Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Нормативно-правовий акт — це офіційний письмовий документ, що приймається уповноваженим органом держави, встановлює, змінює або скасовує правові норми.Содержание книги
Поиск на нашем сайте
Для нормативно-правового акта характерні такі ознаки: · приймається державними органами в межах їхніх повноважень; · має чітко позначену форму; · має юридичну чинність, тобто спричиняє юридичні наслідки; · поширюється на всю сферу однотипних відносин; · застосовується до невизначеної кількості випадків; · охороняється державою. На відміну від нормативного, індивідуальний акт — це юридичний документ, що приймається державним органом в результаті розгляду конкретної справи або з метою роз'яснення (тлумачення) визначеної правової норми. Йому властиві такі ознаки: · приймається на основі нормативного акта: · поширює норму права на конкретну юридичну ситуацію; · має однократне значення, тобто застосовується тільки один раз; · адресований чітко позначеним суб'єктам; · може бути оскаржений зацікавленими особами.
Структура законодавства може розглядатися в трьох аспектах: 1. Вертикальна (ієрархічна) структура законодавства — обумовлюється різницею юридичної чинності актів, що приймаються різними нормотворчими органами, а також різними формальними ознаками актів, що приймаються одним органом. Ця структура ґрунтується на принципах: · верховенства закону; · вищої юридичної чинності актів парламенту; · прийняття підзаконних актів на основі, у відповідності та виконанні закону; · найменшої юридичної чинності локальних актів.
Вертикальна структура законодавства України складається з таких елементів:
2. Горизонтальна (галузева) структура законодавства заснована на розподілі нормативних актів по сферах суспільних відносин, що складають предмет правового регулювання. Вона в значній мірі близька до структури системи права, хоча цілком з нею не збігається. 3. Державно-організаційна структура законодавства відображає особливості форми державного устрою. Як відомо, законодавство діє не тільки в межах визначених відносин і юридичної чинності акта, але й у межах визначеної державної території, відображаючи особливості її устрою. У залежності від юридичної чинності нормативні акти поділяють на закони і підзаконні акти. Закон — це нормативний акт, який приймається вищим (як правило представницьким) органом влади або референдумом в особливому порядку, регламентує найважливіші сфери суспільних відносин і має вищу юридичну силу. Серед законів існують акти з різною юридичною силою. Конституція — це основний закон держави, якому належить верховенство в системі нормативних актів, прийнятих народом або представницьким органом у порядку законодавчого процесу. Конституція являє собою єдиний, що володіє особливими юридичними властивостями, правовий акт, за допомогою якого народ засновує основні принципи устрою суспільства і держави, визначає органи державної влади, механізм її здійснення, закріплює, що охороняються державою, права і свободи людини і громадянина. Характерними ознаками Конституції (юридичними властивостями), що відрізняють її від інших нормативних актів, є те, що:
1. Конституція — це основний закон держави, тобто це закон, що повинний виступати фундаментом національного законодавства. Кожна окрема конституційна норма створює основу для прийняття відповідних законів і підзаконних нормативних актів; 2. Конституція — закон, що має вищу юридичну силу, тобто всі інші нормативно-правові акти повинні відповідати положенням Конституції. Жоден нормативний акт держави не може суперечити Конституції; 3. Конституція — закон, що має підвищений ступінь стабільності. Вона забезпечується спеціальною процедурою внесення змін і доповнень в основний закон держави відмінної від процедури внесення змін і доповнень у звичайні закони; 4. для Конституції властива особлива система охорони. У цьому задіяна вся система органів державної влади. Президент України є гарантом дотримання Конституції України. Важливу роль в охороні Конституції грає Конституційний Суд, що розглядає справи про відповідність Конституції законів та інших нормативних актів,
Конституційні закони — це акти, що складають основу розвитку правової системи, що вносять зміни й доповнення до Конституцію, але непередбачені текстом Конституції. Звичайні закони — це акти, що приймаються в межах законотворчого процесу, регулюють найважливіші сторони громадського життя, відповідають Конституції і конституційним законам і мають вищу юридичну силу для підзаконних актів. Підзаконний нормативний акт — це документ компетентного державного органа, прийнятий в межах його повноважень на основі, у виконання та відповідно до закону. У залежності від юридичної чинності підзаконні акти класифікують на: · загальні, які приймаються органами загальної компетенції і поширюються на всю територію і населення держави (постанови Верховної Ради України, накази Президента України, акти Кабінету Міністрів України); · відомчі, які приймаються центральними органами виконавчої влади, поширюються на певну сферу суспільних відносин (акти міністерств, державних комітетів і т.д.); · місцеві, якіприймаються органами місцевої державної адміністрації або місцевого самоврядування і діючі на території якої-небудь адміністративної одиниці; · локальна, якарегламентує діяльність конкретних підприємств, установ і організацій. Підзаконні акти приймаються на основі законів, тобто можуть регламентувати тільки ті відносини, що вже регулюються за допомогою законів. Вони приймаються до виконання законів і не можуть їм суперечити.
|
|||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; просмотров: 572; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.223.195.30 (0.007 с.) |