Роздягнув X. Карне законодавство

 

Рівень

 

 

1. Кримінальний кодекс України поділяється на двох частин:

A. Загальну і Спеціальну;

Б. Диспозицію і Санкцію;

B. Гіпотезу і Санкцію;

М. Загальну й Особливу;

Д. Основну і Додаткову.

2. У нормах Особливої частини кримінального кодексу утримується:

A. Опис конкретних складів злочинів із указівкою покарань за їхнє здійснення:

Б. Задачі, принципи, інститути карного права;

B. Опис конкретних складів злочинів;

М. Вид і міри покарання, передбачені за здійснення конкретних складів злочинів;

Д. Опис дозволеного, правомірного поводження, дозволеного

3. Злочин - це:

A. Винне, протиправне і кримінально карне діяння;

Б. Суспільно небезпечне, протиправне і кримінально карне діяння;

B. Суспільно небезпечне, винне, кримінально карне діяння;

М. Суспільно небезпечне, винне, протиправне і кримінально карне діяння;

Д. Суспільно небезпечне, винне, протиправне діяння.

4. Суспільна небезпека злочину визначається:

A. Тільки характером суспільної небезпеки зробленого злочину;

Б. Характером і ступенем суспільної небезпеки зробленого злочину;

B. Тільки ступенем суспільної небезпеки зробленого злочину;

М. Цінністю благ, яким заподіяна шкода;

Д. Наслідками зробленого злочину.

 

5. Ознака винності припускає:

A. Невинне заподіяння шкоди (казус), якщо це спричинило смерть потерпілого;

Б. Наявність у помислах особи наміру або необережності і твердого бажання вчинити злочин:

B. Наявність у діях особи казусу винності;

М. Наявність у діях особи наміру або необережності;

Д. Ненавмисне заподіяння істотної шкоди потерпілому.

6. Ознака караності означає:

A. Жодне особа, що зробила злочин, не повинне піти від законного покарання;

Б. Всяка особа, що зробила злочин, повинне бути піддано відповідному покаранню;

B. Для будь-якого злочину в законі передбачені конкретні вид і розмір покарання;

Г. До винного може бути застосоване покарання, не передбачене в карному законі;

Д. Суд тільки по своєму особистому переконанню призначає вид і міру покарання.

7. Склад злочину має місце при наявності наступного елемента:

А. Суспільній небезпеці і караності діяння;

Б. Об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта. суб'єктивної сторони;

В. Винності, протиправності, караності і суб'єкта злочину;

М. Суспільної небезпеки, винності, протиправності і карній караності діяння:

Д. Об'єктивних ознак складу злочину і суб'єкта злочину.

8. Під об'єктом злочині розуміються:

A. Охоронювані карним законом суспільні відносини;

Б. Суспільні відносини;

B. Предмети матеріального світу, па які зазіхає злочин;

М. Кошти і предмети, який відбувається злочин;

Д. Норми протиправного поводження встановлені законом.

9. Суб'єкт злочину - це:

A. Фізична особа, осудна, що досягло віку кримінальної відповідальності:

Б. Юридична особа, здатне нести відповідальність;

B. Тільки громадянин України, осудний, що досяг віку кримінальної відповідальності;

І'. Особа, що зробила будь-яке правопорушення;

Д. Особа, що зізналася в зробленому злочині.

10. Склад злочину - це:

A. Сукупність історично сформованих ознак визначальних зроблене суспільно небезпечне діяння як злочинне;

Б. Сукупність встановлених у законі суб'єктивних ознак визначальних зроблене суспільно небезпечне діяння як злочинне;

B. Сукупність встановлених у законі об'єктивних ознак визначальних зроблене суспільно небезпечне діяння як злочинне;

М. Сукупність встановлених у законодавстві ознак визначальних зроблене суспільно небезпечне діяння як протиправне;

Д. Сукупність встановлених у карному законі ознак, що визначають зроблене суспільно небезпечне діяння як злочинне.

