися:

• характеристики відповіді учня: цілісність, повнота, ло­гічність, обґрунтованість, правильність;

• якість знань: осмис леність, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність;

• ступінь сформованості загал ьнонавчальних та предмет­них умінь і навичок;

• рівень володіння розумовими операціями: вміння аналі­зувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, класи­фікувати, узагальнювати, робити висновки тощо;

• досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми та розв'язувати їх, формулювати гіпотези);

• самостійність оцінних суджень.

Ці орієнтири покладено в основу чотирьох рівнів навчальних досягнень учнів: початкового, середнього, до­статнього, високого.

У загальнодидактичному плані рівні визначаються за такими характеристиками:

Перший рівень — початковий. Відповідь учня (уче­ниці) фрагментарна, характеризується початковими уяв­леннями про предмет вивчення.

Другий рівень — середній. Учень (учениця) відтворює основний навчальний матеріал, виконує завдання за зраз­ком, володіє елементарними вміннями навчальної діяль­ності.

Третій рівень — достатній. Учень (учениця) знає іс­тотні ознаки понять, явищ, зв'язки між ними, вміє поясни­ти основні закономірності, а також самостійно застосовує знання в стандартних ситуаціях, володіє розумовими опе­раціями (аналізом, абстрагуванням, узагальненням тощо), вміє робити висновки, виправляти допущені помилки. Від­повідь учня (учениці) правильна, логічна, обґрунтована, хоча їм бракує власних суджень.

Четвертий рівень — високий. Знання учня (учениці) є глибокими, міцними, системними; учень (учениця) вміє застосовувати їх для виконання творчих завдань, його (її) навчальна діяльність позначена вмінням самостійно оці­нювати різноманітні ситуації, явища, факти, виявляти і відстоювати особисту позицію. Водночас, визначення висо­кого рівня навчальних досягнень, зокрема оцінки 12 балів, передбачає знання та уміння в межах навчальної програми і не передбачає участі школярів у олімпіадах, творчих кон­курсах тощо (таблиця 2).

Таблиця 2

 

 

 

 

 

Рівні навчальних досягнень	Ба­ли	Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів
І. Початко­вий		Учень (учениця) може розрізняти об'єкти вивчення
	Учень (учениця) відтворює незначну частину навчального матеріалу, має нечіткі уявлення про об'єкт вивчення
	Учень (учениця) відтворює частину навчаль­ного матеріалу; з допомогою вчителя виконує елементарні завдання
II. Середній		Учень (учениця) з допомогою вчителя відтво­рює основний навчальний матеріал, може по­вторити за зразком певну операцію, дію
	Учень (учениця) відтворює основний навчаль­ний матеріал, здатний з помилками й неточнос­тями дати визначення понять, сформулювати правило
	Учень (учениця) виявляє знання й розуміння основних положень навчального матеріалу. Відповідь його (її) правильна, але недостатньо осмислена. Вміє застосовувати знання при ви­конанні завдань за зразком
Ш. Достат­ній		Учень (учениця) правильно відтворює на­вчальний матеріал, знає основоположні теорії і факти, вміє наводити окремі власні прикла­ди на підтвердження певних думок, частково контролює власні навчальні дії
	Знання учня (учениці) є достатніми, він (вона) застосовує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, намагається аналізувати, встанов­лювати найсуттєвіші зв'язки і залежність між явищами, фактами, робити висновки, загалом контролює власну діяльність. Відповідь його (її) логічна, хоч і має неточності
	Учень (учениця) добре володіє вивченим матеріалом, застосовує знання в стандартних ситуаціях, уміє аналізувати й систематизувати інформацію, використовує загальновідомі дока­зи із самостійною і правильною аргументацією
IV. Високий		Учень (учениця) має міцні знання, здатний(а) використовувати їх у практичній діяльності, ро­бити висновки, узагальнення, аргументувати їх
	Учень (учениця) на високому рівні володіє узагальненими знаннями в обсязі та в межах вимог навчальних програм, аргументовано використовує їх у різних ситуаціях, уміє зна­ходити інформацію та аналізувати її, ставити і розв'язувати проблеми
	Учень (учениця) має системні глибокі знання в обсязі та в межах вимог навчальних програм, усвідомлено використовує їх у стандартних та нестандартних ситуаціях. Уміє самостійно аналізувати, оцінювати, узагальнювати опа­нований матеріал, самостійно користуватися джерелами інформації, приймати рішення

 

Кожний наступний рівень вимог вбирає в себе вимоги до попереднього, а також додає нові характеристики.

Критерії оцінювання навчальних досягнень реалізу­ються в нормах оцінок, які встановлюють чітке співвідно­шення між вимогами до знань, умінь і навичок, які оціню­ються, та показником оцінки в балах.

