Захворювання носа та навколоносових

ПАЗУХ

ТРАВМИ ОПІКИ НОСА

Опік - пошкодження шкірних покривів носа, що виникає внаслідок дії високої температури, хімічних речовин або промене­вої радіації. Часто опіки зовнішнього носа поєднуються з опіками шкіри обличчя, рідше - голови та шиї.

Причини

Опіки можуть бути спричинені дією високих температур -теплової або променевої енергії, а також потраплянням на шкіру

агресивних хімічних речовин. Термічні опіки виникають через вплив гарячих предметів, рідин або газів (вода, пара), дію відкри­того полум'я чи запалювальних сумішей (фосфору, напалму тощо). Променеві опіки виникають внаслідок опромінення діля­нок носа та обличчя ультрафіолетовими променями (сонця або кварцової лампи при неправильному користуванні), або ж рент­генівськими чи гамма-променями (променева радіація). Хімічні опіки - при потраплянні на шкіру чи вдиханням парів кислот, лугів, солей важких металів тощо.

Клініка

1. Гострий, пекучий біль.

2. Зміни шкіри залежно від ступеня опіку.

Виділяють чотири ступені опіків:

I ступінь - на місці опіку відзначаються почервоніння та набряк

шкіри, турбує пекучий біль. Ці симптоми зникають, переважно, через 2-3 доби.

II ступінь - на шкірі з'являються пухирі, заповнені прозорою

рідиною. Загоєння настає через 5-6 діб і пізніше.

III ступінь - виникає некроз (змертвіння) всієї товщі шкіри.

Ділянки опіку набувають темно-червоного забарвлен­ня, турбує нестерпний біль. Через приєднання інфекції загоєння може затягнутись на тривалий час.

IV стуйінь - характеризується змертвінням шкіри та розміще-

них глибше тканин (обвуглювання). Стан хворого залежить від ступеня опіку та його пошире­ності. Особливо несприятливі наслідки виникають при опіках, що поєднують ураження шкіри та слизових оболонок верхніх дихаль­них шляхів (вдихання відкритого полум'я).

Лікування

1. При термічних опіках змащують опікову поверхню вазелі­
новою, ланоліновою або іншою індиферентною маззю.

2. При хімічних опіках промивають поверхню чистою водою та
нейтралізують дію агресивної речовини антидотами: кислот -
лугами (2% розчин гідрокарбонату натрію, мильної води тощо),
а лугів - кислотами (1-2% розчин оцтової або лимонної кис­
лоти).

3. Знеболювальні засоби. ^:і

 

4. Мазеві пов'язки (мазь Вишневського, антибактеріальні мазі
тощо).

5. Введення протиправцевої сироватки.

ВІДМОРОЖЕННЯ НОСА Причина

Відмороження виникає при місцевій дії низької температури (холоду) на зовнішній ніс.

Фактори, що сприяють виникненню відмороження

1. Місцеве порушення кровообігу.

2. Загальне ослаблення організму.

3. Сп'яніння.

Ступені відмороження

I ступінь - шкіра носа стає блідою, чутливість її знижується;

біль спочатку незначний, потім посилюється;

II ступінь - з'являються набряк та виражене почервоніння шкіри,

на ній утворюються пухирі, біль стає вираженим;

III ступінь - виникають ділянки некрозу й утворюються вираз-

ки переважно по вільному краю ніздрів. При II та III ступенях відмороження можливі загальне не­здужання та підвищення температури тіла. Лікування

При І ступені відмороження розтирають ніс у холодному приміщенні до появи почервоніння.

Не пошколь'

. розтиранні шкіри не слід використовувати сніг з кристаликами льоду, щоб не спричинити механічного пошкодження шкірних покривів.

1. Примочки оцтовою водою (1 столова ложка оцту на 1 л води) *• вмащування уражених ділянок 10% стрептоцидовою й альбу-

Цидовою мазями. ³- При відмороженні II і III ступенів змащувати уражені ділянки

оальзамом Шостаковського чи маззю, що містить антибіотики

та глюкокортикоїди.

Профілактика відморожень носа

2 ^^агаР^товування організму. • Підвищення загальної опірності організму.

ТРАВМИ

Ніс як частина обличчя, що виступає, пошкоджується до­сить часто. Характер пошкодження залежить від величини дію­чої сили, її напрямку та характеру травмуючого агента. А тому можуть спостерігатись забій м'яких тканин носа, рани шкіри носа або ж порушення цілісності хрящового і кісткового скелета зовнішнього носа (перелом кісток носа).

Причини

• Дія тупого механічного травмуючого агента (при падінні, ударі

кулаком або тупим предметом).

• Дія гострого травмуючого агента (колючі, ріжучі предмети).

• Вогнепальні поранення.

Клініка

1. Набряк м'яких тканин носа.

2. Синюшність м'яких тканин носа, верхньої і нижньої повік.

