XI. 2. Уповноважений Верховної Ради України по правах людини

Діяльність Уповноваженого безпосередньо спрямована на охорону прав і воль людини, розширення поінформованості громадян про порушення їхніх прав і воль органами влади, посадовими особами. Ця діяльність одночасно є і правозахисної, і правоохоронної. Уповноважений Верховної Ради України по правах людини здійснює легітимний парламентський контроль за дотриманням конституційних прав і воль людини і громадянина, а також захист прав кожного на території України в межах своїх повноважень.

Уповноважений здійснює свої функції незалежно від інших державних органів і посадових осіб. Він розглядає скарги про порушення конституційних прав громадян, що звертаються до нього після того, як усі правові шляхи для відновлення порушених прав вичерпані. Омбудсман (так цей орган називається в країнах Заходу) може збудити виробництво у відповідних державних органах. Аналізуючи положення справ по забезпеченню прав людини в країні в цілому, Уповноважений надає щорічні доповіді по цьому питанню парламентові, пропонуючи одночасно відповідні законодавчі міри для усунення типових причин порушення прав і воль громадян. Таким чином, інститут Уповноваженого — ефективний правозахисний орган, що грає істотну роль у забезпеченні прав людини. Свою діяльність він будує відповідно до Конституції України, Законом України "Про Уповноважений Верховної Ради України по правах людини" і ставить своєю метою:

· захист прав і воль людини і громадянина, проголошених Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами України;

· сприяння відновленню порушених прав і воль;

· сприяння приведенню законодавства України про права і волі людини і громадянина у відповідність з Конституцією України і міжнародних стандартів;

· поліпшення і подальший розвиток міжнародного співробітництва в області прав і воль людини і громадянина;

· сприяння правовий информированности населення і захист конфіденційної інформації про особу й ін.

У компетенцию Уповноваженого входять і відносини, що виникають між громадянином при реалізації його прав і воль і об'єднаннями громадян, установами, підприємствами, організаціями (незалежно від форми власності), їх посадовими і службовими особами. При цьому він має право:

· невідкладного прийому вищими посадовими особами держави, керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування;

· звертатися з представленням про відповідність Конституції України законів України й інших правових актів Верховної Ради, актів Президента і Кабінету Міністрів
України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, що стосуються прав і воль людини і громадянина;

· знайомиться з документами, у тому числі і секретними, і одержувати їхньої копії в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на
підприємствах, у установах, організаціях (незалежно від форми власності), органах прокуратури, включаючи справи, що знаходяться в судах;

· жадати від посадових і службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій (незалежно від фор­
ми власності) сприяння проведенню перевірок Діяльності підконтрольних і підлеглих їм підприємств, установ, організацій, виділення фахівців для участі в проведенні перевірок, експертиз і надання з­
ответствующих пояснень;

· запрошувати посадових і службових осіб для одержання від них усних або письмових пояснень по обставинах, що перевіряються в справі;

· відвідувати в будь-який час місця змісту затриманих, попереднього висновки, установи відбування засудженими покарань і установи примусового лікування і перевиховання, психіатричні лікарні;

· опитувати осіб, що там знаходяться, і одержувати інформацію про умови їхнього змісту;

· звертатися в суд із заявою про захист прав і воль людини і громадянина тих осіб, що по стані здоров'я або по інших поважних причинах не можуть цього зробити самостійно, а також особисто або через свого представника брати участь у судовому процесі у випадках і порядку, установлених законом;

· направляти у відповідні органи акти реагування Уповноваженого у випадку виявлення порушень прав і воль людини і громадянина для прийняття цими органами необхідних мір і ін.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, об'єднання громадян, підприємства, установи, організації (незалежно від форм власності), посадові і службові особи, до яких звернувся Уповноважений, зобов'язані співробітничати з ним і надавати йому необхідну допомогу.

Уповноваженим може бути призначений громадянин України, що на день обрання досяг сорока років, володіє державною мовою, має високі моральні якості, досвід правозахисної діяльності і протягом останніх п'яти років проживає в Україні. Першою особою, обраною на цю посаду, була Н. И. Карпачова. У результаті діяльності Уповноваженого підтримується віра людини в справедливість, нейтралізується негативне відношення його до влади, зм'якшуються конфлікти між державою, його органами і громадянами. Діяльність омбудсмана демократизує суспільство, розвиває правова свідомість.

Важливою гарантією діяльності Уповноваженого Верховної Ради України по правах людини є те, що він користується правом недоторканності на увесь час своїх повноважень. Без згоди Верховної Ради України він не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності або піддадуть мірам адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, затриманий, арештований, зроблять обшук, а також особистому оглядові. Кримінальна справа проти Уповноваженого може збудити тільки Генеральний прокурор України.

