Допомога медичної сестри при аденотомії у дітей

Для кращої фіксації дитину загортають у простирадло і са­дять на коліна помічника (медичної сестри). При цьому помічник своїми ногами утримує ноги дитини, однією рукою притискає її голову до своєї грудної клітини, а іншою - груди й руки малюка (рис.4.13). Під час оперативного втручання треба забезпечувати нерухомість дитини, а при необхідності сестра повинна змінювати положення голови пацієнта згідно з вказівками хірурга для того, щоб створити оптимальні умови для виконання операції.

Догляд за хворим

Після операції хворому рекомендують несильним сяканням очистити послідовно одну і другу половини носа від крові та пропо­лоскати рот дезінфікуючим розчином (фурациліном). У разі потреби в обидві половини носа вводять кульки вати, поки не спиниться кровотеча. Оперованого кладуть на бік та спостерігають, аби він не заснув (після прийому транквілізаторів). Це роблять для того, щоб своєчасно виявити кровотечу, яка може залишитись нерозпізнаною при мимовільному заковтуванні крові під час сну. Необхідно уважно стежити за можливою кровотечею з рани у носо­глотці. Кров може виділятися через ніс або стікати по задній стінці глотки та заковтуватись, останнє виявляють при орофарингоскопії. Про виникнення кровотечі слід негайно повідомити лікаря.

Однією з причин післяопераційних кровотеч є неповне ви­далення аденоїдів. Повторне видалення залишків аденоїдної тка­нини призводить у більшості випадків до зупинки кровотечі. Якщо і це не допомагає, виконують задню тампонаду носа.

У перші 2-3 дні після операції прибирання у приміщенні повинно проводитись тільки вологим способом. З дієти слід вик­лючити гарячі й холодні страви та грубу, подразнюючу їжу. При нормальній температурі тіла та задовільному загальному стані на 6-7-й день після операції дитина може піти до школи чи дитя­чого садка.

Профілактика

Профілактика аденоїдів полягає в уникненні частих гострих респіраторних інфекцій, нежитю; корисними є загартовування та фізичні вправи. Дієта повинна бути переважно молочно-рослин­ною, з обмеженою кількістю м'ясних продуктів.

ГІПЕРТРОФІЯ ПІДНЕБІННИХ МИГДАЛИКІВ

Хвороба характеризується збільшенням об'єму піднебінних мигдаликів. Це захворювання спостерігається, переважно, у дітей віком 6-12 років внаслідок частих запальних процесів глотки та при конституційній схильності. У дорослих гіпертрофія піднебін­них мигдаликів зустрічається рідко.

Клініка

1. Утруднене ковтання.

2. Гугнявий відтінок мови.

3. Іноді утруднення ротового та носового дихання.

Орофарингоскопія

Обидва мигдалики збільшені, округлої форми, з гладкою поверхнею та різного ступеня щільності. Іноді вони настільки збільшуються, що стикаються один з одним по середній лінії. Рідко збільшується тільки один мигдалик.

—------------ 1 Слід пам'ятати, що збільшення мигдаликів у до-

Не пошкодь! рослих, особливо у людей старечого віку, яке впа­дає в око, є підозрілим на злоякісну пухлину. Та­ких осіб повинен оглянути оториноларинголог.

Лікування

Якщо гіпертрофія перешкоджає ковтанню або диханню, показане часткове видалення мигдаликів - тонзилотомія. При порушеннях меншого ступеня застосовують консервативне ліку-^вання: полоскання чи змащування глотки в'яжучими розчинами, ^кУрортотерапія (теплий морський клімат), фізіотерапія, молоч-^н°-рослинна дієта з помірною кількістю м'ясних страв.

^АДЕНОЇДИТ

Гостре запалення глоткового мигдалика, що переважно ви-^икає у немовлят і дітей молодшого віку та перебігає тяжко,

називається аденоїдитом. У дітей старшого віку та в дорослих аденоїдит зустрічається рідше та перебіг його звичайно легкий.

Клініка

1. Пекучий біль за м'яким піднебінням.

2. Головний біль..V

3. Порушення носового дихання.

4. Гнійні чи слизисто-гнійні виділення з обох половин носа. і.

5. Підвищена температура тіла.

Огляд: передня чи задня риноскопія, орофарингоскопія Спостерігаються почервоніння та набряк глоткового мигда­лика. На ньому з'являється слизисто-гнійний наліт. При орофа-рингоскопії можна бачити слизисто-гнійну смужку на задній стінці ротоглотки, що поширилась сюди з носоглотки.

