Стаття 53. Кожен має право на освіту.

Вступ

Цей методичний посібник створений ДЛЯ того, щоб полегшити молодому вчителеві хімії адап­тацію до реального шкільного життя. Він, звичайно, готувався до нього, одержуючи вищу освіту. За пле­чима безліч складених іспитів з найрізноманітні­ших предметів і студентська педагогічна практика. Однак усе ж таки відчувається брак досвіду, який приходить із роками. Молодому вчителеві необхід­ні знання про принципи роботи шкільної адміні­страції, розуміння свого місця в загальній структурі школи, реальне бачення тих проблем, розв'язання яких від нього чекають.

Молодий учитель має навчитися грамотно вибудовувати стосунки з адміністрацією того пе­дагогічного колективу, у який він прийшов, брати участь у роботі методичного об'єднання школи, району та інших структур, що мають відношення до освітніх процесів.

Окрім цього, молодий учитель має вміти складати календарні плани й плани-конспекти уроків, проводити уроки згідно із поставленими навчальними, розвивальними та виховними цілями, забезпечувати високу якість навчання, його реаль­ні результати. Йому необхідно виробити свій стиль спілкування з колегами та учнями.

По-перше, учитель повинен знати й уміти ви­користовувати у своїй професійній діяльності від­повідні нормативні документи.

Цей посібник починається з подання норма­тивних документів, що стосуються викладання хімії. Молодий учитель повинен ознайомитися з «Кон­цепцією загальної середньої освіти (12-річна шко­ла)», «Концепцією профільного навчання в старшій школі», з програмами з хімії, вимогами до зовніш­нього оцінювання знань із хімії, інструкціями Мініс­терства освіти і науки України, Статутом школи, на­казами щодо режиму роботи школи, нормативами проведення контрольних, перевірних робіт, заліків, вимогами щодо ведення журналу.

По-друге, учитель хімії повинен уміти вико­ристовувати в навчальному процесі матеріальну базу для викладання хімії. Тому другий розділ на­шого посібника присвячений тим документам, які регламентують роботу щодо організації й викорис­тання шкільного кабінету хімії і шкільної хімічної лабораторії.

По-третє, молодий учитель хімії повинен умі­ти планувати й проводити урок хімії на високому науково-методичному рівні. У зв'язку із цим у тре­тьому й четвертому розділах посібника розгляда­ється сучасний урок хімії, нові педагогічні технології і прийоми, основні принципи побудови сучасного уроку хімії та наводяться приклади календарного планування та планів-конспектів уроків.

 

 

РОЗДІЛ 1

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ -ВИКЛАДАННЯ ХІМІЇ В ШКОЛІ

 

Перелік основних документів

та витяги з них

Конституція України

(Прийнята Верховною Радою України 28.06.1998)

http://www.rada.gov.ua/const/constl.htm

Витяг:

Стаття 53. Кожен має право на освіту.

Повна загальна середня освіта є обов'язковою.

Держава забезпечує доступність і безоплатність до­шкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних за­кладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядиплом-ної освіти, різних форм навчання; надання державних сти­пендій та пільг учням і студентам.

Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рід­ною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і кому­нальних навчальних закладах або через національні куль­турні товариства.

Закон України «Про освіту»

(Постанова Верховної Ради від 04.06.91 № 1144-ХІІ)

http://www.mon.gou.ua/laws/ZU_1060.doc

Витяг:

Стаття 3. Право громадян України на освіту

1. Громадяни України мають право на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закладах незалежно від статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров'я, місця проживання та інших обставин. Це право забезпечується:

• розгалуженою мережею навчальних закладів, заснова­них на державній та інших формах власності, наукових установ, закладів післядипломної освіти;

• відкритим характером навчальних закладів, створенням умов для вибору профілю навчання і виховання відповід­но до здібностей, інтересів громадянина;

• різними формами навчання - очною, вечірньою, заочною, екстернатом, а також педагогічним патронажем.

