Прокуратури щодо захисту прав і свобод дітей

 

З метою забезпечення належної організації роботи у сфері захисту прав і свобод дітей, керуючись статтею 15 Закону України «Про прокуратуру», Н А К А З У Ю:

1. Заступникам Генерального прокурора України, прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, керівникам структурних підрозділів апаратів, міським, районним, міжрайонним прокурорам, спеціалізованим прокурорам з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері основним завданням на вказаному напрямі вважати захист особистих та соціально-економічних прав дітей, гарантованих Конституцією, законами України, Конвенцією ООН про права дитини, іншими міжнародно-правовими актами.

2. Виконання цих завдань проводити шляхом комплексного використання функцій прокуратури щодо нагляду за додержанням і застосуванням законів, представництва інтересів дітей та держави у суді, нагляду за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства, підтримання державного обвинувачення в суді, нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та при застосуванні інших заходів примусового характеру відповідно до вимог галузевих наказів Генерального прокурора України з урахуванням положень цього наказу.

2.1. Відповідальність за організацію роботи з питань захисту прав і свобод дітей покласти особисто на перших керівників прокуратур обласного та районного рівнів.

3. Зазначену діяльність організовувати та здійснювати управлінню захисту прав і свобод дітей Генеральної прокуратури України, відповідним галузевим структурним підрозділам прокуратур обласного рівня, міським, районним, міжрайонним прокурорам, спеціалізованим прокурорам з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері.

3.1. Безпосереднє виконання обов’язків щодо захисту прав і свобод дітей доручати досвідченим працівникам, які мають стаж роботи в органах прокуратури, як правило, не менше 3 років. У прокуратурах районного рівня по можливості на цих прокурорів не покладати виконання обов’язків з інших напрямів прокурорської діяльності.

4. Пріоритетними напрямами нагляду за додержанням і застосуванням законів і представницької діяльності визначити забезпечення додержання законів про:

- охорону життя і здоров’я дітей, їх права на освіту, відпочинок та змістовне дозвілля;

- опіку, піклування, усиновлення дітей;

- майнові та житлові права дітей;

- права неповнолітніх на працю та працевлаштування, створення безпечних умов праці;

- використання бюджетних коштів, спрямованих на реалізацію програм з охорони дитинства, закупівлю товарів і послуг для забезпечення діяльності дитячих закладів;

- попередження насильства в сім’ях стосовно дітей, запобігання поширенню продукції, яка пропагує насильство, жорстокість, сексуальну розпусту, попередження негативного впливу на свідомість та розвиток неповнолітніх;

- права неповнолітніх при їх притягненні до адміністративної відповідальності та застосуванні заходів адміністративного впливу.

4.1. Перевірки за заявами фізичних чи юридичних осіб, зверненнями та запитами депутатів усіх рівнів про порушення прав дітей, крім заяв про кримінальні правопорушення, проводити лише у разі їх попереднього вирішення компетентними органами. Під час перевірок обов’язково надавати оцінку діяльності цих органів.

5. При здійсненні представництва інтересів дітей у судах вживати заходів щодо своєчасного забезпечення позовних вимог.

5.1. Застосовувати надані законом повноваження щодо участі за власною ініціативою в розгляді будь-якої справи, якщо цього вимагає захист прав і законних інтересів дітей.

5.2. Ініціювати участь у розгляді судами та вступати у справи про позбавлення батьківських прав, відібрання дитини від батьків або від одного з них без позбавлення батьківських прав, усиновлення дітей іноземними громадянами.

5.3. Прокурорам усіх рівнів уживати заходів, спрямованих на своєчасне та реальне виконання судових рішень, постановлених у справах за їх позовами і заявами. Забезпечити належний захист інтересів дітей при виконанні рішень судів.

6. З метою узгодження дій правоохоронних органів щодо протидії злочинності в молодіжному середовищі активно використовувати можливості проведення координаційних заходів.

6.1. На координаційних та міжвідомчих нарадах заслуховувати інформації керівників відповідних органів і служб про виконання вимог законів щодо захисту прав і свобод дітей, у тому числі у сфері профілактики правопорушень серед дітей, запобігання бродяжництву та бездоглядності, притягнення до відповідальності осіб за втягнення дітей у злочинну та іншу протиправну діяльність.

