XI. 5. Поняття адвокатури, се задачі і функції по Конституції України. Форми і види адвокатської діяльності.

 

Організація я діяльність адвокатури регулюється Законом України "Про адвокатуру" і іншими нормативними актами. Адвокатура України є добровільним професійним об'єднанням, покликаним відповідно до Конституції України сприяти захистові прав, воль і представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян,осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм юридичну допомогу.

Адвокатом може бути громадянин України, що має вище юридичне утворення, стаж роботи зі спеціальності юриста або помічника адвоката не менш двох років, що здав кваліфікаційні іспити, що одержував свідчення на право займатися адвокатською діяльністю й адвоката, що прийняв Присягу,, України. Адвокатом не може бути особа, що
має судимість.

Принципи діяльності адвокатури України:

· верховенство закону

· незалежності

· демократизму

· гуманізму

· конфіденційності.

Закон визначає організаційно-правові форми діяльності адвокатури. Адвокат має право займатися адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднатися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори й інше адвокатські об'єднання, що діють відповідно до Закону "Про адвокатуру" і статутами адвокатських об'єднань. Всі адвокатські об'єднання діють на засадах добровільності самоврядування, колегіальності і гласності. Реєструються вони Міністерством юстиції України. Адвокатські об'єднання письмово повідомляють місцеві органи державної влади про свою реєстрацію, а адвокати - про одержання свідчення про право займатися адвокатською діяльністю. Усі питання, що стосуються організації і діяльності адвокатських об'єднань, регулюються їхніми Статутами.

У Законі України "Про адвокатуру" визначені наступні види адвокатської діяльності:

· дача консультацій і роз'яснень по юридичних питаннях, усні і письмові довідки щодо законодавства;

· складання заяві, скарг і інших документів правового характеру;

· посвідчення копій документів по справах, що вони ведуть;

· здійснення представництва в суді, інших державних органах;

· перед громадянами і юридичними особами;

· надання юридичної допомоги підприємствам, установам, організаціям; здійснення правового забезпечення підприємницької і зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб;

· виконання своїх обов'язків відповідно до карно-процесуального законодавства в процесі дізнання і попереднього наслідку.

Цей перелік не є вичерпним. Адвокати можуть робити й інші види юридичної допомоги, передбачені законодавством.

Діяльність адвокатури може бути ефективної тільки за умови забезпечення її визначеними гарантіями. Передбачено, що професійні права, честь і достоїнство адвоката охороняються законом. Забороняється яке-небудь втручання в адвокатську діяльність, вимогу від адвоката, його помічника, посадових осіб і технічних працівників адвокатських об'єднанні зведень, що складають адвокатську таємницю. З цих питань вони не можуть бути допитані як свідки. Крім цього, заборонене прослуховування телефонних розмов адвокатів у зв'язку з оперативно-розшуковою діяльністю без санкції Генерального прокурора, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя, а також відповідного рішення суду.

Список рекомендованої літератури

1. Правознавство: Підручник/ Під ред. Копейчикова В.В. – К.: Юринком Интер, 2003

2. Основи правознавства України: Навчальний посібник. – Х.: „одісей”, 2002

3. д загальної ред. Волкова В.Д. – Донецьк: Изд. Центр економіко-правового факультету Донну, 2003.

 

 

КОНТРОЛЬНІ ТЕСТИ

Роздягнув I. Основи теорії держави і права

I рівень

1. З приватною власністю походження держави зв'язує теорія:

А. Договірна;

Б. Органічна;

В. Класова;

М. Космічна;

Д. Насильства.

2. Держава походить з родини, є результатом її розростання відповідно до теорії:

А. Психологічної;

Б. Теологічної;

В. Патріархальної;

М. Походження родини;

Д. Органічної.

3. Держава і право виникли дли того, щоб тримати в покорі завойовані території і переможені народи, відповідно до теорії:

А. Насильства;

К. Психологічної;

В. Географічного детермінізму;

М. Класової;

Д. Сакральної.

