II. 32. Характеристика судової влади України, система і задачі її органів. Система і повноваження судів загальної юрисдикції. Конституційний суд України. Його призначення, склад, порядок формування.

У статті 6 Конституції України закріплений найважливіший принцип організації державної влади в демократичній державі — принцип поділу влади на три самостійні і незалежні друзів від друга галузі: законодавчу, виконавчу і судову.

Судову владу представляє система незалежних судів, покликаних здійснювати правосуддя, тобто розглядати дозволяти суперечки і виносити відповідне рішення, у встановленому законом порядку.

Основними задачами органів судової влади є захист у судовому порядку прав людини, інтересів особистості, суспільства і держави, забезпечення конституционности правових актів.

Основні ознаки судової влади наступні:

1. Судова влада є самостійною і незалежною галуззю державної влади. Вона не підкоряється законодавчим і виконавчим органам.

2. Тільки судова влада наділена повноваженням але здійсненню правосуддя. Правосуддя є специфічним напрямком реалізації державної влади й основним повноваженням судової влади.

3. Представниками судової влади в Україні є Конституційний Суд і суди загальної юрисдикції. Делегування функцій судів, а також присвоєння цих функцій іншими органами або посадовими особами не допускається (ст. 124 Конституції України). Створення надзвичайних і особливих судів в Україні не допускається.

4. Носіями судової влади є професійні судді і приваблювані у визначених законом випадках народні засідателі і присяжні. На суддів покладені конкретні обов'язки: забезпечувати повний, всебічний і об'єктивний розгляд судових справ, не допускати вчинків і будь-яких дій, що ганьблять звання судді і можуть викликати сумнів у їхній об'єктивності, неупередженості, незалежності і т.п.

5. Судова впасти реалізується за допомогою здійснення правосуддя у формах цивільного, хазяйновито, карного, адміністративного, конституційного судочинства.

6. Органи судової влади при здійсненні правосуддя діють на основі закону. Крім строгого дотримання процесуального законодавства, до конкретних обставин справ судді застосовують норми матеріального права (цивільного, сімейного, трудового, адміністративного, карного й ін.).

7. Органи судової влади наділені повноваженнями, приймаючи рішення, застосовувати або не застосовувати примусового заходу.

8. Судові рішення, що вступили в законну силу, прийняті органами судової влади в результаті здійснення правосуддя, підлягають виконанню на всій території України, а в деяких випадках, за її межами.

Правосуддя здійснюється на основі визначених принципів. Принципи правосуддя (судочинства) - це вихідні, основні початки правосуддя, закріплені в законодавстві. Порушення судом принципів правосуддя свідчить про незаконність судового рішення і волоче його скасування.

У ст.129 Конституції України закріплені основні принципи судочинства:

· законність;

· рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом;

· забезпечення доведеності провини;

· змагальність сторін і воля в надання ними судові своїх
доказів і в доведенні перед судом їхньої переконливості;

· підтримка державного обвинувачення в суді прокурором (прокурор зобов'язаний
підтримувати державне обвинувачення по всіх кримінальних справах,
спрямованим у суд з обвинувальним висновком);

· забезпечення обвинувачуваному праве на захист;

· гласність судового процесу і його повна фіксація технічними Коштами
(розгляд справ у всіх судах є відкритим, і кожен громадянин
має можливість бути присутнім при розгляду справ у суді. Виключення з
цього принципу прямо передбачені в законодавстві. Однак, навіть якщо
справа розглянута в закритому судовому засіданні, вироки і рішення судів
у всіх випадках проголошуються привселюдно. Порушення принципу гласності
судового розгляду справи є підставою для скасування вироку. Весь хід судового розгляду фіксується в протоколі судового засідання);

· забезпечення апеляційного і касаційного оскарження судових
рішень, крім випадків, передбачених законом;

· обов'язковість рішень суду.