11. Співучасть - це:

А. Спільна участь двох або більш осіб у здійсненні злочину;

Б. Навмисна участь двох або більш осіб у здійсненні злочину;

В. Навмисна спільна участь двох або більш осіб у здійсненні правопорушення;

М. Навмисна спільна участь двох або більш осіб у здійсненні навмисного злочину;

Д. Необережна спільна участь двох або більш осіб у здійсненні злочину,

 

 

12. Це особа:

A. Безпосередньо зробило злочин;

Б. Руководившее організованою групою;

B. Інша особа, що схилила, до здійснення злочину шляхом погрози;

М. Предоставившее кошти, знаряддя здійснення злочину;

Д. Скрывшее сліди злочину або предмети, добуті злочинним шляхом.

13. За загальним правилом кримінальної відповідальності підлягають особи, яким до здійснення злочину виповнилося:

А. 42 років;

Б. 14 років;

В. 16 років;

Р. 17 років;

Д.18 років.

14. До осіб, що совершили злочин, можуть застосовуватися наступні основні покарання:

А. Письмове попередження;

Б. Арешт;

В. Страта;

М. Штраф;

Д. Позбавлення спеціального права.

15. При призначенні покарання особі, ЩО НЕ достигли до здійснення злочину 18-літнього віку термін позбавлення волі за загальним правилом не може перевищувати:

A.5 років;

Б. 8 років;

B. 10 років;

Р. 12 років;

Д. 15 років.

16. При призначенні покарання обставинами, що зм'якшують відповідальність, є:

A. Здійснення злочині жінкою;

Б. Здійснення злочину особою, що знаходиться в стані сп'яніння;

B. Здійснення злочину особою, що має заслуги перед державою;

М. Здійснення злочину під впливом погрози;

Д. Здійснення злочину у відношенні іноземного громадянина.

17. Яке слово (словосполучення) пропущено в даному нормативному положенні: «Покарання не має на меті ____________ або приниження людського достоїнства».

A. Заподіяння моральної шкоди;

Б. Заподіяння фізичних страждань;

B. Заподіяння матеріальної шкоди;

М. Позбавлення порушника визначених благ;

Д. Обмеження засудженого у визначених правах.

18. Які види карних покарань не можна застосувати до неповнолітнього:

A. Позбавлення волі на термін до 10 років;

Б. Штраф;

B. Суспільні роботи;

М. Арешт;

Д. Довічне позбавлення волі.

19. НЕ є примусовими мірами виховного характеру:

A. Попередження;

Б. Передача неповнолітнього під нагляд батьків або особам, них що заміняє;

B. Передача неповнолітнього під нагляд окремим громадянам на їхнє прохання;

М. Виправні роботи без позбавлення волі;

Д. Покладання обов'язку відшкодувати заподіяний збиток.

 

20. Які з приведених положень, що стосуються карних покарань, по своєму змісті НЕ вірно:

A. Довічне позбавлення волі не застосовується до осіб у віці старше 65-літ;

Б. Штраф, як вид карного покарання, не використовується;

B. Виняткова міра покарання - страта в Україні скасована;

М. Виправні роботи на термін від 6 місяців до 2х років здійснюються за місцем основної роботи засудженого;

Д. Конфіскація майна може бути призначена тільки у випадках, спеціально передбачених Кримінальним Кодексом.

21. Які положення, що стосуються кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх, названі НЕ правильно:

A. Здійснення злочину неповнолітнім визнається обставиною, що зм'якшує відповідальність;

Б. Неповнолітні не підлягають кримінальної відповідальності за готування до злочину;

B. Покарання у виді позбавлення волі неповнолітнім може призначатися на максимальний термін не більш п'ятнадцяти років;

М. Кримінальної відповідальності підлягають особи, яким на момент здійснення злочину виповнилося 14 або 16 років:

Д. Особа, що зробила злочин у стані сп'яніння, не звільняється від кримінальної відповідальності.