Актами реагування Уповноваженого на порушення положень Конституції і законів України, міжнародних договорів України відносно правий і воль людини і громадянина є: конституційне представлення Уповноваженого; представлення в органи державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій (незалежно від форми власності) і їх посадовим і службовим особам.

Уповноважений щорічно письмово доповідає Верховній Раді України про стан дотримання і захисту прав і воль людини і громадянина в Україні органами державної влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями (незалежно від форми власності) і їх посадовими і службовими липами.

Щорічна доповідь повинна містити посилання на випадки порушень прав і воль людини і громадянина, по яких Уповноважений уживав необхідних заходів, на результати перевірок, що здійснювалися протягом року.

Уповноважений по правах людини для здійснення своїх повноважень формує секретаріат, що є юридичною особою, має свій рахунок у банку і печатка встановленого зразка.

 

 

XI.3. Юстиція України

Органи юстиції традиційно відносяться до правоприменительным органів нашої держави.

Органи юстиції очолює Міністерство юстиції України, що є центральним органом виконавчої влади в Україні. Правову основу діяльності органів юстиції складають Конституція України, закони України "Про державну виконавчу службу", "Про нотаріат", Положення про Міністерство юстиції України, затверджене Указом Президента України, Положення про Головне керування юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київському і Севастопольському міських керуваннях юстиції й інших нормативно-правових актів.

До задач органів юстиції щодо здійснення професійної діяльності по наданню юридичної допомоги можна віднести:

· розвиток правової інформатизації, формування в громадян правового світогляду;

· державну реєстрацію нормативних актів органів виконавчої влади, органів господарського керування і контролю, що торкаються права, волі і законні інтереси громадян або носять міжвідомчий характер, ведення реєстру цих актів, надання інформації з бази даних реєстру;

· легалізацію всеукраїнських, міжнародних і місцевих об'єднань громадян, реєстрацію політичних партій, міжнародних громадських організацій, неурядових організацій іноземних держав в Україні я їхньої символіки, контроль за дотриманням ними положень їхніх статутів;

· сприяння розвиткові юридичних статутів, здійснення державної реєстрації юридичних осіб і реєстрації прав на нерухоме майно, ведення реєстру зало­
га майна;

· надання громадянам і юридичним особам додаткових платних послуг по складних питаннях правового характеру;

· забезпечення підготовки відповідних документів і представництво інтересів держави в Європейському Суді по правах людини під час розгляду справ про порушення прав людини в Україні, напрямок спостерігачів у місії по контролі за дотриманням прав і воль людини і громадянина;

· організацію розгляду звертання громадян з питань, що відноситься до компетенції органів юстиції, виявлення й усунення причин, що породжують скарги громадян.

Одним з основних напрямків діяльності органів юстиції є діяльність, спрямована на виконання рішень (вироків), постанов судових органів. При цьому органи юстиції вживають заходів по своєчасному, повному і неупередженому примусовому виконанню рішень судових органів.

У системі Міністерства юстиції працює близько 14,5 тис. працівників. Міністерство юстиції очолює міністр, якого по представленню Прем'єр-міністра призначає Президент України.

При Міністерстві юстиції також діє Уповноважений по справах дотримання Конвенції про захист прав і основних воль людини. Уповноважений представляє Україну під час розгляду справ про порушення нашою державою положень Конвенції, а також інформує про виконання Україною рішень Комісії і Судна; вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції про усунення порушень положень Конвенції, недопущенні таких порушень у майбутньому й ін.

У структуру органів юстиції входять також органи нотаріату і реєстрації актів цивільного стану. Повноваження цих органів визначені в Законі України "Про нотаріат" у Сімейному кодексі України й в інших нормативно-правових актах.

Відділи реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) керувань юстиції проводять реєстрацію юридичних фактів, таких як: народження, смерть, одруження, розірвання шлюбу, установлення батьківства, зміна прізвища, імені, по батькові, приймають і розглядають заяви громадян про внесення змін, доповнень, поновленні, а також анулюванні записів актів цивільного стану й у встановленому порядку зберігають книги актів.

 

 

XI.4. Нотаріат в Україні

У системі правозахисних органів важливе місце належить нотаріатові — системі органів і посадових осіб, на яких покладений обов'язок свідчити права, а також факти, що мають юридичне значення, і робити нотаріальні дії, передбачені Законом України "Про нотаріат", для надання їм юридичної вірогідності.

Предметом нотаріальної діяльності є свідкування безперечних прав, безперечних фактів і здійснення інших дій, що випливають з повноважень нотаріальних органів і посадових осіб. Діяльність нотаріату спрямована на охорону і захист прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, на попередження правопорушень шляхом правильного і своєчасного здійснення нотаріальних дій.