Законодавством можуть встановлюватися й інші принципи. Наприклад, у СТ.62 Конституції закріплений принцип презумпції невинності. Сутність зазначеного принципу укладається в тім, що особа вважається невинним у здійсненні злочину і не може бути піддано карному покаранню доти, поки його провина не буде доведена і встановлена обвинувальним вироком суду, що вступили в законну силу. З погляду закону ніхто не зобов'язаний доводити свою невинність у здійсненні злочину. На обвинувачуваного (або підсудного) забороняється покладати доведення своєї невинності. При цьому обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях або на доказах, отриманих незаконним шляхом.

Як було відзначено вище, правосуддя в Україні здійснюється Конституційним Судом України і судами обший юрисдикції. Кожний із зазначених судів наділений повноваженнями (компетенцією) не розглядові строго визначеного кола лише йому підвідомчих судових справ.

Порядок організації і діяльності Конституційного Суду України
регулюється Конституцією України (р. ХП) і Законом "Про Конституційний Суд України'' від 16 жовтня 1996 р.

Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, основна задача якого складається в гарантуванні верховенства Конституції України як Основного закону держави на всій території України, Його діяльність ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повноти і всесторонности розгляду справ і обґрунтованості прийнятих їм рішень.

Конституційний Суд України складається з 18 суддів: по шести суддів
призначають. Президент, Верховна Рада, з'їзд суддів України терміном на 9 років без
права повторного обрання.

Президент проводить консультації з Прем'єр-міністром і Міністром юстиції України щодо кандидатур на посаді суддів Конституційного Суду. Верховна Рада призначає суддів Конституційного Суду таємним голосуванням шляхом подачі бюлетенів. З'їзд суддів України за пропозицією делегатів з'їзду відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх делегатів з'їзду визначає кандидатури на посаду суддів Конституційного Суду України для включення в бюлетені для таємного голосування.

Голова Конституційного Суду обирається членами Конституційного Суду на спеціальному пленарному засіданні го складу суддів Конституційного Суду шляхом таємного голосування терміном на три роки без права повторного обрання. Голова має двох заступників з числа обраних суддів.

До складу Конституційного Суду України може бути обраний громадянин України, що досяг на день призначення 40 років, що має вище юридичне утворення, стаж практичної, наукової або педагогічної роботи зі спеціальності не менш десяти років, що володіє державною мовою і проживає на території України протягом останніх двадцяти років.

До повноважень Конституційного Суду України у відповідності зі ст. 150 Конституції України відносяться:

1. Рішення питань про відповідність Конституції України законів:і інших
правових актів верховної Ради України, актів Президента України, актів
Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної
Республіки Крим. По цьому питанню в Конституційний Суд України вправі звертатися Президент України, не менш 45 депутатів Верховної Ради України, Верховний Суд України, Уповноважений Верховної Ради України по правах людини, Верховна Рада Автономної республіки Крим.

2. Офіційне тлумачення Конституції України і законів України.

3. По звертанню Президента України або Кабінету Міністрів України дає
висновку про відповідність Конституції України діючих
міжнародних договорів або тих міжнародних договорів, що
вносяться у Верховну Раду для дачі згоди на їхню обов'язковість (ст. 151
Конституції України);

4. По звертанню Верховної Ради Конституційний Суд дає висновок об
дотримання конституційної процедури розслідування і розгляди «їла про
зсув Президента України з посади в порядку імпічменту (ст. 151
Конституції України).

Закони й інші нормативні акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними цілком або частково, якщо вони не відповідають Конституции України, або якщо була порушена процедура їхнього розгляду.

До повноважень Конституційного Суду України не відносяться питання, що відносяться до компетенції судів загальної юрисдикції.

Порядок формування судів загальної юрисдикції встановлений Законом «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 року. Діяльність зазначених судів спрямована на зміцнення законності і правопорядка, попередження правопорушень, здійснення захисту прав і законних інтересів від різних зазіхань. Суди загальної юрисдикції розглядають цивільні карні, господарські справи, а також справи про адміністративні правопорушення,

У Конституції України зазначено, що система судів загальної Юрисдикції будується за принципом территориальности і спеціалізації, а очолює її Верховний Суд України, що у системі судів загальної юрисдикції є найвищим судовим органом.

