Пункція верхньощелепної пазухи

Необхідні засоби:

1. Пряма довга голка довжиною 8-10 см із зігнутим кінцем (голка
Куликовського).

2. Тонкий зонд з нарізкою на робочому кінці.

 

3. Носорозширювач.

4. Стерильна вата.

5. Розчин анестетика (1-2% розчин дикаїну або лідокаїну з адре­
наліном у співвідношенні 1:10).

6. Шприц об'ємом 10-20 мл.

7. 100 мл теплого дезінфікуючого розчину (фурациліну 1:5000).

Перед проведенням пункції слід знеболити слизову оболон­ку нижнього носового ходу змащуванням його стінок анестети­ком на зонді.

д------- Л При знеболюванні слід щільно намотувати вату
-------- ^шк°Д^ь-[ _на зонд з нарізкою, оскільки при виведенні зон­
да з носа вата може залишитись в носовому ході,
де її буває дуже важко знайти.

Голку Куликовського вводять у нижній носовий хід та орієн­тують її напрямок на зовнішній кут однойменного ока (рисі 21). Просувають голку трохи глибше, проникаючи через кісткову стінку

пазухи у її просвіт. При цьо­му виникає характерний хрус­кіт. Приєднують до голки на­повнений шприц та промива­ють дезінфікуючим розчином до отримання чистих промив­них вод. Потім вводять у па­зуху лікарський середник. При проведенні контрастної рентгенографії в просвіт па­зухи вводять контрастну ре­човину.

Рис. 1.21. Пункція верхньощелепної Пункція дає можли-

пазухи. щ_СТЬ визначити:

1. Прохідність вічка, що сполучає верхньощелепну пазуху з по­
рожниною носа.

2. Характер патологічного вмісту (гній або слиз), якщо він є.

3. Об'єм пазухи.

4. При необхідності цитологічні та мікробіологічні властивості
ексудату з використанням додаткових досліджень. Окрім того,
пункція служить одним із методів лікування гострих та хроніч­
них синуситів.

Іншим сучасним методом дос­лідження носа та навколоносових пазух є ендоназальне досліджен­ня з використанням волоконної оптики. Для цього застосовують тонкі (4 мм в діаметрі) ригідні (тверді) ендоскопи та набір спеціаль­них інструментів (рис. 1.22). Вико­ристання ендоскопів, що мають різний кут зору - 0° (прямий), 30°, 70° та 90°, дозволяє обстежити різно­манітні структури, які неможливо ог­лянути при звичайній риноскопії, а також провести хірургічне втручан- Рис. 1.22. Схема дослідження ня. Освітлення необхідної ділянки носа за допомогою ендоскопа забезпечується холодним світлом

через гнучкий світловід від спеціального джерела. Перед огля­дом, безумовно, слід провести належну анестезію носа.

ПІДГОТОВКА ОПЕРАЦІЙНОЇ СЕСТРИ ДО ПЛАНОВИХ ОПЕРАЦІЙ НА ЛОР-ОРГАНАХ

Дії операційної сестри при проведенні операцій на ЛОР-органах мало чим відрізняються від дій операційних сестер за­гальних хірургічних відділень.

Напередодні операційного дня сестра дізнається, які опе­рації плануються, та готує всі необхідні інструменти, апарати, перев'язувальний та шовний матеріал. Якщо планується декілька операцій, спочатку виконують негнійні втручання (на стремінці, перегородці носа тощо), а потім всі решта. Доцільно операцію у хворого, який переніс у минулому вірусний гепатит або іншу інфекцію, що передається парентеральним шляхом, виконува­ти в окремій операційній або в останню чергу в загальній опе­раційній, аби запобігти можливому розповсюдженню інфекцій­ного захворювання.

У день втручання всі хірургічні інструменти, щітки, трубки та інші засоби стерилізуються. Перед операціями сестра розкла­дає все, що може знадобитися: мішки із стерильною операцій­ною білизною, бікси із стерильним перев'язувальним матеріалом, пляшки та ампули із стерильними розчинами та медикаментами, пакети із стерильними рукавичками та шовним матеріалом тощо. І лише після того як медсестра переконалась, що все готове до хірургічних втручань, вона може мити руки.