4. Основоположником теологічної теорії походження держави прийнято вважати:

А. Френсиса Бэкона;

Б. Леона Петражицкого;

В. Євгенія Трубецького;

М. Хому Аквінського;

Д. Пикколо Макиавелли.

5. Назвіть представників договірної теорії походженні держави:

А. Н. Макиавелли, А. Гамильтон;

Б. К. Маркс, Ф. Энгельс. В Ульянов;

В. Р.. Михайлівський, М. Бакунин;

Г. Д. Локк, Г. Греоций, Т. Гоббс;

Д. Платон, Прудон, Фрезер.

6. «Універсальна політична суверенна організація історично сформованого суспільства, що керує його справами і забезпечує права людини» - це:

А. Апарат держави;

Б. Суспільне об'єднання,

В. Форма держави;

М. Орган держави;

Д. Держава.

7. Одним з ознак держави є:

А. Співтовариство людей,

Б. Передача влади але спадщині;

В. Війна за територію;

М. Загальні збори дорослих членів співтовариства;

Д. Правова система

 

8. Політико-правовий режим - це:

А. Принцип адміністративно-територіального розподілу;

Б. Визначений порядок утворення вищих органів;

В. Сукупність прийомів, способів, кошт здійснення державної влади;

Г Система організаційно-політичних і політико-правових відносин між органами влади і громадянами;

Д. Механізм правового регулювання.

9. Сукупність державних органів і організацій, що забезпечують виконання функцій держави - це:

А. Державний апарат,

Б. Механізм влади;

В. Механізм держави;

М. Політична система,

Д. Апарат примуса.

10. Основними ознаками держави є:

Л. Податкова система, наявність влади, примус, керування;

Б. Суверенітет, наявність права, територія, особлива публічна влада;

В. Особлива публічна влада, податкова система, примус, керування,

М. Територія, суверенітет, податкова система, керування;

Д. Примус, суверенітет, територія, особлива публічна влада.

11. Сутність держави виражає:

А. Державний апарат;

Б. Законодавча влада;

В. Функція держави;

М. Державний примус;

Д. Представницькі органи.

12. Видами функцій держави є:

А. Внутрішня, правоохоронна, правоприменительная, правореализационная;

Б. Внутрішня, зовнішня, ідеологічна, соціальна;

В. Економічна, політична, ідеологічна, соціальна;

М. Економічна, територіальна, представницька, ідеологічна;

Д. Соціальна, правоохоронна, правореализационная, політична.

13. Виберіть найбільш повне визначення держави:

А. Апарат керування в інтересах економічно пануючого класу;

Б. Механізм влади для забезпечення загальних інтересів і захисту від нападу ззовні;

В. Організація політичної шару за узгодженням загальних і індивідуальних інтересів і захисту суспільства;

М. Суверенна політична організація історично сформованого суспільства, що керується його справами в інтересах індивідів як членів суспільства;

Д. Пануюча в суспільстві організація, що поєднує населення в єдине ціле і керуюча їм.

14. Основні форми правління - це:

А. Федерація і конфедерація;

Б. Демократія й автократія;

В. Колонія і метрополія;

М. Монархія і республіка;

Д. Імперія і домініон.

15. Форма правлінні, при якій вища влада в державі належить одній особі і, як прищепило, передасться в спадщину - це:

А. Президентська республіка;

Б. Федерація;

В. Конфедерація;

М. Монархія;

Д. Парламентська республіка.

16. Республіка, у якій президентська посада сполучить у собі повноваження
глави держави і глави уряду, називається:

А. Сверхпрезидентской;

Б. Напівпрезидентської;

В. Президентської;

М. Парламентської;

Д. Змішаної.

17. Форма правління, при якій вища влада належить виборним, відповідальним перед виборцями, органам, що обирається на певний строк - це:

А. Станово-представницька монархія;

Б. Республіка;

В. Конституційна монархія;

М. Обмежена монархія;

Д. Дуалістична монархія.

