Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

1. Коментована стаття закріплює за фізичними особами право на повагу до його гідності та честі. Честь та гідність людини відповідно до ст. З Конституції України визнаються вищими соціальними цінностями.

Розглядаючи поняття «честь», слід зауважити, що воно є досить полісеман­тичним і включає принаймні дві сторони: об'єктивну та суб'єктивну. Під об'єктивною стороною честі слід розуміти оціночну категорію, яка направлена від суспільства до особистості, і поки існує колектив (суспільство), його члени будуть підлягати певній оцінці з боку інших осіб. Джерелом такої оцінки є фак­ти (інформація) про конкретні діяння особи та її поведінку в цілому, оскільки її внутрішній світ, який не має об'єктивованої форми вираження (слова, письмова форма, дії тощо), не може розцінюватись як джерело інформації. При цьому до уваги мають братися лише соціально значимі факти. Отримана інформація зіставляється у свідомості з інформацією про суспільні потреби, критерії добра та зла, справедливості, совісті, обов'язку, суспільного ідеалу, та на основі цього виникає оцінка про правильність чи неправильність (чесність чи нечесність) діянь чи поведінки індивіда в цілому. Суб'єктивна сторона честі нерозривно пов'язана та формується на підставі об'єктивної. Вона є самооцінкою особи своєї поведінки, своїх діянь на основі власного внутрішнього духовного світу, світо­гляду, пріоритетів та переконань. Тому суб'єктивний аспект честі інколи назива­ють «особистою честю». З огляду на вказане під честю слід розуміти особисте немайнове благо, що є позитивною соціальною оцінкою особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, та усвідомлення особою цієї оцінки. Треба зауважити, що регулюванню та охороні підлягають лише правовідносини, які виникають щодо зовнішньої (об'єктивної) сторони честі. Внутрішня (суб'єктивна) сторона честі правовому впливу не піддається, вона є недосяжною для стороннього втручання. Таке бачення відповідає і загальноєвропейським стандартам, наприклад ст. 17 «Міжнародного пакту про громадянські та політичні права».

Поняття «гідність», як і честь, вміщує дві сторони: об'єктивну та суб'єктив­ну. Під об'єктивною (соціальною) стороною гідності розуміється те, що як мо­ральна цінність та суспільна значимість особистості вона визначається існую­чим суспільним чи класовим відношенням та не залежить від людини. Тобто людина вже тільки внаслідок того, що вона є біологічною істотою, наділена певною об'єктивною гідністю. Ось чому інколи об'єктивний аспект гідності на­зивається людською гідністю, або антропною гідністю безвідносно до індивіду­альних якостей людини, соціального статусу, професійної належності тощо. Суб'єктивна (індивідуальна) сторона виявляється в усвідомленні та почутті особистої гідності, своєї гідності як людини, особистості, як представника тієї чи іншої спільності чи певної групи, що обумовлюється можливістю людини відображати не лише об'єктивний світ, а й себе в цьому світі, свою роль та місце в ньому. Саме суб'єктивна сторона гідності виконує мотивувальну функцію в поведінці людини, що розуміється деякими авторами як зовнішня сторона гідності, або індивідуальна (особиста) гідність. Під поняттям «гідність особи» слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопси-хосоціальної істоти. При цьому, що стосується цивільно-правового регулюван­ня та захисту, то вони можливі лише стосовно правовідносин, які виникають щодо об'єктивної сторони гідності особи, в той час як суб'єктивна сторона для правового впливу є недосяжною і відновлюється лише внаслідок відновлення об'єктивної сторони. Таке розуміння прямо випливає із загальноєвропейських стандартів у галузі прав людини, зокрема ст. З «Конвенції про захист прав і ос­новних свобод людини», преамбули «Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права» тощо.

Отже, ці поняття є досить близькими, взаємозалежними, однак не тотожними.

2. Право на повагу до гідності та честі складається з таких складових частин:

право на недоторканність гідності та честі;

право на захист гідності та честі у випадку порушення.

Право на недоторканність гідності та честі полягає у забороні здійснювати будь-які дії, якими можуть бути порушені ці особисті немайнові права. Здебільшого честь та гідність можуть порушуватися шляхом поширення недо­стовірної інформації. При цьому неважливо, яким способом здійснюється по­ширення інформації (усним, письмовим, за допомогою творів мистецтва, міміки, жестів та інших усталених дій, за допомогою ЗМІ, електронних ко­мунікацій тощо). Основним є те, щоб ця інформація стосувалася певної особи, була викладена недостовірно та порушувала її особисті немайнові права. По­няття цього правопорушення більш детально розглянуто при коментуванні ст. 277 ЦК. Поширення інформації є не єдиним способом порушення гідності та честі особи. До інших способів слід віднести вчинення певних незаконних насильницьких дій над особою, наприклад катування, жорстке, нелюдське або таке, що принижує людську гідність, поводження та покарання, примусові ме­дичні досліди та експерименти, «дідовщина» тощо.

Право на захист гідності і честі здійснюється відповідно до вимог глави 3 та статей 275-280 ЦК. Основним способом захисту при цьому законодавець виз­начає судовий.

Стаття 298. Повага до людини, яка померла

і. Кожен зобов'язаний шанобливо ставитися до тіла людини, яка по­ мерла.