У немовлят можливі бронхолегеневі ускладнення, розлади травлення (нудота, блювання) через заковтування та затікання гній­ного секрету в дихальні шляхи; збільшення шийних лімфовузлів.

Лікування

Проводять так само, як і при риніті. Призначають закапу­вання в ніс 1-2% розчину протарголу, немовлятам та дітям ран­нього віку - антибіотики (лікування в співпраці з педіатром).

АНГІНИ

Ангіна - це гостре інфекційне захворювання, що характе­ризується запаленням лімфоїдної тканини глотки, переважно підне­бінних мигдаликів і регіонарних лімфатичних вузлів, та супро­воджується гарячкою і явищами інтоксикації.

Класифікація

За локалізацією. Ангінами, зазвичай, називають запалення піднебінних мигдаликів, хоча такий самий запальний процес може розвиватись і в інших лімфоїдних утворах глотки: у глотковому мигдалику (аденоїдит); у язиковому мигдалику (ангіна язикового мигдалика); в лімфоїдній тканині гортані (гортанна ангіна).

За етіологією ангіни поділяють на первинні, вторинні та ангіни при захворюваннях крові. Первинні ангіни викликаються, переважно, коковою флорою та мають такі форми: катаральна, фолікулярна, лакунарна та виразково-плівчаста. Вторинні ангіни

виникають як прояв інших, як правило інфекційних, захворювань (дифтерії, кору, скарлатини, інфекційного мононуклеозу тощо). Ангіна також може бути одним із симптомів при захворюваннях крові: агранулоцитозі, лейкозі, лімфогранулематозі тощо.

Перебіг запальних процесів у ділянці зіва відзначається дуже великою різноманітністю. Це пояснюється наявністю в слизовій оболонці глотки розгалуженої лімфоїдної тканини, яка може втягу­ватись у запальний процес повністю чи частково. При цьому, за­лежно від віку, запалення розвивається у різних лімфоїдних струк­турах глотки. У маленьких дітей частіше виникає гостре запалення глоткового мигдалика (аденоїдит), у літніх людей процес може локалізуватись у язиковому мигдалику (ангіна язикового мигдали­ка). У людей віком 10-40 років запалення переважно локалізується в піднебінних мигдаликах, у цьому випадку виникає катаральна, фолікулярна чи лакунарна ангіна.

Хоча при ангіні збудник здебільшого концентрується у підне­бінних мигдаликах чи інших лімфоїдних утворах глотки, де вик­ликає місцеву запальну реакцію, його токсини проникають в кров, що спричиняє загальну інтоксикацію та алергізацію організму з порушенням терморегуляції, токсичним ураженням серцево-су­динної та нервової системи, суглобів та нирок.

ПЕРВИННІ АНГІНИ

Збудником первинних ангін (катаральної, фолікулярної та лакунарної) найчастіше є стрептокок, рідше - стафілокок або пнев­мокок. Інфекція може бути занесена ззовні, в такому випадку її Джерелом є хворий на ангіну або з іншою стрептококовою чи стафілококовою інфекцією, або здоровий носій збудника. В іншо-^МУ випадку захворювання виникає через активізацію збудника, Щ° вже перебуває в організмі й міститься в лакунах самих мигда­ликів, у каріозних зубах, рідше - в порожнинах рота, глотки, ^Носа, в навколоносових пазухах тощо. Сприятливими моментами Для виникнення ангіни при цьому є зниження загальної опірності °Р^ганізму через місцеве чи загальне переохолодження, термічні, хімічні й механічні подразнення слизової оболонки зіва і миг-^Даликів тощо.

За важкістю захворювання і характером патологічного про­цесу в мигдаликах первинні ангіни поділяють на катаральну, фолі­кулярну і лакунарну.

КАТАРАЛЬНА АНГІНА - найлегша форма первинних ангін.

Клініка

Хворі скаржаться спочатку на сухість і дряпання в горлі. Згодом приєднується помірний біль у глотці, що посилюється під час ковтання. На відміну від гострого фарингіту, біль при ката­ральній ангіні посилюється під час вживання їжі ("повний" ков­ток), тоді як при фарингіті біль посилюється при "порожньому" ковтку (ковтання слини).Температура звичайно підвищена, час­то відзначається головний біль та загальна слабість. У маленьких дітей буває висока температура, що іноді супроводжується блю­ванням. Хвороба проходить через 3-5 діб.

Орофарингоскопія

• Піднебінні мигдалики збільшені та болючі при дотику шпателем.

