ТОП 10:

СУХИЙ СПОСІБ ОЧИЩЕННЯ ЗОВНІШНЬОГО ВУХА



Необхідні засоби:

ах

3. Вушні лшки різних розмірів

П0ШКОДИТИ СТІН0К


 



ПР хід (рис Л Ровд (рис. 4.


п Р °ДЯТЬ У 3°ВНІШНІЙ «Удовий

При цьому виділення, які знаходяться у вусі,


               
   
 
   
 
 
   
 
   
   
 
 


вбираються ватою зонда,
звільняючи просвіт слухово­
го проходу і створюючи
можливість для подальшого
просування зонда вглиб
вуха. Після очищення вхо­
ду в зовнішній слуховий
прохід в нього вводять вуш-
■ІЇЇ «г і*в*МР: НУ лійку і подальші маніпу-

«■#11, т -йШЕ- - ••

їїп • і '*№£■ЛЯШ1 виконують через неї.

^ЯИь.Ь^. 1./І . . .ШШЯ Коли вата повністю просо-Рис. 4.16. Очищення вуха зондом. читься виділеннями, зонд

виймають та замінюють на

ньому вату. Іноді треба декілька разів замінити вату на робочому кінці зонда і очищення вуха повторювати доти, поки вата пере­стане всмоктувати рідину і буде зовсім сухою, що дозволить огля­нути глибокі відділи слухового проходу та барабанну перетинку. Якщо стінки зовнішнього слухового проходу вкриті сухи­ми кірками, то їх на деякий час змащують стерильною олією, щоб порушити прикріплення кірок до шкіри та полегшити їх видалення. Такі кірки, вільні лусочки чи пастоподібні сірчані маси легкими рухами знімають зондом та вигортають назовні. Іноді доводиться повторювати таку процедуру декілька разів, поки не з'явиться можливість безперешкодно оглянути всі деталі глибо­ких відділів слухового проходу та барабанної перетинки.

ВОЛОГИЙ СПОСІБ ОЧИЩЕННЯ ВУХА (ПРОМИВАННЯ)

Необхідні засоби:

1. Шприц об'ємом 20-100 мл, або гумовий балончик.

2. Теплий стерильний дезінфікуючий розчин (наприклад, фураци-
ліну - 1:5000).

3. Ниркоподібний лоток.

Вологий спосіб очищення вуха полягає у промиванні вуха за допомогою вушного шприца або гумового балончика. Для профі­лактики випадкового поранення стінок зовнішнього слухового про­ходу на твердий наконечник балончика слід одягнути косо зрізану на кінці гумову трубочку завдовжки 3-4 см. Промивають вухо


теплими дезінфікуючими розчинами (частіше - фурациліном). При цьому хворий сам тримає ниркоподібний лоток, міцно притискаю­чи його до бокової поверхні шиї. Для випрямлення слухового про­ходу вушну раковину в дорослих відтягують лівою рукою назад і вгору, а правою рукою вводять "носик" шприца чи балончика у вухо хворого, але не глибше ніж на 1 см. Струмінь теплого розчи­ну (37° С) окремими порціями з помірною силою направляють уздовж задньої стінки слухового проходу (див. "Видалення сірча­ної пробки із зовнішнього слухового проходу методом вимиван­ня"). Наповнюючи шприц або гумовий балон рідиною, слід переко­натися в тому, що там немає повітря, інакше пухирці повітря, змішуючись з водою, викликають різкий шум; неприємний для хворого. Після промивання голову хворого нахиляють убік, щоб дати можливість рідині витекти з вуха, залишки її з глибини слу­хового проходу видаляють ватою, накрученою на зонд.

ВВЕДЕННЯ ЛІКУВАЛЬНИХ ЗАСОБІВ У ЗОВНІШНІЙ СЛУХОВИЙ ПРОХІД

Медикаментозні середники можна різними способами зака­пувати у вухо. Використовують: закапування крапель у вуха, вду­вання порошкоподібних форм ліків, введення ліків на вушних ту-рундах, змащування шкіри лікарськими середниками тощо. Кожен із вказаних методів застосовується в різних ситуаціях і має свої переваги та недоліки.

ЗАКАПУВАННЯ КРАПЕЛЬ У ВУХО

Закапування крапель у вухо є одним з найпоширеніших способів лікування вушних захворювань.

Необхідні засоби: .

1. Індивідуальна піпетка з тупим кінцем (щоб не поранити шкіру
слухового проходу).

2. Медикаментозний середник, призначений для лікування даного
хворого.

3. Сучасні лікувальні середники, що промислово випускаються у
спеціальних пляшечках з вмонтованим пристроєм для закапу­
вання їх вмісту у вухо (разом з піпеткою).



 


 


                       
   
   
     
         
 
 
 
 
 

Не пошкодь!

Усі краплі, що закапують у вухо хворому, треба обов'язково підігріти до температури тіла (ЗТ С)! Як холодні, так і гарячі краплі спричинять под­разнення вестибулярного апарату: виникнення нудоти, блювання, запаморочення, падіння зі стільця тощо.

Хворий може знаходитись у лежачому чи сидячому поло­женні. В останньому випадку хворий повинен нахилити голову до протилежного плеча. Перед закапуванням крапель слід огля­нути зовнішній слуховий прохід. Якщо в ньому є виділення чи нашарування сірки, які затримають проходження крапель, то перед закапуванням крапель прохід слід очистити (див. "Прове­дення туалету зовнішнього слухового проходу").

Підігрівають їх, опускаючи пляшку з краплями у теплу воду. Набирають теплі краплі у піпетку, лівою рукою відтягують вуш­ну раковину назад і догори, а правою - утримують піпет­ку, яку розміщують в 3-5 см над входом у слуховий прохід. Натискають на гумо­ву частину піпетки, чим ви­пускають рідину по крапли­нах так, щоб вони потрапля­ли у вухо (рис. 4.17). Кількість крапель, які зака­пують у вухо, і періодичність закапувань залежать від ха­рактеру призначених ліків. Зазвичай ДІТЯМ СЛІД закапу- Рис. 4.17. Закапування крапель у вухо. вати по 3-5 крапель, дорос­лим по 6-8 крапель двічі чи тричі на день.

Не пошкодь!

Треба для себе виробити правило: перед закапу­ванням крапель слід повторно пересвідчитись, що в піпетку набрано саме той розчин, який призна­чений для введення!

Після закапування слід кілька разів натиснути на козлик, щоб сприяти проникненню рідини у глибокі відділи слухового проходу чи у барабанну порожнину (при перфорації барабанної


перетинки). Після цього протягом 10-15 хвилин голову потрібно тримати в нахиленому положенні, щоб краплі залишились у вусі, а потім повернути голову у протилежний бік, аби розчин витік з вуха. Після закапування крапель вухо закривають неве­ликим шматком вати.







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.236.245.255 (0.009 с.)