Заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, зроблене у встановленої законом формі щодо приналежних йому майна.

У заповіті, як в однобічній угоді, виражається воля спадкодавця. Складання заповіту через представника не допускається. Заповідачем може бути тільки фізична особа з повною цивільною дієздатністю (ст. 1234 ГК).

Щоб забезпечити вираження справжньої волі спадкодавця, закон вимагає складання заповіту в писемній формі, із указівкою місця і часу його складання. Крім того, воно повиннео бути власноручно підписано заповідачем.

Крім того, заповіт повинний бути засвідчений нотаріусом або іншими посадовими або службовими особами (ст. 1251-1252 ГК).

При складанні заповіту заповідач може:

· призначити своїми спадкоємцями одне або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності в нього з ними сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин;

· без указівки причин позбавити права на спадкування будь-яка особа з числа спадкоємців за законом.

У відповідності зі ст. 1235 ГК заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, що мають право на обов'язкову частку в спадщині.

До таких осіб відносяться: неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (удівець) і непрацездатні батьки. Незалежно від змісту заповіту вони успадковують половину частки, що належала б кожному з них у випадку спадкування за законом.

Нотаріально засвідчений заповіт може бути скасоване або змінено в будь-який час. Заповіт, що було складено пізніше, скасовує попередній заповіт цілком або в тій частині, у якій воно йому суперечить.

Спадкування за законом має місце у випадку, коли й оскільки воно не змінено заповітом. Отже, спадкування за законом відбувається в наступних випадках:

· якщо спадкодавець не залишив заповіти;

· якщо заповіт визнаний недійсним;

· якщо заповідано тільки частину майна;

· якщо зазначений у заповіті спадкоємець не прийняв спадщину або
відмовився від його прийняття (ст. 3223 ГК).

Коло спадкоємців за законом і порядок їхнього покликання до спадкування визначений законодавцем з обліком шлюбних, родинних відносин, фактів утримання й інших обставин.

У межах кожнім черги законні спадкоємці призиваються одночасно і поділяють спадщину між собою нарівно. За домовленістю між спадкоємцями розмір частки когось з них у спадщині може бути змінений (ст. 1267 ГК).

 

СПАДКУВАННЯ

 

ЗАПОВІТ

ЗА ЗАКОНОМ

 

1-Я ЧЕРГА (діти, чоловік і батьки)

2-Я ЧЕРГА (рідні брати і сестри, діди і бабки)

3-Я ЧЕРГА (рідні дядьки і тітки)

4-Я ЧЕРГА (проживання одною родиною не менш 5 років)

5-Я ЧЕРГА (інші родичі до 6 ступеня споріднення, утриманці)

У першу чергу успадковують діти (у тому числі усиновлені), що пережило чоловік і батьки (усиновителі) померлих. До числа спадкоємців першої черги відноситься також дитина, зачатий при житті спадкодавця, а народжений після його смерті (ст. 1261 ГК).

На підставі ст. 1266 ГК допускається спадкування по праву представлення. До спадкоємців по праву представлення можна віднести: онуків і правнуків спадкодавця, прабабу і прадіда, племінників спадкодавця, його двоюрідних братів і сестер. Вони успадковують ту частку спадщини, що належала б за законом їхньої матері, батькові, бабці, дідові, і т.д., якби вони були живими на момент відкриття спадщини. Якщо спадкування по праву представлення здійснюється декількома особами, частка їхнього померлого родича поділяється між ними нарівно.

В другу чергу успадковують рідні брати і сестри померлого, його дід і бабка, як з боку батька, так і з боку матері (ст. 1262 ГК).

У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько і тітка спадкодавця.

У четверту чергу право на спадкування мають особи, що проживали зі спадкодавцем одною родиною не менш п'яти років до часу відкриття спадщини.

 

У п'яту чергу до спадкування призиваються інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі більш близького ступеня споріднення відстороняють від права спадкування родичів далекого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається по числу народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить у це число.

До числа спадкоємців п'ятої черги закон відносить утриманців спадкодавця, що не були членами його родини. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, що не було членом родини спадкодавця, але не менш п'яти років одержувало те його матеріальну допомогу, що була для нього єдиним або основним джерелом кошт для існування. Нерегулярна, епізодична допомога не може служити підставою для визнання особи утриманням.

По своїй правовій природі прийняття спадщини - однобічна угода з визначеним законом терміном виконання. Даний термін починає текти з часу відкриття спадщини і дорівнює 6 місяцям. За загальним правилом пропуск терміну, установленого для прийняття спадщини, волоче для спадкоємця втрату права спадкування. Однак при наявності поважних причин суд може визначити йому додатковий термін, достатній для надання заяви про прийняття спадщини.

Спадкоємець але законові або за заповітом вправі відмовитися від спадщини протягом шести місяців із дня відкриття спадщини. Відмовлення від прийняття спадщини є безумовним і беззастережним. Відмовлення від прийняття спадщини може бути відкликаний протягом терміну, установленого для його прийняття.