• Поверхня їх почервоніла, іноді може бути вкрита слизовими
виділеннями.

• У тяжких випадках утворюються точкові крововиливи в слизо­
ву оболонку язичка і піднебінних дужок, виникає їх набряклість.

Лімфатичні вузли під кутом нижньої щелепи бувають збіль­шеними і болючими.

ФОЛІКУЛЯРНА АНГІНА є більш важкою формою ангіни.

Клініка

Виражений біль у горлі, що посилюється при ковтанні сли­ни та їжі. Загальний стан порушується більше, ніж при ката­ральній ангіні, що проявляється:

1) різкою слабкістю та апатією;

2) вираженим головним болем;

3) ломотою у м'язах та суглобах.

Хвороба супроводжується значним підвищенням темпера­тури (до 40° С) з ознобами і часто закінчується на 4-7-й день захворювання.

Орофарингоскопія

• Мигдалики значно збільшені, почервонілі та різко болючі при
дотику шпателем.

• Крізь їх пурпурово-червону слизову оболонку просвічується
велика кількість круглих, завбільшки 1-3 мм, жовтуватих або
жовтувато-білих гноячків, що злегка підвищуються над поверх­
нею мигдаликів (ніби "зоряне небо"). Цими гноячками є на­
гноєні фолікули мигдаликів.

Підщелепні, позадущелепні та шийні лімфатичні вузли збільшені, різко болючі.

ЛАКУНАРНА АНГІНА

Лакунарна ангіна характеризується значно вираженими яви­щами загальної інтоксикації.

Клініка

Біль в горлі значний та особливо посилюється при ковтанні, може віддавати у вухо та іноді буває настільки вираженим, що хворі майже повністю відмовляються від вживання їжі. Явища за­гальної інтоксикації проявляються дією токсинів та мікробів на серцево-судинну та нервову системи. Температура підвищується до 40° С, спостерігаються прискорення дихання та пульсу (10 ударів серця на кожен 1° С підвищення температури тіла), загаль­не нездужання, сонливість, виражений головний біль, біль у м'я­зах та суглобах, порушення сну тощо.

Орофарингоскопія

На набряклій і почервонілій слизовій оболонці мигдаликів з'являються виступаючі з глибини лакун жовтуваті нальоти. М'яке піднебіння і піднебінні дужки у випадках лакунарної ангіни та­кож значно почервонілі та набряклі. Нальоти, що вкривають миг-Далики, складаються з фібрину, бактерій, відокремлених епіте­ліальних клітин та лейкоцитів. Вони виникають після того, як нагноєні фолікули поступово збільшуються та розкриваються ^Так, що їх вміст виходить на поверхню мигдалика чи у просвіт ^Лакун. При цьому утворюється наліт у вигляді жовтувато-білих ВДвок або смуг, які вкривають вільну поверхню мигдаликів. Цей наліт ніколи не виходить за межі мигдалика та легко знімається з ^и°го поверхні (при дифтерії наліт виходить за межі мигдалика та

міцно спаяний з його тканиною так, що при спробі зняття на місці видаленого нальоту утворюється кровоточива ерозивна по­верхня). Утворення нальоту у вічках лакун мигдаликів відрізняє цю форму ангіни від дифтерії, при якій нальоти спочатку утворю­ються на випуклих місцях вільної поверхні мигдалика. Регіонарні лімфатичні вузли збільшені та болючі.

Увага!

При всіх формах ангін обов'язково треба брати мазки із зіва та з носа для дослідження на диф­терійну паличку, щоб виключити можливу диф­терію.

Ускладнення ангін

• Паратонзилярний абсцес.

• Міокардит.

• Ревматизм.

• Тонзилогенний сепсис.

• Нефрит.

• Поліартрит.;,

Лікування первинних ангін

Усі первинні ангіни належать до гострих інфекційних зах­ворювань, що вимагає ізоляції хворого на ангіну для запобігання розповсюдженню хвороби. При неважкому перебігу ангіни та при можливості проведення лікування в домашніх умовах хворо­го лікують амбулаторно.

Хворі на ангіну з вогнища дифтерії, а також пацієнти, які здобувають освіту у закритих учбових закладах чи живуть у не­сприятливих побутових умовах, та особи з контингенту підвище­ного ризику захворювання на дифтерію підлягають обов'язковій госпіталізації в інфекційний відділ.