18. Основними елементами форми держави є:

Л. Форма правління, форма державного устрою, політико-правовий режим;

Б. Механізм держави;

В. Парламент, уряд, суд;

М. Державний апарат, державний сектор економіки, матеріальні кошти забезпечення влади;

Д. Держава, господарсько-політичні організації, непрямо-політичні організації.

19. Унітарна держава - це різновид:

А. Форми правління;

Б. Форми державного устрою;

В. Політико-правового режиму;

М. Президентської республіки;

Д. Парламентарної республіки.

20. Держава, що складається з державних утворень, що володіють юридично визначеною політичною самостійністю - це:

А. Конфедерація

Б. Республіка;

В. Федерація;

М. Унітарна держава;

Д. Імперія.

21. «Система державних органів, що здійснюють функції держави» - це:

А. Держава;

Б. Законодавча влада;

В. Виконавча влада;

М. Апарат держави;

Д. Механізм політичної влади.

22. «Спосіб організації вищої (верховної) влади в державі» - це:

А. Функція держави;

Б. Апарат держави;

В. Орган держави;

М. Форма правління;

Д. Форма держави.

23. Форму державного устрою визначає:

А. Географічна територія країни;

Б. Форма державного правління;

В. Державна мова;

М. Наявність Президентської влади;

Д. Національно-територіальний і адміністративно-територіальний пристрій.

 

 

24. Ключова мета правової держави - це:

А. Визнання принципів і норм міжнародного права у взаєминах з іншими державами;

Б. Установлення повної дієздатності громадян з 18 ліг;

В. Твердження правової форми і правового характеру взаємин між публічною владою і всіма суб'єктами права;

М. Здійснення правосуддя тільки судом, сформованим і діючої на основі демократичних принципів;

Д. Створення прокуратури як єдиної централізованої системи з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящому.

25. Одним із принципів політичної системи є:

А. Об'єктивність;

Б. Доцільність;

В. Вища цінність;

М. Плюралізм;

Д. Незалежність.

26. Цивільне суспільство і правова держава співвідносяться так, що:

А. Вони незалежні друг від друга;

Б. Ці поняття автономні;

В. Вони взаємно доповнюють один одного;

М. Правова держава забезпечує публічні функції цивільного суспільства;

Д. Цивільне суспільство реалізує функції, не властивій державі.

27. Суб'єктом, що займає особливе місце в політичній системі, є:

А. Політичні партії;

Б. Держава;

В. Профспілки;

М. Кооперативи;

Д. Вуличні комітети.

28. Обумовлені економічним і соціальним рівнем розвитку суспільства юридичні можливості особистості своїми діями досягати тих або інших благ - це:

А. Юридичні гарантії;

Б. Законні інтереси;

В. Правомочності;

М. Права людини;

Д. Юридичні вчинки.

29. Термін «правову державу» ввів у науковий оборот:

А. Фрідріх фон Карл Савиньи;

Б. Георг Вільгельм Фрідріх Гегель;

В. Рудольф фон Моль;

М. Шарль Луи де Монтеск'є;

Д. Иммануил Кант.

30. Основним принципом існуванні правової держави є:

А. Правосуддя;

Б. Поділ влади на 3 галузі;

В. Верховенство права;

М. Дотримання міжнародних угод:

Д. Демократизм виборчої системи.

31. Ознака норми права:

А. Є частиною суб'єктивного права;

Б. Являє собою основний початок (ідею);

В. Не обов'язково письмовий виклад змісту;

М. Являє собою загальне правило поведінки;

Д. Адресована до персонально визначених осіб.

32. Зміст правовідносини - це:

А. Юридичний факт;

Б. Об'єкт правовідносини;

В. Суб'єктивне право і юридичний обов'язок;

М. Суб'єкт правовідносини;

Д. Склад правовідносини.

33. Систематизація законодавства по хронологічному і предметному принципі - це:

А. Комп'ютерний облік;

Б. Інкорпорація;

В. Журнальний облік;

М. Кодификація;

Д. Консолідація.

34. Загальнообов'язкове правило, визнане і забезпечуване державою, з якого випливають права й обов'язки учасників суспільних відносин, - це:

А. Індивідуальне розпорядження;

Б. Звичай;

В. Наказ;

М. Норма права;

Д. Еталон поводження.

