Фізична особа може дати письмову згоду на донорство її органів та інших анатомічних матеріалів на випадок своєї смерті або заборонити його.

У разі імплантації органів та інших анатомічних матеріалів члени сім'ї, близькі родичі донора мають право знати ім'я особи реципієнта.

1. Під поняттям «донорство» слід визначити процес передачі певних
біологічних об'єктів від однієї особи (донора) до іншої (реципієнта). З огляду
на можливі види донорства виділяють: донорство крові та її компонентів; до­
норство органів та інших анатомічних матеріалів; донорство репродуктивних
клітин.

2. Донорство крові та її компонентів згідно зі ст. 1 Закону України «Про до­
норство крові та її компонентів» визначається як добровільний акт волевияв­
лення людини, що полягає у даванні крові або її компонентів для подальшого
безпосереднього використання їх для лікування, виготовлення відповідних
лікарських препаратів або використання у наукових дослідженнях.

Донором крові та її компонентів може бути будь-який дієздатний громадя­нин України віком від 18 років, який пройшов відповідне медичне обстеження і в якого немає протипоказань, визначених МОЗ. Взяття крові та (або) її ком­понентів у донора дозволяється лише за його згодою та за умови, що здоров'ю донора не буде заподіяно шкоди.

Реалізація особистого немайнового права на донорство крові та її компо­нентів забезпечується цілою низкою гарантій, до яких, зокрема, слід віднести обов'язок органів державної виконавчої влади та органів місцевого самовряду­вання щодо розвитку, організації і пропаганди донорства крові та її компо­нентів, обов'язок керівників підприємств, установ, організацій, командирів (начальників) військових частин щодо сприяння донорству крові та її компо­нентів, участь громадськості в організації та пропаганді донорства крові та її компонентів серед населення, надання цілої низки пільг для донорів тощо.

3. Донорство органів та інших анатомічних матеріалів відбувається шляхом
трансплантації. Трансплантація як метод лікування застосовується виключно
за наявності медичних показань, які встановлюються консиліумом лікарів, та
згоди об'єктивно інформованого дієздатного реципієнта лише у випадках, ко­
ли усунення небезпеки для життя або відновлення здоров'я реципієнта інши­
ми методами лікування неможливе (ст. 6 Закону України «Про трансплан­
тацію органів та інших анатомічних матеріалів людини»).

При трансплантації також виділяють дві сторони: донор — особа, у якої за життя або після її смерті взято анатомічні матеріали для трансплантації або для виготовлення біоімплантатів; реципієнт — особа, для лікування якої засто­совується трансплантація.

Трансплантація біоімплантатів з тіла мертвої фізичної особи не допуска­ється, крім випадків і в порядку, встановлених законом. До таких випадків, зо­крема, належить, наявність письмової згоди особи на донорство її органів та інших анатомічних матеріалів на випадок смерті. За відсутності такої заяви анатомічні матеріали у померлої повнолітньої дієздатної особи можуть бути взяті за згодою подружжя або родичів, які проживали з нею до смерті. У помер­лих неповнолітніх, обмежено дієздатних або недієздатних осіб анатомічні ма­теріали можуть бути взяті за згодою їх законних представників. При цьому в разі імплантації органів та інших анатомічних матеріалів члени сім'ї, близькі родичі мертвого донора мають право знати ім'я особи реципієнта. Однак у будь-якому випадку взяття анатомічних матеріалів у померлого донора не по­винне призвести до спотворення його тіла. У разі наявності зробленої цією особою за життя заяви про незгоду бути донором взяття анатомічних мате­ріалів у померлої особи для трансплантації та (або) для виготовлення біоім­плантатів не допускається.

Для недопущення зловживань у сфері трансплантації органів та інших ана­томічних матеріалів в Україні заборонено укладання правочинів, що передба­чають купівлю-продаж органів або інших анатомічних матеріалів людини, за винятком кісткового мозку.

4. Донорство репродуктивних клітин на сьогодні, як і трансплантація стате­вих залоз, зигот та ембріонів на ранніх стадіях розвитку, не врегульована на рівні спеціального закону. Загальні положення щодо проведення цього виду донорства передбачені у ст. 48 «Основ законодавства України про охорону здо­ров'я», а також висвітлено при коментуванні ст. 281 ЦК. Часткове регулюван­ня імплантації зародку здійснюється в порядку, що передбачений наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження Умов та порядку застосування штучного запліднення та імплантації ембріона (ембріонів) та методів їх проведення» від 4 лютого 1997 р. № 24.

Стаття 291. Право на сім'ю