Підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовуєть для здійснення підприємницької діяльності.

До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять j види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянк будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вим ги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та іні права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.

Підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-прод жу, застави, оренди та інших правочинів.

J. Особливим об'єктом цивільних прав є підприємство як цілісний майн

вий комплекс, що використовується для здійснення підприємницької діял

™сті, оскільки одночасно підприємство є суб'єктом цивільних прав

^Шов'язків (поняттям «підприємство» як суб'єктом цивільних правовідносі

263

Книга перша. Загальні положення. Розділ ПІ

оперує ГК, ряд законодавчих та інших нормативних актів), який є са­мостійним учасником цивільного обороту. Підприємство, виступаючи в цивільному обороті як юридична особа, вправі від свого імені здійснювати всі види правочинів щодо належного йому майна. Водночас підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

2. Норма коментованої статті визначає підприємство як об'єкт цивільних прав, до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі ви­ди майна, призначені для його діяльності. У цьому випадку підприємство як єдиний майновий комплекс визнається нерухомістю, навіть враховуючи те, що до складу майнового комплексу входить як рухоме майно, так і майнові (і немайнові) права та обов'язки.

3. Норма коментованої статті має диспозитивний характер, що означає можливість окремих виключень з числа об'єктів, що входять до складу під­приємства як цілісного майнового комплексу.

Стаття 192. Гроші (грошові кошти)

1.       Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за
номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця Ук­
раїни — гривня.

2.     Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в по­
рядку, встановлених законом.

1. Грошові кошти належать до замінних речей, що визначаються родовими ознаками. Особливістю грошей як об'єктів цивільних прав є те, що вони оцінюються не за кількістю грошових знаків, а за числом грошових одиниць, і є універсальним еквівалентом вартості будь-якого товару. Грошовий обіг в Ук­раїні регулюється законодавством. Законним платіжним засобом, обов'язко­вим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є гро­шова одиниця України — гривня.

2. Використання іноземної валюти як засобу платежу в Україні здійснюєть­ся у випадках і в порядку, визначених Декретом KM України «Про систему ва­лютного регулювання і валютного контролю».

Стаття 193. Валютні цінності

і. Види майна, що вважаються валютними цінностями, та порядок вчи­ нення правочинів з ними встановлюються законом.

Відповідно до Декрету KM України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» валютними цінностями в Україні визнаються:

валюта України — грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, кошти на рахунках, у внесках в бан­ківських та інших кредитно-фінансових установах на території України; платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, ДеПО-

ЭКЛ

Стаття ІУй

^Г зйТЮ сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України;

іноземна валюта — іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейсь­ких білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом «а території відповідної іноземної держави, кошти у грошових одиницях іно­земних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що пе­ребувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно- фінансових установ за межами України; платіжні документи та інші цінні па­пери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акре­дитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських металах; банківські метали — це золото, срібло, платина, метали платинової групи, до­ведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів. При цьому під терміном «іноземна валюта» розуміється як власне іноземна валюта, так і банківські метали, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або банківських металах.

Операції з ними здійснюються лише за наявності відповідної генеральної або індивідуальної ліцензії НБУ Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим кредитно-фінансовим установам України на здійснення ва­лютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резиден­там і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, не­обхідний для здійснення такої операції.

265

Стаття 194

 

Глава 14 ЦІННІ ПАПЕРИ

На відміну від ЦК 1963 p. чинний ЦК виділив цінні папери як об'єкти цивільних прав в окрему главу. Це пов'язано, насамперед, з особливими влас­тивостями цінних паперів як об'єктів цивільних прав.

У ЦК встановлюються лише загальні положення та принципи правового регулювання цивільних відносин, пов'язаних з використанням цінних паперів у цивільному обороті. Різноманіття видів цінних паперів, які використовують­ся в цивільному обороті, не дозволяє детально встановити загальні для всіх видів цінних паперів правила. Тому цивільно-правові відносини, пов'язані з використанням кожного окремого виду цінних паперів, регулюються ще і спеціальними законодавчими та нормативними актами. За часів незалежності України законодавство про цінні папери розвивалося досить стрімко і на сьо­годні складає значний масив цивільного законодавства України.

