Сутність компетентнісного підходу до навчання

Освіта в сучасному світі націлена на розвиток і само­розвиток учнів відповідно до їх власних потреб та уподо­бань. Компетентнісний підхід в освіті об'єктивно відпові­дає й соціальним очікуванням у сфері освіти, і інтересам учасників освітнього процесу. Разом із тим цей підхід всту­пає в протиріччя з багатьма сформованими в системі освіти стереотипами, існуючими критеріями оцінки навчальної діяльності дітей, педагогічної діяльності педагогів, роботи шкільної адміністрації.

У програмі з хімії для 12-річної школи зазначається, що метою навчання хімії є формування засобами навчаль­ного предмета ключових компетентностей учнів, необхід­них для соціалізації, творчої самореалізації особистості, розуміння природничо-наукової картини світу, вироблення екологічного стилю мислення і поведінки та виховання гро­мадянина демократичного суспільства.

Слід зазначити, що перехід на викладання хімії за програмами 12-річної школи пов'язаний не тільки з новим змістом навчання, а є комплексною методичною та дидак­тичною проблемою з впровадження компетентнісного під­ходу до навчання і потребує врахування сучасних підходів до навчання та використання сучасних ефективних педаго­гічних технологій.

Щоб розібратися в сутності компетентнісного підхо­ду в навчанні та вихованні, перш за все пропонуємо розгля­нути поняття «компетентність» як педагогічну категорію. Справа в тому, що єдиного підходу до визначення та розу­міння поняття «компетентність» у педагогічній науці ще й досі не існує. Це значно ускладнює впровадження компе­тентнісного підходу в освітню практику.

Слово «компетентність» латинського походження й означає «оволодіння знаннями, які дозволяють мірку­вати над чимось». Уточнення даного поняття у «Педаго­гічному словнику» дає можливість його розглянути як «... повноважність, повноправність у розв'язанні якоїсь вправи; поінформованість, обізнаність, авторитетність; коло повноважень (прав і обов'язків) певного органу чи по­садової особи, встановлених статутом (або іншими поло­женнями) даної установи, закладу». Аналіз української морфеміки показує, що суфікс -ність означає ступінь оволо­діння певними якостями.

Тому термін «компетентність» використовують для визначення певних якостей, ступенів оволодіння ними. Отже, в різних тлумачних словниках дефініція «компе­тентність» включає в себе два аспекти: 1) знання, вміння та навички людини в будь-якій галузі; 2) певні повноважен­ня, повноправність.

Дефініція «компетентність» в англійському тлума­ченні (competence) означає «збігатися», «погоджувати», «бути здатним до чого-небудь». Оксфордський російський словник розглядає «компетентність» як достатні вміння, адекватну кваліфікацію (The Oxford Russian Dictionary: Oxford: Oxford University press, 1977.— 1840 p., p. 725.) Словник Лонгмен сучасної англійської мови (Харлоу, 1995; Longman Dictionary of Contemporary English. — Harlow: Longman Dictionaries, 1995.— 1668 p.: ill., p. 270) зазначає, що компетентність — це здатність діяти, відповідати пев­ним стандартам, виявляти окремі навички^, демонструвати спеціальний рівень знання.

З французької мови слово competent перекладається як «компетентний, уповноважений» та несе в собі юридич­не значення. Великий словник німецької мови як іноземної НИМ, ПИЖ І,ііп₍г,.|,яс .Іим»і КС. Негіін пік! Мітеїіеп. І1М7 N.. Ь. 517) характеризує термін «котре І єні,» ніс а/т ти істі. до дії, як уміння використовувати знання п практичній дія лі. поеті.

Департамент економічного, соціального та культур­ного розвитку (ЮНЕСКО) трактує це поняття як: «здат­ність застосовувати знання та вміння ефективно й творчо в міжособистісних відносинах — ситуаціях, що передбача­ють взаємодію з іншими людьми в соціальному контексті так само, як і в професійних ситуаціях» (2004 р.). Поняття «компетентність» уточнюється Міжнародним департамен­том стандартів через спроможність кваліфіковано проводи­ти діяльність, виконувати завдання або роботу.

Науковці надають багато різнопланових визначень цього поняття. Наприклад, під компетентністю розуміють:

• «поєднання відповідних знань і здібностей, що до­зволяють обґрунтовано судити про сферу діяльності й ефек­тивно діяти в ній» (А. В. Хуторський);

• «здатність (уміння) діяти на основі здобутих знань» (С. Шишов, В. Кальней);

• інтегральну якість особистості, яка виявляється в за­гальній здатності та готовності її до діяльності (Г. Селевко).

Ірландський педагог Дж. Куллахан розкриває цей термін як здатність, яка ґрунтується на досвіді або знаннях, які людина розвинула завдяки практиці або освіті. Фран­цузький педагог Ж.Перре розуміє це поняття як навички й уміння, які може особистість використовувати в різних ситуаціях і контекстах та опановуючи нові ситуації. Авто­ри зарубіжної літератури стверджують, що компетентність є ключовим поняттям, оскільки воно поєднує в собі інтелек­туальний і навичковий складники освіти. Автори не проти­ставляють компетентності знанням чи вмінням і навичкам (компетентність містить їх у собі), а розглядають його шир­ше за поняття «знання», «уміння», «навички».