Стаття 6. Основні принципи освіти

Основними принципами освіти в Україні є:

• доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;

• рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;

• гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюд­ських духовних цінностей;

• органічний зв'язок із світовою та національною історією, культурою, традиціями;

• незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій;

• науковий, світський характер освіти;

• інтеграція з наукою і виробництвом;

• взаємозв'язок з освітою інших країн;

• гнучкість і прогностичність системи освіти;

• єдність і наступність системи освіти;

• безперервність і різноманітність освіти;

• поєднання державного управління і громадського само­врядування в освіті.

 

Стаття 57. Гарантії держави педагогічним, науково-педагогічним працівникам та іншим категоріям працівників навчальних закладів

1. Держава забезпечує педагогічним та науково-педагогічним працівникам:

• належні умови праці, побуту, відпочинку, медичне обслу­говування;

• підвищення кваліфікації не рідше одного разу на п'ять років;

• правовий, соціальний, професійний захист;

• компенсації, встановлені законодавством, у разі втрати роботи, у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці;

• призначення і виплату пенсії відповідно до чинного зако­нодавства;

• встановлення підвищених посадових окладів (ставок за­робітної плати) за наукові ступені і вчені звання;

• виплату педагогічним і науково-педагогічним праців­никам надбавок за вислугу років щомісячно у відсотках до посадового окладу (ставки заробітної плати) залежно від стажу педагогічної роботи у таких розмірах: понад З роки — 10 відсотків, понад 10 років — 20 відсотків, по­над 20 років — ЗО відсотків.

 

 

Закон України

«Про загальну середню освіту»

(від 13 травня 1999 року М 651-ХІУ)

http://www.mon.gov.ua/laws/Zakon_651.doc

Витяг:

Стаття 5. Завдання загальної середньої освіти

Завданнями загальної середньої освіти є:

• виховання громадянина України;

• формування особистості учня (вихованця), розвиток його здібностей і обдарувань, наукового світогляду;

• виконання вимог Державного стандарту загальної серед­ньої освіти, підготовка учнів (вихованців) до подальшої освіти і трудової діяльності;

• виховання в учнів (вихованців) поваги до Конституції України, державних символів України, прав і свобод лю­дини і громадянина, почуття власної гідності, відпові­дальності перед законом за свої дії, свідомого ставлення до обов'язків людини і громадянина;

• реалізація права учнів (вихованців) на вільне формуван­ня політичних і світоглядних переконань;

• виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей Українського народу та інших народів і націй;

• виховання свідомого ставлення до свого здоров'я та здо­ров'я інших громадян як найвищої соціальної цінності, формування гігієнічних навичок і засад здорового спосо­бу життя, збереження і зміцнення фізичного та психічно­го здоров'я учнів (вихованців).

 

Державна програма «Вчитель»

(затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2002 р.М 379)

http://www.mon.gov.ua/laws/KMU_379.doc

Конвенція про права дитини

(ратифікована Постановою Верховної Ради)

Від 27.02.91 № 789-ХІІ)

http://www.mon.gov.ua/education/average/convention.doc

Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа)

(затверджено постановою Колегії МОН України та Президією АПН України від 22.11.2001 № 12/5-2)

http://www.mon.gov.ua/education/average/concept.doc

Витяг:

Вступ

Освіта XXI століття — це освіта для людини. її стри­жень — розвиваюча» культуротворча домінанта, вихован­ня відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання і вміння для творчого розв'язання проблем, прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни. Загальна серед­ня освіта має забезпечити умови для морального, інтелекту­ального, фізичного, художньо-естетичного розвитку учнів, виховання громадянина демократичного суспільства, яке визнає освіченість, вихованість, культуру найвищими цін­ностями, незамінними чинниками соціального прогресу.

<...>

Загальноосвітня школа України має здійснити прорив до якісно нової освіти всіх дітей шкільного віку. Це вимагає пріоритетної уваги до навчального змісту і ме­тодик, які формують світогляд, ціннісні орієнтації, умін­ня самостійно вчитися, критично мислити, користуватись комп'ютером, здатність до самопізнання і самореалізації особистості у різних видах творчої діяльності, вміння і на­вички, необхідні для життєвого і професійного вибору.