35. Джерела права - це:

А. Спосіб зовнішнього вираження права;

Б. Форма забезпечення класового панування;

В. Форма виражень державної волі;

М. Кошти вираження волевиявлення народу;

Д. Наказ суверена.

36. «Умові, при наявності або відсутності яких діє правило, поводження» - це:

А. Санкція статті;

Б. Стаття нормативно-правового акта;

В. Диспозиція правової норми;

М. Гіпотеза статті;

Д. Гіпотеза правової норми.

37. Право, що належить конкретній особі, називається:

А. Правовий статус;

Б. Правоздатність;

В. Об'єктивне право;

М. Дієздатність;

Д. Суб'єктивне право.

38. Визначите поняття правового звичаю:

А. Основний регулятор поводження в догосударственном суспільстві;

Б. Закріплене в законодавстві діловий звичай;

В. Традиційний етикет судочинства;

М. Висловлення відомого юриста, визнане загальнообов'язковим;

Д. Історично сформоване правило, визнане державою.

39. Назвіть джерело права, обумовлений як акт волевиявлення учасників суспільних відносин, підтримуваний державою:

А. Правовий звичай,

Б. Акт корпоративної організації

В. Нормативний договір;

М. Зовнішньоекономічний договір;

Д. Локальний нормативний акт.

 

40. Вищою юридичною чинністю володіє:

А. Постанова уряду;

Б. Указ Президента;

В. Постанова парламенту;

М. Закон;

Д. Рішення вищого судового органа.

41. Юридичною властивістю Конституції України є:

А. Регулює суспільні відносини;

Б. Конституція - правова основа політичної системи:

В. Підвищений ступінь стабільності;

М. Конституція - звід законів;

Д. Конституція - політико-правовий документ.

42. Основні функції права - це:

А. Регулятивна й охоронна;

Б. Штрафна і правовосстановительная;

В. Ідеологічна і виховна;

М. Комунікативна й інформаційна;

Д. Політична й інформаційна.

43. Наступне визначення: «Сукупність усіх діючих у даній країні юридичних норм» відноситься до поняття:

А. Правова система;

Б. Система законодавства;

В. Джерело права;

М. Система права;

Д. Галузь права.

44. Наступне визначення: «Сукупність усіх діючих у даній країні юридичних явищ» відноситься до поняття:

А. Правова система;

Б. Система законодавства;

В. Джерело права;

М. Система права;

Д. Галузь права.

45. Загальобов'язковість і формальна визначеність характеризують:

А. Норму права;

Б. Моральні норми;

В. Звичай^-звичаї-норми-звичаї;

М. Канонічні норми;

Д. Корпоративні норми.

46. «Прийняте судом рішення, що виступає еталоном дли рішення аналогічних справ» - це:

А. Акт тлумачення права;

Б. Правоприменительный акт;

В. Юридичний прецедент;

М. Нормативний акт;

Д. Правовий^-правовий-індивідуально-правовий акт.

47. Структура системи права включає:

А. Норму права, правовий інститут, подотрасль права, галузь права;

Б. Джерело права, правову норму, індивідуальне розпорядження;

В. Галузь законодавства, закон, підзаконний акт, статті закону;

М. Основний закон, закони, підзаконні акти;

Д. Статті закону, норми права, правовий інститут, галузі права.

 

48. Підставою юридичної відповідальності є:

А. Об'єктивна сторона правопорушення, встановлювана в поводженні особи;

Б. Склад правопорушення, встановлений у дії (бездіяльність) особи;

В. Провина суб'єкта;

М. Шкідливі наслідки, що наступили в результаті дій особи;

Д. Протиправне діяння особи.

49. До джерел права відносяться:

А. Звичаї, традиції, рекомендації;

Б. Дозволу, заборони, обязывания;

В. Індивідуальні розпорядження;

М. Правоприменительные акти;

Д. Прецеденти, юридична доктрина, нормативно-правові акти.

