Підготовка хворого до операції на вусі

Рис. 4.27. Поголена ділянка шкіри нав­коло вуха.

. Напередодні операції стрижуть та голять волос­ся на голові з боку уражен­ня так, щоб у навколо-вушній ділянці звільнити від волосся шкіру вздовж 5-6 см у всі боки від лінії при­кріплення вушної раковини (рис. 4.27). Очищають зов­нішній слуховий прохід від виділень та вводять в нього стерильну турунду; при по­требі призначають транкві­лізатори, снодійні.

Догляд за хворим після операції на вусі

Хворого з операційної до палати слід транспортувати на каталці через можливі втрати рівноваги та свідомості. У перші 2-3 доби необхідно забезпечити повний спокій та суворий ліжко­вий режим. Медична сестра повинна постійно слідкувати за ста­ном хворого, оскільки можуть розвинутись виражені запаморо­чення, головні болі, блювання чи порушення рухів обличчя (парез лицевого нерва). Про такі прояви слід відразу повідомляти ліку­ючого чи чергового лікаря. Якщо пов'язка, накладена на вухо,

швидко і рясно просочилась кров'ю, про це треба негайно по­відомити лікаря, оскільки не виключено, що почалась кровотеча з кровоносної судини чи венозної пазухи.

ТУБООТИТИ

Між носоглоткою та барабанною порожниною внаслідок регулярного розкриття слухової труби постійно відбувається обмін повітря. Завдяки цьому тиск повітря у барабанній порожнині при­рівнюється до атмосферного (як у носоглотці). Якщо ж слухова труба залишається непрохідною, то внаслідок всмоктування по­вітря слизовою оболонкою в барабанній порожнині знижується тиск. Зниження тиску викликає збільшення кровонаповнення та набряк слизової оболонки барабанної порожнини, а також пропо­тівання серозної рідини (транссудату) в просвіт порожнин вуха.

ГОСТРИЙ ТУБООТИТ

Причини

• 'Запальні процеси слизової оболонки носа, носоглотки.

• Занадто швидка зміна атмосферного тиску (наприклад, зни­
ження чи підйом літака, баротравма), що викликає клапанне
закриття глоткового отвору слухової труби (аероотит). Якщо
у людини вже до цього є запальний процес у носоглотці, то це
сприяє ще більшому порушенню прохідності слухової труби.

Клініка

1. Відчуття закладання, тиснення, легкого поколювання у вусі.

2. Зниження слуху.

3. Підсилене відчуття власного голосу у хворому вусі (аутофонія).

4. Зміна гостроти слуху залежно від положення голови.

5. Відчуття потріскування у вусі під час ковтання.

Останні два симптоми з'являються за наявності рідини у барабанній порожнині.

Отоскопія

1. Світловий рефлекс зміщується на периферію, вкорочується або
зникає.

2. Держальце молоточка, внаслідок втягнення всередину бара­
банної перетинки також зміщується всередину і здається вко­
роченим.

3. Короткий відросток молоточка рельєфно випинається над ба­
рабанною перетинкою в бік зовнішнього слухового проходу.

4. Барабанна перетинка злегка рожева, але не потовщена (не
інфільтрована).

За наявності в барабанній порожнині транссудату можна побачити його лінію, яка просвічується через барабанну пере­тинку у вигляді темної смужки і зберігає горизонтальну орієнта­цію, незважаючи на зміну положення голови. При успішному продуванні вуха (проби Вальсальви, Політцера) замість лінії транс­судату виникають обриси кількох округлих пухирців повітря.

Лікування

Лікування направлене на ліквідацію запального процесу в носі та носоглотці:

1. Фізіотерапевтичні та теплові процедури на ділянку носа (УВЧ,
парові інгаляції тощо).

2. Закапування у ніс судинозвужувальних крапель (0,1 % розчи­
ни нафтизину або галазоліну або санорину, або ринофугу);

Не пошкодь!

