Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.



1. Вперше за всю історію національного цивільного законодавства офіційно визнано, що особисті немайнові правовідносини є не лише повноцінним пред­метом цивільно-правового регулювання на рівні з майновими відносинами (ст. 1 ЦК), але і мають відповідний пріоритет перед ними, оскільки структур­но зазначені першими при визначенні предмета цивільно-правового регулю­вання.

Виходячи з того, що відтепер цивільне законодавство регулює та охороняє особисті немайнові правовідносини, воно повинно приділити більше уваги закріпленню низки особистих немайнових прав, що складатимуть зміст зазна­чених правовідносин і встановленню гарантій їх реалізації та захисту. Саме вирішенню цих питань присвячена Книга друга ЦК.

Книга друга ЦК є результатом адаптації норм цивільного законодавства до загальноєвропейських стандартів, де основним мірилом права є людина та не­порушність її прав і свобод. Окрім цього, введення Книги другої ЦК є галузе­вим розвитком конституційного положення про пріоритетність людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки серед інших соціальних цінностей (ст. З Конституції України).

Особливу увагу слід звернути і на структурне розташування Книги другої ЦК одразу після Загальних положень. Такий підхід також переконливо свідчить про незмінний намір України гармонізувати своє законодавство до загальноєвропейських вимог, основні з яких містяться в «Загальній декларації прав людини» (10 грудня 1948 p.), «Конвенції про захист прав і основних сво­бод людини» (4 листопада 1950 p.), «Міжнародному пакті про громадянські таполітичні права» (19 грудня 1966 p.), «Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права» (16 грудня 1966 p.), різних міжнародних актах, що прийняті Організацією Об'єднаних Націй, Організацією по безпеці та співробітництву в Європі, Радою Європи та іншими міжнародними ор­ганізаціями.

Важливим для цивільно-правового регулювання та охорони особистих не­майнових прав фізичної особи також є і кількісне розширення закріплених особистих немайнових прав. На сьогодні можна сміливо стверджувати, що ка­талог особистих немайнових прав, які мають відповідне законодавче за­кріплення в ЦК є одним із найбільших у Європі. Це і зумовило необхідність їх виділення із загального вчення про суб'єкта, де вони перебували до цього, в ок­ремий структурний підрозділ.

2. Коментованою статтею законодавець закріплює низку загальних ознак особистих немайнових прав:

1) Насамперед законодавець вказує, що ці права повинні належати кожній фізичній особі. А це означає, що вони належать кожній фізичній особі незалеж­но від обсягу її право- та дієздатності, а також кожен і всі рівні в можливості реалізації та охорони цих прав. Однак, як свідчить аналіз норм ЦК, які врегу­льовують конкретні види особистих немайнових прав, не всі права можна визнати такими, що належать усім та кожному. Так, наприклад, право на опіку та піклування як особисте немайнове право належить виключно малолітнім, неповнолітнім, недієздатним та особам, обмеженим у дієздатності (ст. 292 ЦК).

2) Особисті немайнові права належать фізичній особі від народження або за законом. Вказівка на момент виникнення цих прав є досить важливим аспек­том, оскільки беззаперечно, що переважна більшість особистих немайнових прав пов'язується з моментом народження фізичної особи, оскільки прямо пов'язані з її природним існуванням (наприклад право на життя, здоров'я, сво­боду, особисту недоторканність тощо). Проте законодавець закріплює і цілу низку особистих немайнових прав, які пов'язані не з моментом народження фізичної особи, а з іншим моментом, що прямо передбачений у законі. Пере­важно цією обставиною є вік та психічний стан фізичної особи, коли вона може усвідомлено реалізувати надане їй особисте немайнове право. Так, наприклад, право на штучне запліднення та імплантацію зародка має лише повнолітня жінка.

3) Особисті немайнові права не мають економічного змісту. Це означає, що стосовно особистих немайнових прав, на відміну, наприклад, від майнових, фактично неможливо визначити їх вартість у грошовому еквіваленті. Однак не слід змішувати відсутність економічного змісту в особистих немайнових пра­вах з оплатою за здійснення окремих з них. Так, оплата за здійснення права на штучне запліднення чи штучне переривання вагітності є платою за надання по­слуг, а не економічним еквівалентом цього права. Окрім цього, важливість та­кої ознаки особистих немайнових прав означає, що для їх захисту не можуть бути застосовані майнові способи захисту цивільних прав, наприклад відшко­дування майнової шкоди.

Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою — носієм цього права. Це обумовлене тим, що дані права не можуть бути відчужені (як примусово, так і добровільно, як постійно, так і тимчасово) від фізичної осо­би — носія цих прав та/або передані іншим особам. Також слід звернути увагу на те, що на відміну від майнового права, від якого особа згідно з ч. З ст. 12 ЦК може відмовитися, щодо особистого немайнового права така відмова недопус­тима. Особлива увага звертається законодавцем на неможливість позбавлення особи цих прав з боку інших осіб. Здебільшого це звичайно стосується органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які, здійснюючи публічну владу, найбільш часто можуть втручатись у сферу особистих немай­нових прав людини. При цьому жодним чином не впливає на тісний зв'язок особистих немайнових прав з фізичною особою надана законодавцем мож­ливість здійснення особистих немайнових прав малолітніх, неповнолітніх, а також повнолітніх фізичних осіб, які за віком або станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої особисті немайнові права, їхніми батьками (уси-новлювачами), опікунами, піклувальниками, що передбачено п. 1 ст. 272 ЦК. У даному випадку самі особисті немайнові права не передаються, а пере­дається лише можливість їх здійснення, що спрямовано на забезпечення інте­ресів зазначених осіб.

5) Особисті немайнові права належать фізичній особі довічно, тобто з мо­менту народження або іншого моменту, що прямо передбачений законом, і до моменту смерті.

Насамкінець слід зазначити, що для визначення певного права як особис­того немайнового необхідна сукупність усіх зазначених ознак. Наявність лише однієї з названих ознак ще не свідчить про те, що це право має природу особи­стого немайнового. Так, наприклад, аліментні права також наділені тісним зв'язком з особою-носієм, виникають на підставах, що передбачені законом, однак відсутність інших загальнообов'язкових ознак не дає нам підстав відне­сти їх до особистих немайнових прав. Право акціонера на управління акціо­нерним товариством також є таким, що позбавлене економічного змісту, проте воно може бути відділене від особи шляхом продажу акцій.

Стаття 270. Види особистих немайнових прав

1. Відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недотор­канність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літератур­ ної, художньої, наукової і технічної творчості.

2. Цим Кодексом та іншим законом можуть бути передбачені й інші осо­ бисті немайнові права фізичної особи.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2019-05-20; просмотров: 178; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.172.162.78 (0.007 с.)