 

Основними Завданнями загальноосвітньої школи є:

• різнобічний розвиток індивідуальності дитини на основі виявлення її задатків і здібностей, формування ціннісних орієнтацій, задоволення інтересів і потреб;

• збереження і зміцнення морального, фізичного і психіч­ного здоров'я вихованців; виховання школяра як грома­дянина України, національно свідомої, вільної, демокра­тичної, життєво і соціально компетентної особистості, здатної здійснювати самостійний вибір і приймати відпо­відальні рішення у різноманітних життєвих ситуаціях;

• формування у школярів бажання і уміння вчитися, ви­ховання потреби і здатності до навчання упродовж усього життя, вироблення умінь практичного і творчого застосу­вання здобутих знань;

• становлення в учнів цілісного наукового світогляду, за-гальнонаукової, загальнокультурної, технологічної» ко­мунікативної і соціальної компетентностей на основі засвоєння системи знань про природу, людину, суспіль­ство, культуру, виробництво, оволодіння засобами пізна­вальної і практичної діяльності;

• виховання в учнів любові до праці, забезпечення умов для їх життєвого і професійного самовизначення, форму­вання готовності до свідомого вибору і оволодіння май­бутньою професією;

• виховання школяра як людини моральної, відповідаль­ної, людини культури з розвиненим естетичним і етич­ним ставленням до навколишнього світу і самої себе.

 

Методологічною основою визначення змісту шкільної освіти є загальнолюдські і національні цінності, центрова-ність на актуальних і перспективних інтересах дитини.

<...>

Формуючи зміст природознавчої галузі, слід пере-структурувати його, чітко визначивши послідовність і три­валість вивчення її складових по класах, посилити прак­тичний характер змісту, його гуманітарну спрямованість, що сприятиме більш переконливому розкриттю ролі люди­ни у пізнанні природи, цілісності його сприйняття. Зміст цієї галузі закладає підвалини формування наукового сві­тогляду і стилю мислення, є основою розуміння сучасних технологій і виробництв, розвитку екологічного мислен­ня. Він реалізується через традиційні навчальні предмети і курси фізики, хімії, біології, географії, астрономії, а та­кож шляхом їх інтеграції на певних етапах навчання.

Державний стандарт

Загальна частина

Державний стандарт базової і повної середньої освіти (далі — Державний стандарт) визначає вимоги до освіче­ності учнів і випускників основної та старшої школи, га­рантії держави у її досягненні.

Державний стандарт охоплює Базовий навчальний план, загальну характеристику інваріантної і варіативної складових змісту базової та повної середньої освіти, дер­жавні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів. Виконання вимог Державного стандарту є обов'язковим для всіх навчальних закладів, що надають загальну серед­ню освіту.

Зміст базової і повної середньої освіти створює пе­редумови:

• для всебічного розвитку особистості і визначається на за­садах загальнолюдських та національних цінностей, на­уковості і систематичності знань, їх значущості для соціального становлення людини, гуманізації і демокра­тизації шкільної освіти, взаємоповаги між націями і на­родами, світського характеру школи;

• для надання навчанню українознавчої спрямованості, що безпосередньо забезпечується вивченням української мови, української літератури, історії України, географії України, українського мистецтва тощо;

• для індивідуалізації та диференціації навчання, його профільності у старшій школі, запровадження особис-тісно орієнтованих педагогічних технологій, формування соціальної, комунікативної, комп'ютерної та інших видів компетентності учнів.

Особлива увага приділяється практичній і творчій складовим навчальної діяльності. У державних вимогах до рівня загальноосвітньої підготовки учнів зростає роль уміння здобувати інформацію з різних джерел, засвоюва­ти, поповнювати та оцінювати її, застосовувати способи пізнавальної і творчої діяльності. Між ступенями шкільної освіти забезпечується наступність і перспективність змісту та вимог щодо його засвоєння учнями.

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підго­товки учнів у Державному стандарті подано за галузевим принципом у семи освітніх галузях: мови і літератури, суспільствознавство, естетична культура, математика, природознавство, здоров'я і фізична культура, технології, що є органічним продовженням змісту відповідних освіт­ніх галузей Державного стандарту початкової освіти.

