Обмеження особистих немайнових прав фізичної особи, встановлених цим кодексом та іншим законом, можливе лише у випадках, передбачених ними.

 

1. Як і будь-яке суб'єктивне право, особисті немайнові права фізичних осіб не можуть бути безмежними, і їх здійснення відбувається у певних визначених законом межах. Однак окрім встановлених меж, законодавець передбачає та­кож і можливість обмеження особистих немайнових прав фізичної особи за об­сягом та змістом. Це означає, що ці права не можуть бути визнані абсолютни­ми, тобто такими, що здійснюються фізичними особами незалежно від будь-яких обставин.

2. У коментованій статті законодавець встановлює правило, за яким зазна­чається ієрархічність обмеження особистих немайнових прав залежно від нормативно-правового акта, яким встановлюється це право. Так, якщо особи­сте немайнове право встановлюється в Конституції України, то і обмежене во­но може бути виключно Конституцією (ст. 64), а не ЦК чи іншими законами. Тому обмеження зазначених прав, навіть якщо вони після цього віднаходять своє дублювання у ЦК чи інших законах, може бути обмежене тільки на рівні Конституції України.

Слід звернути увагу, що окремі особисті немайнові права, передбачені Кон­ституцією України, наприклад право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 31), право на охорону здо­ров'я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49) тощо, можуть обме­жуватися в умовах воєнного або надзвичайного стану (ч. 2 ст. 64). Однак пере­важна більшість передбачених Конституцією України особистих немайнових прав не підлягає обмеженню навіть в умовах військового чи надзвичайного стану, наприклад право на життя (ст. 27), повагу до честі та гідності (ст. 28), свободу і особисту недоторканність (ст. 29) тощо.

Якщо особисте немайнове право встановлюється в ЦК чи законах, то обме­жене воно може бути відповідно тільки ними. При цьому слід виділяти за­гальні обмеження, які встановлюються для всіх різновидів цивільних прав, у тому числі особистих немайнових прав (ст. 13 ЦК), а також і спеціальні об­меження, які встановлюються для конкретного особистого немайнового права, наприклад, право на інформацію про стан здоров'я фізичної особи може бути обмежене, коли інформація про хворобу фізичної особи може погіршити стан її здоров'я або погіршити стан здоров'я її батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників, зашкодити процесові лікування (ч. З ст. 285 ЦК).

Проблема щодо обмеження особистих немайнових прав може виникати у випадку, коли особисте немайнове право не встановлене ні в Конституції- Ук­раїни, ні в ЦК або інших законах, що дозволяється ч. З ст. 270 ЦК. На нашу думку, таке особисте немайнове право може бути обмежене в порядку загаль­ного обмеження цивільних прав (ст. 13 ЦК).

Стаття 275. Захист особистого немайнового права

1. Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового пра­
ва від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового
права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

2. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також
іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення
та наслідків, що їх спричинило це порушення.

1. Безперешкодність є основним із принципів здійснення особистих немай-
нових прав. Однак, навіть незважаючи на забезпеченість здійснення особистих
немайнових прав, яка гарантується у ст. 273 ЦК, досить часто фізична особа
може зазнати перешкод у своєчасній та повній реалізації особистих немайно­
вих прав, що може виявлятись у вчиненні посягань з боку інших осіб. У цьому
випадку фізична особа, на особисте немайнове право якої здійснено таке пося­
гання, наділена правом захисту.

Право на захист особистих немайнових прав — це регламентоване правове регулювання на випадок оспорення, заперечення, невизнання, виникнення за­грози порушення чи порушення особистого немайнового права.

Право на захист особистих немайнових прав фізичної особи як суб'єктивне цивільне право містити такі повноваження: 1) вимагати від усіх та кожного не-порушення особистих немайнових прав; 2) вимагати припинення всіх діянь, якими порушуються ці права; 3) вимагати відновлення вказаних особистих не­майнових прав у разі їх порушення.

Тому особа — носій відповідного особистого немайнового права у разі вчи­нення щодо її права відповідної поведінки, що породжує в неї право на захист цього права, сама вправі обрати спосіб його захисту відповідно до специфіки даного права, способу його порушення та наслідків, що спричинило це пору­шення.