Консервативне лікування ангін передбачає введення анти­біотиків, сульфаніламідів, антигістамінних препаратів, нестероїд-ні протизапальні засоби; полоскання зіва 5-7 разів на добу дезінфікуючими розчинами (фурациліну - 1:5000, соди 3%), відварами трав (рум'янку, шавлію тощо), достатнє пиття.

ДИФТЕРІЯ

Дифтерія - гостре інфекційне захворювання, що викликаєть­ся коринебактерією дифтерії (паличкою Лефлера) та проявляється

запальними змінами слизової оболонки переважно верхніх ди­хальних шляхів з утворенням фібринозного нальоту і токсичним ураженням серцево-судинної та нервової систем.

Збудник дифтерії - коринебактерія дифтерії виділяє екзо­токсин, що викликає значні патологічні зміни в організмі хворого: загальну інтоксикацію з ураженням серцевого м'яза, периферич­ної та вегетативної нервової систем, нирок і надниркових залоз.

Джерелом інфекції є хвора людина або носій токсигенної дифтерійної палички (людина без будь-яких проявів хвороби). Зах­ворювання передається повітряно-крапельним або контактним шляхом. Інкубаційний період триває 2-10 діб.

У місці проникнення збудника, найчастіше у ротоглотці, роз­вивається дифтеритичне запалення з утворенням плівок, що ура­жує переважно ділянку зіва і мигдаликів. У разі розповсюдження плівок та набряку на слизову оболонку гортані може виникнути значне порушення дихання — стеноз чи асфіксія (див. "Дифтерія гортані"). Можливе дифтеритичне ураження носа, вух, очей, ста­тевих органів, шкіри.

ДИФТЕРІЯ ЗІВА

Найчастішою локалізацією дифтерії є зів. Залежно від пе­ребігу розрізняють." нетоксичні форми захворювання - локалізо­вану та поширену; токсичні форми(І, II, III ст.), гіпертоксичну і геморагічну.

Клініка

Захворювання починається з підвищення температури тіла, помірного болю в глотці, явищ загальної інтоксикації, головного болю, слабкості, нездужання тощо. Легкі форми дифтерії (локалі­зована дифтерія) можуть проходити під виглядом лакунарної ^або фолікулярної ангіни з тією лише різницею, що температура ^пРи цих формах дифтерії буде нижчою, а у дорослих - іноді ^Навіть нормальною.

Локалізована форма дифтерії характеризується появою ^СІРуватих або сірувато-білих точкових нальотів на помірно при-^пУхлій і почервонілій поверхні мигдаликів при наявності незнач-

^{Их за}гальних явищ. Біль у горлі несильний. Підщелепні лімфа-

^Ичні вузли припухають незначно. ^;

Окремі точкові нальоти на мигдаликах незабаром злива­ються, утворюючи білуваті, сірувато-білі, рідше - жовтуваті острівці, які можуть розрощуватись та набирати вигляду плівок, що щільно прикріплені до підлеглих тканин. Ці плівки можуть вкривати не тільки вільну поверхню мигдалика, але й при поши­реній формі дифтерії переходити на піднебінні дужки і м'яке піднебіння, нерідко підносячись над поверхнею оточуючої слизо­вої оболонки. При відокремленні такого нальоту на поверхні миг­далика з'являється кров ("кров'яна роса").

Токсичні форми дифтерії супроводжуються набагато тяж­чими загальними проявами. Температура звичайно підвищується до 39-40° С, хворий блідий, апатичний, з рота чути неприємний запах. Слабкий, частий, аритмічний пульс та зниження артеріаль­ного тиску вказують на токсичне ураження серця. Уже з перших днів захворювання значно набряклі й почервонілі мигдалики вкри­ваються брудним плівчастим нальотом. Дифтерійні нальоти збільшу­ються і нерідко поширюються вниз на гортань і трахею (низхідний круп). Лімфатичні вузли збільшуються, з'являється набряк клітко­вини шиї. Іноді уражені дифтерійним процесом місця зазнають гангренозного розпаду, плівки набувають брудно-сірого, темного кольору, з'являються смердючі сукровичні виділення з порожни­ни рота і носа.

При геморагічній формі дифтерії з'являються кровови­ливи в слизових оболонках і на шкірних покривах, а нальоти просочуються кров'ю і тому набувають бурого забарвлення.

При токсичній (з поширенням набряку клітковини до клю­чиці й нижче) і геморагічній формах дифтерії іноді не вдається врятувати життя хворому. При поширеній формі без набряку шийної клітковини, якщо лікування сироваткою було застосова­но вчасно, видужання настає практично у всіх випадках.