7. Забезпечити нагляд за додержанням прав і свобод дітей органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, щодо попередження, своєчасного виявлення, припинення і розкриття кримінальних правопорушень, учинених неповнолітніми та за їх участі, розшуку осіб, які переховуються від органів слідства та суду.

8. Здійснювати нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, учинених неповнолітніми та за їх участі, а також кримінальних правопорушень у сфері захисту прав і свобод дітей, виявлених за результатами перевірок у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів.

8.1. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у зазначених категоріях кримінальних справ доручати прокурорам, на яких покладено обов’язок щодо захисту прав і свобод дітей. Забезпечити безумовне виконання вимог Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей досудового розслідування стосовно неповнолітніх, у тому числі його здійснення виключно спеціально уповноваженими слідчими.

8.2. Повідомлення про підозру неповнолітнім здійснювати спеціально уповноваженим слідчим або прокурорам, на яких покладено обов’язок щодо захисту прав і свобод дітей.

8.3. Особливу увагу звертати на законність та обґрунтованість затримання неповнолітніх, застосування до них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, продовження строку тримання під вартою, передання під нагляд. Особисто допитувати неповнолітніх при вирішенні питання про застосування до них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

8.4. Роз’яснювати неповнолітнім підозрюваним (обвинуваченим) та потерпілим, їх законним представникам право на укладання угод про примирення. За наявності підстав ініціювати укладання угод про визнання винуватості. При цьому ретельно з’ясовувати питання щодо відсутності у будь-якій формі примусу до укладання угод неповнолітніми підозрюваними (обвинуваченим) та потерпілими, усвідомлення ними передбачених законом наслідків таких дій, зокрема обов’язку відшкодування матеріальної шкоди, обмеження права на оскарження вироків.

8.5. Використовувати надані законом повноваження щодо звернення до суду з клопотанням про застосування до неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, примусових заходів виховного характеру.

8.6. Інформацію про виявлені кримінальні правопорушення за результатами нагляду за додержанням і застосуванням законів одночасно з її внесенням до Єдиного реєстру досудових розслідувань надсилати до прокуратур вищого рівня, а прокурорам районів у містах – до прокуратур міст з районним поділом.

9. Забезпечити участь працівників галузевих підрозділів апаратів з питань захисту прав і свобод дітей, прокурорів прокуратур районного рівня, на яких покладено обов’язки з цих питань, у підтриманні державного обвинувачення, розгляді справ про застосування примусових заходів виховного характеру, за нововиявленими обставинами, про застосування амністії, вирішенні питань, пов’язаних із виконанням судових рішень, у кримінальних провадженнях про кримінальні правопорушення, вчинені неповнолітніми та за їх участі, а також виявлені за результатами перевірок у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів у сфері захисту прав і свобод дітей.

9.1. Неухильно додержуватися вимог кримінального процесуального законодавства про особливості судового провадження щодо неповнолітніх. Виважено підходити до орієнтування суду щодо обрання міри покарання неповнолітньому. За наявності підстав, передбачених законом, насамперед розглядати питання про можливість застосування примусових заходів виховного характеру.

9.2. Своєчасно вивчати законність судових рішень та за наявності підстав ініціювати їх перегляд.

10. Участь у розгляді цивільних та кримінальних справ в апеляційних судах здійснювати працівникам галузевих підрозділів захисту прав і свобод дітей прокуратур обласного рівня, а в разі розташування відповідного апеляційного суду в іншому місті – підпорядкованим прокурорам за місцем розташування судів апеляційної інстанції.

10.1. Участь у розгляді господарських та адміністративних справ в апеляційних судах здійснювати працівникам галузевих підрозділів захисту прав і свобод дітей прокуратур обласного рівня у порядку, визначеному галузевим наказом Генерального прокурора України з питань представницької діяльності.

10.2. Управлінню захисту прав і свобод дітей Генеральної прокуратури України забезпечувати участь у розгляді Верховним Судом України і вищими спеціалізованими судами заяв про перегляд судових рішень та касаційних скарг Генеральної прокуратури України і підпорядкованих прокуратур на судові рішення в кримінальних, цивільних, господарських та адміністративних справах.

