VII.6. Земельні суперечки. Відповідальність за порушення земельного законодавства.

Земельні суперечки розглядаються наступними органами:

2. винятково судом розглядаються земельні суперечки з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що знаходяться у власне громадян і юридичних осіб, а також суперечки з приводу розмішування територій сіл, селищ, міста, району й областей;

3. органами місцевого самоврядування розглядають три види земельних суперечок у межах населених пунктів: із приводу границь земельних ділянок, що знаходяться у власності громадян; із приводу дотримання громадянами правил добросусідства: із приводу розмежування границь районів у містах;

4. органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів розглядають земельні суперечки з приводу границь земельних ділянок за межами населених пунктів, розміщення зон санітарної охорони, охоронюваних, санітарно-захисних зон і земельних сервітутів.

Сторони в земельній суперечці:

1. власники землі, землекористувачі, у т.ч. орендарі;

2. фізичні і юридичні, що порушили права і законні інтереси власників або користувачів землі, або, що претендують на право користування чужою земельною ділянкою.

Однієї зі сторін у земельній суперечці можуть бути органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів або органи місцевого самоврядування.

Земельні суперечки розглядаються при участі зацікавлених сторін, що повинні бути сповіщені про час і місце розгляду суперечки. У випадку відсутності однієї зі сторін при першому дозволі питання розгляд суперечки переноситься. Відсутність однієї зі сторін без поважної причини при повторному розгляді не припиняє розгляд і ухвалення рішення.

Виконання рішення не звільняє порушника від відшкодування збитків або втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва.

Рішення органа виконавчої влади з питань земельних ресурсів або органа місцевого самоврядування по земельних спорах може бути оскаржене в суд.

Земельний кодекс України встановлює 3 види юридичних наслідків порушення земельного законодавства:

1. недійсність договорів у відношенні земельних ділянок, укладених з порушенням установленого законом порядку;

2. цивільна, адміністративна або кримінальна відповідальність за укладання договору з порушенням земельного законодавства, самовільне заняття земельної ділянки, псування і забруднення земель і інші порушення;

3. повернення самовільно зайнятих земельних ділянок. Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню їх власникам або користувачам без відшкодування витрат, понесених порушником. Крім того, за рахунок порушника провадиться приведення земельної ділянки в стан придатне для використання.

 

 

VIII

VIII.1. Поняття соціального захисту і її види

У Конституції України зазначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їхній у випадку повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, утрати годувальника, у випадку безробіття, а також у старості.

Види соціального захисту різноманітні, але основними з них є пенсії і допомоги, на які громадяни мають право у випадку старості, інвалідності, хвороби, утрати роботи й в інших випадках, передбачених законодавством.

Важливе місце в системі мір соціального захисту займає працевлаштування осіб, що частково втратили працездатність, і зв'язане з ним виробниче навчання і перекваліфікація в професійних школах і навчальних майстернях. Інваліди війни і праці, а також старі громадяни, що мають потребу в догляді і не мають родичів, за їхнім бажанням містяться в інтернати і будинку інвалідів на повне державне забезпечення. Для дитят-інвалідів організовані спеціальні дитячі будинки.

До інших видів соціального захисту відносять: надання путівок для санаторно-курортного лікування, протезування, забезпечення колясками й автомобілями для інвалідів, допомога з вагітності і родів, допомога у випадку народження дитини, допомоги самотнім і малозабезпеченим родинам і інші.

Соціальний захист військовослужбовців, осіб, що мають особливі заслуги перед країною, працівників науки, письменників, композиторів, працівників образотворчого мистецтва і деяких інших категорій, а також членів їхніх родин здійснюється з бюджетних кошт відповідних міністерств і відомств і їхніх органів на місцях.

 

 

VIII.2. Види пенсій по законодавству України

 

Пенсії - один з основних видів соціального захисту громадян. Основу пенсійного забезпечення складають державні пенсії. Державні пенсії підрозділяються на трудові і соціальні пенсії.

Пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що одержує застраховану особу а випадку досягнення ним передбаченого законодавством пенсійного віку або визнання його інвалідом, або одержують члени його родини у визначених законом випадках.