Стаття 194. Поняття цінного паперу

і. Цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала), і власником, та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

2. До особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять у сукупності усі права, які ним посвідчуються.

1. У частині 1 коментованої статті закріплюється офіційне визначення цінних паперів як особливих об'єктів цивільних прав. Попереднє законодавче визначення цінних паперів містилося в Законі України «Про цінні папери і фондову біржу» і не безпідставно піддавалося критиці в юридичній літературі.

У визначенні цінних паперів, встановлених ЦК, дістали своє закріплення такі основні ознаки цінних паперів:

1) це визначена форма цінних паперів. Цінні папери — це завжди докумен­ти встановленої форми з відповідними реквізитами.

Документом відповідно до Закону України «Про обов'язковий примірник документів» від 9 квітня 1999 p. № 595-XIV визнається матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації, зафіксованої на папері, магнітній, кіно-, фотоплівці, оптичному диску або іншому носієві. Окремо в законодавстві України виділяються так звані електронні документи.

ІЩдповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний до­кументообіг» _Вщ 22 травня 2003 p. № 851-IV електронним вважається доку­мент, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаю­чи обов'язкові реквізити документа. Цінні папери в Україні можуть випуска­тися в документарній та бездокументарній формі (більш детально див. коментар до ст. 196 ЦК);

2) цінні папери завжди посвідчують певне право (права) їх власника (дер­жателя) (право на отримання певної суми коштів, на розпорядження певним товаром тощо). Незважаючи на те, що в статті йдеться про грошові або інші майнові права, цінні папери можуть посвідчувати й інші права, наприклад, акція може посвідчувати права її власника на управління акціонерним товари­ством. Особливістю цінних паперів як об'єктів цивільних прав є те, що цін­ність становлять не самі цінні папери як об'єкти матеріального світу, а саме права, які містяться в цінному папері та належать його власнику (держателю);

3) це можливість передачі прав за цінним папером. Слід зазначити, що за­коном така можливість може бути обмежена. Так, відповідно до ст. 18 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» встановлено, що іменні ощадні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є недійсним.

Окрім прямо закріплених у коментованій статті ознак слід відзначити таку характерну ознаку цінних паперів, як публічна достовірність, яка дозволяє відмежувати цінні папери від звичайних боргових зобов'язань. Публічна до­стовірність полягає в тому, що зобов'язана за цінним папером особа має здійснити виконання будь-якій особі, яка пред'явить цінний папір, та відпо­відає формальним ознакам, закріпленим у самому цінному папері. При цьому боржник не має права вимагати від держателя цінних паперів подання додат­кових доказів на обґрунтування свого права та відмовитися від виконання до­бросовісному набувачу, належним чином легітимованому як держатель цінно­го папера, посиланням на свої відносини з попередніми держателями цінного папера та підставу видачі цінного папера.

2. Встановлення правила, закріпленого в ч. 2 коментованої статті, зумовле­но подвійною правовою природою цінних паперів.

Будь-який цінний папір, з одного боку, виступає як об'єкт цивільних прав, у такому випадку йдеться про «право на папір», а з іншого боку, сам цінний папір містить певні права - «права з папера». Така природа цінних паперів зу­мовлює нерозривний зв'язок «прав із папера» з «правами на папір».

У частині 2 коментованої статті закріплюється неможливість передачі ли­ше частини прав, посвідчених цінним папером («прав із папера»), при пере­ході до нового власника права власності на цінний папір («права на папір»). Так, наприклад, при передачі права власності на акцію попередній власник акції не може передати лише право на управління та залишити за собою право на отримання дивідендів. У такому випадку до нового власника акції перей­дуть усі права, посвідчені цінним папером.

