II.30. Законодавчий і бюджетний процеси

 

Законодавча функція є пріоритетною в діяльності Верховної Ради України. Саме законами, прийнятими парламентом, регулюються в Україні найважливіші суспільні відносини. Коло питань, що визначаються винятково законами України, окреслює ст. 92 Конституції України. Конституція України закріплює основні положення законодавчого процесу, тобто діяльності, спрямованої на створення нових, а також на зміну або скасування діючих законів. Законодавчий процес складається з ряду процедур (стадій). До їхнього числа належать: прояв законодавчої ініціативи, обговорення законопроекту, прийняття закону, його підписання й оголошення (опублікування).

Різновидами законодавчого процесу є конституційний процес (порядок прийняття або зміни конституції) і звичайний законодавчий процес (прийняття, зміна, призупинення або скасування законів). Конституція України визначила коло суб'єктів, яким надається право законодавчої ініціативи, тобто право офіційне вносити в законодавчий орган законопроекти (попередні тексти законів), що Верховна Рада України зобов'язана розглянути власне кажучи. Це право надане Президентові України, народним депутатам України, Кабінетові Міністрів України і Національному банкові України. Інші суб'єкти також можуть звертатися у Верховну Раду України з відповідними пропозиціями, однак вони не будуть обов'язковими для розгляду в парламенті. При розгляді законопроектів у парламенті існує визначена послідовність, що установлена планами законодавчих робіт. Однак у випадку, якщо Президент України визнає свій законопроект невідкладним, він розглядається Верховною Радою України позачергово.

Розгляд законопроектів Верховною Радою України здійснюється в трьох читаннях. При першому читанні на пленарному засіданні Верховної Ради України обговорюються основні положення законопроекту. Обговорення починається з доповіді ініціатора проекту, потім заслуховуються співдоповіді, ведуться дебати. Після цього у випадку позитивної опенки законопроекту Верховна Рала України передає його у відповідний комітет на доробку. Верховна Рада України може також повернути проект ініціаторові для доробки, після чого він буде розглянутий знову в першому читанні. Можливий і варіант напрямку проекту на так називане повторне перше читання. Це значить, що проект буде допрацьовуватися відповідним профільним комітетом Верховної Ради України і після цього розглянутий у першому читанні. У будь-якому випадку успішне проходження першого читання означає лише концептуальне схвалення проекту.

Потім, коли комітет знову подасть дороблений законопроект, у якому уже враховані всі зауваження і пропозиції після першого читання, здійснюється друге читання. Головною метою цього читання є постатейне детальне обговорення законопроекту. Під час другого читання депутатам лунає порівняльна таблиця, де вказується споконвічний текст законопроекту (перший стовпчик), виправлення до цього тексту (другий стовпчик), думка профільного комітету з приводу цих виправлень (третій стовпчик) і остаточний текст відповідної статті, що пропонує комітет (четвертий стовпчик). Верховна Рада України під час постатейного розгляду приймає або варіант комітету (четвертий стовпчик), пли виправлення з другого стовпчика.

Заключна стадія — третє читання законопроекту, у ході якого проходиться прийняття закону в цілому.

Прийнятий Верховною Радою України закон підписує Голова Верховної Ради і невідкладно направляє його Президентові України, що протягом 15 днів повинний ознайомитися з ним і прийняти одне з двох можливих рішень:

1) схвалити і підписати закон — тим самим прийняти його до виконання й офіційно обнародувати текст закону;

2) накласти вето на закон, тобто відхилити і не підписати його, повернувши зі своїми мотивованими і сформульованими пропозиціями у Верховну Раду України для повторного розгляду.

У випадку, якщо Президент України протягом установленого терміну не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і повинний бути підписаний і офіційне обнародуваний. Якщо при повторному розгляді закон буде прийнятий Верховною Радою України не менш чим двома третинами її конституційного складу, вето вважається перебореним. У цьому випадку Президент України зобов'язаний його підписати й офіційно обнародувати протягом десяти днів.

Офіційним обнародуванням вважається публікація закону в «Відомостях Верховної Ради України», «Офіційному віснику України» або в газеті «Голос України». Публікація тексту закону в інших виданнях має сугубо інформаційне значення і не веде ні до яких юридичних наслідків.