Вищенаведені визначення дають підставу розглядати поняття «компетентність» не тільки як спеціально структу-ровані набори знань, умінь, навичок і ставлень, що їх набу­вають у процесі навчання, але і як специфічну здатність, яка дає змогу ефективно розв'язувати проблеми, що виникають йому підсумкуне просто дати іиодипі суму знань, умінь та паипчок, а сформуиати її компетентність як за­гальну здатність, що базується на знаннях, досвіді, ціннос­тях, здібностях, набутих завдяки навчанню. Отже, понят­тя компетентності не зводиться тільки до знань і навичок, а належить до сфери складних умінь і якостей особистості.

Компетентність = мобільність знань + гнучкість методів пізнання + критичність мислення

Поряд із поняттям «компетентність» у педагогічному лексиконі як синонім застосовується поняття «компетен­ція». По суті, компетентність — це сукупність компетен-цій. Ці два терміни іншомовного походження, мають один латинський корінь.

Слід зазначити, що українські та російські словники ототожнюють ці поняття, не зважаючи на те, що вони не­суть у собі своє семантичне забарвлення. Термін «компетен­ція» в перекладі з латинської мови «competentia» означає коло питань, щодо яких людина обізнана, пізнала їх і має досвід (В. В. Раєвський, А. В. Хуторський). За О. І. Дрогай-цевим, дефініція «компетенція» трактується як коло пи­тань, на яких особистість добре розуміється. Таким чином, можна дійти висновку про те, що компетенція — це похід­не, вужче поняття порівняно з поняттям «компетентність».

Можна також розуміти під компетентністю володін­ня людиною відповідною компетенцією, що вимагає осо-бистісного ставлення до неї і до предмета діяльності.

Детальний розгляд цього питання дає підставу зроби­ти висновок, що навчальна діяльність у кінцевому підсумку повинна не просто дати людині суму знань, умінь та нави­чок, а сформувати її компетентність як загальну здатність діяти, розв'язувати життєві проблеми, що базується на зна­ннях, досвіді, здібностях, набутих завдяки навчанню.

Компетентнісний підхід — це сукупність загальних принципів визначення цілей освіти, відбору змісту освіти, організації освітнього процесу й оцінювання освітніх резуль­татів. До числа таких принципів належать чакі положення:

• Зміст освіти полягає в розвитку в учнів здатності само­стійно розв'язувати проблеми в різних сферах і видах ді­яльності на основі використання соціального досвіду, еле­ментом якого є й власний досвід учнів.

• Зміст освіти являє собою дидактично адаптований соці­альний досвід розв'язання пізнавальних, світоглядних, моральних, політичних і інших проблем.

• Зміст організації освітнього процесу полягає в створен­ні умов для формування в учнів досвіду самостійного розв'язання пізнавальних, комунікативних, організацій­них, моральних та інших проблем, що становлять зміст освіти.

• Оцінювання освітніх результатів ґрунтується на аналізі рівнів освіченості, досягнутих учнями на певному етапі навчання.

При традиційному підході до визначення цілей осві­ти педагогічні цілі на практиці концентруються на безпо­середніх результатах навчання — засвоєнні відомостей, понять та ін. Ці результати можуть і не мати особливої цінності для учнів, тому їхні цілі можуть концентрувати­ся на досягненні деяких формальних показників (оцінка, медаль, здатність здати іспит і т. д.).

Компетентнісний підхід до визначення цілей шкіль­ної освіти дає можливість погодити очікування вчителів і учнів. Визначення цілей шкільної освіти з позицій компе-тентнісного підходу означає опис можливостей, які можуть придбати школярі в результаті освітньої діяльності.

З позицій компетентнісного підходу визначення цілей предмета має передувати відбор його змісту: спочатку тре­ба з'ясувати, для чого потрібний даний навчальний пред­мет, а потім уже відбирати зміст, освоєння якого дозволить одержати бажані результати. При цьому необхідно врахо­вувати, що якісь результати можуть бути отримані лише при взаємодії навчального предмета, з іншими складовими освітнього процесу, а якихось результатів можна досягти тільки в рамках предмета і їх неможливо (або важко) одер­жати за рахунок вивчення інших предметів.

При традиційному підході програми з предметів роз­робляються незалежно одна гід одної. Зв'язки між ними представлені в найкращому випадку на рівні виділення за­гальних понять.

Із позицій компетентнісного підходу програми з окре­мих предметів мають розглядатися як елементи освітньої програми школи.

Таким чином, впровадження компетентнісного під­ходу в освіті пов'язано зі зміною основної мети та сутності навчання. Порівняння компетентнісного та традиційного підходів в освіті наведено в таблиці.

Порівняльна характеристика компетентнісного та традиційного підходів в освіті

Чинники порівняння	Традиційний підхід	Компетситііісіїий підхід
Мета	Формування розвиненої гармонійної особистості	Формування конкуренто­спроможної особистості
Орієнтація	на знання, вміння, навички	знання, вміння, нави­чки, мотивацію, цінності, реалізацію способів ді­яльності
Суть	Поступове формування спочатку знань, потім умінь та навичок, роз­виток інтелектуальної складової для відтворен­ня знань («знання про всяк випадок»)	Інтеграція інтелектуаль­ної та навичкової складо­вих діяльності; проекту­вання життєвих ситуацій та формування навичок творчого використання знань
Принцип освіти	Зміст навчання форму­ється «від мети»	Зміст навчання формуєть­ся «від результату» *

Із позицій компетентнісного підходу основним безпо­середнім результатом освітньої діяльності стає формування ключових компетентностей.