22. Яке слово (словосполучення) пропущено в приведеному нормативному положенні: «Ніхто НЕ може бути визнаний винним у здійсненні
злочину, а також піддам! карному покаранню інакше як по ______________
і відповідно до закону»:

A. Рішенню уповноважених на це органів держави;

Б. Вирокові суду;

B. Рішенню або постанові суду;

М. Постанові правоохоронних органів;

Д. Рішенню органів дізнання, попереднього наслідку, суду.

23. Яка відповідь найбільше повно і правильно містить назви трьох карних стадій здійсненні злочину:

Л. Кінчений злочин, формування злочинного наміру;

Б. Прояв наміру, замах на злочин;

В. Готування до злочину, замах на злочин, кінчений злочин;

М. Добровільне відмовлення, замах на злочин, кінчений злочин;

Д. Здійснення злочину, готування до злочину,

замах на злочин, добровільне відмовлення.

24. Навмисна спільна участь двох або більш осіб у здійсненні навмисного злочину називається:

Л. Підбурюванням до злочину;

Б. Виконанням злочину;

В. Співучастю в злочині;

М. Рецидивом злочину;

Д. Повторністю злочину.

25. Яке слово (словосполучення) пропущено в приведеному нормативному положенні: «Закон, що встановлює караність діяння або підсилює карне покарання _________».

A. Має зворотну силу;

Б. Не має зворотної сили в часі:

B. Діє в залежності від ваги злочину;
I'. Діє в залежності від суб'єктів злочину;

Д. Діє в залежності від економічної обстановки.

 

26. НЕ є основним видом карного покарання:

A. Позбавлення волі;

Б. Суспільні роботи;

B. Довічне позбавлення волі;

М. Виправні роботи;

Д. Позбавлення батьківських прав.

Необхідна оборона

А. Міри, прийняті юридичною або фізичною особою для відображення можливого нападу злочинця;

Б. Заходу для усунення небезпеки, створюваної діями сил природи, механізмів, тварин або людей;

В. Захист інтересів суспільства, держави або окремих осіб від злочинного зазіхання шляхом заподіяння шкоди що зазіхає;

М. Міри, спрямовані на попередження здійснення злочині з боку окремих осіб;

Д. Установлене законом право потерпілого на заподіяння шкоди що зазіхає.

28. Карний це^-це-закон-це:

A. Система нормативних актів, що регламентують діяльність правоохоронних органів;

Б. Диспозиція статті Особливої частини, у якій зазначені ознаки конкретного злочину;

B. Нормативний акт, прийнятий органом законодавчої влади, що визначає злочинність і караність діяння;

М. Нормативний акт, прийнятий органом законодавчої влади, що визначає порядок розгляду кримінальних справ;

Д. Система норм, що визначають праваі й обов'язки суб'єктів кримінально-правових відносин.

29. Чинність карного закону в часі - це:

A. Застосування карного закону в залежності від місця здійснення злочину;

Б. Застосування карного закону в залежності від віку здійснення злочину;

B. Застосування карного закону в залежності від часу здійснення злочину;

М. Застосування карного закону в залежності від обстановки здійснення злочину;

Д. Застосування карного закону в залежності від способу здійснення злочину.

30. Чинність карного закону в просторі - це:

A. Застосування карного закону в залежності від місця здійснення злочину;

Б. Застосування карного закону в залежності від віку здійснення злочину;

B. Застосування карного закону в залежності від часу здійснень злочину:

М. Застосування карного закону в залежності від обстановки здійснення злочину;

Д. Застосування карного закону в залежності від способу здійснення злочину.

31. Несамовитим визнається особа, що:

A. Могло усвідомлювати свої дії або керувати ними;

Б. Під час здійснення злочину не могло віддавати собі звіту у своїх діях або керувати ними;

B. Під час попереднього наслідку не могло віддавати собі звіту у своїх діях або керувати ними;

Г. На момент винесення вироку не могло усвідомлювати свої дії або керувати ними;

Д. Після здійснення злочину не могло усвідомлювати свої дії або керувати ними.

