Сплата штрафу не звільняє особу від обов'язку виконати рішення суду.

1. Реалізуючи своє право на захист особистого немайнового права, фізична особа може звернутися до суду з вимогою застосувати до порушника способи захисту, які передбачені чинним законодавством. На підставі цього звернення та за результатами проведеного розгляду справи суд постановляє рішення, згідно з яким зобов'язує особу-порушника вчинити відповідні дії для усунен­ня порушення особистого немайнового права.

Після постановления рішення суду відкривається виконавче провадження за виконавчим документом, згідно з яким особа, яка порушила особисте немайнове право фізичної особи, зобов'язується вчинити певні дії або утриматися від вчи­нення цих дій з метою усунути порушення цього права. Після цього державний виконавець у порядку, що передбачений Законом України «Про виконавче про­вадження», визначає для боржника строк добровільного виконання рішення.

Якщо боржник не виконав без поважних причин цих вимог, державний ви­конавець накладає на боржника додатковий обтяжливий обов'язок у вигляді застосування штрафних санкцій чи інших заходів, передбачених ЦПК. Однак чинний ЦПК не передбачає жодних штрафних санкцій чи інших заходів за не­виконання без поважних причин вимог державного виконавця. Лише Закон України «Про виконавче провадження» передбачає, що розмір штрафу за неви­конання без поважних причин рішення суду про вчинення дій, які покликані усунути порушення особистого немайнового права, складає:

на фізичну особу — від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян;

на посадових осіб — від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

на боржника — юридичну особу — від двадцяти до тридцяти неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян (ст. 87 Закону).

Після накладення штрафу державний виконавець призначає новий строк для виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а з боржника стягується дво­кратний розмір витрат на проведення виконавчих дій (ст. 76 Закону).

2. Сплативши штраф чи виконавши інші процесуальні санкції, особа-борж-ник не звільняється від обов'язку вчинити відповідні дії для усунення пору­шення особистого немайнового права. Це пов'язано з тим, що правова природа цих санкцій різна. Так, якщо вчинення дій, що спрямовані на усунення пору­шення особистого немайнового права, має характер цивільно-правових санкцій і спрямоване на відновлення порушеного права потерпілого, то штра­фи та інші санкції, що пов'язані з невиконанням попередньо зазначених дій, є цивільно-процесуальними засобами впливу на боржника і спрямовані на за­безпечення порядку в сфері провадження цивільного судочинства. Тому вчи­нення останніх не досягає основної мети, яка закладена у рішенні суду, а саме усунути порушення особистого немайнового права та відновити всі витрати, що пов'язані з ним для потерпілого.

Стаття 280. Право фізичної особи, особисте немайнове право якої порушено, на відшкодування шкоди

1. Якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

1. Спеціальні способи захисту особистих немайнових прав не завжди спроможні ефективно, своєчасно та повною мірою відновити порушене право. Тому досить часто порушення особистих немайнових прав тягне за собою також і завдання фізичній особі майнової та (або) моральної шкоди. У цьому ви­падку фізична особа, право якої порушене, може вимагати від порушника відшкодування завданої їй майнової та (або) моральної шкоди.

Підстави та порядок відшкодування майнової та (або) моральної шкоди, яка завдана внаслідок порушення особистих немайнових прав, відшкодо­вується на загальних підставах та в порядку, що передбачені відповідно: для майнової шкоди — у статтях 22,1166 ЦК; для моральної шкоди — у статтях 23, 1167, 1168 ЦК.

2. Строки позовної давності для відшкодування майнової та (або) мораль­ної шкоди, що завдана внаслідок порушення особистого немайнового права фізичної особи, не застосовуються, якщо інше не передбачено в законі (п. 1 ч. 1 ст. 268 ЦК).

Глава 21

ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА,

ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ПРИРОДНЕ ІСНУВАННЯ

ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ

Стаття 281. Право на життя