2. Щодо способів захисту, то законодавець надає фізичній особі можливість
застосувати для захисту свого особистого немайнового права від протиправно­
го посягання з боку інших осіб: загальні способи захисту, перелік та способи за­
стосування яких встановлені главою З ЦК, і спеціальні способи захисту, які
встановлюють конкретно для певної категорії прав в цілому та для конкретно­
го права зокрема.

Загальні способи захисту цивільних прав більш детально проаналізовані при коментуванні глави З ЦК.

Спеціальні способи захисту, на нашу думку, слід поділити на дві підгрупи:

1) ті, що можуть застосовуватися до всіх особистих немайнових прав. До них законодавець відносить: відновлення порушеного особистого немайнового права (ст. 276 ЦК); спростування недостовірної інформації (ст. 277 ЦК); забо­рону поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (ст. 278 ЦК).

2) ті, що можуть застосовуватися тільки до певного особистого немайново­го права. До цієї категорії способів захисту слід відносити, наприклад, мож­ливість вимагати виправлення імені у разі його перекручення (ч. З ст. 294 ЦК).

З огляду на це особа має право застосувати як один із передбачених спо­собів захисту, так і сукупність декількох способів захисту, незалежно від того, належать вони до загальних чи спеціальних. Головне, щоб застосування цього способу (способів) захисту відповідало змісту особистого немайнового права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення, а також забезпечувало ефективність такого захисту.

3. Строки позовної давності до вимог про захист особистих немайнових прав не застосовуються, крім випадків, що прямо передбачені законом, напри­клад до вимог про спростування інформації, яка поширена в засобах масової інформації (п. 2 ч. 2 ст. 258 ЦК).

Стаття 276. Поновлення порушеного особистого немайнового права

1. Орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, ор­ган місцевого самоврядування, фізична особа або юридична особа, рішення­ ми, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право фізич­ ної особи, зобов'язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення.

2. Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування мо­ ральної шкоди, завданої його порушенням.

1. Коментована стаття передбачає один із перших спеціальних способів за­
хисту, яким можуть бути захищені майже всі особисті немайнові права, — їх
поновлення у разі порушення. Щодо способу захисту, то слід зауважити, що
він може бути застосований за сукупності таких умов:

підставою захисту є порушення особистого немайнового права. Це означає, що у випадку загрози порушення, оспорення, заперечення чи невизнання цей спосіб захисту застосований бути не може;

порушення цих прав відбувається з боку органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування, від імені яких діють відповідні посадові чи службові особи, а також з боку фізичних або юридичних осіб;

порушення цього права відбувається внаслідок рішення, дії або бездіяль­ності органу державної влади, органу влади АРК, органу місцевого самовряду­вання або в результаті дії чи бездіяльності фізичної або юридичної особи.

2. Для того щоб вважати порушене право поновленим, зазначені особи,
рішеннями, діями чи бездіяльністю яких порушене особисте немайнове право
фізичних осіб, повинні самостійно та добровільно вчинити необхідні дії для
негайного відновлення зазначеного особистого немайнового права. Застосу­
ванню цього способу може передувати добра воля цих органів та осіб або ви­
мога фізичних осіб, особисте немайнове право яких порушене. Так, наприклад,
коли орган державного управління видав розпорядчий акт, яким порушив пра­
во фізичної особи на безпечне для життя та здоров'я довкілля (ст. 293 ЦК), він
повинен або за власною ініціативою, або за зверненням фізичної особи скасу­
вати цей акт та вжити інших можливих заходів щодо негайного відновлення
порушеного особистого немайнового права.

Слід зауважити, що цей спеціальний спосіб захисту підлягає застосуванню щодо переважної більшості особистих немайнових прав. Однак окремі немай­нові права неможливо захистити за допомогою зазначеного способу,наприклад у випадку порушення права на таємницю особистого життя (ст. 301 ЦК).

3. Законодавець передбачає також і випадок, коли вказані особи відмовля­ються від добровільного та негайного поновлення порушених особистих не­майнових прав фізичних осіб. Саме тому якщо відповідні органи чи особи, які порушили особисті немайнові прав, не вчиняють дії, необхідні для негайного поновлення порушеного права фізичної особи, остання має право звернутися до суду з вимогою постановити рішення щодо поновлення її порушеного пра­ва. Крім цього, фізична особа може також вимагати відшкодування моральної шкоди, яка завдана порушенням цього права.

Стаття 277. Спростування недостовірної інформації

1. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок по­ширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.