I.10 Мета і форми систематизації нормативно-правових актів.

 

Систематизації права (законодавства) — діяльність з упорядкування як діючих, так і скасованих нормативних актів, що має на меті створення внутрішньо-узгодженої упорядкованої цілісної системи діючих норм, а часом і тих, що припинили дію.

Систематизація здійснюється державою, його органами і посадовими особами і недержавними організаціями і їхніми службовцями.

Види (форми) систематизації:

1. Кодификації — являючи собою упорядкування прийнятих цілісних блоків норм, розрахованих на регулювання подібних за характером суспільних відносин. Кодификація передбачає створення єдиного, логічно завершеного нормативного акта-кодексу. Результатом кодификації завжди є новий нормативно-правовий акт. Кодификацію можна також розглядати як спосіб правотворчості.
2. Інкорпорація — являє собою упорядкування нормативних актів за допомогою їхнього об'єднання згідно до зовнішніх ознак (хронологія, тематика, алфавіт) у збірники, збірки та зводи без зміни їхнього змісту. До того ж не має значення, чи діють ті або інші нормативні акти, що входять у збірник.

Види інкорпорації:

· за юридичним значенням

- офіційна;

- неофіційна;

· за обсягом

- загальна;

- галузева;

- міжгалузева;

- спеціальна;

· за критерієм об'єднання

- предметна;

- хронологічна;

- суб'єктивна.

Під час інкорпорації внутрішня переробка нормативного матеріалу не здійснюється.

 

1. Консолідація - являє собою упорядкування, об'єднання нормативних актів, як і при інкорпорації, за зовнішніми ознаками, але, на відміну від останньої, консолідація пов'язана з внутрішнім "чищенням" нормативного матеріалу: вилучаються всі застарілі, скасовані норми, їхній зміст приводиться у відповідність з доповненнями і змінами законодавства, які були здійснені суб'єктами правотворчої діяльності.

Під час інкорпорації й консолідації нових нормативних актів не з'являється.

I.11. Поняття й структура правовідносин.

 

Норми права діють тоді, коли реально викликаються всі наслідки, передбачені диспозицією. Діюча правова норма об'єктивно виступає у вигляді правовідносин.

Правовідносини — це суспільні відносини, врегульовані правовою нормою.

Правовідносини виникають на основі правової норми, охороняються державою, їх учасники мають визначені права й обов'язками.

Будь-які правовідносини містить у собі об'єкт, суб'єкт і зміст. Це й є його елементи.

ПРАВОВІДНОСИНИ

 

 

ОБ'ЄКТ

СУБ'ЄКТ

ЗМІСТ

 

1. Об'єкт правовідносин — предмети реального світу, дії суб'єктів, результати дій, особисті немайнові блага — усе те, з приводу чого виникають правовідносини;

2. Суб'єкти правовідносин — учасники правовідносин, наділені правосуб'єктністю, правоздатністю — здатністю мати права й обов'язки і дієздатністю — здатністю своїми діями здобувати для себе права й обов'язки. Розрізняють індивідуальні (громадяни) і колективні (організації, в тому числі держава) суб'єкти, останні в майнових правовідносинах виступають юридичними особами.

Правоздатність в індивідуальних суб'єктів виникає з народження і припиняється зі смертю, дієздатність у них виникає в повному обсязі з 18 років, до цього часу дієздатність у них часткова або в невеликому обсязі. У колективних суб'єктів право і дієздатність виникають водночас, з моменту реєстрації статуту, і діють у межах статутних цілей діяльності;

3. Зміст правовідносин складається з юридичних прав і обов'язків. Суб'єктивне право — це міра дозволеної поведінки управоваженої особи, що забезпечується виконанням юридичного обов'язку. Юридичний обов'язок — міра належної поведінки зобов'язаної особи, що забезпечується примусовою силою держави.

Виникнення, зміна, припинення правовідносин можливе за наявності юридичного факту — конкретної обставини, що дає «поштовх» для процесу реалізації права. Щодо зв'язку з волею учасників правовідносин, ці факти можна розділити на діяння, що виникають з волі учасників, і події, що виникають мимоволі.

 

ЮРИДИЧНИЙ ФАКТ