50. Регулятором відносин у первісному суспільстві є:

А. Звичай;

Б. Право;

В. Мораль;

М. Ритуали;

Д. Удачі.

51. Силою державного примуса забезпечуються норми:

А. Релігійні;

Б. Політичні;

В. Економічні;

М. Правові;

Д. Моральні.

52. Визначення: «Система офіційно визнаних і офіційно виражених норм, забезпечених державним примусом і поводження, що є загальнообов'язковим критерієм,» відноситься
до поняття: А. Правова система;

Б. Закон;

В. Право;

М. Моральність;

Д. Система права.

53. Сутністю права є:

А. Упорядкування суспільних відносин;

Б. Законність і правопорядок;

В. Захист прав людини;

М. Закріплення волі визначеного класу;

Д. Керування справами суспільства.

54. Новий правовий^-правовий-нормативно-правовий акт виступає результатом:

А. Інкорпорації;

Б. Створення зводу законодавства;

В. Кодификації;

М. Консолідації;

Д. Систематизації судової практики.

55. Кодификація права являє собою спосіб:

А. Реалізації права:

Б. Правотворчества;

В. Правового регулювання;

М. Додання законові юридичної чинності;

Д. Об'єднання нормативно-правових актів.

56. Упорядкування, об'єднання нормативних актів по зовнішніх ознаках, а також приведення їхнього змісту відповідно до доповнень і змінами законодавства — це:

А. Правове регулювання;

Б. Інкорпорація;

В. Кодификація;

М. Консолідація;

Д. Систематизація.

57. Назвіть критерії розподілу права на галузі:

А. Наявність особливого кодифікованого акта (кодексу);

Б. Особливий предмет і метод правового регулювання;

В. Наявність особливих суб'єктів і специфічного способу систематизації;

М. Особливі цілі і задачі правового регулювання;

Д. Спеціалізація способу правового регулювання і відповідні їм форми реалізації права.

58. Предмет правового регулювання - це:

А. Дії суб'єктів і їхні результати;

Б. Однорідні суспільні відносини, що обумовлюють особливі системні зв'язки між нормами;

В. Сукупність способів правового впливу на суспільні відносини;

М. Державні, суспільні й індивідуальні інтереси;

Д. Узгодження волі учасників суспільних відносин.

59. Первинним структурним елементом системи права виявляєте:

А. Галузевий інститут;

Б. Галузь права;

В. Стаття закону;

М. Індивідуальне розпорядження;

Д. Норма права.

60. Санкція є частиною:

А. Правової норми;

Б. Закону;

В. Нормативно-правового акта:

М. Договору;

Д. Статті кодексу.

61.Частина правової норми, що містить правило поведінки, права й обов'язки суб'єктів - це:

А. Гіпотеза;

Б. Стаття нормативно-правового акта;

В. Санкція статті;

М. Зміст правової норми;

Д. Диспозиція правової норми.

62. Видами правових норм по їхній юридичній чинності є:

А. Карні і цивільні;

Б. Загальні і локальні;

В. Регулятивні й охоронні;

М. Матеріальні і процесуальні;

Д. Імперативні і диспозитивні.

63. Зміст правовідносин складають:

А. Права й обов'язки учасників, дії щодо їхньої реалізації;

Б. Суб'єкти правовідносин, застосування ними правових розпоряджень;

В. Юридичні факти;

М. Правові норми, що визначають права й обов'язки учасників;

Д. Речі і предмети реального світу, особисті і немайнові права.

 

64. Завжди виключає юридичну відповідальність:

А. Стан щиросердечного хвилювання;

Б. Стан токсичного сп'яніння;

В. Стан крайньої необхідності;

М. Скрутне матеріальне становище;

Д. Неповнолітній вік.

65. НЕ є самостійним видом юридичної відповідальності:

А. Карна;

Б. Професійна;

В. Адміністративна;

М. Дисциплінарна;

Д. Екологічна.

66. Визнані в суспільстві і державі правові ідеї, що забезпечують однакове рішення юридичних справ, - це:

А. Правова ідеологія;

Б. Юридична доктрина;

В. Систематизована юридична практика;

М. Правовий^-правовий-нормативно-правовий акт;

Д. Судовий прецедент.

