У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

2. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове ви­ конання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступ­ не нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

1.        Коментована стаття поширюється лише на випадки недодержання пись­
мової нотаріальної форми щодо договорів (дво- та багатосторонніх право­
чинів). Договори, щодо яких сторонами не додержана встановлена згідно з ви­
могою закону нотаріальна форма, є нікчемними. Нікчемними є договори, які
мають вчинятися в нотаріальній формі згідно із законом. Інші договори, щодо
яких сторони домовилися про надання їм нотаріальної форми (ч. І ст. 209
ЦК), не вважаються згідно з коментованою статтею нікчемними, оскільки на­
дання їм нотаріальної форми ґрунтується не на законі, а на домовленості

сторін (ч. 1 ст. 209 ЦК).

2.       Суд може визнати дійсним договір, укладений з порушенням нотаріаль­
ної форми. Така можливість передбачена законом як одна з форм захисту інте­
ресів добросовісного учасника цивільних правовідносин. Суд може застосува­
ти норми закону про визнання договору дійсним при одночасній наявності
таких умов: домовленість сторін щодо всіх істотних умов договору (ч. 1
ст. 638 ЦК), оскільки за відсутності цих умов договір вважається неукладеним,
а не нікчемним; повне або часткове виконання договору (при цьому не має
значення те, що інша сторона відмовляється від прийняття виконання); ухи­
лення однієї зі сторін від нотаріального посвідчення такого договору (для
визнання договору дійсним не обов'язково, щоб від нотаріального посвідчен­
ня договору ухилялася сторона, яка отримала часткове чи повне його виконан­
ня. Ухилятися від нотаріального посвідчення частково виконаного договору
може й сторона, яка його виконала, якщо наслідки визнання договору нікчем­
ним будуть для неї вигідніші, ніж виконання іншою стороною своїх
обов'язків). Якщо суд визнає договір дійсним, то наступне його нотаріальне
посвідчення не вимагається.

Стаття 221. Правові наслідки вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності

І. Правочин, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності, може бути згодом схвалений її батьками (усиновлювачами) або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном.

Правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні.

У разі відсутності схвалення правочину він є нікчемним.

На вимогу заінтересованої особи суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він вчинений на користь малолітньої особи.

Якщо правочин з малолітньою особою вчинила фізична особа з повною цивільною дієздатністю, то вона зобов'язана повернути особам, вказаним у частині першій цієї статті, все те, що вона одержала за таким правочином від малолітньої особи.

Дієздатна сторона зобов'язана також відшкодувати збитки, завдані укладенням недійсного правочину, якщо у момент вчинення правочину вона знала або могла знати про вік другої сторони. Батьки (усиновлювачі) або опікун малолітньої особи зобов'язані повернути дієздатній стороні все одержане нею за цим правочином у натурі, а за неможливості повернути одержане в натурі — відшкодувати його вартість за цінами, які існують на момент відшкодування.

5. Якщо обома сторонами правочину є малолітні особи, то кожна з них зобов'язана повернути другій стороні все, що одержала за цим правочином, у натурі. У разі неможливості повернення майна відшкодування його вар­тості провадиться батьками (усиновлювачами) або опікуном, якщо буде встановлено, що вчиненню правочину або втраті майна, яке було предметом правочину, сприяла їхня винна поведінка.