 

266

267

Книга перша. Загальні положення. Розділ III

Стаття 195. Групи та види цінних паперів

1.    В Україні в цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів:

1) пайові цінні папери, які засвідчують участь у статутному капіталі, на­дають їх власникам право на участь в управлінні емітентом і одержання час­тини прибутку, зокрема, у вигляді дивідендів, та частини майна при ліквідації емітента;

2) боргові цінні папери, які засвідчують відносини позики і передбача­ють зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання;

3) похідні цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з пра­вом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та (або) товарних ресурсів;

4) товаророзпорядчі цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.

Законом можуть визначатися також інші групи цінних паперів.

2.   Види цінних паперів та порядок їх обігу встановлюються законом.

3.    Цінні папери можуть випускатися в документарній та бездокумен-
тарній формі відповідно до закону.

1. У статті 195 ЦК проводиться розподіл цінних паперів на групи. Кри­терієм такої класифікації є права, які посвідчуються цінним папером та нада­ються власнику цінного папера.

До пайових цінних паперів належать акції. Однак не завжди акції надають їх власнику всю сукупність прав, визначених у п. 1 ч. 1 цієї статті. Окремі ви­ди акцій надають їх власникам лише окремі права. Так, відповідно до ст. 4 За­кону України «Про цінні папери і фондову біржу» привілейовані акції за за­гальним правилом надають власникові переважне право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного то­вариства у разі його ліквідації. Однак власники привілейованих акцій не ма­ють права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено його статутом.

До боргових цінних паперів належать облігації, векселі та заставні. Так, відповідно до ст. 20 Закону України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 р. № 898-IV заставна визначається як борговий цінний папір, який засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за ос­новним зобов'язанням, за умови, що воно підлягає виконанню в грошовій формі, а в разі невиконання основного зобов'язання — право звернути стяг­нення на предмет іпотеки.

Закони України прямо не визначають переліку похідних цінних паперів. Про віднесення документів до похідних цінних паперів дозволяють говорити лише окремі норми підзаконних нормативних актів. Так, відповідно до ч. 2 п. 2 «Правил випуску та обігу фондових деривативів», затверджених рішенням ДКЦПФР від 24 червня 1997 р. № 13, встановлюється, що опціони та ф'ючер-си на будь-який базовий актив, укладені як стандартизовані контракти, є похідними цінними паперами, обіг яких здійснюється виключно на фондових чи товарних біржах або в організаційно оформлених позабіржових торговель­но-інформаційних системах.

Згідно з п. 1-5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку під-«пиємств» опціон визначається як стандартний документ, який засвідчує пра­во придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціону або на час та­кого придбання за рішенням сторін контракту. Перший продавець опціону (емітент) несе безумовне та безвідкличне зобов'язання щодо продажу цінних паперів (товарів, коштів) на умовах укладеного опціонного контракту. Будь-який покупець опціону має право відмовитись у будь-який момент від прид­бання таких цінних паперів (товарів, коштів). Претензії щодо неналежного ви­конання або невиконання зобов'язань опціонного контракту можуть пред'яв­лятися виключно емітенту опціону. Опціон може бути проданий без обмежень іншим особам протягом строку його дії.

Відповідно до п. 1.5.2 ст. 1 Закону ф'ючерсний контракт — це стандартний документ, який засвідчує зобов'язання придбати (продати) цінні папери, това­ри або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов'язань сторонами контракту. При цьому будь-яка сторона ф'ючерсного контракту має право відмовитися від йо­го виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у ви­падках, визначених цивільним законодавством. Покупець ф'ючерсного кон­тракту має право продати такий контракт протягом строку його дії іншим осо­бам без погодження умов такого продажу з продавцем контракту.; До товаророзпорядчих документів слід віднести, насамперед, коносамент. Відносини, пов'язані з використанням коносаменту, регулюються Кодексом торговельного мореплавства України. На жаль, КТМ не містить визначення коносаменту, однак таке визначення дається в підзаконних нормативних актах України. Так, відповідно до п.1.4 «Порядку здійснення митного контролю за переміщенням через митний кордон України товарів та інших предметів з ви­користанням морського, річкового й поромного видів транспорту», затвердже­ного наказом Державної митної служби України від 23 січня 2001 р. № 26, ко­носамент визначається як документ, що регулює правовідносини між пе­ревізником та одержувачем вантажу, свідчить про прийняття перевізником вантажу, відомості про який наведено в коносаменті, та є одним із документів, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення. Держа­тель коносаменту має право розпорядитися товаром, вказаним у коносаменті, шляхом передачі коносамента іншій особі.