Вимивши руки, операційна сестра одягає на себе стериль­ний халат та гумові рукавички. Потім вона накриває свій (вели­кий) операційний стіл, на якому розміщує інструменти, розчини, необхідну кількість білизни та перев'язувального матеріалу. Всі предмети на цьому столі повинні бути розкладені за визначеним порядком, що сприяє їх швидкому пошуку. Інструменти слід роз­класти в декілька рядів, за призначенням (скальпелі, затискачі, шприци, зонди, долота тощо). Відведені місця надають шовному матеріалу, кулькам, серветкам, ваті тощо; легкодосяжними по­винні бути спирт та дезінфікуючі розчини.

Після підготовки свого стерильного стола операційна се­стра накриває столик для хірурга та кладе на нього хірургічні

І

.

інструменти, баночки з розчинами, перев'язувальний та шов­ний матеріал. Кількість інструментів на столику повинна бути достатньою, але не надмірною, оскільки серед багатьох інстру­ментів важко знайти той, який є необхідним саме у цю мить.

Хворого запрошують в операційну за наказом хірурга лише після повної підготовки всіх учасників операції до втручання.

ПІДГОТОВКА ХВОРОГО ДО ОПЕРАЦІЇ НА ЛОР-ОРГАНАХ ТА ЇЇ ПРОВЕДЕННЯ

Напередодні операції хворий приймає душ та миє голову (якщо немає протипоказань до цього).

Операції на всіх ЛОР-органах проводяться натще. Якщо є необхідність виконати термінове втручання під наркозом, а хво­рий приймав їжу за 2-3 год перед цим, йому промивають шлунок, щоб попередити блювання та можливу аспірацію блювотних мас. При необхідності голять волосисту частину голови або вуса (брови не голять); в осіб з довгим волоссям його заколюють або на голову одягають шапочку чи хустинку. За 30-45 хв перед опера­цією за вказівкою лікаря роблять премедикацію, переодягають хворого у чисту білизну, піжаму чи халат.

Велика кількість операцій в ЛОР-практиці виконується під місцевим знеболюванням в сидячому положенні хворого (поліпо-томія, тонзилектомія, аденотомія тощо). На нього одягають полі­етиленовий або клейончастий фартух та садять у спеціальне опе­раційне оториноларингологічне крісло з підголівником. Дають хво­рому в руки ниркоподібний лоток та прив'язують руки до підлокітників (у великих дітей прив'язують і ноги до крісла). Якщо операція виконується у лежачому положенні (на вусі, навколоно-сових пазухах, гортані тощо), його кладуть на операційний стіл у положенні, зручному для виконання втручання (з повернутою вбік або закинутою назад головою тощо). Іноді для зручності під різні частини тіла (груди, голову) кладуть спеціальні валики чи подуш­ки. Руки та ноги також фіксують м'якими поясами.

Операційне поле стерилізують дворазовим змащуванням шкіри спиртом (або застосовують інший метод обробки), а голову і верхню частину тіла вкривають стерильним простирадлом, слідку­ючи за тим, щоб рот і ніс були відкриті для дихання. Доцільно у

простирадлі зробити розріз довжиною 15-20 см. Цей розріз розмі­щують в ділянці операційного поля.

Стерильний операційний столик ставлять у зручному для хірурга місці: переважно збоку або над хворим (якщо він лежить), чи поруч з операційним кріслом. На цей столик кладуть лише ті засоби, які будуть необхідні при даному втручанні.

У випадках, коли операційна сестра вимушена обслугову­вати 2-3 операції одночасно, інструменти кладуть на різні столи­ки біля кожного операційного місця, і хірург сам бере необхід­ний інструмент та кладе його на місце. Операційна сестра слідкує за ходом кожної операції та при необхідності кладе на кожний столик додаткові інструменти, перев'язувальний та шовний мате­ріал тощо.

Під час великих операцій операційна сестра подає інстру­менти в руку хірурга. Вона повинна знати хід втручання та пе­редбачати, які інструменти можуть знадобитися наступної миті. У відповідальні хвилини сестра зобов'язана чітко виконувати вказі­вки хірурга, а при необхідності - допомогти оперуючому в про­веденні визначених ним етапів операції.

По завершенні операції хворому накладають асептичну по­в'язку (якщо в цьому виникає потреба) та супроводжують до палати, а при неможливості пацієнта самостійно пересуватись використовують каталку, на якій хворого доставляють до ліжка.

Глава З