32. Провина в карному праві розуміється як:

A. Здатність особи усвідомлювати суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачати настання шкідливих наслідків.

Б. Заснована на законі і нормах моралі обов'язок особи передбачати шкідливі наслідки свого діяння.

B. Психічне відношення особи до чиненому їм дії або бездіяльності, виражена у формі наміру або необережності.

М. Бажання або прагнення особи до настання суспільно небезпечних наслідків у результаті здійснення свого злочинного діяння.

Д. Заснована на законі і, що випливає з факту здійснення злочину обов'язок особи відповідати за вчинене їм злочинне діяння.

33. Карне покарання від інших заходів державного впливу на правопорушників відрізняє:

A. Претерпевание;

Б. Невідворотність;

B. Наявність в особи судимості;

М. Примусовість;

Д. Застосування судом.

34. Провина виражається у формі:

А. Мотиву і мети;

У Протиправній недбалості і протиправній самовпевненості;

В. Мети;

М. Наміру і необережності;

Д. Прямого і непрямого наміру.

35. Презумпції невинності:

A. Відсутність провини доводиться порушником;

Б. Порушник не зобов'язаний доводити свою невинність;

B. Не підлягаючому сумнівові припущення про наявність або відсутність визначених фактів, поки у відношенні них не буде доведене інше;

Г. Не підлягаючому сумнівові припущення про наявність або відсутність визначених факсів; Д. Усі варіанти вірні.

36. Кримінальна відповідальність це:

А. Змушене претерпевание особою, що зробила злочин, державної осуду;

Б. Змушене претерпевание особою державного осуду, а також позбавлень особистого, майнового або іншого характеру;

В. Змушене претерпевание особою, що зробила злочин, державної осуду, а також позбавлень особистого, майнового або іншого характеру, передбачених карним законом і покладених па винного спеціальними органами держави;

М. Змушене претерпевание особою, що зробила злочин, державної осуду, а також позбавлень особистого, майнового або іншого характеру, передбачених, карним законом; I

Д. Змушене претерпевание особою державного осуду, а також позбавлень особистого, майнового або іншого характеру, передбачених карним законом.

37. Об'єктивна сторона злочину визначається як:

A. Дія або бездіяльність, заборонена карним законом і, що зазіхає на інтереси суспільства, держави, особистості;

Б. Суспільно небезпечний наслідок;

B. Психічне відношення особи до чиненого їм суспільно небезпечному діянню і до його наслідку;

М. Безстороння характеристика особистості злочинця дається судом у мотивованій частині обвинувального вироку;

Д. Сукупність передбачених карним законом ознак характеризующих зовнішній прояв злочинного діяння в реальній дійсності.

38. Суб'єктивна сторона - це:

А. Соціальні цінності, що можуть постраждати внаслідок злочину;

Б. Особа, що вчинило злочин;

В. Зовнішній прояв діяння;

М. Потерпілий від злочину;

Д. Внутрішній процеси в психіці суб'єкта.

39. Організатором злочину визнається особа, що:

A. Досягло віку кримінальної відповідальності і зробили дії, що не утворять об'єктивну сторону злочину;

Б. Зробило суспільно небезпечне діяння, знаходячись у стані неосудності;

B. Неусвідомлено виконало злочинний наказ;

М. Будучи одним зі співучасників безпосередньо виконує дії, що утворять об'єктивну сторону злочину;

Д. Організувало здійснення злочину або керувало його здійсненням.

40. Сутність протиправності, як ознаки злочину, укладається в наступному:

A. Злочином може бути назване діяння, що передбачене як злочин, безпосередньо карним, а не яким-небудь іншим законом;

Б. Злочином може бути назване діяння, що передбачене, як злочин, безпосередньо яким-небудь законом;

B. Злочином може бути назване діяння, що передбачене, як провина, законом;

М. Злочином може бути назване діяння, що передбачене, як злочин, карно-процесуальним законом;

Д. Усі варіанти вірні.

