VII.4. Право власності на землю

 

Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельною ділянкою відповідно до діючого законодавства.

Суб'єктами права власності на землю є:

1. Громадяни України. Іноземним громадянам і особам без громадянства надається можливість здобувати право власності на земельні ділянки не сільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки не сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Право власності на земельні ділянки вони можуть придбати по договорах закупівлі-продажу, дарування, міни, іншим цивільно-правовим договорам; шляхом викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності; у випадку прийняття спадщини. При цьому, землі сільськогосподарського призначення, отримані іноземними громадянами й особами без громадянства але спадщині, підлягають відчуженню в плині одного року

2. Юридичні особи. Особливістю придбання землі у власність юридичних осіб є те, що земельні ділянки надаються їм тільки для підприємницької діяльності.Іноземні юридичні особи мають право здобувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення у випадках придбання об'єктів нерухомого майна або спорудження об'єктів нерухомого майна, зв'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності в Україні.

3. Територіальні громади. Землі, що належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності знаходяться всі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної і державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

4. Держава в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів
АРК, обласних, Київських і Севастопольських міських, районних
держадміністрацій. Особливістю державною власністю на землю
є те, що вона виступає виключною власністю народу України.
Це означає, що на землю, що проголошена виключною
власністю народу, держава має лишь право по керуванню в
загальнодержавних інтересах.

5. іноземні держави, що можуть придбати у власність земельні ділянки для розміщення будинків і споруджень дипломатичних представництв і інших, прирівняних до них, організацій відповідно до міжнародних держав.

 

ФОРМА ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ В УКРАЇНІ

 

 

Державна

Комунальна

Приватна

 

 

Усі форми власності є РІВНОПРАВНИМИ

 

Зміст права приватної власності - це сукупність прав і обов'язків приватних власників.

Основні права:

· використовувати за цільовим призначенням;

· робити угоди в порядку, передбаченому законодавством;

· право на плоди, доходи, сільськогосподарську продукцію;

· на відновлення порушеного права власності на землю;

· на відшкодування збитків, заподіяних вилученням землі;

· на відшкодування збитків, заподіяних порушенням земельного законодавства

Основні обов'язки:

· використовувати земельна ділянка відповідно до мет і умовами її
надання;

· вчасно вносити плату за використання землі;

· не порушувати права інших власників і користувачів землі;

· вести облік кількості і якості природних ресурсів;

· дотримувати вимоги охорони земель, що оточує природного середовища.

 

 

VII.5. Оренда землі

Оренда земля - засноване на договорі термінове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької й іншої діяльності.

В тимчасове користування на умови оренди земля може надаються:

· районним, обласним, Київським і Севастопольським міським державним адміністраціям, Раді Міністрів Автономної Республіки Крим і Кабінетові Міністрів України;

· органам місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради;

· громадянам України, юридичним особам, релігійним, громадським організаціям, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам, іноземним юридичним і фізичним особам, особам без громадянства.

Орендарями земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення токарського сільськогосподарського виробництва, можуть бути юридичні особи, установчими документами яких передбачене здійснення такого виду діяльності, а також фізичні липа, що мають необхідну кваліфікацію або досвід роботи в сільському господарстві.

Орендодавцями землі є:

· - органи місцевого самоврядування, що знаходяться в комунальній, власності: сільські, селищні і міські ради;

· находящиеся в державній власності - районні, обласні,
Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада
Міністрів Автономної Республіки Крим і Кабінет Міністрів України в
межах їхніх повноважень;

· находящиеся в приватній і колективній власності громадяни і юридичні особи України.

Істотними умовами договору оренди землі є:

· об'єкт оренди;

· термін договору оренди;

· орендна плата;

· цільове призначення, умови використання і збереження якості землі;

· умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

· істотні обмеження й у відношенні використання земельної ділянки;

· сторона, що несе ризик випадкового ушкодження або знищення об'єкта оренди або його частин;

· відповідальність сторін.

Термін договору оренди земельною ділянки визначається за згодою сторін. Оренда може бути короткострокової - до 5 років і довгострокової - до 50 років.

Розмір, форма і терміни внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Форма орендної плати може бути: грошової, натуральної, відробіткової.

Орендна плата, за земельні ділянки, що знаходяться в комунальній або державній власності не може бути менше розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

Орендований для несільськогосподарського призначення земельна ділянка або його чисть може за згодою орендодавця передаватися у володіння і користування іншій особі (суборенда). Передача орендованих сільськогосподарських земельних ділянок у суборенду можлива тільки у випадках прямо зазначених у Законі України «Про оренду землі».

Договір оренди земельної ділянки укладається в писемній формі і засвідчується нотаріально за місцем його перебування, крім того, він реєструється у відповідній раді. Невід'ємною частиною договору є план (схема) земельної ділянки.

Договір оренди земельної ділянки припиняється в наступних випадках:

· закінчення терміну, на який він був укладений;

· розірвання договору оренди по взаємній згоді сторін або за вимогою однієї зі сторін на підставі рішення суду;

· одержання орендарем земельної ділянки у власність у порядку, передбаченому Земельним кодексом України;

· примусового викупу (вилучення) земельної ділянки по мотивах суспільної необхідності в порядку, установленому законами України;

· смерті громадянина-орендаря, осуду його до позбавлення волі і відмовлення спадкоємців від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;

· ліквідації юридичної особи - орендаря.