Система судів загальної юрисдикції виглядає в такий спосіб:

· Верховний Суд України - вищий орган, що очолює нею систему
судів загальної юрисдикції;

· апеляційні суди, що діють в Автономній Республіці Крим,
областях, містах Києві і Севастополю;

· місцеві суди діють у рамках районів, міст (крім міст
районного підпорядкування), району в місті, декількох районів або району і
міста одночасно.

До судів загальної юрисдикції відносяться також військові суди, що діють як місцеві - військові суди гарнізонів, а регіонів і Військово-Морських Сил - як апеляційні.

Спеціалізованими судами, що входять у єдину систему судів загальної юрисдикції, є господарські суди, що діють як місцеві в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополю. Юрисдикція - апеляційних господарських - судів поширюється на кілька областей. Вищий господарський суд України очолює підсистему господарських судів.

Господарські суди здійснюють правосуддя в господарській сфері, вони дозволяють усі господарські суперечки, що виникають між юридичними особами, державними й іншими органами (наприклад, справи про банкрутство й ін.)

Законодавство установлює вимоги, пропоновані до кандидатів у судді і до суддів. Зокрема, професійний суддя не може належати до політичних партій, брати участь у який би те ні було політичної діяльності, мати представницький мандат (наприклад, бути депутатом), займати які-небудь інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької і творчої.

Суддею місцевого суду може бути громадянин України не моложе 25 років, що має вище юридичне утворення і стаж роботи в області права не менш 3-х років, що проживає в Україні не менш 10 років і владеющий державною мовою. Для обрання суддею апеляційних судів і вищої ланки потрібно підвищений віковий ценз і більш тривалий стаж роботи з юридичної спеціальності. Судді військових судів повинні мати офіцерське звання.

Особливе місце в характеристиці правового положення суддів займає питання про гарантії їхньої незалежності. Під незалежністю суддів розуміється забезпечення їм можливості розглядати і дозволяти конкретні справи на основі закону, по їх внутрішньому переконанню і без якого-небудь стороннього впливу і впливу, у тому числі з боку вищестоящих судів, інших державних органів і посадових осіб, громадських організацій і т.п. Незалежність суддів є необхідною умовою об'єктивного розгляду ними конкретних справ.

 

 

СУДИ УКРАЇНИ

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ

СУДИ ЗАГАЛЬНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Апеляційні військові суди (регіони, ВМС)

Апеляційні суди (АРК, області, міста Київ і Севастополь)

Апеляційні господарські суди (утворяться Президентом)

Місцеві військові суди (гарнізони)

Місцеві суди (міста, райони в містах, райони, об'єднання районів і міст)

Місцеві господарські суди (АРК, області, міста Київ і Севастополь)

У Законі України «Про статус суддів» передбачені наступні гарантії, що забезпечують незалежність суддів:

· особливий порядок призначення й обрання суддів, призупинення їхніх повноважень і звільнення з посади;

· спеціальна процедура здійснення правосуддя; ця процедура детально урегульована процесуальним законодавством;

· таємниця ухвалення судового рішення і заборона її розголошення. Вирок (рішення) суду ухвалюється в окремому приміщенні - дорадчій кімнаті. Під час наради і постанови вироку (рішення) у дорадчій кімнаті можуть бути тільки судді, що входять до складу суду по даній справі; присутність інших осіб не допускається;

· установлено заборону під погрозою відповідальності втручання в здійснення правосуддя;

· установлено відповідальність за неповагу до суду або судді;

· право судді на відставку. Кожен суддя за умови, що він проробив
у посаді судді не менш 20 років, має право на відставку, тобто на
звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням. За
суддею, що перебуває у відставці, зберігається звання судді

· недоторканність суддів;

· створення необхідних організаційно-технічних і інформаційних умов для діяльності судів, матеріальне і соціальне забезпечення суддів;

· передбачено особливий порядок фінансування судів;

· для рішення питань внутрішньої діяльності судів створена система
органів суддівського самоврядування (збори, конференції, З'їзд суддів
України);

· Інші гарантія, передбачені законодавством.

Гарантії незалежності суддів, закріплені Законом України «Про статус сулій», не можуть бути скасовані або обмежені іншими нормативними актами.