Зміст освітньої галузі структурується і реалізується в системі відповідних навчальних предметів та курсів, про­грами яких затверджує МОН.

Основна школа забезпечує базову загальну середню освіту, що разом із початковою є фундаментом загально­освітньої підготовки, формує в учнів готовність до виборуі реалізації шляхів подальшого здобуття освіти. Зміст осві­ти на цьому ступені є єдиним для всіх учнів; особистісно орієнтований підхід здійснюється через варіативність ме­тодик організації навчання залежно від пізнавальних зді­бностей, а також через факультативні курси,

У старшій школі навчання, як правило, є профіль­ним. У зв'язку з цим зміст освіти і вимоги до його засвоєння диференціюються за трьома рівнями: обов'язкові результа­ти навчання, визначені Державним стандартом, профіль­ний, зміст якого визначають програми, затверджені МОН, та академічний, за програмами якого вивчаються дисци­пліни, що тісно пов'язані з профільними предметами (на­приклад, фізика у хіміко-біологічному профілі), а також здійснюється загальноосвітня підготовка учнів, які не ви­значилися щодо напряму спеціалізації.

 

Базовий навчальний план

Базовий навчальний план основної і старшої школи охоплює дві складові: інваріантну та варіативну.

Інваріантна складова передбачає дотримання всіма навчальними закладами, що надають загальну середню освіту, єдиних вимог до загальноосвітньої підготовки учнів. Варіативна складова спрямована на забезпечення індивіду­альної орієнтованості змісту освіти.

Під час складання типових навчальних планів для учнів спеціалізованих шкіл, гімназій, ліцеїв і колегіумів дозволяється перерозподіляти між освітніми галузями до 15 відсотків навчального часу, визначеного інваріантною частиною Базового навчального плану.

Змістове наповнення освітніх галузей інваріантної складової визначається Державним стандартом.

Змістове наповнення варіативної складової формуєть­ся навчальним закладом з урахуванням особливостей регі­ону, типу закладу, індивідуальних освітніх потреб учня.

В основній школі навчальні години варіативної скла­дової використовуються головним чином для загальноос­вітньої підготовки учнів, індивідуальних занять та кон­сультацій, факультативного навчання.

У старшій школі, у тому числі в сільських однокомп­лектних школах, де створюються різнопрофільні навчальні групи учнів, за рахунок варіативної складової здійснюєть­ся профільне навчання. Години цієї складової можуть ви­користовуватися також для вивчення предметів за вибором учнів, факультативних занять тощо.

На основі Базового навчального плану МОН розро­бляє типові навчальні плани для загальноосвітніх навчаль­них закладів. У типових навчальних планах визначається перелік навчальних предметів і курсів, відповідно до змісту освітніх галузей, кількість годин, відведених на їх вивчен­ня у кожному класі. Типові навчальні плани можуть відо­бражати різні варіанти структурування, інтеграції та роз­поділу навчального змісту за роками навчання в межах годин, визначених Базовим навчальним планом. На основі типових навчальних планів навчальні заклади складають робочі навчальні плани, в яких конкретизується варіатив­на складова освіти з урахуванням особливостей організації навчально-виховного процесу.

 

Основна школа

Завданнями реалізації змісту освітньої галузі в осно­вній школі є:

• ознайомлення учнів з науковими фактами природознав­ства та усвідомлення ними фундаментальних ідей при­родничих наук;

• оволодіння учнями поняттєво-термінологічним апаратом природничих наук, засвоєння предметних знань та усві­домлення суті основних законів і закономірностей, що да­ють змогу описати і зрозуміти перебіг природних явищ і процесів;

• набуття учнями досвіду практичної та експерименталь­ної діяльності, застосування знань у пізнанні світу;

• формування в учнів ціннісних орієнтацій на збереження природи, гармонійну взаємодію людини і природи, умін­ня екологічно виважено взаємодіяти з довкіллям.