Основним законом, що регулює порядок призначення і виплати пенсій, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р., що вступив у силу 1 січня 2004 р.

Відповідно до цього Закону за рахунок кошт Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

· Пенсія за віком. Призначаються чоловікам після досягнення 60 років, жінкам після досягнення 55 років і наявності страхового стажу не менш 5 років. Законодавством України встановлені категорії громадян, для яких пенсійний вік знижений. Це зайняті на підземних роботах, що працюють у металургії, у хімічній промисловості, на міському пасажирському транспорті й ін.

· Пенсія по інвалідності призначається у випадку настання інвалідності, що спричинила за собою повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не зв'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) при наявності необхідного страхового стажу. Особи, визнані інвалідами, мають право на пенсію по інвалідності при наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності: до досягнення особою 23 років включно - 2 роки; від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 3 роки; від 27 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки; для осіб 32 років і більше - 5 років. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли наступила інвалідність: у період роботи, до пристрою на роботу або після припинення роботи. Якщо інвалідність наступила в період проходження строкової військової служби, то пенсія по інвалідності призначається особі незалежно від наявності страхового стажу.

· Пенсія в зв'язку з утратою годувальника призначається непрацездатним членам родини померлого годувальника, що були на його змісті, при наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, що був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а у випадку смерті пенсіонера - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія в зв'язку з утратою годувальника призначається незалежно від того, чи минулого вони на змісті годувальника. Батьки і чоловік померлого, котрі не були на його змісті, мають право на пенсію в зв'язку з утратою годувальника, якщо втратили джерело кошт до існування.

· Пенсії за вислугу років призначаються окремим категоріям працівників, зайнятим на роботах, виконання яких приводить до втрати професійної працездатності до настання віку, що надає право на пенсію за віком (працівники авіації, освіти й ін.).

· Соціальні пенсії призначаються непрацюючим громадянам при відсутності в них права на трудову пенсію: інвалідам; особам, що досягли віку: чоловіка - 60 років, жінки - 55 років.

За рахунок кошт Накопичувального фонду, що враховуються на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснюються такі пенсійні виплати:

1. Довічні пенсії:

· довічна пенсія з установленим періодом - щомісячна виплата,
що здійснюється протягом життя пенсіонера, але не менш, ніж протягом десяти років із дня її призначення. У випадку смерті пенсіонера право на одержання призначеної довічної пенсії протягом установленого періоду мають спадкоємці, відзначені в договорі страхування довічної пенсії або визначені відповідно до Цивільного кодексу України

· довічна обумовлена пенсія - щомісячна виплата, що
здійснюється протягом життя пенсіонера. У випадку якщо загальна сума довічної обумовленої пенсії, виплачена пенсіонерові на момент смерті, є меншої, чим сума вартості договору страхування довічної пенсії на час його висновку, різниця кошт між відзначеними сумами виплачується спадкоємцям, відзначеним у договорі страхування довічної пенсії або визначеним у відповідності з Цивільним кодексом України

· довічна пенсія чоловіка і жінки - щомісячна виплата, що
здійснюється протягом життя пенсіонера, а після його смерті - його чоловіку, що досяг пенсійного віку.

Застрахована особа має право вільного вибору одного з видів довічних пенсій.

2. Единоразовая виплата. У випадку, якщо сума приналежних застрахованому}' особі на момент придбання права на пенсію пенсійних активів не досягає мінімальної суми кошт, необхідної для оплати договору страхування довічної пенсії, визначеною Державною комісією з регулювання ринку фінансових послуг України, та ця особа (а у випадку його смерті - члени його родини або спадкоємці) має право на одержання одноразової виплати.

Державна допомога родинам з дітьми.

Правовою основою надання даного виду допомоги є Закон України «Про державну допомогу родинам з дітьми» від 22 березня 2001 року. Відповідно до цього Закону передбачається п'ять видів допомоги:

· Допомога жінкам, що не є застрахованими особами в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в зв'язку з вагітністю і родами.

· Одноразова допомога в зв'язку з народженням дитини.

· Допомога по догляду за дитиною до досягнення їм трирічного віку.

· Допомога на дітей самотнім матерям.

· Допомога на дітей, що знаходяться під опікою або піклуванням.