Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

4. Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останньо­ го тижня строку.

5. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення пев­ ної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Стаття 254 ЦК є логічно пов'язаною з попередньою статтею цього Кодексу і встановлює правила закінчення строків, початковий момент перебігу яких визначений ст. 253 ЦК. Встановлення загальних для всіх цивільно-правових інститутів правил закінчення строків є новим для вітчизняної цивілістики, адже ЦК 1963 p. такої норми не містив.

343

Книга перша. Загальні положения. Розділ V

Зі змісту ст. 254 ЦК вбачається, що в основу правил визначення моменту закінчення різних видів строків покладено специфіку одиниці виміру часу, яка використовується в конкретному випадку.

Так, строк, який визначається роками, буде закінчений в той самий день і місяць, коли він розпочався, але останнього року цього строку.

Визначений місяцями строк спливає у відповідне число останнього місяця строку, а якщо останній місяць такого числа не має, то закінчення строку при­падатиме на останнє число цього місяця. Наприклад, двомісячний строк, який розпочався ЗО грудня, спливає 28 лютого. Ці правила застосовуються і до так званих кратних строків (півроку, квартал).

Звертає на себе увагу та особливість, що в п. З ст. 254 ЦК іменник «місяць» використовується лише в множині. Отже, якщо виходити з буквального ро­зуміння цієї норми, можна дійти висновку про поширення її правил лише на строки тривалістю два чи більше місяців, в той час як строк в один місяць має обчислюватися за правилами, встановленими для строків, визначених тижня­ми. Однак такий підхід слід визнати помилковим, адже він суперечить закріпленому нормою ст. 254 ЦК принципу визначення кінцевого моменту цивільно-правових строків, в основу якого покладено не кількісні, а якісні критерії (особливість одиниці виміру часу). До застосування правил п. З цієї статті щодо строків тривалістю в один і більше місяців схиляється і судова практика.

Якщо строк є кратним щодо місяця (півмісяця, два з половиною місяці), то застосовуються правила обчислення строків, визначених днями або місяцями і днями. При цьому строк, визначений у півмісяця, буде вважатися п'ятнадця-тиденним незалежно від того, скільки днів нараховує конкретний місяць — 28 чи 31, а строк тривалістю два з половиною місяці буде дорівнювати відповідно двом місяцям і п'ятнадцяти дням.

У випадку обчислення строку тижнями він спливає в той самий день остан­нього тижня строку. Наприклад, тритижневий строк, який розпочався у п'ят­ницю, сплине у п'ятницю третього тижня.

Додатковою гарантією забезпечення суб'єктивних прав учасників ци­вільних правовідносин є ч. 5 ст. 254 ЦК, якою закріплено правило перенесен­ня на наступний день останнього дня строку, якщо він припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день. Зазначена норма не містить відповіді на питання, яким буде останній день строку у разі збігання вихідного і святково­го днів, адже відповідно до ч. З ст. 67 КЗпЦ у такому випадку вихідний день автоматично переноситься на наступний. Проте якщо виходити з мети цього правила і судової практики, яка склалася щодо його практичного застосуван­ня, останнім днем строку у випадку збігання вихідного і святкового днів буде найближчий робочий день.

344

Стаття 255

Стаття 255. Порядок вчинення дій в останній день строку

1.    Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до
закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в
установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими прави­
лами припиняються відповідні операції.

2.      Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до
закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Регулювання відносин, пов'язаних з вчиненням юридичних дій в останній день встановленого для цього строку, має певну специфіку. Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 255 ЦК, будь-яка дія, для здійснення якої встановлено певний період часу, може бути здійснена до 24 годин даного періоду. У випадку визна­чення такого періоду годинами відповідна дія повинна бути вчинена до за­кінчення останньої години строку.

Практика свідчить, що інколи вчинення певної дії неможливе без звернен­ня уповноваженої чи зобов'язаної особи до певної установи. У такому випад­ку закінчення строку відбудеться одночасно з припиненням зазначеною уста­новою відповідних операцій в останній день строку. При цьому законодавець робить акцент семе на припиненні відповідних операцій, а не закінченні робо­чого дня в даній установі, оскільки ці два моменти можуть не збігатися. Поси­лання в ч. 1 ст. 255 ЦК на те, що вказані операції в установі мають бути припи­нені за встановленими правилами, дозволяє зробити висновок, що у випадку припинення таких операцій раніше, ніж це передбачено правилами, сплив строку не відбудеться.

Письмові заяви та повідомлення, які хоч і призначені певним особам, однак здані до установ зв'язку до 24 години останнього дня строку з метою їх направ­лення адресату, вважаються такими, що подані вчасно.

345

346

Глава 19 ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ

Стаття 256. Поняття позовної давності