67. Офіційний юридичний документ, прийнятий у процесі правотворчества повноважними органами й утримуючою правовою нормами — це:

А. Правовий^-правовий-нормативно-правовий акт;

Б. Нормативний договір;

В. Міжнародна угода;

М. Юридичний прецедент;

Д. Юридична доктрина.

68. До відносин, що характеризується об'єктивно визначеними і юридично закріпленими правами й обов'язками їхніх учасників, зараховують:

А. Політичні;

Б. Економічні;

В. Культурні;

М. Правові;

Д. Етнічні.

69. Підставою галузевої класифікації правовідносин виступає:

А. Суб'єкт правовідносин;

Б. Метод правового регулювання;

В. Характер прав і обов'язків;

М. Предмет правового регулювання;

Д. Об'єкт правовідносин.

70. Група норм права, що регулює типові суспільні відносини й у силу цього здобувають самостійність і стійкість функціонування - це:

А. Правова система;

Б. Система права;

В. Галузь права;

М. Подотрасль права;

Д. Інститут права.

71. Належне поводження, передбачене юридичною нормою, називається:

А. Компетенцією;

Б. Суб'єктивною вдачею;

В. Юридичною відповідальністю;

М. Юридичним обов'язком;

Д. Правомочністю.

72. Дозволене поводження, передбачене юридичною нормою, називається:

А. Компетенцією;

Б. Суб'єктивним правом;

В. Юридичною відповідальністю;

М. Юридичним обов'язком;

Д. Правомочністю.

73. До юридичних дій відноситься:

А. Народження;

Б. Смерть;

В. Досягнення пенсійного віку;

М. Призов на військову службу;

Д. Стан у спорідненні.

74. Назвіть обов'язковий структурний елемент правовідносини:

А. Суб'єкти (учасники);

Б. Правові норми;

В. Джерела;

М. Особа, що підлягає відповідальності;

Д. Суб'єктивна сторона.

75. До елементів структури правової норми відноситься:

А. Преамбула;

Б. Гіпотеза;

В. Презумпція;

М. Юридичний факт;

Д. Суб'єктивне право.

76. До джерел права НЕ відноситься:

А. Мораль;

Б. Правовий прецедент;

В. Міжнародний договір;

М. Типовий договір;

Д. Закон.

77. Елементом правової системи є:

А. Правовий принцип;

Б. Галузь права;

В. Правова ідеологія;

М. Правопорядок;

Д. Правотворчество.

78. Правопорядок - це:

А. Законодавство держави;

Б. Правоохоронні органи держави;

В. Стан правової упорядкованості суспільних відносин;

М. Рівень розвитку юридичної науки;

Д. Надбання людства в області права.

79. Специфічна для кожної галузі права комбінація різних способів правового впливі на суспільні відносини - це:

А. Предмет правового регулювання;

Б. Об'єкт правового регулювання;

В. Тип правового регулювання;

М. Метод правового регулювання;

Д. Принцип правового регулювання.

 

80. Протиправне діяння суб'єкта, що заподіює шкода або створює погроза заподіяння шкоди особі, суспільству і державі і передбачене в нормативно-правових актах - це:

А. Юридичний факт;

Б. Правопорушення;

В. Злочин;

М. Провина;

Д. Аморальна провина.

81. Виступає юридичним вираженням суспільної небезпеки:

А. Соціальна шкідливість;

Б. Винність;

В. Деликтоспособность;

М. Караність;

Д. Протиправність.

82. Яке з приведених правопорушень відрізняється підвищеним ступенем суспільної небезпеки:

А. Господарське;

Б. Земельне;

В. Карне;

М. Сільськогосподарське;

Д. Фінансове.

83. Обов'язок правопорушника перетерплювати передбачені нормативно-правовими актами несприятливі наслідки - це:

А. Покарання;

Б. Державний примус;

В. Юридична відповідальність;

М. Державне осудження;

Д. Адміністративне стягнення.