Зміст освіти	Державні вимоги до рівня загально-освітньої підготовки учнів
Загальноприроднича компонента освітньої галузі
Довкілля як частина природного та антропоген­ного середовища життя людини. Явища природи. Об'єкти природи і штучні системи. Всесвіт. Методи пізнання природи. Загаль­ні закономірності приро­ди. Природничо-наукова картина світу	Уявлення про загальні закономірності природи та природничо-наукову кар­тину світу, загальну будову. Всесвіту, цілісність природи. Знання про довкілля людини, його компоненти та взаємозв'язок між ними. Природні та штучні системи. Уміння спостерігати та описувати природні явища, пояснювати на основі загальних закономірностей природи причини їх виникнення
Хімічна компонента освітньої галузі
Хімічний елемент Атом. Будова атома. Хі­мічний елемент. Символи і назви хімічних елемен­тів. Ступінь окиснення. Валентність. Відносна атомна маса.	Уявлення про стан електронів у атомах, стабільні та радіоактивні нукліди, радіа­ційну безпеку. Знання будови атома, назв і символів хі­мічних елементів, періодичного закону, структури періодичної системи, відмін­ностей елементного складу органічних і неорганічних речовин.

 

 

Зміст освіти	Державні вимоги до рівня загально-освітньої підготовки учнів
Елементи-органогени. Періодичний закон і пері­одична система хімічних елементів	Уміння визначати ступінь окиснення елементів у сполуках, складати форму­ли за ступенем окиснення, пояснювати фізичну суть періодичного закону, ха­рактеризувати елемент за будовою атома та положенням у періодичній системі
Речовина Речовина. Молекула. Йон. Хімічна формула. Відносна молекулярна маса. Кількість речовини. Молярна маса. Молярний, об'єм. Прості та складні речовини. Будова речо­вини. Хімічний зв'язок. Основні класи неорганіч­них речовин. Органічні речовини. Розчини. Електролітична дисоціація.	Уявлення про природу хімічних зв'язків, суть процесу розчинення, види розчинів, біологічну роль неорга­нічних і органічних сполук. Знання йонного, ковалентного та мета­лічного хімічних зв'язків; назв, складу і властивостей основних класів неор­ганічних сполук; дисоціації речовин у водних розчинах; назв, складу, хімічної будови, основних властивостей найважливіших органічних сполук Уміння розрізняти фізичні тіла, ре­човини, матеріали, фізичні та хімічні властивості речовин, прості та складні, органічні та неорганічні речовини; по­яснювати властивості речовин на основі їх складу і будови, складати відповід­ні рівняння хімічних реакцій; робити розрахунки за хімічними формулами, обчислювати масову частку розчиненої речовини
Хімічна реакція Ознаки хімічних реакцій, умови їх перебігу. Типи хімічних реакцій. Рівнян­ня хімічних реакцій.	Уявлення про ознаки та умови перебігу хімічних реакцій. Знання основних типів хімічних реакцій. Уміння розрізняти фізичні та хімічні явища, користуватися законом збере­ження маси речовин для складання рівнянь хімічних реакцій, робити роз­рахунки за рівняннями реакцій

 

Методи наукового пізнан­ня в хімії Методи дослідження речовин. Техніка безпеки під час роботи з речовинами;	Уявлення про роль експерименту в хімії. ЦУ| Знання правил безпечного поводження з речовинами. Уміння виконувати прості хімічні досліди, виготовляти розчини, спо­стерігати та описувати спостереження, робити висновки; розв'язувати експери­ментальні задачі.
Хімія в житті суспільства Застосування речовин. Хімічні сполуки і довкілля	Уявлення про вплив хімічних сполук на здоров'я людини та довкілля. Знання основних галузей застосування речовин. Уміння безпечного поводження з речовинами в побуті

Старша школа

У старшій школі зміст освітньої галузі спрямований на системне вивчення основ природничих наук, розвиток здобутих знань і вмінь відповідно до обраного ними рівня програми, поглиблення їхньої компетентності в окремих предметних галузях знань, які визначають їх подальший життєвий шлях (продовження навчання, вибір професії тощо). Опанування змістом освітньої галузі здійснюється на засадах профільного навчання.