2. Загальний перелік видів цінних паперів встановлюється в Законі Ук­раїни «Про цінні папери і фондову біржу». Так, відповідно до ст. З Закону встановлюються такі види цінних паперів: акції; облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик; облігації місцевих позик; облігації підприємств; казначейські зобов'язання республіки; ощадні сертифікати; інвестиційні сертифікати; векселі; приватизаційні папери; заставні; іпотечні Цінні папери.

Згідно з ч. 4 Закону акція — це цінний папір без установленого строку обігу, Що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в уп­равлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у ви­гляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонер­ного товариства.

 

268

269

Книга перша. Загальні положення. Розділ III

Відповідно до ст. 10 Закону облігація — це цінний папір, що засвідчує вне­сення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера у передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випус­ку). Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах. Залежно від емітента облігацій розрізняють облігації підприємств (емітентом виступають юридичні особи), облігації місцевих по­зик (емітентом виступають органи місцевого самоврядування) та облігації внутрішніх і зовнішніх державних позик (емітентом виступає держава в особі Міністерства фінансів (див. ст. 170 ЦК). Облігації зовнішніх державних позик можуть розміщуватися виключно на міжнародних та іноземних фондових ринках.

Згідно зі ст. 15 Закону казначейські зобов'язання України визначаються як вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на доб­ровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками гро­шових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.

Ощадний сертифікат — це письмове свідоцтво банку про депонування гро­шових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів за ним (ст. 18 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»).

Інвестиційний сертифікат — це цінний папір, який випускається ком­панією з управління активами пайового інвестиційного фонду та засвідчує право власності інвестора на частку в пайовому інвестиційному фонді. Поря­док випуску та обігу інвестиційних сертифікатів визначається Законом Ук­раїни «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвес­тиційні фонди)» від 15 березня 2001 р. № 2299-ІП.

Законодавче визначення векселя дається в Законі України «Про цінні папе­ри і фондову біржу», відповідно до ст. 21 якого вексель визначається як цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедер­жателю). Випускаються два види векселів: простий та переказний. У простому векселі векселедавець зобов'язується сплатити векселедержателю визначену грошову суму у визначений строк. У переказному векселі векселедавець пропо­нує третій особі - платнику сплатити у визначений строк визначену суму грошей держателю векселя. Правові відносини, пов'язані з використанням век­селів на території України, регулюються Женевськими конвенціями 1930 року:

«Конвенція, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі» від 7 червня 1930 р. (застосовується з урахуванням особли­востей, встановлених Законом України «Про обіг векселів в Україні» від 5 квітня 2001 р. № 2374-ІП);

«Конвенція про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі» від 7 червня 1930 p.;

«Конвенція про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих век­селів» від 7 червня 1930 р.

Про поняття «заставна» див. п. З коментарю до цієї статті.

До іпотечних цінних паперів відповідно до ст. 31 Закону України «Про іпо­теку» належать іпотечні облігації та іпотечні сертифікати. Емітентом іпотеч­них цінних паперів можуть бути банки та інші фінансові установи, які мають

270

ЩШ?                                                                                               Стаття 196

0©аво на провадження такого виду діяльності відповідно до закону. Порядок випуску та обігу іпотечних цінних паперів встановлюється законом../, Порядок випуску та обігу іпотечних сертифікатів встановлюється Законом України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» від 19 червня 2003 p. № 979-IV.

