Гострий середній катаральний отит

Гострий середній катаральний отит - легка форма гострого середнього отиту. Частіше спостерігається у людей, схильних до цього захворювання.

Клініка

1. Відчуття тиснення або незначний біль у вусі.. 2. Помірне зниження слуху.

3. Шум.

4. Можливі незначні виділення з вуха.

5. Маловиражені загальні прояви та температурна реакція.

Отоскопія

' Барабанна перетинка злегка випнута, сіро-рожевого кольору. • Перфорації у більшості випадків не буває, якщо вона виникає, то з'являються короткочасні виділення з вуха.

Зворотний розвиток відбувається вже через кілька днів. Треба пам'ятати, що при відсутності перфорації можуть також розвиватися ускладнення. Тому хворий повинен перебувати під медичним наглядом до повного одужання.

Лікування

Лікування як при запальних процесах носа і глотки. Крім того, показані тепло на ділянку вуха, ліжковий режим, у разі потреби - болезаспокійливі засоби, спиртові краплі до вуха (3% розчин саліцилової кислоти, 2% розчин новоіманіну,

хлорофіліпту). За наявності виділень проводять ретельний туа­лет вуха з подальшим закапуванням у вухо крапель.

Профілактика

При частих рецидивах катарального середнього отиту в дітей із збільшеним глотковим мигдаликом показана аденотомія.

ГОСТРИЙ СЕРЕДНІЙ ГНІЙНИЙ ОТИТ

Гострий середній гнійний отит - гнійне запалення слизової оболонки порожнин середнього вуха.

Причини

У більшості випадків гострий нежить, ГРВІ, травми.

Клініка

Виділяють три стадії (періоди).

I стадія - доперфоративна (триває 1-3 доби) - характе­
ризується дифузним запальним процесом у вусі без відмежування.
Початок захворювання гострий, з появи вираженого стріляючого,
рвучого, пульсуючого болю у вусі, який собою затьмарює інші
вушні прояви: зниження слуху, шум, відчуття переливання рідини
у вусі. Спостерігаються яскраво виражені симптоми загальної інток­
сикації: висока температура тіла, озноб та загальне нездужання.

Соскоподібний відросток злегка болючий. Можуть бути вес­тибулярні прояви: запаморочення, нудота, ністагм, значне знижен­ня слуху. Барабанна перетинка червона, інфільтрована, випнута, особливо в задніх квадрантах; нерідко зникають обриси держаль­ця молоточка і лінія переходу слухового проходу в барабанну перетинку. В доперфоративній стадії за відсутності відмежування інфекція може поширитися на лабіринт і в порожнину черепа, спричиняючи ранні ускладнення з особливо тяжким перебігом.

II стадія — перфоративна (триває 4-7 діб) - характери­
зується виникненням спонтанної перфорації барабанної перетин­
ки, яка найчастіше настає через 24-48 год після початку захво­
рювання. Після виникнення перфорації і відтоку ексудату із се­
реднього вуха біль швидко вщухає, температура тіла знижується.
Крізь перфораційний отвір виділяється спочатку геморагічний, а
згодом гнійний ексудат, як правило без запаху.

Поява виділень з неприємним запахом дає підставу запідоз-

рити некроз кісткової тканини (некротичне запалення вуха), що може бути зумовлено скарлатиною, кором, агранулоцитозом тощо.

НІ стадія - видужання (зворотного розвитку або репара-тивна, триває до кінця 3-го тижня). Кількість виділень зменшуєть­ся, вони стають слизовими, витікають без періодичних поштовхів. Барабанна перетинка блідне, невеликі перфорації закриваються.

У загальному аналізі крові при всіх стадіях отиту відзнача­ють помірний лейкоцитоз та прискорення ШОЕ.

Наслідки

1. Найчастіше захворювання завершується повним загоєнням
барабанної перетинки і відновленням слуху (видужання).

2. Стійке погіршення слуху внаслідок утворення злук у бара­
банній порожнині (без перфорації).

3. Виникнення стійкої перфорації барабанної перетинки (перехід
у хронічний середній отит).

4. Розвиток ряду ускладнень: мастоїдиту, лабіринтиту, вира­
женої нейросенсорної приглухуватості (кохлеїту), парезу лице­
вого нерва, отогенного сепсису, внутрішньочерепних усклад­
нень тощо.

Якщо видужання не настає до кінця 3-го тижня, то виникає небезпека появи ускладнень, ознаками яких є: погіршання загай­ного стану, повторне підвищення температури тіла, посилення болю у вусі, який вже починав вщухати, збільшення кількості виділень, відсутність поліпшення слуху або подальше його зниження, поява болю в ділянці соскоподібного відростка, зростання показників лейкоцитозу і ШОЕ.

Лікування

При тяжкому перебігу гострого гнійного середнього отиту хворому призначають ліжковий режим, вводять антибіотики, пе­редусім широкого спектра дії (пеніцилінового чи цефалоспорино-вого ряду) та сульфаніламідні препарати. Застосовують також болезаспокійливі засоби, зігрівальний компрес на вухо, краплі у вухо, судинозвужувальні краплі в ніс. Лікування треба проводи­ти протягом 1 тижня навіть у тому разі, коли прояви отиту зни­кають раніше цього терміну. Обов'язково проводять одночасне лікування супровідних захворювань носа для покращання функції слухової труби.

За наявності виділень з вуха проводять регулярне очищен­ня слухового проходу від гною. Критеріями сприятливого пере­бігу хвороби є покращання загального стану хворого, нормаліза­ція картини крові, місцевих проявів ураження органа слуху.

Слід пам'ятати, що відсутність гноєтечі з вуха і гарячки не виключає можливих ускладнень. Тому, якщо лікування впродовж З днів не дає ефекту, призначають інший антибіотик з урахуван­ням даних чутливості висіяної з вуха чи носа мікрофлори. При цьому доцільно використати антибіотики, що проникають у кісткову тканину, оскільки ускладнення виникають через перехід запально­го процесу на кістку. При підозрі на виникнення ускладнень та якщо своєчасно не виникає спонтанна перфорація барабанної пе­ретинки, показаний пар'ацентез (розріз барабанної перетинки).

Про філа ктика

За наявності патології носа і носоглотки (викривлення пе­регородки носа, аденоїди, гіпертрофія носових раковин) їх треба усунути для відновлення носового дихання, але проводять опера­цію лише після вилікування отиту.