 

10.3. Прокурорам районного та обласного рівнів копії позовів, заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень одночасно з внесенням надсилати до прокуратур вищого рівня, а прокурорам районів у містах – до прокуратур міст з районним поділом.

11. Прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя розмежувати повноваження між галузевими підрозділами апаратів та прокурорами районного рівня при організації діяльності щодо захисту прав дітей, які виховуються в спеціальних дитячих закладах та утримуються у спеціальних установах для дітей з урахуванням підпорядкованості та місцезнаходження таких закладів і установ.

11.1. Перевіряти додержання прав дітей у спеціальних установах, де вони перебувають:

- у приймальниках-розподільниках для дітей – щомісяця;

- у притулках для дітей – щоквартально;

- у будинках дитини при виправних колоніях – не рідше одного разу на півріччя;

- у загальноосвітніх школах і професійних училищах соціальної реабілітації, центрах медико-соціальної та соціально-психологічної реабілітації, соціально-реабілітаційних центрах – не рідше одного разу на півріччя;

- в ізоляторах тимчасового тримання, кімнатах для затриманих та доставлених чергових частин органів внутрішніх справ, у тому числі лінійних підрозділів органів внутрішніх справ на транспорті, – щодекадно;

- у слідчих ізоляторах, арештних домах, виховних колоніях Державної пенітенціарної служби України, пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, – щомісяця;

- у підрозділах кримінально-виконавчої інспекції, органах внутрішніх справ, що проводять індивідуально-профілактичну роботу з неповнолітніми, які відбувають покарання, не пов’язані з позбавленням волі, та звільненими від виконання покарань, державної виконавчої служби, вУкраїнській психіатричній лікарні з суворим наглядом, відділеннях психіатричних лікарень із звичайним та посиленим наглядом – щоквартально.

11.2. Комплексні перевірки у виховних колоніях Державної пенітенціарної служби України проводити один раз на півріччя.

11.3. За необхідності до перевірок залучати відповідних спеціалістів та вирішувати питання щодо участі представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Уповноваженого Президента України з прав дитини, громадських і правозахисних організацій.

11.4. У разі вчинення у місцях виконання покарань та застосування інших примусових заходів, у яких тримаються неповнолітні, захоплення заручників, умисних вбивств, самогубств, інших випадків смерті неповнолітніх, заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень, втеч з місць позбавлення волі або з-під варти та інших надзвичайних подій, пов’язаних з грубими порушеннями прав і свобод неповнолітніх, невідкладно інформувати прокурорів вищого рівня спеціальними повідомленнями.

12. Копії документів прокурорського реагування з питань захисту прав дітей одночасно з їх внесенням надсилати до прокуратур вищого рівня, а прокурорам районів у містах – до прокуратур міст з районним поділом. Прокурорам обласного рівня та міст з районним поділом ініціювати відкликання документів реагування в разі невідповідності їх вимогам закону.

13. Активно використовувати можливості засобів масової інформації для висвітлення діяльності органів прокуратури щодо захисту прав дітей. Не допускати публічного оприлюднення відомостей, що можуть указувати на особу дитини, яка вчинила правопорушення або потерпіла від злочину.

14. Критеріями оцінки ефективності роботи органів прокуратури щодо захисту прав та інтересів дітей визначити своєчасність і повноту вжитих заходів до усунення порушень законності, реальне поновлення прав і свобод дітей, відшкодування заподіяної їм шкоди, притягнення винних до встановленої законом відповідальності.

15. Пункти 8.1, 8.2, 8.4 та 8.6 наказу вступають у дію з моменту набрання чинності Кримінальним процесуальним кодексом України.

Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Генерального прокурора України згідно з розподілом обов’язків.

Наказ надіслати прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованим прокурорам (на правах обласних), міським, районним, міжрайонним та прирівняним до них прокурорам, ректору Національної академії прокуратури України, довести його до відома прокурорсько-слідчих працівників.

Наказ Генерального прокурора України від 21.06.2011 № 3/1гн «Про особливості правозахисної діяльності органів прокуратури щодо захисту прав і свобод дітей» вважати таким, що втратив чинність.