3. Носова кровотеча.

4. Утруднення носового дихання.

5. Втрата або зниження нюху. <

 

6. Сльозотеча.

7. Носова лікворея - виділення через ніс прозорої спинномозко­
вої рідини, що виникає при пошкодженні ситоподібної плас­
тинки решітчастої кістки.

При огляді виявляють і

• Носову кровотечу.

• Деформацію зовнішнього носа (перелом кісток носа).

• Забійно-рвані рани носа.
■ Дефект тканин носа.

При передній риноскопії частіше виявляють заповнен­ня порожнини носа кров'яними згустками, уривками слизової оболонки, уламками кістки чи шматочками хряща.

При переломах кісток носа пальпаторно можна визна­чити крепітацію кісткових уламків та патологічну рухомість зовнішнього носа. При цьому можливі зміщення всієї піраміди вбік або вдавлення спинки носа - сідлоподібний ніс. На боковій рент­генограмі носа можна побачити місце перелому носових кісток.

Травми носа досить часто супроводжуються різноманітни­ми ускладненнями: деформацією зовнішнього носа, гематомою

чи абсцесом носової перегородки, внутрішньочерепними усклад­неннями (менінгітом, синус-тромбозом, абсцесом мозку тощо). Лікування

Лікувальні заходи залежать від виду ураження і його об'єму та наявності ускладнень. Вони включають:

1. Зупинку кровотечі.

2. Знеболювальні та протишокові засоби.

3. Первинну хірургічну обробку рани.

4. Місцеву і загальну антибіотикотерапію.

5. Введення протиправцевої сироватки.

При ранах зовнішнього носа проводять їх ушивання тонким шовним матеріалом.

ТІ Л При ушиванні ран носа слід ретельно перевірити

шкод | рану на наявність сторонніх тіл.

При переломах кісток носа із зміщенням виконують репо­зицію кісткових уламків. Для цієї операції готують:

1. Носовий елеватор.

2. Носорозширювач.

3. Пінцет.

4. Шприц об'ємом 2-5 мл з голкою.

5. Розчин анестетика.

6. 3-5 турунд довжиною 3-7 см (для очистки носа).

7. Турунди довжиною 40-60 см (для передньої тампонади та зу­
пинки кровотечі).

Таку операцію виконують переважно не пізніше 5-7 діб після травми, оскільки у пізніші строки уламки кісток зростаються між собою, що значно утруднює їх репозицію. Репозицію кісток носа краще проводити під короткочасним наркозом. У випадках, коли немає умов для проведення наркозу, вдаються до місцевого знеболювання: змащують слизову оболонку носа анестезуючими розчинами (дикаїн, лідокаїн) та інфільтрують тканини розчинами анестетиків.

Залежно від виду зміщення піраміди носа, репозицію Уламків проводять по-різному.

При зміщенні всієї піраміди вбік репозицію виконують ве­ликим пальцем правої чи лівої руки: натискають на стінку, в бік якої змістився ніс, та пересувають її в напрямку середньої лінії (в

нормальне положення). При вдавленні спинки носа в його по­рожнину вводять носовий елеватор, яким піднімають запалу час­тину, а пальцями іншої руки надають носу природного положен­ня та форми. Під час таких дій виникає характерний хрускіт кісткових уламків, які повертають на своє попереднє місце. Після цього слід обов'язково виконати передню тампонаду носа. Мар­левий тампон буде утримувати ніс у необхідному положенні та попереджувати носову кровотечу. На цей термін обов'язково при­значають антибіотики. Не пошкодь!І Тампон видаляють через 48-72 год.

Догляд за хворим

Хворий, особливо у ранні строки після травми носа, вима­гає постійного спостереження. Іноді невеликі на перший погляд травми носа можуть комбінуватися із значними пошкодженнями головного мозку. Слід пам'ятати, що за можливим збудженням психіки пацієнта може настати гальмування з наступним при­гніченням дихального центру та центру кровообігу. Все це вима­гає від медичної сестри слідкувати за дотриманням хворим при­значеного (переважно ліжкового) режиму та ретельним вико­нанням всіх призначень лікаря. Настороженість медсестри повинні викликати поява або посилення головного болю, різке підвищен­ня температури тіла, поява менінгеальних знаків, запаморочен­ня, блювання тощо. Про розвиток таких патологічних проявів треба негайно повідомити лікуючого або чергового лікаря. Ви­никнення кровотечі з носа або з рани вимагає накладання пов'яз­ки на рану, правдоподібної пов'язки на ніс або виконання перед­ньої тампонади носа.

ФУРУНКУЛ НОСА

Фурункул носа - це запалення сальних залоз чи волосяних мішечків, розташованих в ділянці входу в ніс або на його зовнішній

поверхні.

Збудниками причини запалення при фурункулі носа найча­стіше є стафілококи та стрептококи.