Основними завданнями реалізації змісту освітньої галузі в старшій школі є:

• засвоєння учнями змісту навчального матеріалу на рівні теоретичних узагальнень (гіпотез, моделей, концепцій, законів, теорій тощо), що дають змогу зрозуміти і поясни­ти перебіг різних явищ природи, наукові основи сучасно­го виробництва, техніки і технологій;

• оволодіння учнями науковим стилем мислення і метода­ми пізнання природи, формування в них наукового світо­гляду, уявлень про сучасну природничо-наукову картину світу;

• формування екологічної культури учнів, уміння гармо нійно взаємодіяти з природою і безпечно жити у висо котехнологічному суспільстві, усвідомлення ціннісний орієнтацій щодо ролі і значення наукового знання в сус пі льному розвитку.

 

Зміст освіти	Державні вимоги до рівня загально-освітньої підготовки учнів
Зага льнолрироднича компонента освітньої галузі
Історія розвитку природо* знавства. Природничо-наукові теорії як форми наукового знання. При­родничо-наукова картина світу, її-зв'язок з розви­тком технічного прогресу та культури людства. Роль природничо-наукового сві­торозуміння в духовному та культурному розвитку людини	Уявлення про значення природничо-наукових теорій у формуванні науко­вої картини світу. Знання основ природничо-наукової картини світу, моделей та систем, при­родних об'єктів і явищ. Уміння застосовувати основні природничо-наукові знання для по­яснення явищ природи, розпізнавати об'єкти природи та штучні системи; використовувати методи дослідження природи
Хімічна компонента освітньої галузі
Хімічний елемент Хімічні елементи у приро­ді. Будова атомів елементів металів і неметалів	Уявлення про поширення, колообіг елементів у природі, їхню біологічну роль. Знання будови атомів елементів мета­лів та неметалів, особливостей будови атомів Карбону. Уміння складати загальну характе­ристику елемента
Речовина Неорганічні сполуки еле­ментів металів і неметалів. Органічні сполуки. Рівні організації речовини	Уявлення про багатоманітність, вза­ємні перетворення неорганічних і органічних речовин, причини цієї багатоманітності; ієрархію рівнів організації речовини.Знання назв, складу, будови, основних властивостей найважливіших сполук елементів металів і неметалів,

 

 

	основних класів органічних сполук, найпоширеніших полімерів. Уміння характеризувати властивості неорганічних та органічних речовин, установлювати причинно-наслідкові зв'язки між складом, будовою і влас­тивостями речовин, складати відпо­відні рівняння хімічних реакцій
Хімічна реакція Класифікація хімічних реакцій	Уявлення про класифікацію хімічних реакцій за різними ознаками та осо­бливості перебігу хімічних реакцій. Знання основних типів реакцій орга­нічних речовин. Уміння робити розрахунки за рівнян­нями хімічних реакцій
Методи наукового пізнан­ня в хімії Теоретичні та експеримен­тальні дослідження в хімії Історія розвитісу хімічних знань	Уявлення про форми наукового піз­нання (факт, модель, гіпотеза, закон, теорія тощо), внесок вітчизняних і за­рубіжних учених у розвиток науки, Щ проблеми сучасної хімії. Знання значення експерименту і тео­рії у вивченні речовин. Уміння самостійно виконувати хіміч­ні досліди, розв'язувати експеримен­тальні задачі
Хімія в житті суспільства Роль хімії у промисловості та сільському господар­стві, розв'язанні глобаль­них проблем людства, у побуті	Уявлення про значення хімії в житті людини та розвитку суспільного ви­робництва, у розв'язанні сировинної, енергетичної, екологічної проблем. Знання застосування речовин і матеріалів на їхній основі у різних галузях. • Уміння запобігати шкідливому впли­ву хімічних сполук у повсякденному житті

 

Таблиця 2

 

 

 

 

 

