Догляд за хворими на вторинну ангіну

Необхідно забезпечити ліжковий режим та щадну, високо-алорійну дієту з великим вмістом рідких, легкозасвоюваних страв (через утруднене ковтання).

Особливу увагу надають дбайливому догляду за порож-

^иною рота: полоскання антисептичними розчинами 5-7 разів

^а Д°бу (див. "Приготування розчинів для полоскання глотки

•нгаляцій"); обережне видалення некротичних мас з наступ-

^м змащуванням виразок 5% розчином перманганату калію і

~~ 11"!

анестетиків (див. "Змащування слизової оболонки зіва та глотки лікарськими середниками") та присипанням порошком анти­біотиків.

ТОНЗИЛІТ ХРОНІЧНИЙ

Тонзиліт хронічний - хронічне запалення піднебінних миг­даликів.

Фактори, які сприяють розвитку захворювання

1. Повторні гострі запалення мигдаликів - ангіни.

2. Хвороби сусідніх органів (зубів, носа і навколоносових пазух тощо).

3. Успадкована схильність до цього захворювання.

Па томорфологія

1. Запальні вогнища в паренхімі мигдаликів: невеликі абсцеси,
залишкові рубці.

2. Зміни в лакунах: дефекти покривного епітелію, зрощення вивід­
них отворів лакун з розвитком ретенційних кіст.

3. Перехід запалення на паратонзилярну клітковину: периваску-
лярні інфільтрати, рубцеві зрощення.

Захворювання зустрічається часто, воно є вираженням по­стійної взаємодії між організмом і збудниками запалення (найча­стіше стрепто-, стафілококами та вірусами) з розвитком алергіч­них реакцій та інтоксикації організму. Залежно від їх наявності та приєднання ускладнень, розрізняють компенсовану, субком-пенсовану та декомпенсовану форми хронічного тонзиліту.

Клініка

Найчастішою скаргою при хронічному тонзиліті є часті ан­гіни в анамнезі (3-5 разів на рік), іноді при відсутності будь-яких скарг в період ремісії. Проявами хвороби є незначний диском­форт при ковтанні, поганий запах з рота, відчуття неприємного смаку під час вживання їжі, особливо в разі скупчення в лакунах великої кількості детриту. В дітей може спостерігатись незначне підвищення температури (можливо, тільки ввечері), швидка втом­люваність при фізичних навантаженнях, загальна слабість.

Орофарингоскопія

При огляді виявляють нерівну, горбкувату поверхню мигда­ликів, що зумовлено наявністю рубців. При натисканні шпателем

рідкого гною чи казеозного (сироподібного) вмісту, переважно з неприємним запахом, порушення рухомості мигдаликів.

Пальпаторно виявляють збільшення позадущелепних та шийних лімфовузлів. Для диференційної діагностики з дифтерією слід взяти мазки із зіва та носа на паличку Лефлера.

Ускладнення

• Паратонзилярний абсцес.

• Ревматизм.

• Нефрит.

• Неспецифічний поліартрит.

• Тонзилогенний сепсис.

Наявність бодай одного з вказаних ускладнень вказує на перехід компенсованої форми хронічного тонзиліту в декомпенсова­ну. При появі під час загострення або після нього, функціональних змін (які в подальшому зникають) з боку серця, суглобів та ни­рок, говорять про субкомпенсовану форму хронічного тонзиліту.

Лікування

Залежить від форми тонзиліту.

Компенсована форма передбачає проведення консерватив­ної терапії, яка включає:

1. Змащування мигдаликів розчинами Люголя, йодинолу тощо.

2. Полоскання глотки антисептичними розчинами (фурациліном),
відварами трав тощо.

3. Промивання лакун мигдаликів антисептичними розчинами.

4. Введення в лакуни дезінфікуючих паст.

 

5- Курс фізіотерапії УФФ, УФО, УВЧ тощо.

6- Санація карієсних зубів, порожнини носа та навколоносових
пазух.

'• При загостреннях процесу (ангіна) призначають антибіотики, сульфаніламіди та полоскання глотки.

Субкомпенсована та декомпенсована форми хронічного тон­зиліту вимагають хірургічного лікування - тонзилектомії.

Підготовка хворого до операції тонзилектомії перед-ачає психологічну підготовку пацієнта, що включає переко-зння хворого в необхідності операції та її позитивних наслідках, ясовують, чи не має хворий алергії на анестетик, який плану-^Ть застосувати; чи не приймав він останнім часом препарати,

конхотомом, а дрібні кровоточиві судини притискають затиска­чем. Аналогічним способом видаляють другий мигдалик.

які підвищують кровоточивість- антикоагулянти, гормони, сал­іцилати тощо. Пацієнтам з лабільною психікою напередодні опе­рації можна призначити транквілізатори. Слід зробити аналізи крові (загальний та часу згортання крові з визначенням трива­лості кровотечі, на КАУ, на СНІД тощо) та сечі й лише при нормальних аналізах планувати оперативне втручання. Жінок не оперують під час менструацій.

Не пошкодь!

Операцію проводять лише при нормальних показ­никах аналізів крові та сечі, при відсутності алергії на анестетик, а також при відсутності менструацій. При недотриманні таких рекомендацій операція може ускладнитись анафілактичним шоком або про-фузною кровотечею, яку важко зупинити.

Зранку в день операції хворий не повинен вживати їжу. За 30-45 хе до втручання проводять премедикацію (2 % розчин про­медолу, 0,1% розчин атропіну, 1% розчин димедролу чи одно-групні препарати) у вікових дозах.

Тонзилектомія - операція повного видалення піднебінних мигдаликів. Переважно оперують під місцевим знеболюванням у сидячому положенні хворого, іноді застосовують ендотрахеаль-ний наркоз.

Перелік інструментів, необхідних для виконання тонзилек-томії, наведено на рис. 2.14.

Починають втручання з анестезії зіва — спочатку аплікацій­ної (змащування слизової оболонки зіва ватником на зонді з на­різкою 2% розчином дикаїну чи 10% розчином лідокаїну з адре­наліном), а потім - інфільтраційної 5-10- грамовим шприцом з дов­гою голкою (1-2% розчинами новокаїну чи лідокаїну з адреналіном).

Не пошкодь!

Не можна застосовувати дикаїн у дітей до 10 років

Через його токсичний вплив.

Скальпелем роблять неглибокий розріз по вільному краю передньої піднебінної дужки одного з мигдаликів. Мигдаликовими щипцями захоплюють мигдалик та відтягують досередини, щоб полегшити його відокремлення распатором від підлеглих тканин. Відшарування проводять обережно, просуваючись від верхнього полюса мигдалика до нижнього. Відсепарований мигдалик, який утримується на тканинах нижнього полюса відтинають мигдалико-вою дротяною петлею. Залишки лімфоїдної тканини видаляють

Рис. 2.14. Інструменти для операції тонзилектомії: 1 - баночка для сте­рильного знеболювального розчину; 2 - распатор; 3 - зонд з нарізкою; 4 - шприц з довгою голкою; 5 - конхотом; 6 - мигдаликові щипці; 7 - затискач; 8 - ножиці; 9 ~ скальпель; 10 — шпатель; 11 - мигдаликова дротяна петля; 12 - стерильні марлеві серветки; 13 - стерильні марлеві кульки; 14 - стерильна вата.