Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
II.11. Особисті орава у волі людини і громадянина, закріплені в Конституції України. Їхня коротка характеристикаСодержание книги
Поиск на нашем сайте
У діючій Конституції особисті права і волі не тільки відкривають перелік останніх, але і відбиті в значно більш широкому ступені, чим це було в попередніх конституціях. Специфічні особливості цієї групи прав і воль укладаються в наступному: · Вони є по своїй сутності правами людини, тобто кожного, і не · Ці права невідчужувані і належать кожному від народження. · Вони охоплюють такі права і волі особи, що необхідні Основним правом людини є право на життя (ст. 27) До сфери особистих прав людини відноситься право на повагу його достоїнства (ст. 28). Значне місце в системі особистих прав займають права на недоторканість особи, житла, приватного життя, таємницю листування, телефонних переговорів, поштових, телеграфних і інших повідомлень (ст. 29-32), Недоторканість особи як особиста воля укладається в тім, що ніхто не вправі насильно обмежити волю людини розпоряджатися в рамках закону своїми діями і вчинками, користуватися волею пересування. Ніхто не може бути піддадуть арештові, висновкові під варту й утриманню під вартою інакше як на підставі судового рішення. Гарантія недоторканності житла означає, що ніхто не має вдачі без законної підстави ввійти в житло, а також залишатися в ньому проти волі проживаючих у ньому осіб. Вперше в Конституції (ст. 28) закріплене право людини на повагу його достоїнства. Проявом права на недоторканність приватного життя, особисту і сімейну таємницю є заборона без згоди особи збору, збереження і використання і поширення інформації про його приватне життя (ст. 32), Ст. 33 Конституції вказує, що кожний, хто законно знаходиться на Конституція визнає також право кожного вільно виїжджати за межі України, а громадянам України безперешкодно повертатися в Україну. Важливе місце в системі особистих прав займає воля совісті, воля віросповідання (ст. 34, 35). Важливою сферою особистих прав людини і громадянина є воля думки і слова, право вільне шукати, одержувати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію будь-яким законним способом.
II.12. Поняття в зміст конституційного правлячи громадян на волю совісті у віросповідання У поняття волі світогляду і віросповідання входить можливість виражати свої думки, погляди і переконання, вільно сповідати релігію, відправляти релігійні культи й обряди. Часто це право в літературі ще називається «волею совісті». Стаття 35 Конституції встановлює, що кожний має право на волю світогляду і віросповідання. Це право включає: 1. волю сповідати будь-яку релігію або не сповідати ніяку; 2. безперешкодно відправляти одноосібно або колективно релігійні кукси і ритуальні обрядив; 3. проводити релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежено законом тільки в інтересах охорони суспільного порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і воль інших людей. Право на волю світогляду і віросповідання конкретизується в Законі України від 23 квітня 1991 р. «Про волю совісті і релігійних організацій». Закон установлює, що ніхто не може встановлювати обов'язкових переконань і світогляду. Не допускається ніякий примус при визначенні громадянином свого відношення до релігії, до сповідання або відмовлення від сповідання релігії, до участі «чи неучасті в богослужіннях, релігійних обрядах і церемоніях, навчанню релігія. Закон 1-арантирует нерозголошення таємниці сповіді. Ніхто не має правд жадати від священнослужителів зведень, отриманих ними при сповіді віруючих. Громадяни України рівні перед законом і мають рівні права у всіх галузях економічного, політичного, соціального і культурного життя незалежно від їхнього відношення до релігії. В офіційних документах відношення громадянина до релігії не вказується. Яке би те ні. було пряме або непряме обмеження праве, установлення прямих або непрямих переваг громадян у залежності від їхнього відношення до релігії, так само як і розпалення зв'язаних з цим ворожнечі і ненависті або образа почуттів громадян, волочуть відповідальність, установлену законом. Церква до релігійні організації в Україні відділені ох держави. Ніяка релігія не може бути визнана державою як обов'язкова. Держава захищає права і законні інтереси релігійні організації; сприяє установленню відносин взаємної релігійної і світоглядної терпимості і поваги між громадянами, що сповідають релігію або не сповідають неї, між віруючих різних віросповідань і їх релігійних організацій; приймає до зведення і поважає традиції і внутрішні установки релігійних організацій, якщо вони не суперечать чинному законодавству. Держава не втручається в здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, не фінансує діяльність яких-небудь організацій, створених по ознаці відносини до релігії. Усі релігії, віросповідання і релігійні організації є рівними перед законом. Установлення будь-яких переваг або обмежень однієї релігії, віросповідання або релігійної організації стосовно іншої не допускається. Релігійні організації не виконують державних функцій. Релігійні організації не беруть участь у діяльності політичних партій і не роблять політичним партіям фінансової підтримки, не висувають кандидатів в органи державної влади, не ведуть агітацію або фінансування виборчих кампаній кандидатів у ці органи. Священнослужителі мають право на участь у політичному житті нарівні з усіма громадянами. Школа в Україні відділена від церкви. Державна система утворення має світський характер. Доступ до різних видів і рівнів утворення надається громадянам незалежно від їхнього відношення до релігії. Громадяни можуть навчатися релігійному віровченню й одержувати релігійне утворення індивідуальне або разом з іншими, вільно вибираючи термін навчання. Батьки або особи їх що заміняють, по взаємній згоді, вправі виховувати своїх дітей у відповідності зі своїм і власним переконаннями і відношенням до релігії. Ніхто не може бути звільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів по мотивах релігійних переконань. У випадку, якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов'язку повинне бути замінено альтернативної (невоєнної) службою. II.13. Політичні права і волі громадян України, закріплені в Конституції. Їхні короткі характеристики На відміну від основних особистих прав, що по своїй природі невідчужувані і належать кожному від народження як людині, політичні орава я волі зв'язані з володінням громадянством держави. Громадяни, асоційовані як народ, здійснюють владу. Громадяни - кожний як такий - беруть участь у здійсненні влади. Здійснення цього права виражається в різних формах як безпосередньо, так і через своїх представників, через органи державної влади я органи місцевого самоврядування (ст. 5). Важливим правом, що має тісне відношення до участі громадян у керуванні справами держави, є право, що закріплюється за кожним, на волю об'єднання в політичні партії і громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і воль (ст. 36) Громадяни мають право брати участь у керуванні державними справами, У всеукраїнському і місцевому референдумах, вільно обирати і бути обраними в органи місцевого самоврядування (ст. 38). Вираженням соціальної і політичної активності громадян, впливу їх на процеси керування державою є право збиратися мирно, без зброї і проводити зборів, мітинги, ходи і демонстрації (ст. 39), а також право направляти звертання або особисто звертатися в органи державної влади, місцевого самоврядування, до посадових осіб цих органів (ст. 40).
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; просмотров: 219; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.137.219.118 (0.009 с.) |