Рівні навчальних досягнень	Ба­ли	Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів
І. Початко­вий		Учень (учениця) може розрізняти об'єкти вивчення
	Учень (учениця) відтворює незначну частину навчального матеріалу, має нечіткі уявлення про об'єкт вивчення
	Учень (учениця) відтворює частину навчаль­ного матеріалу; з допомогою вчителя виконує елементарні завдання
II. Середній		Учень (учениця) з допомогою вчителя відтво­рює основний навчальний матеріал, може по­вторити за зразком певну операцію, дію
	Учень (учениця) відтворює основний навчаль­ний матеріал, здатний з помилками й неточнос­тями дати визначення понять, сформулювати правило
	Учень (учениця) виявляє знання й розуміння основних положень навчального матеріалу. Відповідь його (її) правильна, але недостатньо осмислена. Вміє застосовувати знання при ви­конанні завдань за зразком
Ш. Достат­ній		Учень (учениця) правильно відтворює на­вчальний матеріал, знає основоположні теорії і факти, вміє наводити окремі власні прикла­ди на підтвердження певних думок, частково контролює власні навчальні дії
	Знання учня (учениці) є достатніми, він (вона) застосовує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, намагається аналізувати, встанов­лювати найсуттєвіші зв'язки і залежність між явищами, фактами, робити висновки, загалом контролює власну діяльність. Відповідь його (її) логічна, хоч і має неточності
	Учень (учениця) добре володіє вивченим матеріалом, застосовує знання в стандартних ситуаціях, уміє аналізувати й систематизувати інформацію, використовує загальновідомі дока­зи із самостійною і правильною аргументацією
IV. Високий		Учень (учениця) має міцні знання, здатний(а) використовувати їх у практичній діяльності, ро­бити висновки, узагальнення, аргументувати їх
	Учень (учениця) на високому рівні володіє узагальненими знаннями в обсязі та в межах вимог навчальних програм, аргументовано використовує їх у різних ситуаціях, уміє зна­ходити інформацію та аналізувати її, ставити і розв'язувати проблеми
	Учень (учениця) має системні глибокі знання в обсязі та в межах вимог навчальних програм, усвідомлено використовує їх у стандартних та нестандартних ситуаціях. Уміє самостійно аналізувати, оцінювати, узагальнювати опа­нований матеріал, самостійно користуватися джерелами інформації, приймати рішення

 

Кожний наступний рівень вимог вбирає в себе вимоги до попереднього, а також додає нові характеристики.

Критерії оцінювання навчальних досягнень реалізу­ються в нормах оцінок, які встановлюють чітке співвідно­шення між вимогами до знань, умінь і навичок, які оціню­ються, та показником оцінки в балах.

Видами оцінювання навчальних досягнень учнів є по­точне, тематичне, семестрове, річне оцінювання та дер­жавна підсумкова атестація.

Поточне оцінювання здійснюється у процесі поу­рочного вивчення теми. Його основними завдання є: вста­новлення й оцінювання рівнів розуміння і первинного засвоєння окремих елементів змісту теми, встановлення] зв'язків між ними та засвоєним змістом попередніх тем, закріплення знань, умінь і навичок.

Формами поточного оцінювання є індивідуальне! та фронтальне опитування; робота з діаграмами, графіками,; схемами; зарисовки біологічних об'єктів; робота з контурними картами; виконання учнями різних видів письмових робіт; взаємоконтроль учнів у парах і групах; самоконтроль тощо. В умовах упровадження зовнішнього незалеж­ного оцінювання особливого значення набуває тестова форма контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів.

Інформація, отримана на підставі поточного контролю, є основною для коригування роботи вчителя на уроці.

Тематичному оцінюванню навчальних досягнень підлягають основні результати вивчення теми (розділу).'

Тематичне оцінювання навчальних досягнень учнів забезпечує:

• усунення безсистемності в оцінюванні;

• підвищення об'єктивності оцінки знань, навичок і вмінь;

• індивідуальний та диференційований підхід до організації навчання;

• систематизацію й узагальнення навчального матеріалу;

• концентрацію уваги учнів до найсуттєвішого в системі знань з кожного предмета.

Тематична оцінка виставляється на підставі резуль-1 татів опанування учнями матеріалу теми впродовж її ви-і вчення з урахуванням поточних оцінок, різних видів на­вчальних робіт (практичних, лабораторних, контрольних | робіт) та навчальної активності школярів.