Розгляд кожної категорії справ у судах має свої особливості, однак у цілому для усіх видів судового процесу характерна наявність декількох однакових основних стадій (або ж — етапів). Цими стадіями є:

1. розгляд справи судом власне кажучи (по першій інстанції)

2. перегляд справи в апеляційному порядку

3. перегляд його в касаційному порядку

4. перегляд справи по знову відкрилися обставинам.

Розгляд справи власне кажучи (по першій інстанції) відбувається, як правило, у відповідному місцевому суді в зв'язку з подачею в суд позовної заяви (по деяких категоріях цивільних справ — заяви або скарги) або ж напрямком у суд кримінальної справи з обвинувальним висновком. Під час розгляду справи суд повинний вивчити всі обставини, що мають відношення до справи, досліджувати всі докази і на основі цього ухвалити.своє рішення, а при розгляді кримінальної справи — вирок. Докладніше порядок роботи суду при розгляді справи власне кажучи описаний нижче.

Перегляд справи в апеляційному порядку здійснюється у випадку, коли на винесене судом першої інстанції рішення або вирок учасником судового розгляду подана апеляційна скарга, а прокурором — апеляційне представлення.

Розглядаючи апеляційну скаргу (представлення), апеляційний суд може самостійно вивчати обставини, що мають відношення до справи, досліджувати доказу, допитувати свідків, але суд робить це лише в межах, необхідних для розгляду вимог, що утримуються в скарзі (представленні). У залежності від обставин справи і результатів його розгляду апеляційний суд може залишити скаргу без задоволення, а рішення (вирок) місцевого суду — без змін, змінити це рішення (вирок), скасувати його з напрямком справи на нове розслідування або новий розгляд у місцевий суд або ухвалити своє власне рішення (вирок), заміняючи їм рішення (вирок) суду першої інстанції.

Якщо учасники процесу не вважають правильним рішення (вирок) суду апеляційної інстанції, вони можуть оскаржити (прокурор — касаційне представлення) на це рішення. У деяких випадках закон допускає і подачу касаційної скарги або представлення на рішення судів першої інстанції.

Представлення касаційної скарги (представлення) приводить до початку наступної стадії судового процесу, а саме перегляду справи в касаційному порядку. Такий перегляд здійснюється судом касаційної інстанції (при розгляді цивільних і кримінальних справ це — Верховний Суд України, при розгляді господарських справ — Вищий господарський суд України).

При касаційному перегляді справи перевіряється лише правильність застосування закону судами нижчого рівня. Суд касаційної інстанції не здійснює нового дослідження доказів, хоча і може звернути увагу на нові матеріали, надані особою, що подала скаргу, або іншим учасником процесу. На цій стадії суд також не може скасовувати йди змінювати рішення по мотивах неповноти дослідження обставин справи або недоведеності тих або інших фактів. Касаційний суд не може і винести своє власне рішення (вирок) у справі. За результатами перегляду справи в касаційному порядку суд може залишити скаргу без задоволення, а оскаржене рішення (вирок) — без змін, скасувати оскаржене рішення (вирок) з напрямком справи на нове розслідування пли судовий розгляд у суд першої або апеляційної інстанції або припиненням справи, або ж змінити оскаржене рішення (вирок). Після завершення перегляду справи в касаційному порядку його учасники більше не можуть ініціювати новий перегляд справи по мотивах невдоволення винесеними при його розгляді судовими рішеннями.

Перегляд справи по знову відкрилися обставинам здійснюється лише у випадку, якщо після винесення рішення (вироку) суду стало відомо про обставини, що не були відомі судові під час розгляду справи і які самі по собі або разом з раніше відомими обставинами доводять неправильність винесеного рішення (вироку).

 

ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ УКРАЇНИ

 

ПРАКУРАТУРА УКРАЇНИ

ОРГАНИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

СЛУЖБА БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

ОРГАНИ ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ

ОРГАНИ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ

ОРГАНИ ДЕРЖАВНОЇ КОНТРОЛЬНО-РЕВІЗІЙНОЇ СЛУЖБИ

ОРГАНИ ДЕРЖАВНОГО РИБНОГО НАГЛЯДУ

ОРГАНИ ДЕРЖАВНОГО ЛІСОВОГО НАГЛЯДУ