Судинозвужувальні краплі можна закапувати у ніс протягом 6-7діб. Більш тривале користуван­ня краплями викликає медикаментозний риніт.

3. Продування вух за Вальсальвою, Політцером для відновлення
нормального тиску в барабанній порожнині.

Не пошкодь!

Продувати вухо можна лише після зникнення гос­трих запальних явищ в носі и носоглотці (на­бряк, гіперемія слизової оболонки, наявність ви­ділень).

ХРОНІЧНИЙ ТУБООТИТ

Хронічний тубоотит виникає через тривале порушення дре­нажної та вентиляційної функцій слухової труби. Особливо час­то зустрічається у дітей дошкільного і шкільного віку, нерідко своєчасно не діагностується і може призвести до незворотних ушкоджень вуха.

Причини

• Збільшений глотковий мигдалик (аденоїди), що порушує
прохідність слухової труби та є постійним вогнищем інфекції.

• Хронічні захворювання носа та навколоносових пазух.

 

• Уроджене незарощення піднебіння (м'язи піднебіння забезпе­
чують механізм відкривання слухової труби).

• Пухлини носоглотки.

Клініка

1. Прогресуюче зниження слуху.

2. Шуми у вусі.

3. Відчуття тиснення у вусі (біль відсутній).

Отоскопія

Барабанна перетинка втягнута, частково атрофована або потовщена та може включати білуваті плями відкладених у її товщу солей кальцію; часто барабанна перетинка набуває жовто­го кольору внаслідок ексудату, який просвічується через атро­фовану барабанну перетинку.

Наслідки при недостатньому лікуванні

1. Дегенеративні зміни в тканинах розтягнутої барабанної пере­
тинки (її атрофія аж до прилягання до медіальної стінки бара­
банної порожнини).

2. З часом рідкий транссудат в середньому вусі перетворюється в
густу клейку речовину, що заповнює як барабанну порожни­
ну, так і слухову трубу, створюючи ще одну перешкоду для
відновлення її прохідності. У барабанній порожнині цей транс­
судат організується, утворюючи злуки між слуховими кісточ­
ками, стінками барабанної порожнини, що призводить до галь­
мування рухів слухових кісточок та барабанної перетинки і
зниження слуху.

Лікування

1. Усунення причини захворювання (аденотомія, санація носа,
навколоносових пазух та носоглотки, виключення пухлини но­
соглотки). '

2. Продування барабанної порожнини за Вальсальвою, Політце­
ром чи шляхом катетеризації слухової труби.

3. Видалення рідини з барабанної порожнини методами тимпано-
пункції, парацентезу (розрізу барабанної перетинки) або тим-
паностомії - розміщення в барабанній перетинці короткої тру­
бочки для тривалого (декілька місяців) сполучення барабанної
порожнини із зовнішнім слуховим проходом.

4. Виконання мікрооперації - тимпанопластики після віднов­
лення прохідності слухової труби.

ЛАБІРИНТИТ

Лабіринтит - запалення внутрішнього вуха. Частіше роз­вивається як ускладнення хронічного середнього гнійного отиту, рідко - як ускладнення менінгіту. Розрізняють кілька форм за­хворювання.

ОБМЕЖЕНИЙ ЛАБІРИНТИТ

Обмежений лабіринтит - характеризується утворенням фістули (отвору) переважно у горизонтальному півколовому каналі. Причиною фістули частіше є хронічний гнійний епітим-паніт з холестеатомою, яка руйнує кісткову капсулу лабіринту. Проявами цього захворювання є нерегулярні напади запаморо­чення, позитивний фістульний симптом (натискання на козлик або збільшення тиску в слуховому проході за допомогою балона Політцера викликає запаморочення, нудоту та ністагм у бік ура­ження).

Не пошкодь!

При проведенні фістульної (пресорної) проби не слід різко змінювати тиск у зовнішньому слухо­вому проході, оскільки це може спричинити ви­ражену вегетативну реакцію (блювання) або навіть проникнення інфекції в лабіринт.