Стаття 306. Право на таємницю кореспонденції

і. Фізична особа має право на таємницю листування, телеграм, телефон­них розмов, телеграфних повідомлень та інших видів кореспонденції. Листи, телеграми тощо є власністю адресата.

2. Листи, телеграми та інші види кореспонденції можуть використовува­
тися, зокрема шляхом опублікування, лише за згодою особи, яка направила
їх, та адресата.

Якщо кореспонденція стосується особистого життя іншої фізичної особи, для її використання, зокрема шляхом опублікування, потрібна згода цієї особи.

3. У разі смерті фізичної особи, яка направила кореспонденцію, і адреса­
та використання кореспонденції, зокрема шляхом її опублікування, можли­
ве лише за згодою фізичних осіб, визначених частиною четвертою статті 303
цього Кодексу.

У разі смерті фізичної особи, яка направила кореспонденцію, і адресата, а також у разі смерті фізичних осіб, визначених частиною четвертою статті 303 цього Кодексу, кореспонденція, яка має наукову, художню, істо­ричну цінність, може бути опублікована в порядку, встановленому законом.

4. Кореспонденція, яка стосується фізичної особи, може бути долучена до судової справи лише у разі, якщо в ній містяться докази, що мають зна­чення для вирішення справи. Інформація, яка міститься в такій кореспон­денції, не підлягає розголошенню.

5. Порушення таємниці кореспонденції може бути дозволено судом у ви­падках, встановлених законом, з метою запобігання злочинові чи з'ясуван­ня істини під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способа­ми одержати інформацію неможливо.

1. Право фізичної особи на таємницю листування, телеграм, телефонних розмов, телеграфних повідомлень та інших видів кореспонденції є одним з основних особистих немайнових прав, яке закріплене в ст. 31 «Конституції Ук­раїни», ст. 12 «Загальної декларації прав людини», ст. 8 «Конвенції про захист прав і основних свобод людини» та ст. 17 «Міжнародного пакту про грома­дянські та політичні права».

Об'єктом цього права є таємниця кореспонденції. Поняттям «кореспон­денція» охоплюється не лише письмова кореспонденція (прості та рекомендо­вані листи, поштові картки, бандеролі, секограми, а також дрібні пакети, мішки «М»), а й усі інші види кореспонденції (телеграми, телефонні розмови, теле­графні повідомлення, повідомлення електронною поштою, пейджером, SMS-повідомлення тощо). При цьому законодавець встановлює, що всі види корес­понденцій, які є матеріалізованими об'єктами, наприклад листи, телеграми то­що, перебувають у власності фізичної особи. Однак для поширення режиму таємниці зовсім не обов'язково, щоб ця кореспонденція містила інформацію про обставини особистого життя фізичної особи. ЦК охороняє абсолютно всі види кореспонденції, навіть коли вона містить виключно майнову цінність, на­приклад бандеролі.

2. Право на таємницю кореспонденції означає можливість використовувати
листи, телеграми та інші види кореспонденції, зокрема шляхом опублікування,
лише за згодою особи, яка направила їх, та адресата, незалежно від того, чи ця
кореспонденція відправлена за домашньою, службовою чи іншою адресою. Зо­
крема, у випадку листування між двома політиками для оприлюднення цього
листування потрібна обов'язкова згода обох.

Коли адресат та/чи особа, яка направила цю кореспонденцію, померли, то її використання можливе лише за згоди дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, — батьків, братів та сестер померлого(их). Якщо і останні особи померли, то ви­користання цієї кореспонденції, в тому числі шляхом опублікування, можливе лише у випадку, коли вона має наукову, художню, історичну цінність, в поряд­ку, встановленому законом.

3. В окремих випадках згоди особи, яка відправила кореспонденцію, та ад­ресата для використання цієї кореспонденції виявляється недостатньо. Так, за­конодавець визначає, що коли кореспонденція стосується особистого життя іншої фізичної особи, то для її використання, зокрема шляхом опублікування, потрібна також і її згода. Наприклад, коли у телефонній розмові, яка записува­лась на магнітний носій, були висвітлені обставини особистого життя третьої особи, то для оприлюднення цього запису потрібна обов'язкова згода всіх трьох осіб.

4. Право на таємницю кореспонденції може також обмежуватись у випад­ках, що прямо встановлені законодавством. Так, зокрема, якщо в кореспон­денції містяться докази, які мають значення для вирішення справи, то вона мо­же бути долучена до судової справи незалежно від згоди на це фізичних осіб, яких вона стосується. Однак з метою захистити це право від можливих пору­шень з боку інших осіб законодавець забороняє поширення отриманої внаслідок цього інформації.

Ще одним обмеженням цього права є також надана законом можливість по­рушити право на таємницю кореспонденції з метою запобігання злочинові чи з'ясування істини під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо. Так, наприклад, згідно зі ст. 187 КПК за вищезазначених підстав може бути накладено арешт на корес­понденцію і зняття інформації з каналів зв'язку, коли достатньо підстав вважа­ти, що у листах, телеграфній та іншій кореспонденції підозрюваного чи обви­нуваченого іншим особам або інших осіб підозрюваному чи обвинуваченому, а також в інформації, якою вони обмінюються з допомогою засобів зв'язку,

містяться дані про вчинений злочин або документи і предмети, що мають дока­зове значення. Однак при проведенні цих дій слідчий повинен вживати заходів до того, щоб не були розголошені виявлені при цьому обставини особистого життя фізичної особи (ст. 185 КПК). Гарантією дотримання цього обов'язку може бути проведення слухання справи у закритому судовому засіданні.