Відповідно до ст. 15 зазначеного Закону іпотечні сертифікати можуть бути випущені у вигляді сертифікатів із фіксованою дохідністю та сертифікатів участі. Сертифікати з фіксованою дохідністю — це сертифікати, які забезпе­чені іпотечними активами та посвідчують такі права власників: право на отри­мання номінальної вартості в передбачені умовами випуску сертифікатів терміни; право на отримання процентів за сертифікатами на умовах інфор­мації про випуск сертифікатів; право на задоволення вимог у разі невиконан­ня емітентом прийнятих на себе зобов'язань з вартості іпотечних активів, що є забезпеченням випуску сертифікатів з фіксованою дохідністю, переважно перед іншими кредиторами емітента. Сертифікати участі — це сертифікати, які забезпечені іпотеками, посвідчують частку його власника у платежах за іпотечними активами та надають власнику такі права: право на отримання ча­стки у платежах за іпотечними активами відповідно до договору про придбан­ня сертифікатів; право на задоволення вимог у разі невиконання емітентом взятих на себе зобов'язань з вартості іпотечних активів, які перебувають у довірчій власності управителя.

До цінних паперів, визначених у Законі України «Про цінні папери і фон­дову біржу», можна додати ще коносамент, можливість випуску та обігу якого передбачена КТМ.

3. Частина 3 коментованої статті закріплює можливість випуску цінних па­перів у документарній та бездокументарній формі (більш детально див. комен­тар до ст. 196 ЦК).

Стаття 196. Вимоги до цінного паперу

і. Обов'язкові реквізити цінних паперів, вимоги щодо форми цінного па­пера та інші необхідні вимоги встановлюються законом.

2. Документ, який не містить обов'язкових реквізитів цінних паперів і не відповідає формі, встановленій для цінних паперів, не є цінним папером.

1. Вимоги щодо обов'язкових реквізитів та форми окремих видів цінних па-^п|РІв встановлюються спеціальними законодавчими актами. Так, перелік обов'язкових реквізитів акцій встановлюється Законом України «Про цінні па­пери і фондову біржу», обов'язкових реквізитів векселів — «Женевською кон­венцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі».

На сьогодні законодавство України передбачає можливість випуску цінних паперів у документарній та бездокументарній формі.

Законодавством можуть встановлюватися вимоги щодо випуску окремого виду цінних паперів лише у документарній або бездокументарній формі. Так, відповідно до ст. 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні» встановлено, Що векселі складаються у документарній формі на бланках з відповідним ступе­нем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджу-м

. uiniu nv. j. int *. U «10 JlDtll ІіилиЛЯСППЛ. Ги^ДІЛ 111

Стаття 197

 

ються ДКЦПФР за погодженням з НБУ з урахуванням норм Уніфікованого за­кону, і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені).

Законодавство України передбачає можливість переведення цінних па­перів, випущених у документарній формі, в бездокументарну форму (знеру-хомлення цінних паперів).

Згідно із Законом України «Про Національну депозитарну систему та особ­ливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997 р. № 710/97-ВР документарна форма цінного папера — це сертифікат цінних па­перів, що містить реквізити відповідного виду цінних паперів певної емісії, дані про кількість цінних паперів та засвідчує сукупність прав, наданих цими цінними паперами. Підтвердженням права власності на цінні папери, випу­щені в документарній формі, є сертифікат.

Бездокументарна форма цінного паперу — це здійснений зберігачем обліко­вий запис, який є підтвердженням права власності на цінний папір. Отже, при випуску цінних паперів у бездокументарній формі цінний папір виступає у формі електронного документа, інформація в якому зафіксована у вигляді елек­тронних даних, включаючи обов'язкові реквізити цінного паперу. Відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для прий­мання його змісту людиною. Згідно зі ст. 5 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Ук­раїні» підтвердженням права власності в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі вважається виписка з рахунку у цінних папе­рах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів.

Вимоги до виготовлення сертифікатів цінних паперів встановлюються нор­мативними актами ДКЦПФР (наприклад, «Положення про вимоги до сер­тифікатів цінних паперів, випущених у документарній формі», затверджене рішенням ДКЦПФР від 31 липня 1998 р № 95, рішення ДКЦПФР «Про стан­дартну (типову) форму бланка заставної» від 4 вересня 2003 р. № 363).