Перед початком вивчення чергової теми всі учні мають бути ознайомлені з тривалістю вивчення теми (кіль­кість занять); кількістю й тематикою обов'язкових робіт| і термінами ЇХ проведення; умовами оцінювання.

У процесі вивчення значних за обсягом тем дозволяється проводити декілька проміжних тематичних оцінювань. І, навпаки, якщо на опанування матеріалу теми передбачено, наприклад, 2—3 навчальні години» вони можуть об'єднуватися для проведення тематичного оцінювання.

Оцінка за семестр виставляється за результатами те­матичного оцінювання, а за рік — на основі семестрових оцінок.

Учень (учениця) має право на підвищення семестрової оцінки. При цьому потрібно мати на увазі, що відповід­но до Положення про золоту медаль «За високі досягнення в навчанні» та срібну медаль «За досягнення в навчанні»» ствердженого наказом Міністерства освіти і науки Украї­ни, підвищення результатів семестрового оцінювання шля­хом переатестації не дає підстав для нагородження випус­кників золотою або срібною медалями.

Більш гнучкої, різнопланової системи оцінювання потребує профільна старша школа, яка на основі дифе­ренційованого навчання повинна враховувати не лише на­вчальні досягнення, але і творчі, проектно-дослідницькі, соціально значущі результати.

Ефективною у старшій школі є рейтингова система оцінювання, яка сприяє формуванню ключових компетенцій і створює можливості для:

• визначення рівня підготовленості учнів на кожному етапі навчального процесу;

• отримання об'єктивних показників щодо засвоєння знань та сформованості умінь учнів не лише протягом навчаль­ного року, а й за весь період навчання у старшій школі;

• градації значущості балів, які отримують учні за вико­нання різних видів робіт (самостійна робота, підсумкова робота, творча робота, олімпіади, виставки, конкурси творчих робіт, науково-дослідні й художні проекти тощо);

• підвищення навчальної мотивації й відповідальності;

• підвищення об'єктивності оцінювання.

Упровадження рейтингу досягнень передбачає побу­дову учнем (ученицею) індивідуальної освітньої програми, яка дозволить учителям і батькам учнів аналізувати їхній освітній поступ та його (її) досягнення, виявляти помилки, а також регулювати форми й види освітньої діяльності.

З метою оцінювання індивідуальних досягнень учнів та визначення рівня готовності до продовження навчання за певним профілем у 9-х класах основної школи може бути використана форма оцінювання портфоліо.

Основна суть портфоліо — «показати все, на що ти здібний (а)». Педагогічна філософія портфоліо передбачає зміщення акценту з того, що учень (учениця) не знає і не вміє, на те, що він (вона) знає і вміє з певної теми, розділу, предмета; інтеграцію кількісних і якісних оцінок; під­вищення ролі самооцінки.

У процесі навчання, зокрема під час оцінювання, вчителю важливо виявляти доброзичливість, вимогливість поєднувати з індивідуальним підходом, тобто порівнювати виявлені досягнення учня (учениці) не тільки з нормою, а з його (її) попередніми невдачами чи успіхами.

Додаток 14

Критерії оцінювання

Навчальних закладів

(наказ Міністерства освіти і науки України №364 від 20.06.2002)

http://www2.znz.edu-ua.net/storage/275.doc

Загальні положення

1.1. Цією Інструкцією визначається порядок ведення класного журналу та оцінювання навчальних досягнень учнів 5—11 (12)-х класів загальноосвітніх навчальних за­кладів.

1.2. Дія Інструкції поширюється на загальноосвітні навчальні заклади усіх типів та форм власності.

Загальні поняття

Основними видами оцінювання навчальних досяг­нень учнів є поточне та підсумкове (тематичне, семестрове, річне), державна підсумкова атестація.

Оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюються відповідно до критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти, зарджених наказом Міністерства освіти і науки України від 05.05.2008 №371.

Обов'язковому оцінюванню підлягають навчальні досягнення учнів з предметів інваріантної та варіативної кладових робочого навчального плану закладу.

Не підлягають обов'язковому оцінюванню навчальні досягнення учнів з факультативних, групових та індивіду­альних