Відповідно до загального правила, закон набирає сили через десять днів із дня його офіційного обнародування. Але якщо в самому законі передбачений інший варіант вступу його в силу, наприклад зазначена конкретна дата, те саме він установлює дату вступу закону в силу. Однак ні в якому разі закон не може набрати сили раніше дня його офіційного опублікування.

Як уже відзначалося, бюджетно-фінансова функція є однієї з ведучих у діяльності парламенту. У цілому бюджетом прийнято називати план формування і використання фінансових ресурсів. Бюджети різних рівнів складають бюджетну систему України, до складу якої входять Державний бюджет України і місцеві бюджети, у т.ч. бюджет Автономної Республіки Крим.

Регламентована нормами права діяльність, зв'язана зі складанням, розглядом, твердженням бюджетів, їхнім виконанням і контролем за їхнім виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що входять у бюджетну систему України, утворить бюджетний процес.

Серед інших бюджетів особливої уваги заслуговує Державний бюджет України, що представляє собою план формування і використання фінансових ресурсів держави, необхідний для матеріального забезпечення здійснення його функцій і задач.

Згідно ст. 85 Конституції Верховна Рада затверджує законом Державний бюджет України і вносить у відповідній формі в нього зміни, здійснює контроль за його виконанням, приймає рішення щодо звіту про його виконання.

Відповідно до Бюджетного кодексу України від 21 червня 2001 р. проект Державного бюджету України розробляється Кабінетом Міністрів України. Перед цим він подає на розгляд Верховної Ради України проект Основних напрямків бюджетної політики на наступний бюджетний період. Не пізніше чим 1 червня або першого наступного за цією датою дня пленарних засідань у Верховній Раді України повинні відбутися парламентські слухання з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період. На підставі парламентських слухань проект Основних напрямків схвалюється або приймається до зведення. Одночасно Верховна Рада України може подати свої пропозиції до проекту, у тому числі відповідні доручення Кабінетові Міністрів України.

Після цього Міністерство фінансів України готує проект закону про Державний бюджет України, що схвалюється Кабінетом Міністрів України і разом із супровідними матеріалами не пізніше 15 вересня подається на розгляд Верховної Ради. Якщо проект бюджету не суперечить схваленим Основним напрямкам, то парламент повинний прийняти його до розгляду. У противному випадку проект відхиляється і не пізніше чим через тиждень після відповідної доробки знову вноситься у Верховну Раду України. Далі проект бюджету розглядається народними депутатами України, а також у комітетах, депутатських фракціях і групах Верховної Ради України. Усі пропозиції в кінцевому рахунку передаються в Комітет Верховної Ради України з питань бюджету.

На засіданні Верховної Ради України заслуховується доповідь Комітету Верховної Ради України з питань бюджету (перше читання), після цього проводиться обговорення. Твердження Державного бюджету України в результаті його обговорення в другому або третім читанні на засіданні Верховної Ради оформляється законом про Державний бюджет. У Бюджетному кодексі України зазначені чіткі терміни для кожної стадії бюджетного процесу. Остаточне прийняття Закону України «Про Державний бюджет України» повинне відбутися до 1 грудня року, що передує плановому. Після цього бюджет вважається обов'язковим для виконання.

Щорічно Верховною Радою України розглядається і звіт про виконання торік Державного бюджету України.

Постійно діючим органом контролю є Рахункова палата, которыя створюється Верховною Радою України, підлегла і підзвітна їй. Цей орган здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави. У його склад входять: Голова Рахункової палати і її члени: перший заступник і заступник Голови, головні контролери і секретар. Голова Рахункової палати призначається на посаду Верховною Радою терміном на 7 років, а члени Рахункової палати — на цей же термін Верховною Радою по представленню Голови Рахункової палати. Для здійснення своєї діяльності Рахункова палата має відповідний апарат.

Рахункова палата здійснює контроль за виконанням Державного бюджету України, за фінансуванням загальнодержавних програм, використанням кредитних ресурсів, діяльністю установ банківської системи.