2. Частина 2 коментованої статті встановлює наслідки порушення вимог щодо наявності обов'язкових реквізитів та встановленої форми цінних па­перів. У разі випуску окремих цінних паперів з порушенням форми такі цінні папери за рішенням суду можуть бути визнані недійсними. Слід мати на увазі, що визнання недійсними окремих цінних паперів не завжди припиняє зо­бов'язання зобов'язаної особи. Так, визнання векселя недійсним позбавляє до­кумент вексельної сили (статусу цінного паперу), але не позбавляє можли­вості розглядати його як простий борговий документ, який підтверджує бор­гові відносини.

Стаття 197. Передання прав за цінним папером

1. Права, посвідчені цінним папером, можуть належати:

і) пред'явникові цінного паперу (цінний папір на пред'явника);

2) особі, названій у цінному папері (іменний цінний папір);

3) особі, названій у цінному папері, яка може сама здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу уповноважену особу (ордерний цінний папір).

272

2.     Законом може бути виключена можливість випуску цінних паперів
визначеного виду як іменних, або як ордерних, або як паперів на пред'яв­
ника.

3.     Для передання іншій особі прав, посвідчених цінним папером на
..      пред'явника, достатньо вручення цінного паперу цій особі.

4. Права, посвідчені іменним цінним папером, передаються у порядку, встановленому для відступлення права вимоги (цесії). Особа, яка передає право за цінним папером (індосант), відповідає лише за недійсність відповідної вимоги і не відповідає за її невиконання.

5. Права за ордерним цінним папером передаються шляхом вчинення на цьому папері передавального напису (індосаменту). Індосант відповідає за існування та здійснення цього права.

За передавальним написом (індосаментом), вчиненим на цінному папері, до особи, якій або у розпорядження якої передаються права за цінним па­пером (індосата), переходять усі права, посвідчені цінним папером. Індоса­мент може бути бланковим (без зазначення особи, якій має бути здійснене виконання) або ордерним (із зазначенням особи, якій або за наказом якої має бути здійснене виконання). Індосамент може бути обмежений тільки дорученням здійснювати права, посвідчені цінним папером, без передання цих прав індосату. У цьому разі індосат виступає як представник.

1. У коментованій статті визначаються основні засади передачі прав за цінним папером. Слід відзначити певну некоректність формулювання цієї статті. Особливістю цінного папера як об'єкта цивільних прав є нерозривний зв'язок «прав на папір» та «прав із папера», а звідси і неможливість передачі «прав із папера» без передачі «прав на папір». Права із цінного папера переда­ються шляхом передачі прав на цінний папір як об'єкт цивільних прав. Отже, слід говорити про встановлення особливого порядку для передачі прав на цінний папір як об'єкт цивільних прав, а не для передачі прав за цінним папе­ром, які переходять до набувача прав на цінний папір.

У частині 1 цієї статті дістала законодавче закріплення класифікація цін­них паперів залежно від способу легітимації уповноваженого суб'єкта (особи, якій належать права, посвідчені цінним папером).

Цінні папери на пред'явника характеризуються тим, що для легітимації Держателя як суб'єкта відповідного права достатньо одного лише пред'явлен­ня папера. Зобов'язана за цінним папером особа повинна виконати зобов'язан­ня пред'явнику цінного папера, не вдаючись до перевірки обставин набуття Цією особою прав на цінний папір. До них належать окремі види акцій, облі­гацій.

Іменні цінні папери легітимують свого держателя як суб'єкта права, якщо він означений в тексті папера шляхом зазначення його імені. Слід мати на Увазі, що законодавство України встановлює додаткові вимоги щодо реалізації прав держателями іменних цінних паперів. Так, відповідно до ст. 5 Закону Ук­раїни «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» права на участь в управлінні, одержання дохо­ду тощо, які випливають з іменних цінних паперів, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів. Діяль­ність щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів здійснює емі-

1*5-248

^ад                                             273

1\пШ а перша, ошшшш iiu ^ iv / iwuuyi. ж vu ^ ui л.**

тент або реєстратор. Якщо кількість власників іменних цінних паперів емітен­та перевищує кількість, визначену ДКЦПФР як максимальну для організації самостійного ведення реєстру емітентом, емітент зобов'язаний доручити ве­дення реєстру реєстратору шляхом укладення відповідного договору. До таких цінних паперів можна віднести іменні акції, іменні облігації, іпотечні сер­тифікати участі, акції корпоративних інвестиційних фондів.