41. Критеріями розмежування злочинів від адміністративних правопорушень є:

A. Суспільна небезпечне діяння;

Б. Повторність і частота зроблених дій;

B. Ступінь і характер суспільної небезпеки дій;

М. Наслідку правопорушення;

Д. Ціль здійснення злочину.

42. Види злочинів за формою провини:

A. Особливо тяжкі;

Б. Необережні;

B. Навмисні;

М. Тільки навмисні і необережні;

Д. Тяжкі.

43. Кикой ознака НЕ відноситься до обов'язкових ознак злочину:

A. Суспільна небезпека;

Б. Аморальність;

B. Винність;

М. Караність;

Д. Протиправність.

44. Які ознаки включає об'єктивна сторона складу злочину:

A. Причинний зв'язок, спосіб, знаряддя і кошта здійснення злочину;

Б. Причинний зв'язок, знаряддя і кошта здійснення злочину;

B. Діяння (дія або бездіяльність), наслідок, причинний зв'язок, спосіб, знаряддя і кошта, час, місце, обстановка здійснення злочину;

М. Час, місце, обстановка здійснення злочину;

Д. Діяння (дія або бездіяльність), наслідок, спосіб, знаряддя, місце, обстановка здійснення злочину.

 

 

45. Провина в карному праві розуміється як:

А. Нездатність особи усвідомлювати суспільно небезпечний характер свого діянь і передбачати настання шкідливих наслідків;

Б. Заснована на законі і нормах моралі обов'язок особи передбачений, шкідливі наслідки своею діяння;

В. Психічне відношення особи до чиненого їм суспільно небезпечному діянню і його наслідкам, виражене у формі наміру або необережності;

М. Бажання або свідоме допущення особою настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння;

Д. Заснована на законі і, що випливає з факту здійснення злочину обов'язок особи відповідав за вчинене їм злочинне діяння.

46. Злочин визнаєте» зробленим навмисне, якщо особа:

A. Усвідомлювало характер діяння, передбачало його суспільно небезпечні наслідки, бажало йди свідомо допускало їхнє настання;

Б. Усвідомлювало суспільно небезпечний характер діяння, свідомо допускало настання суспільно небезпечних наслідків;

B. Усвідомлювало суспільно небезпечний характер діяння, передбачало його суспільно небезпечні наслідки:

М. Усвідомлювало суспільно небезпечний характер діяння, передбачало його суспільно небезпечні наслідки, бажало або свідомо допускало їхнє настання;

Д. Не усвідомлювало суспільно небезпечний характер діяння, не передбачало його суспільно небезпечні наслідки, не бажало їхнє настання.

47. Злочин визнається зробленим по необережності, якщо:

А. Особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння;

Б. Особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків діяння, але легковажно розраховувало на їхнє запобігання;

В. Особа не передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння;

М. Особа передбачала можливість настання наслідків свого діяння, але розраховувало на їхнє запобігання;

Д. Особа не передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків діяння і не моглася передбачати такі наслідки.

48. Крайня це^-це-необхідніст-це:

А. Змушена дія, зв'язана з заподіянням шкоди правоохраняемым інтересам з метою усунення загрозливої небезпеки;

Б. Міри, що починаються юридичною або фізичною особою для відображення можливого нападу злочинців;

В. Навмисне заподіяння посягающему тяжкої шкоди (смерті або тяжких тілесних ушкоджень), явно нерозмірного з небезпекою зазіхання або явно невідповідного обстановці захисту;

М. Заподіяння шкоди в такій обстановці, при якій реальне суспільно небезпечне зазіхання відсутнє;

Д. Змушена дія, зв'язана з заподіянням шкоди правоохраняемым інтересам з метою усунення загрозливої небезпеки, якщо вона в даній обстановці не могла бути усунута іншими коштами і якщо заподіяна шкода є менш значним, чим шкоду відвернений.