Однак у будь-якому випадку лише в судовому порядку має доводитися легітимність порушення цього права, а також підтвердження того, що це пору­шення здійснювалося з метою запобігання злочинові чи з'ясування істини під час розслідування кримінальної справи, а також те, що іншими способами одержати інформацію неможливо.

Стаття 307. Захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок

1. Фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.

2. Фізична особа, яка погодилася на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, може вимагати припинення їх публічного показу в тій частині, яка стосується її особистого життя. Витрати, пов'язані з демонтажем ви­ставки чи запису, відшкодовуються цією фізичною особою.

3. Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, вста­ новлених законом.

1. Захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомки, який передбачений цією статтею, є суттєвою гарантією реалізації багатьох особистих немайнових прав: права на індивідуальність (ст. 300 ЦК), права на особисте життя (ст. 301 ЦК), права на повагу до гідності та честі (ст. 297 ЦК), права на недоторканність ділової репутації (ст. 299 ЦК) тощо.

Під поняттям «фото-, кіно-, теле- чи відеозйомка» слід розуміти процес фіксації фактів на відповідний фото-, кіно-, теле- чи відеоносій. Оскільки про­цес відповідної зйомки може суттєво порушувати певні особисті немайнові права фізичної особи, то законодавець визначає, що фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода фізичної особи може виражатись як у письмовій, так і в усній формі залежно від обста­вин, за яких провадиться відповідна зйомка. Однак у будь-якому випадку така згода повинна бути отримана до початку проведення зйомки.

В окремих випадках згода особи на зйомку презюмується, тобто фізична особа вважається такою, що погодилася на зйомку, аж поки вона не висловить своє заперечення щодо цього. До таких випадків презумпції згоди на знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку належать зйомки, які про­водяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших захо­дах публічного характеру. Якщо фізична особа заперечила її фіксацію на відповідну плівку, то зйомка повинна бути припинена, а моменти з її участю вилучені. При цьому зовсім неважливо, чи ця зйомка проводилася відкрито, чи методом «прихованої камери».

Але крім випадків заборони зйомки, законодавець також надає фізичній особі можливість захисту і у випадку, коли вона попередньо погодилася на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку. У такому випадку фізична осо­ба має право вимагати припинення її публічного показу в тій частині, в якій це стосується її особистого життя. Це означає, що, наприклад, коли відзнятий цикл передач про відому людину в одній з яких ця людина поширила інфор­мацію, яка стосується її особистого життя, а потім передумала щодо оприлюд­нення цієї інформації, то вона вправі вимагати від відповідної телерадіоком-панії вилучення цієї частини інтерв'ю з даного циклу. Також коли фотомитець здійснив цілу серію знімків і створив виставку, то будь-яка особа, яка вважає, що та чи інша фотографія з її зображенням якимось чином порушує її право на особисте життя, вправі вимагати вилучення цієї фотографії з виставки.

Однак процес демонтажу відзнятого матеріалу чи виставки є досить трива­лим та трудомістким, тому особи, які проводили відповідні зйомки за попе­реднім погодженням з фізичною особою, мають повне право вимагати від ос­танньої відшкодування всіх витрат, що пов'язані з демонтажем виставки чи за­пису. До переліку цих витрат слід віднести як реальні збитки, так і упущений доход, а також моральну шкоду.

2. Право на проведення фото-, кіно-, теле- чи відеозйомок виключно за зго­дою особи в окремих випадках, що прямо передбачені в законі, може бути об­межене. Так, наприклад, оперативні підрозділи для виконання завдань опера-тивно-розшукової діяльності за наявності підстав, передбачених ст. 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18 лютого 1992 р. № 2135-ХП, мають право здійснювати візуальне спостереження в громадських місцях із застосуванням фото-, кіно- і відеозйомки (п. 11 ч. 1 ст. 8 Закону).

Стаття 308. Охорона інтересів фізичної особи, яка зображена на фотографіях та в інших художніх творах

1. Фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізичну особу,
можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою
цієї особи, а в разі її смерті — за згодою осіб, визначених частиною четвер­
тою статті 303 цього Кодексу.

Згода, яку дала фізична особа, зображена на фотографії, іншому худож­ ньому творі, може бути після її смерті відкликана особами, визначеними ча­ стиною четвертою статті 303 цього Кодексу. Витрати особи, яка здійснюва­ ла публічний показ, відтворення чи розповсюдження фотографії, іншого художнього твору, відшкодовуються цими особами.

2. Якщо фізична особа позувала авторові за плату, фотографія, інший
художній твір може бути публічно показаний, відтворений або розповсюд­
жений без її згоди.

Фізична особа, яка позувала авторові фотографії, іншого художнього твору за плату, а після її смерті — її діти та вдова (вдівець), батьки, брати та сестри можуть вимагати припинення публічного показу, відтворення чи роз­ повсюдження фотографії, іншого художнього твору за умови відшкодуван­ ня автору або іншій особі пов'язаних із цим збитків.