Видами оцінювання навчальних досягнень учнів є по­точне, тематичне, семестрове, річне оцінювання та дер­жавна підсумкова атестація.

Поточне оцінювання здійснюється у процесі поу­рочного вивчення теми. Його основними завдання є: вста­новлення й оцінювання рівнів розуміння і первинного засвоєння окремих елементів змісту теми, встановлення] зв'язків між ними та засвоєним змістом попередніх тем, закріплення знань, умінь і навичок.

Формами поточного оцінювання є індивідуальне! та фронтальне опитування; робота з діаграмами, графіками,; схемами; зарисовки біологічних об'єктів; робота з контурними картами; виконання учнями різних видів письмових робіт; взаємоконтроль учнів у парах і групах; самоконтроль тощо. В умовах упровадження зовнішнього незалеж­ного оцінювання особливого значення набуває тестова форма контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів.

Інформація, отримана на підставі поточного контролю, є основною для коригування роботи вчителя на уроці.

Тематичному оцінюванню навчальних досягнень підлягають основні результати вивчення теми (розділу).'

Тематичне оцінювання навчальних досягнень учнів забезпечує:

• усунення безсистемності в оцінюванні;

• підвищення об'єктивності оцінки знань, навичок і вмінь;

• індивідуальний та диференційований підхід до організації навчання;

• систематизацію й узагальнення навчального матеріалу;

• концентрацію уваги учнів до найсуттєвішого в системі знань з кожного предмета.

Тематична оцінка виставляється на підставі резуль-1 татів опанування учнями матеріалу теми впродовж її ви-і вчення з урахуванням поточних оцінок, різних видів на­вчальних робіт (практичних, лабораторних, контрольних | робіт) та навчальної активності школярів.

Перед початком вивчення чергової теми всі учні мають бути ознайомлені з тривалістю вивчення теми (кіль­кість занять); кількістю й тематикою обов'язкових робіт| і термінами ЇХ проведення; умовами оцінювання.

У процесі вивчення значних за обсягом тем дозволяється проводити декілька проміжних тематичних оцінювань. І, навпаки, якщо на опанування матеріалу теми передбачено, наприклад, 2—3 навчальні години» вони можуть об'єднуватися для проведення тематичного оцінювання.

Оцінка за семестр виставляється за результатами те­матичного оцінювання, а за рік — на основі семестрових оцінок.

Учень (учениця) має право на підвищення семестрової оцінки. При цьому потрібно мати на увазі, що відповід­но до Положення про золоту медаль «За високі досягнення в навчанні» та срібну медаль «За досягнення в навчанні»» ствердженого наказом Міністерства освіти і науки Украї­ни, підвищення результатів семестрового оцінювання шля­хом переатестації не дає підстав для нагородження випус­кників золотою або срібною медалями.

Більш гнучкої, різнопланової системи оцінювання потребує профільна старша школа, яка на основі дифе­ренційованого навчання повинна враховувати не лише на­вчальні досягнення, але і творчі, проектно-дослідницькі, соціально значущі результати.

Ефективною у старшій школі є рейтингова система оцінювання, яка сприяє формуванню ключових компетенцій і створює можливості для:

• визначення рівня підготовленості учнів на кожному етапі навчального процесу;

• отримання об'єктивних показників щодо засвоєння знань та сформованості умінь учнів не лише протягом навчаль­ного року, а й за весь період навчання у старшій школі;

• градації значущості балів, які отримують учні за вико­нання різних видів робіт (самостійна робота, підсумкова робота, творча робота, олімпіади, виставки, конкурси творчих робіт, науково-дослідні й художні проекти тощо);

• підвищення навчальної мотивації й відповідальності;

• підвищення об'єктивності оцінювання.

Упровадження рейтингу досягнень передбачає побу­дову учнем (ученицею) індивідуальної освітньої програми, яка дозволить учителям і батькам учнів аналізувати їхній освітній поступ та його (її) досягнення, виявляти помилки, а також регулювати форми й види освітньої діяльності.

З метою оцінювання індивідуальних досягнень учнів та визначення рівня готовності до продовження навчання за певним профілем у 9-х класах основної школи може бути використана форма оцінювання портфоліо.

Основна суть портфоліо — «показати все, на що ти здібний (а)». Педагогічна філософія портфоліо передбачає зміщення акценту з того, що учень (учениця) не знає і не вміє, на те, що він (вона) знає і вміє з певної теми, розділу, предмета; інтеграцію кількісних і якісних оцінок; під­вищення ролі самооцінки.

У процесі навчання, зокрема під час оцінювання, вчителю важливо виявляти доброзичливість, вимогливість поєднувати з індивідуальним підходом, тобто порівнювати виявлені досягнення учня (учениці) не тільки з нормою, а з його (її) попередніми невдачами чи успіхами.

Додаток 14

Критерії оцінювання