Ордерні цінні папери характеризуються тим, що держатель папера повинен бути легітимований як пред'явленням самого папера, так і безперервним ря­дом передавальних написів. До таких цінних паперів належать вексель, окремі види коносамента, заставна.

2. ЦК допускає виключення законом можливості випуску певних цінних паперів як іменних або як ордерних, або як паперів на пред'явника. При цьому таке обмеження може бути встановлене у формі як прямої заборони, так і шляхом встановлення, що даний вид цінних паперів може випускатися лише як іменні, ордерні або папери на пред'явника. Так, відповідно до ст. 9 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інве­стиційні фонди)» встановлено, що акції корпоративного інвестиційного фон­ду можуть бути тільки простими іменними, що виключає можливість випуску корпоративними інвестиційними фондами акцій на пред'явника, а відповідно до ст. 15 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» казначейські зо­бов'язання можуть бути випущені лише як папери на пред'явника.

3. Права на цінні папери на пред'явника передаються шляхом передачі са­мого цінного папера. Особа, яка передає права, не несе відповідальності перед набувачем прав за виконання зобов'язання, посвідченого цінним папером на пред'явника.

4. Передача прав на іменні цінні папери має такі самі наслідки, як і выступ­ления права вимоги, а саме особа, яка передає право на цінний папір (індо­сант), відповідає лише за недійсність прав, посвідчених іменним цінним папе­ром, і не відповідає за їх невиконання.

Оскільки згідно з законодавством України права, які випливають з іменних цінних паперів, можуть бути реалізовані лише з моменту внесення змін до сис­теми реєстру власників іменних цінних паперів, то при передачі іменного цінно­го папера новому власнику потрібно вносити відповідні зміни до реєстру влас­ників іменних цінних паперів. Порядок внесення змін до реєстрів власників іменних цінних паперів, випущених у документарній формі, встановлюється «Положенням про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних па­перів», затвердженим рішенням ДКЦПФР від 26 травня 1998 р. № 60, порядок внесення змін щодо власників іменних цінних паперів, випущених у бездоку-ментарній формі, встановлюється «Положенням про депозитарну діяльність», затвердженим рішенням ДКЦПФР від 26 травня 1998 р. № 61.

5.       Для передачі ордерного цінного папера, крім передачі самого папера, вима­
гається вчинення власником на цьому папері передавального напису (індосамента).

За загальним правилом особа, яка передає ордерний цінний папір (індо­сант), несе відповідальність перед набувачем (індосатом) не лише за дійсність прав, посвідчених цінним папером, а й за їх здійснення (більш детально див. коментар до ст. 198 ЦК).

ЦК виділяє два види індосаменту: бланковий та ордерний.

Ордерний індосамент містить найменування особи, на користь якої пере­дається цінний папір.

274

Бланковий індосамент не містить найменування особи, якій передається © иа ордерний цінний папір. Відповідно до «Конвенції, якою запровадже-Еуніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», якщо індоса­мент є бланковим, то держатель векселя може: ^заповнити бланк або на своє ім'я, або на ім'я будь-якої іншої особи;

реіндосувати вексель через бланковий індосамент або будь-якій іншій особі;

передати вексель третій особі, не заповнюючи бланк і не вчиняючи індоса­мента.

Якщо індосамент обмежений лише дорученням здійснювати права, посвід­чені ордерним цінним папером, то за таким індосаментом не відбувається пе­реходу прав на папір.

Індосамент може містити й інші застереження крім доручення. Так, відпо­відно до Закону України «Про іпотеку» продаж заставної із зобов'язанням зво­ротного викупу здійснюється шляхом вчинення індосаменту, в якому встанов­люється строк зворотного викупу заставної. Згідно з «Конвенцією, якою за­проваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі» індо­самент може містити застереження щодо того, що вексель передається лише в заставу, а не у власність новому держателю.