Розрізняють чотири стадії стенозу

I стадія — компенсації. Завдяки регуляторним механіз­
мам дихання перебудовується, забезпечуючи достатню кількість
кисню. При цьому спостерігаються поглиблення і сповільненя
дихальних рухів з випадінням або скороченням паузи між вди­
хом і видихом. Психічний стан не змінюється.

II стадія - субкомпенсації. При цьому з'являється інспіра-
торна ядуха, в акті дихання беруть участь допоміжні м'язи (пле­
чового пояса) з втягненням міжреберних проміжків, яремної ямки
і роздуванням крил носа. Дихання стає голосним (стридор), серце­
биття частішає (тахікардія). З'являється занепокоєння.

 

III стадія - декомпенсації. Характеризується збільшен­
ням інспіраторної ядухи (утруднений та тривалий вдих). Дихання
стає поверхневим і частим. Хворий займає вимушене положення
(сидячи з закинутою назад головою на стільці, розташовуючи лікті
на його спинці або на столі), що дозволяє всім допоміжним м'язам
брати участь в акті дихання. Спостерігаються рухи гортані в такт
диханню, втягнення надключичних і яремної ямок, міжреберних
проміжків. Хворий збуджений, шкіра його губ, вух, кінчика носа
та нігтьових фаланг пальців синіє (акроціаноз). Поступово синюш­
ного відтінку набуває шкіра всього тіла (тотальний "синій" Ш^а'
ноз). Стан психіки: різке збудження, страх смерті.

IV стадія — асфіксії. Хворий стає апатичним, сонливим-
Дихання поверхневе, різко ослаблюється серцева діяльність, пуль^с
стає ниткоподібним. Шкірні покриви набувають сіро-синюшного
забарвлення ("сірий" ціаноз). Зіниці розширюються. Настають
глибока гіпоксія, втрата свідомості й смерть.

Діагностика стенозів грунтується на описаній вище ній картині.

Необхідно з'ясувати причини і місце розміщення звуЖ^еН ня. Крім того, слід виключити ядуху серцевого і легенево^ походження, при якій відсутній стридор. Для диференціації ^ðРтанних стенозів від трахеальних є ряд характерних ознак: ПР

гортанних стенозах утруднений переважно вдих, тобто ядуха _має інспіраторний характер, а при трахеальному стенозі - ви­дих (експіраторний тип ядухи). Якщо перешкода для дихання знаходиться в гортані, хворий закидає голову назад, а при зву­женні трахеї він нахиляється вперед. При гортанних стенозах гортань рухається вгору і вниз, а при трахеальному вона неру­хома. Слід також зазначити, що перешкода для дихання в гор­тані викликає охриплість, тоді як при звуженні трахеї голос залишається чистим.

Лікування стенозів гортані має дві мети:

1. Надання хворому негайної допомоги від ядухи;

2. Усунення причин, що викликали стеноз гортані.

Якщо ще не настав небезпечний для життя хворого стан (І або II стадія стенозу), для лікування хворого використовують кон­сервативні методи. Доцільно призначати вдихання повітря, зба­гаченого киснем (киснева подушка), відволікальні засоби (гарячі ванни для ніг). При набряках гортані призначають дегідратаційні середники: 40% розчин глюкози внутрішньовенно - по 15-20 мл, 25% розчин сульфату магнію внутрішньом'язовс по 5 мл щодня протягом кількох днів. Вводять внутрішньовенно або внутрішньо-м'язово у великі дози глюкокортикоїдів (преднізолон, дексамета-³°н), антибіотики (пеніцилін, стрептоміцин тощо). Призначають антигістамінні препарати (димедрол, кларитин тощо), бронхоліти-^Ки (еуфілін), спазмолітики, серцево-судинні препарати.

Якщо зазначені заходи не дають бажаного ефекту, вдають-

^Ся До хірургічного лікування: трахеотомії (переважно у III стадії

^стенозу) або конікотомії (у IV стадії). У дітей в НІ і IV стадіях

^стенозу гортані показана інтубація, трахеотомію або конікото-

¹¹⁰ виконують лише як винятковий захід.

^ТрАХЕОТОМІЯ

. Необхідні засоби (рис. 3.9): ' •

■ Скальпель. З' ^^{Ва т}Упих гачки.

4 р ^{а г}°стрих тризубчастих гачки.

5 _г°^3щирювач трахеї (Труссо або носове дзеокялп

7. 2-5 затискачів для зупинки кровотечі.

8. 2-3 анатомічні й хірургічні пінцети.; ■ '

9. Голкотримач і 2-3 ріжучі голки різних розмірів.

 

10. 5-10-грамовий шприц з голкою для анестезії.

11. Анестезуючий розчин.

12. Набір трахеотомічних трубок.

13. Стерильний перев'язувальний та шовний матеріал.

7 8 9„_-ї10

У кожній лікарні в ЛОР і хірургічних відділеннях набір інструментів для трахеотомії завжди повинен бути напоготові в стерильному стані.

Рис. 3.9. Інструменти для операції трахеотомії: 1 - затискачі; 2 -носовий розширювач; 3 - носовий розширювач Кіліана; 4 - розширювач Труссо; 5 - ножиці; 6 - гострий однозубчастий гачок; 7 - распатор; 8 - очний скальпель; 9 - скальпель; 10 - шприц з голкою; 11 - баночка для стерильного розчину; 12' пінцети; 13 - голкотримач з голками та шовним матеріалом; 14 - трахеотомі^ЧНІ трубки; 15 - марлеві серветки; 16 — марлеві кульки; 17 - цапки; 18 - тупі гачки.

Показаннями до трахеотомії є III стадія стенозу гортані-Положення хворого на операційному столі горизонтальне, на спині з підкладеним під плечі валиком. Коли стан пацієнта ваЖ' кий і він не може дихати в горизонтальному положенні, трахеото­мію роблять у напівсидячому положенні хворого. Операцію вико' нують переважно під місцевою анестезією 0,25-0,5% розчино^ новокаїну з адреналіном (1 крапля на 10 мл розчину новокаїну)'

і лг\

У практичній діяльності виконують три типи трахеотомії: верхню, середню і нижню. Верхня трахеотомія полягає в тому, що трахею розтинають під перснеподібним хрящем над переший­ком щитовидної залози. Середня - кільця трахеї розтинають на рівні перешийка щитовидної залози (після попереднього його роз­тину та перев'язки). Нижня - кільця трахеї розтинають нижче від перешийка щитовидної залози. У трахеотомічний отвір вво­дять спеціальну трахеотомічну трубку, яку довгою тасьмою фіксу­ють до шиї.

Існує два основних види розкриття трахеї: вертикальний, ко­ли розсікають два кільця трахеї (як правило, 2 і 3) у вертикальному напрямку; та горизонтальний, коли горизонтально розтинають сполучнотканинні перетинки між кільцями трахеї (як правило, між 1-2 або 2-3).