Джерелами нотаріального права є Конституція України, де закріплені теоретичні положення, що обумовлюють діяльність нотаріату, а також Закон України "Про нотаріат". Законом уперше було передбачене введення приватного нотаріату. Нотаріуси у своїй діяльності керуються також постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами й інструкціями Міністерства юстиції.

Нотаріуси і службові особи, що виконують ці функції, діють відповідно до діючого законодавства (ст. 7 Закону) і повинні вимагати дотримання законності всіма громадянами і юридичними особами, що звертаються до них із проханням виконати визначену нотаріальну дію; відмовляти у виконанні дій, що суперечать законові; не приймати документи, оформлені з порушенням закону або утримуючих зведень, що ганьблять честь і достоїнство громадян. Не менш важливим у діяльності нотаріату є дотримання таємниці виконуваних нотаріальних дій. Саме тому довідки і документи нотаріальні контори і приватні нотаріуси видають тільки тим громадянам, державним установам і організаціям, для яких або з доручення яких виконувалися нотаріальні дії. Важливе значення в діяльності нотаріату має також дотримання об'єктивної істини, тобто обґрунтованості дій нотаріусів і інших посадових осіб, що виконують нотаріальні дії. Підставою для виконання нотаріальних дій є дійсні обставини, підтверджені необхідними і достатніми письмовими доказами (документами). Представлені матеріали нотаріус оцінює з погляду їхньої приналежності, допустимості і вірогідності (ст. 4 Закону).

За здійснення нотаріальних дій нотаріуси беруть державне мито в розмірах, установлених декретом Кабінету Міністрів України з наступними змінами і доповненнями.

Приватні нотаріуси за здійснення нотаріальних дій стягують плату, розмір якої встановлюється за домовленістю сторін (ст. 31 Закону). З доходу приватного нотаріуса стягується прибутковий податок по ставках, установленим чинним законодавством.

Посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад депутатів України в населених пунктах, де немає державних нотаріусів, можуть відбуватися визначені нотаріальні дії.

У державних нотаріальних конторах відбуваються наступні нотаріальні дії (ст. 34 Закону):

1. засвідчуються угоди (договору, заповіту, доручення, шлюбні контракти й ін.);

2. приймаються заходи для охорони спадкоємного майна;

3. видаються свідчення про право на спадщину;

4. видаються свідчення про право власності на частину в загальному майні чоловіка і жінки;

5. видаються свідчення про придбання житлових будинків на публічних торгах;

6. видаються дублікати документів, що зберігаються в справах нотаріальної контори;

7. накладається заборона відчуження житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна;

8. засвідчується правильність копій документів і виписок з них;

9. засвідчується дійсність підпису на документах;

10. засвідчується правильність перекладу документів з
однієї мови на іншій;

11. засвідчується факт, що громадянин є живим;

12. засвідчується факт перебування громадянина у визначеному місці;

13. засвідчується ідентичність громадянина з особою, зображеною на фотографії;

14. засвідчується час пред'явлення документів;

15. передаються заяви фізичних і юридичних осіб іншим фізичним і юридичним особам;

16. приймаються на депозит (тобто на збереження на певний строк) грошові суми і цінні папери і т.д.

Цей перелік не є вичерпним. Відповідно до діючого законодавства на державних нотаріусів може бути покладені здійснення й інші нотаріальні дії. Приватні нотаріуси роблять подібні нотаріальні дії, за винятком деяких. Так, зокрема, вони не мають права накладати і знімати заборону відчуження житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; видавати свідчення про право власності на частину в загальному майні чоловіка і жінки у випадку смерті одного з них; видавати свідчення про право на спадщину і т.д.

Заповіту громадян, що знаходяться на лікуванні в лікарнях, санаторіях або проживають у будинках для старих і інвалідів, засвідчені головними лікарями, їх заступниками по медичній частині або черговими лікарями будинків для старих і інвалідів, прирівнюються до нотаріально засвідченого.

Право засвідчувати заповіт даний капітанам морських судів або судів внутрішнього плавання, що плавають під прапором України, а також начальникам експедицій щодо заповітів громадян, що знаходяться в плаванні або експедиції.

Заповіти і доручення військовослужбовців, а також робітників та службовців, членів їхніх родин і членів родин військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ і військово-навчальних закладів, де немає державних нотаріальних контор, приватних нотаріусів, посадових осіб і органів, що роблять нотаріальні дії, можуть засвідчувати командири (начальники) цих частин, з'єднань, установ і закладів.

Начальники місць позбавлення волі мають право засвідчувати заповіти і доручення осіб, що відбувають покарання в місцях позбавлення волі.